Презентація
Де поширені молюски?
Молюски (або м’якуни), як і комахи, є найбільш еволюційно довершеними тваринами серед безхребетних. Ця група об’єднує близько 130 000 видів (в Україні - понад 600). За кількістю видів молюски поступаються лише комахам. Мешкають сучасні види молюсків переважно в морях (мідії, устриці, кальмари, восьминоги), прісних водоймах (беззубки, ставковики), рідше - у наземному середовищі (равлики, слизняки). І лише незначна частина видів з групи передньозябрових молюсків ведуть паразитичний спосіб життя. Найбільша різноманітність молюсків спостерігається в тропічних морях.
Розміри тіла дорослих молюсків різних видів значно різняться - від 0,5 мм (двостулковий молюск конділонукула) до 20 м (велетенський кальмар). Більшість з м’якунів - малорухливі тварини, деякі ведуть прикріплений спосіб життя (мідії, устриці), і тільки головоногі молюски здатні швидко пересуватися реактивним способом.
Серед молюсків є хижаки (кальмари, восьминоги), рослиноїдні (равлик виноградний), всеїдні (ставковики), фільтратори (беззубка, перлівниця), сапротрофи (корабельний черв’як), а також паразити тварин (ентоконхи, які паразитують у тілі голотурій).
Близько 80 % усіх видів молюсків належать до черевоногих, ще 19 % - до двостулкових і лише 1 % сучасних видів - до інших груп, серед яких виділяємо головоногих.
Отже, переважна більшість молюсків є водяними тваринами, які ведуть вільноживучий малорухливий спосіб життя.
Які особливості будови молюсків?
Тіло молюсків м’яке й несегментоване. Як правило, воно складається з трьох відділів: голови, тулуба та ноги. На голові розташовуються очі, щупальці, рот, а в тулубі містяться внутрішні органи. Нога являє собою виріст черевної стінки тулуба й служить для пересування, полювання, прикріплення, закопування в ґрунт. Більшість молюсків має гладкі м’язи, а в головоногих - поперечно-посмуговані, які скорочуються дуже швидко. Нога в головоногих молюсків перетворюється на щупальця й лійку - особливий орган, який слугує для реактивного руху. У частини молюсків голова в процесі еволюції втрачається. М’якуни здебільшого двобічносиметричні тварини, але в частини з них розвинулася несиметричність внаслідок своєрідного зміщення органів тіла.
Більшість молюсків має черепашку, яка добре захищає тіло, але заважає руху. Тому молюски, котрі ведуть рухливий спосіб життя, у процесі еволюції її втрачають.
Черепашка - скелетний утвір, що захищає тіло молюска та слугує місцем прикріплення м’язів.
Черепашка може бути суцільною, двостулковою або складатися з кількох пластинок. Утворена черепашка неорганічними (вапняк) й органічними (конхіолін) речовинами. Складається цей захисний утвір з 3 шарів: зовнішнього рогового, середнього порцелянового і внутрішнього перламутрового. У деяких груп черепашка повністю (наприклад, слизняки) або частково (наприклад, восьминоги) редукована.
Тіло вкрите складкою покривів, що називається мантією. Залозисті клітини мантії й утворюють черепашку, яка є зовнішнім скелетом молюсків.
Мантія - складка покривів, що вкриває все тіло або його частину й утворює мантійну порожнину.
Мантійна порожнина - це проміжок між мантією та тулубом, що сполучений з навколишнім середовищем. У ній розташовані органи дихання й у цю порожнину відкриваються анальний отвір, протоки видільної та статевої систем.
Крім черепашки, характерною ознакою молюсків є незвичний орган - тертка (радула). Це пластинка на язиці, яка має сотні малесеньких зубчиків, завдяки чому молюски можуть зішкрібати органічні частинки їжі та подрібнювати їх.
Іл. 78. Тертка равлика
Молюски - це тварини із залишковою вторинною порожниною, представленою у більшості форм навколосерцевою сумкою й порожниною навколо статевих залоз. Більшість проміжків між органами заповнені пухкою сполучною тканиною - паренхімою.
Отже, МОЛЮСКИ (лат. «молюскус» - м'який) - це несегментовані вториннопорожнинні двобічносиметричні тварини, тіло яких складається з голови, тулуба та ноги, має мантію й захищене черепашкою.
Які особливості способу життя молюсків?
Травлення здійснюється травною системою, у якій з’являються нові утвори. У глотці, як правило, є м’язистий язик, укритий хітиновими зубчиками. У більшості молюсків у ротову порожнину відкриваються протоки слинних залоз, а в шлунок - протоки травної залози - печінки. У ротову порожнину, окрім слинних залоз, відкриваються протоки отруйних залоз або тих, що виділяють кислоти для розчинення черепашок інших молюсків.
Транспорт речовин здійснюється незамкненою кровоносною системою. Серце, як м’язовий орган кровообігу, буває в молюсків дво-, три-, чотирикамерним і складається із шлуночка й одного чи декількох передсердь. У крові багатьох молюсків наявний дихальний пігмент гемоціанін, який визначає її синій колір.
Органи дихання містяться в мантійній порожнині й представлені зябрами і легенями. Зябра мають мешканці водойм, легені - наземні молюски або ж молюски, предки яких жили на суходолі.
Виділення здійснюється однією (наприклад, у равлика виноградного) або двома (наприклад, у беззубки) нирками. Непотрібні для організму продукти обміну потрапляють з крові молюсків у нирки, а потім у мантійну порожнину й видаляються назовні.
Регуляція процесів відбувається з участю нервової системи розкидано-вузлового типу, яка має парні нервові вузли в кожному з відділів тіла. Поведінка більшості молюсків інстинктивна. Умовні рефлекси та окремі прояви елементарної розумової діяльності спостерігаються у восьминогів.
Подразливість забезпечується в різних молюсків різними за будовою та ступенем розвитку органами чуття. Більшість має очі, органи дотику (щупальця), хімічного чуття та рівноваги. Розмноження здійснюється роздільностатевою чи гермафродитною системами. Запліднення зовнішнє або внутрішнє. Розвиток прямий або непрямий (з перетворенням).
Отже, прогресивна риса організації молюсків - це поява спеціалізованих органів, якими є слинні залози, язик, легені та нирки.
ДІЯЛЬНІСТЬ
Біологія + Історія
Іл. 79. 1 - мурекс; 2 - морський заєць
Фінікійські фарбувальні виготовляли колись чудовий одяг різних кольорів. Фарбу отримували з молюсків: мурекса пурпурового - червону, мурекса обрубаного - фіолетову. Особливістю цих молюсків є наявність у мантії особливої залози, яка виробляє пурпур. Цей натуральний барвник був дуже дорогим, але й дуже стійким. Для отримання одного грама чистої фарби потрібно було майже 10 000 молюсків. У черевоногого молюска морського зайця в мантії також є залози, що виділяють захисні речовини. У головоногих молюсків є чорнильні залози, або мішки. Вміст чорнильних мішків каракатиць та кальмарів використовували як основу китайської туші. А яке ж значення мають секрети таких залоз для самих молюсків?
Немає коментарів:
Дописати коментар