ЦИТОПЛАЗМА ТА ОСНОВНІ КЛІТИННІ ОРГАНЕЛИ
Чому цитоплазма є структурною системою?
Під клітинною мембраною всередині живої клітини є не просто розчин сполук та органели, а складна динамічна структурна система, що називається цитоплазмою (іл. 32). Пригадуємо, що ядро до цієї системи не належить. З цитоплазмою пов’язані усі життєві функції клітини - її опора, рух, живлення, травлення, дихання, виділення, транспортування речовин, подразливість, розмноження та ін.
Іл. 32. Цитоплазма - динамічна тривимірна система із складною молекулярною організацією
Внутрішній вміст клітини характеризується відносною сталістю складу та властивостей. Причиною цьому є те, що в клітині постійно відбуваються процеси перетворення речовин, енергії та інформації. Основною властивістю цитоплазми є здатність до руху (циклоз). Завдяки їй цитоплазма створює оптимальні умови для біохімічних реакцій, пов’язує всі частини клітини в єдине ціле. Під контролем ядра цитоплазма регулює реакції синтезу (асиміляція) й розпаду (дисиміляція), має здатність до росту і самооновлення, бере участь у самовідтворенні клітин, здійснює розподіл органел й ресурсів материнської клітини.
Цитоскелет - сукупність мікрониток і мікротрубочок, які виконують насамперед рухову та опорну функції. Мікронитки (мікрофіламенти) побудовані зі скоротливих білків актину і міозину, мікротрубочки - із спірально упакованих одиниць білка тубуліну. Ця опорно-рухова система про- та еукаріотичних клітин, як і цитоплазма загалом, постійно змінюється, її функціями є підтримка і адаптація форми клітини, забезпечення зовнішніх й внутрішніх рухів, ріст й поділ клітин.
Гіалоплазма (від грец. гіалос - скло), або цитозоль, - основа цитоплазми, її матрикс, що є прозорим розчином органічних і неорганічних речовин у воді. Фізичний гельний або зольний стан гіалоплазми впливає на швидкість перебігу біохімічних процесів: чим вона густіша, тим повільніше відбуваються хімічні реакції.
Включення - непостійні клітинні структури, що є запасливими сполуками або продуктами обміну речовин і роль яких у клітині пасивна. Вони мають вигляд зерен, кристаликів, краплин і слугують для забезпечення життя клітини або з’являються в результаті її функціонування (іл. 33). За функціями їх поділяють на секреторні, екскреторні, трофічні, пігментні, а за хімічною природою - на білкові, вуглеводні, ліпідні, кристалічні та ін.
Іл. 33. Краплини олії в клітинах насіння соняшнику
Отже, ЦИТОПЛАЗМА (від грец. цитос - клітина і лат. plasma - виліплене, створене) - частина клітини, що міститься між поверхневим апаратом і ядром, має високий ступінь структурної й функціональної організації.
Органели клітин: 1 - ендоплазматична сітка; 2 - комплекс Гольджі; 3 - лізосома; 4 - вакуоля; 5 - мітохондрія; 6 - пластида; 7 - рибосома; 8 - клітинний центр
Ендоплазматична сітка (ЕПС) - одномембранна органела у вигляді системи цистерн, трубочок, міхурців, що беруть участь у клітинному обміні й транспортуванні речовин. Виокремлюють гладку (без рибосом) і шорстку (з рибосомами) ЕПС. Основними функціями є синтез білків, вуглеводів, жирів, транспортування речовин по клітині та утворення вакуолей. ЕПС є органелою, яка ділить цитоплазму на окремі функціональні відсіки. Комплекс Гольджі (КГ) - одномембранна органела у вигляді системи цистерн, трубочок, міхурців, що здійснює клітинні процеси секреції й екскреції. Забезпечує перетворення сполук, що надходять із ЕПС, на функціональні продукти (гормони, ферменти тощо). Ці молекули упаковуються у міхурці й транспортуються по клітині або секретуються назовні. Ще однією важливою функцією є утворення лізосом. Лізосоми (від грец. лізис - розщеплення, сома - тільце) - одномембранні органели у вигляді округлих міхурців, що містять ферменти для клітинного травлення. Ці органели окрім розщеплення складних органічних речовин до простих знищують чужорідні сполуки, відпрацьовані органели, заражені вірусами клітини тощо. Ферментний склад лізосом дуже різноманітний.
Немає коментарів:
Дописати коментар