Тканини. Матеріал для учнів 8 класу.

Основні тканини організму людини: епітеліальна, м'язова, сполучна та нервова Їх будова, функція та різновиди

 
ТКАНИНИ - подібні за будовою й функціями та спільним походженням клітини разом з міжклітинною речовиною.
Диференціація та спеціалізація клітин генетично закладені в організмі.
Відмінність тканини тварин і людини від тканин рослин:
• тканини тварин і людини мають міжклітинну речовину (продукт виділення самих клітин);
• тканини тварин і людини утворюються із зародкових листків.

Основні типи тканин людини: епітеліальна, нервова, м'язова і тканини внутрішнього середовища (сполучна).
Тканини мають спеціалізовану будову для виконання різних функцій, містять різну кількість міжклітинної речовини, відрізняються характеристикою міжклітинної речовини.
В утворенні органа беруть участь усі чотири типи тканин, але визначальною для його діяльності є якась одна (у кістках такою тканиною є сполучна кісткова, у серці — посмугована серцева м'язова, у мозку – нервова, у залозах – залозистий епітелій, у шкірі – покривний епітелій, у скелетних м’язах – скелетна посмугована м’язова, у гортані - хрящова сполучна тканина тощо).
Різноманітність тканин в організмі людини зумовлена їхнім розташуванням та функціональним призначенням.

ЕПІТЕЛІАЛЬНА ТКАНИНА.
Особливості будови: 
• Клітини розташовуються пластами та щільно прилягають одна до одної.
• Багато з них здатні до поділу, що зумовлює швидку регенерацію.
• Міжклітинна речовина майже відсутня, має вигляд щільного шару, утвореного переплетенням білкових волокон.
• Не містить кровоносних судин, а з'єднується зі сполучною тканиною.
Епітелій може складатися з одного шару (одношаровий) або з кількох шарів (багатошаровий) клітин.
За формою клітин розрізняють епітелій плоский, кубічний, циліндричний та ін.
Розміщення: покриви тіла, слизової оболонки внутрішніх органів, залози.
Функція: покривна, захисна, секреторна, усмоктувальна.

Різновиди епітеліальної тканини.

ОДНОШАРОВИЙ ВІЙЧАСТИЙ (МИГОТЛИВИЙ) ЕПІТЕЛІЙ. Особливості будови: складається з війчастих клітин, які розташовані в один шар. Розміщення: вистелені дихальні шляхи. Функція: покривна, захисна, усмоктувальна.

ОДНОШАРОВИЙ ЗАЛОЗИСТИЙ ЕПІТЕЛІЙ. Особливості будови: щільні овальні клітини розташовані в один ряд, між ними міжклітинна речовина. Розміщення: вистилає залози (молочні, потові, сальні, травні, внутрішньої секреції). Функція: покривна, захисна, секреторна.

ОДНОШАРОВИЙ ПОКРИВНИЙ ЕПІТЕЛІЙ. Особливості будови: плоскі, кубічні, циліндричні клітини щільно розміщені без міжклітинної речовини, які розташовані в один шар. Розміщення: вистелені внутрішні поверхні органів (серце, кровоносні судини, шлунок, сечовий міхур). Функція: покривна, захисна, усмоктувальна.

БАГАТОШАРОВИЙ ПОКРИВНИЙ ЕПІТЕЛІЙ. Особливості будови:  • Овальні, плоскі, кубічні, циліндричні клітини щільно розміщені. • Нема міжклітинної речовини. • Клітини розташовані в декілька шарів. Розміщення: утворений зовнішній шар шкіри, вистелені порожнини внутрішніх органів (ротова порожнина, стравохід, тонкий кишечник, альвеоли легень тощо). Функція: переважно виконує покривну й захисну функції.

  
М'ЯЗОВА ТКАНИНА.
Особливості будови: 
• Утворена клітинами, що здатні скорочуватися.
• Багато клітин зливаються в єдину структуру, у якій паралельно одна одній розміщуються нитки білкових молекул.
• Невеликий вміст міжклітинної речовини.
Розміщення: основна тканина скелетних м'язів та багатьох внутрішніх органів.
Особливості будови м'язового волокна (клітини м'язової тканини): спеціальні органели ниткоподібної форми міофібрили (від грец. myos [міос] — м'яз; лат fibrillа [фібріла] — волоконце) тягнуться від одного кінця клітини до іншого в цитоплазмі та забезпечують здатність скорочуватися.
Властивості:
• збудливість (здатність клітин збуджуватися внаслідок дії подразника електричного, хімічного, механічного тощо);
• скоротливість (здатність скорочуватися для забезпечення рухів крові по судинах, пересування їжі в травному тракті, роботу серця, переміщення організму в просторі).
Функції: рухова (забезпечити рухи тіла людини і скорочення стінок внутрішніх органів), захисна (м’язи захищають внутрішні органи).

Різновиди м'язової тканини.

НЕПОСМУГОВАНА (ГЛАДЕНЬКА) М'ЯЗОВА ТКАНИНА. Особливості будови:  • Складається з невеликих веретеноподібних одноядерних клітин, зібраних у пучки або пласти.  • Не має поперечної смугастості Розміщення: стінки порожнистих внутрішніх органів — судин, шлунка, сечового міхура, кровоносних судин тощо. Функції: забезпечує відносно повільне ритмічне скорочення м'язів внутрішніх органів, що не підкоряється людській волі: рухи кишечника, сечовипускання тощо.

ПОСМУГОВАНА СКЕЛЕТНА М'ЯЗОВА ТКАНИНА. Особливості будови:  • Складається з дуже довгих багатоядерних клітин (волокон), що розділені на окремі сегменти.  • Волокна мають добре виражену поперечну смугастість. Розміщення: утворює скелетні м'язи, мімічні м'язи, м'язи язика, гортані, діафрагму, верхню частину стравоходу. Функції: забезпечує потужні швидкі скорочення скелетної мускулатури.

ПОСМУГОВАНА СЕРЦЕВА М'ЯЗОВА ТКАНИНА. Особливості будови:  • За будовою він подібний до посмугованого скелетного м'яза, але виконує функції непосмугованої тканини — забезпечує рух крові по судинах. • Складається з клітин, які на кінцях розгалужуються та сполучаються одна з одною за допомогою особливих поверхневих виростів.  • Клітини мають добре виражену поперечну смугастість. • Клітини мають одне або два ядра. Розміщення: стінка серцевого м’яза (міокарда). Функції: забезпечує швидкі ритмічні скорочення серцевого м'яза, що не підкоряються людській волі.

   
ТКАНИНА ВНУТРІШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА (СПОЛУЧНА ТКАНИНА).
Тканини внутрішнього середовища складають близько 60 % усіх тканин тіла людини.
Різновиди тканини внутрішнього середовища: 
• власне сполучна (пухка, щільна);
• скелетна (кісткова, хрящова);
• рідка (кров, лімфа);
• зі спеціальними властивостями (жирова).
Особливості будови: 
• Клітини різноманітні за будовою.
• Значна кількість міжклітинної речовини, яка складається з основної речовини та волокон (еластичних, колагенових).
• Склад міжклітинної речовини залежить від функції тканини (тверда в кістках для міцності, волокниста в хрящах для пружності, рідка в крові та лімфі для транспортування) .
• Висока здатність клітин волокнистої сполучної тканини до регенерації (забезпечує загоювання ран, на ушкоджених місцях формує рубці, адже не може виконувати функції втрачених тканин).
• Здебільшого не потребує багато кисню та поживних речовин, тому містить незначну кількість кровоносних судин, а процеси обміну речовин у ній відбуваються досить повільно.
Розміщення: елементи сполучної тканини входять до складу будь-якого органа (кров, лімфа, хрящі, кістки, жирова тканина, сухожилля, зв'язки).
Функція: поживна, опорна, транспортна, захисна, структурно-пластична. За функціями сполучні тканини бувають опорні (кісткова, хрящова, щільна волокниста), опорно-трофічні (пухка волокниста, жирова) та трофічні (кров, лімфа).

Різновиди сполучної тканини.

ПУХКА ВОЛОКНИСТА СПОЛУЧНА ТКАНИНА. Особливості будови:  • складається з клітин зірчастої та веретеноподібної форми, рідко розкиданих у міжклітинній речовині. • міжклітинна речовина насичена еластичними білковими волокнами, які утворюють пухке безладне сплетіння. Розміщення: вистилає проміжки між внутрішніми органами, вздовж кровоносних судин, з'єднує шкіру з м'язами, підтримує органи. Функції: структурно-пластична (основою структури різних органів), трофічна (забезпечує їх живлення), терморегуляційна (бере участь у підтриманні постійної температури тіла), відновлювальна (регенеративна). Різновид пухкої сполучної тканини: ретикулярна (від латин. — «сітчаста») тканина. Розміщення ретикулярної тканини: складає основу кровотворних органів (селезінки, лімфатичних вузлів, червоного кісткового мозку), з її клітин утворюються деякі клітини крові (лімфоцити, еритроцити). Функція ретикулярної тканини: захисна, транспортна.

ЩІЛЬНА ВОЛОКНИСТА СПОЛУЧНА ТКАНИНА. Особливості будови:  • Складається в основному з волокон, які розташовані безладно або більш-менш паралельно одне одному.  • Містить мало клітин. Розміщення: утворює сухожилля, зв'язки, рогівку ока. Функції: структурно-пластична (основа структури різних органів), відновлювальна (регенеративна).

ЖИРОВА ТКАНИНА. Особливості будови: це різновид пухкої тканини, який містить велику кількість зібраних у невеликі групи жирових клітин, які мають кулясту або багатогранну форму та в їхній цитоплазмі накопичуються краплі жиру. Розміщення: зосереджена під поверхнею шкіри й навколо внутрішніх органів, утворює підшкірну жирову клітковину. Функції: запасальна, функція збереження тепла.

КІСТКОВА ТКАНИНА. Особливості будови: складається з клітин, занурених у тверду міжклітинну речовину, яка насичена мінеральними речовинами (30 % її становлять органічні сполуки, а 70 % — неорганічні) та надає міцність та твердість. Розміщення: кістки, зуби. Функції: опорна й захисна (регулює водно-сольовий обмін), кровотворна.

ХРЯЩОВА ТКАНИНА. Особливості будови: складається з овальних клітин (хондроцитів), занурених у пружну міжклітинну речовину — хондрин (містить волокна, які складаються з колагену, що надає консистенцію надзвичайно щільного гелю). Розміщення: покриває деякі кістки скелета, з'єднує хребці, утворює суглобові поверхні кісток, міститься в міжхребцевих дисках, з неї побудована вушна раковина, гортань. Розрізняють три види хрящової тканини:  • гіалінова (гіаліновий хрящ вкриває суглобові поверхні кісток); • еластична (створює вушну раковину, ніс, гортань, окремі структури повітроносних шляхів); • волокниста (створюють міжхребцеві диски, напіврухомі з'єднання кісток).  Функції: опорна функція, сполучає між собою кістки скелета, зменшує тертя між поверхнями кісток, зберігає форму деяких органів і надає їм пружності. У зародку формується зачаток скелета, який згодом заміщається кістковою тканиною.

КРОВ. Особливості будови:  • Клітини вільно переміщуються в рідкій міжклітинній речовині.  • Містить дископодібні двоввігнуті еритроцити; двоопуклі тромбоцити; округлі неправильної непостійної форми лейкоцити. Розміщення: кров. Функції: транспортна, трофічна й захисна (забезпечують транспортування поживних речовин, кисню та вуглекислого газу, продуктів обміну, підтримання постійності внутрішнього середовища, утворення тромбів від крововтрати).

ЛІМФА. Особливості будови:  • Клітини вільно переміщуються в рідкій міжклітинній речовині.  • Містить лейкоцити. Розміщення: лімфа. Функція: транспортна, трофічна й захисна.

  
НЕРВОВА ТКАНИНА.
Нервова тканина складається з нейронів та допоміжних клітин (нейроглії).
Основні властивості нервової тканини: збудливість і провідність (здатність нейронів проводити збудження).
Розміщення: головний і спинний мозок, нерви, нервові вузли.
Функції: здійснення нервової регуляції роботи органів та їхніх систем, взаємодії організму з навколишнім середовищем (сприйняття подразнення, формування реакції на нього).

Особливості будови:

Нейрон

Основний структурний та функціональний елемент нервової тканини. Одноядерна клітина має тіло, багато відростків. Короткі відростки (дентрити) проводять збудження до тіла нейрона, сприймають збудження від інших нейронів, рецепторів або безпосередньо подразників. Довгий відросток (аксон) проводить нервовий імпульс від тіла нейрона до інших нейронів або до нервових центрів спинного та головного мозку, а від них — до органів. Тіло нейрона вкрите мембраною й містить усі органели клітини (цитоплазму, ядро, мітохондрії, рибосоми, ендоплазматичну сітку тощо). Нейрони відростками сполучаються між собою та допоміжними гліальними клітинами. Більшість нейронів не відновлюється і живуть впродовж життя організму. Нейрони виконують провідну функцію, а також функцію керування.

Гліальні клітини (нейроглія)

Заповнюють проміжки між нейронами, які потребують великої кількості кисню, поживних речовин, мікроелементів тощо (забезпечують живлення та захист нейронів). Можуть мати різну форму й утворювати відростки. Один тип клітин глії обмотує аксони жироподібною ізолюючою речовиною (складається на 70% із жирів і на 30 % з білків) — мієліном. Кількість нейроглії перевищує кількість нейронів. Виконують живильну, опорну, захисну та секреторну функції