Травлення в шлунку. Матеріал для учнів 8 класу.

 

Травлення у шлунку

Будова шлунка. Шлунок - це серпоподібно зігнутий орган, що розмі­щується у верхній частині черевної порожнини під діафрагмою.

Будова шлунка: 1. Склепіння шлунка. 2. М'язова оболонка (три шари гладеньких м'язів з різний напрямком волокон). 3. Тіло шлунка. 4. Воротар. 5. Слизова оболонка. 6. Сполучнотканинна оболонка.

Початкову частину шлунка називають склепінням, основну - тілом шлунка, вихідну - воротарем. Його стінки складаються з трьох шарів. Внутрішній - слизова оболонка - продукує складний секрет; се­редній - м'язова оболонка - складається з гладеньких м'язів, що мають поз­довжній, косий та коловий напрямок, завдяки яким шлунок може виконува­ти складні рухи.

Поверхня слизової оболонки шлунка: 1. Отвори шлункових залоз. 2. Горбочки.

Зовнішня - сполучнотканинна оболонка, є частиною оче­ревини - вологої сполучнотканинної оболонки, що вистилає черевну порож­нину і вкриває всі внутрішні органи

Шлун­ковий сік виробляють клітини залоз слизової обо­лонки шлунка по 2-2,5 л за добу. Ці залози роз­ташовані в різних відділах шлунка. Усього їх близько 35 млн., а загальна їхня поверхня стано­вить 3-4 м². Клітини, що проду­кують слиз, містяться у так званих шлункових полях, їх приблизно 3 млн. розміром 1-1,6 мм. Вони мають вигляд дрібненьких горбочків, між якими є шлункові ямки. І в горбочки, і в ямки виходять отвори шлункових залоз. Кожні три дні відбувається повне оновлення всіх клітин слизо­вої оболонки шлунка.

Слиз допомагає харчовій грудці просуватися до тонкого кишечнику, захищає стінку шлунка від самоперетравлювання під дією соля­ної кислоти і шлункових ферментів.

Куріння, алкоголь пригнічують або навіть припиняють вироблення слизу в шлунку, через що виника­ють його тяжкі запалення, виразко­ва хвороба.

Соляна кислота знезаражує харчову кашку; розпушує білки, на які краще діють травні ферменти; переводить в активну форму неак­тивний фермент, що виробляють залози шлунка для перетравлю­вання білків; допомагає всмоктуватися вітаміну групи В, який запобігає виникненню недокрів'я.

Фермент розщеплює білки тваринного та рослин­ного походження. Він утворюється у спеціальних клітинах слизової оболонки шлунка в неактивній формі. Коли харчова кашка потрапляє до шлунка, за­лози якого почали виробляти слиз, соляну кислоту і фермент, соляна кислота миттєво діє на неактивний фермент, перетворюючи його на активний. Почи­нається перетравлювання білків. Якби фермент вироб­лявся в активній формі, це спричинило б самопере­травлювання білків у стінках шлунка.

Найважливіший фермент шлункового соку - пепсин розщеп­лює білок, набухлий під дією соляної кислоти, яка синтезується обкладовими клітинами фундальної частини шлунка.

Додаткові клітини виділяють слиз - лужний мукоїдний се­крет, який змочує і захищає слизову оболонку шлунка від дії фер­ментів. Головні клітини пілоричної частини продукують протеолі­тичний фермент - пепсин, ліпазу, хімозин (від його дії зсідається молоко). Амілолітичних ферментів у шлунку немає. Реакція шлун­кового соку кисла: рН - близько 1 без їжі і близько 3- під час травлення, бо їжа трохи розбавляє сік, зменшуючи його кислот­ність. Пепсин виділяється у вигляді неактивного пепсиногену і тіль­ки в присутності соляної кислоти він набуває своїх ферментних властивостей. Пепсин розщеплює білки до поліпептидів - альбумоз і пептонів, які розщеплюються в інших відділах травного тракту. Шлункова ліпаза дуже слабка і діє тільки на емульговані жири (молоко). У грудних дітей шлункова ліпаза може розщеп­лювати половину всього жиру, що надходить з молоком. У дорос­лих цей фермент не має великого значення.

Завдяки соляній кислоті і пепсину шлунковий сік має яскраво виражені бактерицидні властивості. У здоровому шлунку більшість хвороботворних бактерій гине. Відсутність або послаблення діяль­ності шлункових залоз спричинює втрату шлунком бактерицидних властивостей. Слизова оболонка шлунка виробляє так званий внут­рішній шлунковий фактор, який з вітаміном В12 регулює крово­творення. Коли людина не їсть, залози шлунка виробляють дуже мало шлунково­го соку їжа стимулює його вироблення завдяки різним нервовим та гуморальним механізмам, що ре­гулюють кількість соку та його склад.

Коли їжа тільки потрапила до ротової порожнини, у довгастий мозок над­ходить про це сигнал. Звідти йде вказівний сигнал до залоз шлунка. Потім харчова кашка опиняється у шлунку. Тут на її кількість та склад безпосе­редньо реагують його залози, які виробляють відповідну кількість секрету із вмістом тих чи інших компонентів.

Порушення секреторної функції шлунка. Гальмують або навіть припиня­ють шлункову секрецію такі чинники: нерегулярне харчування, сухоїдіння, зловживання жирами й солодощами. І, навпаки, надто збільшують секрецію переважно білкове харчування, зловживання солоною, маринованою та гост­рою їжею. При порушенні шлункової секреції можуть виникнути запалення шлунка - гастрит - чи виразкова хвороба.

Рухова діяльність шлунка дуже складна. Як тільки до нього пот­рапляє харчова кашка, його м'язи скорочуються, ніби намагаючись охопити її. Потім з'являються коливальні рухи, що допомагають дальшому подрібнен­ню їжі, перемішуванню її зі шлунковим соком до консистенції рідкого супу. Після того починаються хвилеподібні рухи шлунка, або перистальтика (з грец. перистальтикос - той, що охоплює, стискає), спрямовані до кишечни­ку. Під їхнім впливом відкривається м'язовий вихід зі шлунка, що нази­вається воротарем, і їжа зі шлунка прямує до тонкого кишечнику, зокрема до дванадцятипалої кишки.

Час перебування їжі у шлунку - 6-10 годин.

У шлунку майже нічого не всмоктується в кров, крім хіба що алкоголю та деяких ліків.

Шлункове соковиділення залежить від виду їжі, вмісту в ній тих чи інших компонентів. На білкову їжу виділяється більше соляної кислоти і пепсину. Рослинна їжа знижує активність шлун­кового соку.

Перевір себе:

 

1. Залози шлунка виробляють такі ферменти:

а) пепсин;
б) трипсин;
в) амілаза;
г) ліпаза.

2. Який відділ травного тракту містить соляну кислоту:

а) шлунок;
б) ротова порожнина;
в) кишечник;
г) жоден з них.

3. Які органічні речовини  розщеплює пепсин:

а) білки;
б) жири;
в) вуглеводи;
г) нуклеїнові кислоти.

4. Яка ознака для соку тонкої кишки не характерна:

а) має слабколужну реакцію;
б) містить ферменти, що розщеплюють білки;
в) містить хлоридну кислоту;
г) містить слизистий білок муцин.

5. Визнач усі хімічні сполуки, які є кінцевими продуктами розпаду жирів в організмі людини:

а) вода і вуглекислий газ;
б) вода, вуглекислий газ, аміак та інші сполуки.
в) аміак та інші сполуки;
г) вуглекислий газ і аміак.

6. Познач зайвий відділ серед перелічених відділів травної системи:

а) ротова порожнина;
б) шлунок;
в) тонка кишка;
г) жовчний міхур.

7. Яке явище для шлункового соку не характерне:

а) має кислотність 0,8 - 6,0;
б) містить слизистий білок муцин;
в) містить білок амілазу, що розщеплює крохмаль;
г) містить фермент ліпазу, що розщеплює жири молока.