Нервова регуляція. Матеріал для учнів 8 класу.

 

РЕГУЛЯЦІЯ ОРГАНІЗМУ.

Регуляція (від лат. regulatio - приводити в порядок, налагоджувати) – здатність живих організмів підтримувати перебіг певних фізіологічних процесів і діяльності цілісного організму залежно від умов зовнішнього та внутрішнього середовища.

Організм людини — саморегульована система. 

Завдання саморегуляції: підтримка всіх хімічних, фізичних і біологічних показників роботи організму в певних межах (обумовлює виживання).

Загальновідоме «правило трьох»: людина може жити без повітря, без води та без їжі — відповідно три хвилини, три дні та три тижні.

 

Гомеостаз (з грецьк. той самий і стояння, нерухомість) - стан організму, під час якого всі параметри його функціонування залишаються відносно сталими (відносна сталість внутрішнього середовища організму на будь-якому рівні - молекулярному, клітинному, тканинному, органному, системному).

Температура тіла здорової людини може коливатися в межах 36 – 37°С, кров'яний тиск — 115/75 - 125/90 мм рт. ст., концентрація глюкози в крові — 3,8-6,1 ммоль/л). 

Гомеостатична рівновага в здоровому організмі має широкий діапазон витривалості, але в кожної людини він різний залежно від стану її здоров'я, загартованості, тренованості, віку.

Регуляція функцій людини - сукупність процесів, що забезпечують узгоджену й скоординовану відповідь організму на зміни умов внутрішнього й зовнішнього середовища:

• процеси виникають на рівні клітин;

• клітини породжують сигнали (нейрони формують електричні сигнали, клітини залоз продукують хімічні сигнали – речовини);

• сигнали передаються по всьому організму нервовими шляхами або рідинами внутрішнього середовища (кров'ю, тканинною рідиною та лімфою) до відповідних органів.

 

За природою сигналів та способу їхнього поширення розрізняють електрофізіологічний та гуморальний (латин. гумор - рідина) механізми регуляції.

Принципи впливу (основні особливості) регуляторних систем:

Принцип централізації	Мають центральні органи (де формуються керівні команди) та периферичні органи (забезпечують розподіл і передачу їх до робочих органів для виконання)
Принцип впливу	Здатність продукувати керівні сигнали (впливи) до органів. За природою сигналів та способу їхнього поширення виділяють електрофізіологічний та гуморальний механізми регуляції
Принцип подвійного зв'язку	Керівні впливи, що надсилаються до органів, мають або стимулюючий або сповільнюючий характер
Принцип зворотного зв'язку	Для здійснення контролю за виконанням команд центральні органи регуляторних систем отримують зворотну інформацію від робочих органів

 

В організмі людини взаємодіючи функціонують механізми нервової, гуморальної (ендокринної) та імунної регуляції. 

Нейрогуморальна регуляція – одна з форм регуляції в організмі людини, за якої нервові імпульси, які переміщуються рефлекторними дугами, та біологічно активні речовини, які переносяться кров'ю та лімфою, беруть спільну участь у єдиному регуляторному процесі.

Зв'язок регуляторних систем:

• речовини й клітини імунної системи забезпечують захист клітин нервової системи;

• такі гуморальні чинники як гормони впливають на діяльність нервової системи; 

• нервова система регулює секрецію гормонів ендокринними залозами. 

 

Функція регуляторних систем організму: 

• підтримка гомеостазу;

• взаємодія виконавчих регуляторних систем з іншими системами;

• взаємодія організму з навколишнім середовищем.

 

НЕРВОВА РЕГУЛЯЦІЯ - це тип регуляції функцій організму нервовими електричними імпульсами, що передаються нервовими шляхами й мають спрямований короткочасний вплив.

Будова нейрона:

• короткі відростки дентрити,

• довгий відросток аксон.

Рефлекси - реакції організму, які забезпечує нервова система.

Рефлекторна дуга – це шлях, який проходять нервові імпульси під час здійснення рефлексу (ланцюг нейронів, що здійснює рефлекс).

Будова рефлекторної дуги:

Назва	Функція
чутливий, або рецепторний, нейрон (нейрон – рецептор)	сприймає дію подразника і створює електричний нервовий імпульс, який передає до інтернейрона центральної нервової системи
інтернейрон, або вставний нейрон	У нервових центрах головного та спинного мозку обробляє нервовий імпульс і вирішує який орган має дати відповідь
рухливий нейрон (нейрон – ефектор)	передає команду від центральної нервової системи до органа, який відповідає за подразник (скорочення відповідного м'яза, виділення секрету залози)

 

Етапи рефлекторної дуги:

1 - рецепторна чутлива ланка (сприймає подразнення і перетворює в імпульси); 

2 - рухова (доцентрова) ланка (передає збудження до центральної нервової системи); 

3 - центральна ланка (у ній відбувається аналіз інформації за участю вставних нейронів);

4 - рухова (відцентрова) ланка (передає керівні імпульси до робочого органа); 

5 - робоча ланка (за участю м'яза чи залози відбувається певна дія).

 

Передача імпульсів між нейронами.

Довгий аксон нейрона передає сигнал, короткий дентрит нейрона приймає сигнал.

Синапс - місце контакту нейронів між собою або з органом.

Медіатори - особливі речовини, які передають нервові імпульси від одного нейрона до іншого.

Будова синапсу.

Передсинаптична мембрана – мембрана аксона нейрона. 

Післясинаптична мембрана – мембрана дендрита приймального нейрона  (нейрона-мішені).

Нейрон-мішень містить спеціальні рецептори, які реагують на медіатор, у результаті чого у ній теж виникає збудження.

 

У передсинаптичній мембрані нейронів синтезуються медіатори, які накопичуються в їхніх синаптичних міхурцях. Коли нервовий імпульс доходить  до кінця аксону, міхурці лопають, медіаторні молекули потрапляють в синаптичну щілину. Медіатори приєднуються до білків-рецепторів нейрона-мішені, тобто його післясинаптична мембрана приймає інформацію, перетворює її в електричний імпульс і передає далі до тіла нейрона. По його аксону відбувається передача далі до наступного нейрону.

Особливість діяльності нервової системи: миттєва реакція на зовнішні та внутрішні сигнали 

Приклади нервової регуляції: повертання голови в бік гучного звуку — відповідь на зміни, що відбуваються ззовні; відсмикування руки від гарячого; виділення слини при вигляді смачної їжі.  

  Нервова регуляція організму. Нерви

Нервова система — сукупність органів, що сприймають, аналізують та налагоджують діяльність органів та систем.

Нервова система об'єднує усі інші системи, регулює та узгоджує їхню діяльність, підтримує зв'язок організму із зовнішнім середовищем. Нервова система складається з центральної (головний та спинний мозок) та периферічної (черепномозкові та спинномозкові нерви).

 

Нервова система відіграє найважливішу роль у регуляції функцій організму: узгоджує функціонування клітин, тканин, органів та систем, що дозволяє організму діяти як єдине ціле; забезпечує взаємозв'язок організму з навколишнім середовищем.

 

Нервова тканина представлена ​​нервовими клітинами — нейронами і клітинами — супутниками — нейрогліями. Нейрони забезпечують основні функції нервової тканини, нейрогліальні клітини забезпечують харчування нейронів. 

Нейрон складається з тіла і відростків. Короткі, сильно розгалужені відростки — дендрити, по ним нервові імпульси надходять до тіла нервової клітини. Дендритів може бути один або декілька. Кожна нервова клітина має один довгий відросток — аксон, по якому імпульси спрямовуються від тіла клітини. Довжина аксона може досягати декількох десятків сантиметрів. Об'єднуючись в пучки, аксони утворюють нерви.

 

 

Між собою нейрони сполучаються за допомогою особливих контактів — синапсів.

 

Залежно від функцій, які вони виконують, виділяють наступні типи нейронів:

• нейрони, що передають сигнали від органів (рецепторів) до ЦНС (спинного та головного мозку), називають чутливими. Тіла таких нейронів містяться поза ЦНС, у нервових вузлах (гангліях). Нервовий вузол являє собою скупчення тіл нервових клітин за межами центральної нервової системи;
• нейрони, що передають імпульси від спинного і головного мозку до м'язів і внутрішніх органів називають руховими. Вони забезпечують передачу імпульсів від ЦНС до робочих органів.
• зв'язок між чутливими і руховими нейронами здійснюється за допомогою вставних нейронів через синаптичні контакти у спинному і головному мозку. Вставні нейрони містяться у межах ЦНС (тобто тіла і відростки цих нейронів не виходять за межі мозку)
  

  Рефлекторна дуга

  Основний принцип роботи нервової системи — рефлекторний.
  

  Рефлекс — це відповідна реакція організму на подразнення, яка відбувається за участю нервової системи.

  Нервовий імпульс, що виникає при подразненні, проходить певний шлях, який називається рефлекторною дугою.
  

  Рефлекторна дуга — нейронний шлях, по якому проводяться нервові імпульси при здійсненні рефлексу.

  До складу рефлекторної дуги входять п'ять частин:

  • рецептор — нервове закінчення, або спеціалізовані клітини, які сприймають подразнення (рецептори містяться в органах, м'язах, шкірі, тощо. Кожен вид рецепторів реагує на певний подразник: світло, звук, дотик, запах, температуру, тощо. Рецептори перетворюють ці подразники на нервові імпульси — сигнали нервової системи);
  • чутливий шлях, передає імпульс до ЦНС (ця частина рефлекторної дуги утворена чутливими (доцентровими) нейронами);
  • ділянка центральної нервової системи (вставні нейрони, що містяться у головному або спинному мозку обробляють інформацію);
  • руховий шлях (рухові (відцентрові) нейрони, що передають імпульс до виконавчого органу або залози);
  • робочий орган.