Презентація
Органи дихання тварин
Надходження газів до організму тварин забезпечує дихальна система, функцією якої є постачання до організму кисню і виведення з нього газоподібних продуктів обміну, насамперед вуглекислого газу.
Дифузія газів через поверхню тіла відбувається у дрібних тварин — водних (ракоподібних, червів) або наземних, які мешкають у вологих умовах (червів, амфібій). У наземних видів покриви зволожені, із великою кількістю залоз, пронизані густою мережею кровоносних капілярів.
Зябра — органи дихання водних або напівводних тварин (ракоподібних, молюсків, риб, амфібій). У безхребетних зябра є виростами поверхні тіла, у хребетних розвиваються з отворів у стінці глотки. Зябра мають розгалужену поверхню і рясно пронизані кровоносними капілярами. Кожна тварина, яка має зябра, має те або інше пристосування, що забезпечує омивання їх водою.
Трахеї — органи дихання дрібних наземних безхребетних (комах, павукопобідних). Трахеї є системою дихальних трубочок, що пронизують усе тіло і відкриваються на поверхні тіла дихальцями. Повітря втягується в трахеї під час розширення тіла і видавлюється під час його стиснення.
Легені — органи дихання наземних тварин (деяких черевоногих молюсків, амфібій, рептилій, птахів, ссавців). Еволюційно виникли як вирости травного тракту. Часто мають коміркову будову і повітроносні шляхи. Густо обплетені кровоносними судинами. Повітря в легені активно нагнітається роботою м’язів.
Еволюція дихальної системи у безхребетних тварин
Нижчі безхребетні | У нижчих безхребетних (кишковопорожнинні, плоскі та круглі черви, більшість кільчастих червів) органи дихання відсутні, газообмін здійснюється дифузно всією поверхнею тіла |
Морські кільчасті черви | Уперше дихальна система з’являється в морських кільчастих червів; на їхніх параподіях є спеціалізовані органи дихання — зябра (епітеліальні вирости з капілярами). При цьому значний газообмін відбувається і через поверхню тіла |
Молюски | У більшості молюсків органами дихання є зябра. Наземні молюски втратили зябра і здобули легені — видозмінену мантійну порожнину, стінки якої пронизані кровоносними судинами |
Членистоногі | У членистоногих будова органів дихання залежить від умов проживання. Органами дихання ракоподібних є зябра, які розташовані на ніжках і ногощелепах, де вони постійно омиваються водою. Дихальна система павукоподібних представлена або легенями, або трахеями, які відкриваються назовні отворами (стигмами) на бічних частинах члеників. У комах дихання здійснюється за допомогою трахей |
Еволюція легень у хребетних
Амфібії | Легені з’являються в амфібій як у перших хребетних, що вийшли на суходіл. Вони формуються у вигляді парних виростів черевної частини глотки. Повітря в легені потрапляє з ротової порожнини за рахунок ковтальних рухів. Легені крупнокомірчасті, мають невелику дихальну поверхню. Тому газообмін ще значною мірою (60—70 %) здійснюється через шкіряні покриви, які пронизані кровоносними капілярами і забезпечені слизовими залозами |
Рептилії | У рептилій у зв’язку з остаточним виходом на суходіл дихальна система ускладнюється. Шкірне дихання зникає. Дихальна поверхня дрібнокомірчастих легеневих мішків збільшується. Формуються повітроносні шляхи: трахея і бронхи. Дихання здійснюється за рахунок скорочення міжреберних м’язів, які зумовлюють рух грудної клітини |
Птахи | У птахів легені мають численні перегородки з мережею кровоносних капілярів. Від трахеї йде бронхіальне дерево, яке закінчується бронхіолами. Частина бронхів виходить за межі легенів і утворює повітряні мішки. Під час польоту кров насичується киснем і під час вдиху, і під час видиху (подвійне дихання). У стані спокою птах дихає шляхом розширення і стискання грудної клітки (мал. 31.1) |
Ссавці | Ссавці мають легені альвеолярної будови, завдяки чому їхня поверхня в 50-100 разів більша за поверхню тіла. Трахея розділяється на бронхи, які деревоподібно розгалужені й закінчуються тонкостінними бронхіолами з ґронами альвеол, густо обплетених кровоносними капілярами. Основним м’язом у процесі дихання є діафрагма (мал. 31.2) |
Етапи еволюції зябрового апарату у хордових:
зменшення числа зябрових щілин (від 150 пар зябрових щілин у ланцетника до 4—7 пар зябрових мішків у кісткових риб);
збільшення дихальної поверхні шляхом утворення зябрових пелюсток;розвиток у кісткових риб зябрових кришок, які нагнітають потік води.
Етапи еволюції легень у хребетних:
відокремлення дихальних шляхів від кишечника;
збільшення дихальної поверхні шляхом утворення складної системи розгалужених бронхів і комірчастих легень;
ускладнення будови повітроносних шляхів;
удосконалення системи нагнітання повітря.
Мал. 31.1. Дихальна система птахів
Мал. 31.2. Дихальна система людини
Немає коментарів:
Дописати коментар