Огляд будови травної системи. Матеріал для учнів 8 класу.

 

Травна система людини — будова, функції органів і залоз

Травна система людини (шлунково-кишковий тракт, ШКТ), якщо представляти її спрощеною схемою, схожа на порожнисту вигнуту трубку, що проходить через тіло людини від ротового отвору до анального.

Ця умовна “трубка” ділиться на окремі сегменти, або органи травлення. Також до органів травлення відносяться залози. Зараз ми поговоримо про будову травної системи докладніше.

Схема травної системи людини

Структуру шлунково-кишкового тракту (ШКТ) складають по черзі такі органи, як ротова порожнина і глотка, стравохід і шлунок, а слідом йде тонкий і товстий кишечник.

Ротова порожнина і глотка

Шлунково-кишковий тракт починається з ротової порожнини. Там їжа подрібнюється, змочується слиною, яка розріджує і склеює харчову грудку, а також розпізнається якість їжі.

Саме на смак ми можемо відчути, наприклад, гіркоту, яка часто свідчить про наявність отруйної речовини. Вода в слині сприяє розрідженню їжі і допомагає її подальшому просуванню.

Перед ковтанням їжа розташовується на корені язика.

Надгортанник – це хрящове утворення в формі пластинки. Він прикриває трахею в момент ковтання. М’язи скорочуються, і їжа через глотку потрапляє в стравохід.

Стравохід і шлунок

По стравоходу проковтнута їжа опускається в шлунок, де знаходиться кілька годин (середній час 2-4 години) і зазнає істотних перетворень. Стінки шлунка утворені м’язовою тканиною і з внутрішньої сторони містять мікрозалози, що виробляють шлунковий сік.

Останній складається з соляної кислоти і різних ферментів, наприклад, пепсину, що розщеплює білки. М’язи шлунка скорочуються, перемішуючи масу всередині нього, і далі ця однорідна маса переходить у дванадцятипалу кишку, яка належить до тонкого кишечнику.

Тонкий кишечник

У 12-палу кишку входять протоки жовчного міхура, а також підшлункової залози. Також в її стінках присутні мікрозалози. Під впливом секреторної активності цих залоз нейтралізується кислота і триває подальше розщеплення речовин їжі.

Важливо! Оскільки робота ферментів регулюється, крім іншого, рівнем PH, нейтралізація кислоти призводить до зупинки роботи пепсину та інших шлункових ферментів.

Слідом за дванадцятипалої йдуть порожня та клубова кишки, які також входять до складу тонкого кишечника. Їх слизові оболонки влаштовані таким чином, щоб максимально збільшити всмоктувальну поверхню: вони містять численні кишкові ворсинки, що збільшують площу слизової у багато разів.

Тут всмоктуються мікроелементи, що вже пройшли ферментну обробку і розпалися на мономери. Неперетравлювані залишки і вода йдуть далі і досягають товстого кишечника.

Товстий кишечник

Товстий кишечник починається сліпою кишкою, куди поступово потрапляють неперетравлені залишки. Нижня частина сліпої кишки утворює апендикс – місцевий центр імунної системи, де зосереджена лімфоїдна тканина.

Верхня частина з’єднується з висхідною ободовою кишкою, де всмоктується вода і перетравлюються кишковою мікрофлорою деякі органічні речовини (наприклад, клітковина).

Це триває в поперековій ободовій і в низхідній ободовій кишках. Неперетравлені залишки проходять через сигмовидну кишку і накопичуються в прямій кишці, звідки видаляються через анус.

Травні залози

У шлунково-кишковому тракті відкриваються протоки травних залоз. Вони служать джерелами ферментів, що розщеплюють складні органічні речовини до більш простих.

Можна виділити наступні залози шлунково-кишкового тракту:

• Слинні;
• Мікроскопічні в слизових;
• Підшлункові;
• Печінка.

Слинні залози

Першими з таких залоз по ходу руху їжі є великі слинні залози. Коли ми відчуваємо запах чогось їстівного, або коли їжа потрапляє на язик, слинні залози виділяють слину. Вона містить ферменти (наприклад, амілазу), лізоцим, що вбиває хвороботворні бактерії, і муцин, що склеює їжу.

Залози слизових органів

У шлунку і кишечнику знаходяться мікроскопічні залози, розташовані прямо в стінках цих органів.

Читайте також: Життєва ємність легень — опис, значення, норма у людини і як виміряти

Крім ферментів, залози шлунка виділяють кислоту, що сприяє активній роботі ферментів, а залози кишечника – слиз, що полегшує просування їжі.

Підшлункова залоза і печінка

Підшлункова залоза і жовчний міхур з’єднані протоками з 12-палої кишкою. Жовчний міхур – не залоза, а ось печінка – це найбільша залоза організму людини. Пузир є відділенням для зберігання жовчі, що виробляється печінкою. Жовчні кислоти сприяють функціонуванню ферментів, що виділяються підшлунковою залозою.

Функції травної системи

Основна функція шлунково-кишкового тракту досить очевидна – саме за допомогою цієї системи ми отримуємо поживні речовини. Однак ця загальна функція охоплює більш нішеві завдання.

Розглянемо коротко, які саме:

• Моторна – дія м’язів, що утворюють шлунково-кишковий тракт (жування, ковтання, перемішування їжі, проштовхування їжі уздовж стравоходу і кишечника, спорожнення).
• Секреторна – виділення хімічних речовин, що беруть участь в перетравленні, виконують залози.
• Всмоктувальна – всмоктування речовин в кров, за допомогою якої вони розносяться по організму.
• Екскреторна – крім неперетравлених залишків, через кишечник виділяються аміак, сечовина та інші речовини. Вони потрапляють в кишечник через залози і потім вже виводяться.

Види травлення

Виділяють три види травлення за місцем, де фермент впливає на речовину:

• Внутрішньоклітинне травлення, що відображає свою назву. Цей вид травлення відбувається всередині клітини при захопленні речовини за допомогою фагоцитозу. У людини таке травлення можна побачити в імунних клітин.
• Порожнинне травлення відбувається на значній відстані від секреторних клітин, в порожнині шлунково-кишкового тракту.
• Мембранне травлення здійснюється ферментами, що знаходяться на мембрані клітини при контакті з нею речовини. Таке травлення можна виявити в тонкому кишечнику, де відбувається остаточне розщеплення і всмоктування речовин.

Травлення – це життєво важливий процес, що дозволяє організму засвоїти необхідні йому речовини, що містяться в їжі.

Для цього їжа піддається механічній і хімічній обробці, проходить довгий шлях по кишечнику і, зрештою, розпавшись на дрібні хімічні речовини, всмоктується в кров, яка розносить необхідні елементи по всьому організму.