Процеси життєдіяльності тварин. Матеріал для учнів 7 класу.

Процеси життєдіяльності і системи органів тварин

Опрацювавши інформацію, ти зможеш

назвати:

- основні процеси життєдіяльності тварин;

- загальний план будови органів і систем органів тварин;

навести приклади:

- видів руху тварин;

- способів дихання тварин;

порівняти:

- автотрофний і гетеротрофний типи живлення;

характеризувати:

- прояви подразливості у різних тварин;

зробити висновок:

- про особливості організації організму тварин.

Дихання і газообмін у тварин

Як і в рослин, у тварин кисень бере участь у хімічних реакціях, що забезпечують організм енергією. Цей процес учені і називають диханням. Дихання неможливе без газообміну: кисень має надійти до організму, а вуглекислий газ, що утво­рився під час дихання, має бути видалений. Основу газообміну в будь-якої тварини становить відоме вам фізичне явище дифузії. Існують тва­рини, наприклад актинія, дощовий черв'як, у яких покриви тіла не перешкоджають дифузії газів, тому в них вся поверхня тіла і є поверх­нею газообміну. Але в багатьох тварин покриви унеможливлюють дифу­зію кисню ззовні та вуглекислого газу назовні. Тому для газообміну в них існують спеціальні органи.

У комах це трахеї (мал. а ) — тоненькі трубочки, які розгалу­жуються всередині організму і відкриваються назовні маленькими отво­рами. Крізь їх стінки і дифундують гази всередині тіла тварини. У раків і риб органами дихання (газообміну) є зябра (мал. б).

Мал. Дихальні системи комах (а), риб (б), ссавця (в):

1 – трахеї ; 2 – зябра ; 3 – дихальні шляхи ; 4 – легені.

У павуків, ящірок, птахів, ссавців за газообмін відповідає ди­хальна система, утворена легенями і дихальними шляхами (мал. в). Легені ссавців складаються з безлічі маленьких пухирців — альвеол; їх тоненькі оболонки є поверхнями, крізь які відбувається газообмін. Дихальні шляхи — це розгалужене «дерево» трубок і трубочок, по яких повітря від ніздрей надходить аж до альвеол.

Живлення тварин

Їжа тварин складається переважно з органічних молекул великих розмірів. Такі молекули не можуть проникнути в клі­тину, тому їх потрібно розщепити на менші молекули — так звані по­живні речовини. Цей процес називається травленням. У одноклітинних тварин травлення відбувається в пухирцях, що утворюються під час ендоцитозу. Більшість багатоклітинних тварин для перетравлення їжі має травну систему.

За яким загальним планом побудована травна система? У будь-якої тварини вона поєднана з навколишнім середовищем ротовим отво­ром, за яким іде порожнина, де власне, і відбувається травлення. У стін­ці цієї порожнини містяться спеціальні клітини, які виділяють у неї речовини, що сприяють травленню.

У актинії цю порожнину називають кишковою порожниною (мал. а). У плоского черв'яка планарії за ротом розташований не­великий відділ кишкової порожнини — глотка, сама ж порожнина роз­галужена на безліч «рукавів», її називають кишечником (мал. б). І в актинії, і в планарії рот є єдиним отвором, через який їжа надходить до кишкової порожнини, через нього ж видаляються назовні неперетравлені залишки їжі. Таку травну систему називають ненаскрізною.

Мал. Кишкова порожнина актинії (а) і травні системи планарії (б), жаби (в):

1 – ротовий отвір ; 2 – глотка ; 3 – кишечник ; 4 – анальний отвір.

У дощових червів, жаб, ящірок, риб, птахів, собак, людини порожни­на, у якій відбувається травлення, нагадує трубку (мал. 4.2 в). Вона розділена на відділи, що відповідають за певні етапи травлення. Частина трубки, де травлення закінчується і поживні речовини активно надхо­дять до клітин її стінок, являє собою кишечник. Ця травна система за­кінчується анальним отвором, через нього видаляються неперетравлені рештки їжі. Травну систему такого типу називають наскрізною.

Виділення у тварин

Продуктами хімічних реакцій у клітинах твари­ни є не тільки потрібні організму речовини, але й шкідливі для нього речовини, яких необхідно позбутися. У деяких тварин, наприклад акти­нії, усі ці речовини виділяються через поверхню тіла. У більшості тва­рин вуглекислий газ видаляється за допомогою дихальної системи, а для виведення інших шкідливих речовин є спеціальні органи ви­ділення. Так, у комахи це завдання виконують мальпігієві судини — замкнені з одного кінця тоненькі трубочки. Стінки цих судин відіграють роль фільтрів, що відбирають із рідини, яка міститься в організмі комахи, шкідливі речовини. З мальпігієвих судин ці речови­ни потрапляють до кишечнику, а звідти виводяться назовні.

У птахів і собак для «відбору» шкідливих речовин із крові пристосо­вані нирки, у них утворюється сеча. У тварин існують різні способи її видалення з організму, про них ви дізнаєтеся пізніше.

Транспорт речовин

Як потрапляють до кожної клітини багатоклі­тинного організму кисень і поживні речовини? Як з усіх клітин організ­му вуглекислий газ доставляється до поверхонь газообміну, а інші шкід­ливі речовини — до органів виділення?

Існують тварини, у яких молекули речовин переміщуються лише від клітини до клітини. Учені підрахували, що в такий спосіб навіть невели­кі молекули кисню, подолавши покриви тіла, можуть переміститися всередину організму на відстань, що не перевищує 1 мм. Тому такий спосіб розповсюдження речовин властивий лише невеличким за розмі­ром тваринам, таким як, наприклад, планарія.

Навіть дощовому черв'яку з діаметром тіла 5-7 мм такого виду тран­спорту недостатньо. У нього, як і в більшості тварин, речовини перемі­щуються в організмі у складі спеціальної рідини — крові, що циркулює всередині організму.

В одних тварин (жаба, короп, горобець, слон) кров рухається лише по судинах, а змушують її переміщуватися скорочення серця і стінок судин. Така кровоносна система називається замкненою (мал. а). Розгалужені судини сягають будь-якої частини тіла тварини. Через клі­тини стінок найтонших судин і відбувається обмін речовинами між кров'ю і всіма клітинами організму. В інших тварин (комах, павуків, равликів) кровоносна система незамкнена (мал. б). Кров (її назива­ють гемолімфою) лише деякий час рухається судинами, а потім вилива­ється з них у порожнину тіла і омиває клітини.

Мал. Кровоносна система риби (а), комахи (б):

1 – судини ; 2 – серце.

Рух

У більшості багатоклітинних тварин пристосуванням до руху є опорно-рухова система. У дощового черв'яка вона складається з де­кількох шарів м'язів, прикріплених до покривів тіла, і їх опори — ріди­ни, що міститься в порожнині тіла.

Опорно-рухова система може складатися з твердого скелета і м'язів, прикріплених до нього. Скелет може бути зовнішнім, як у раків або па­вуків (мал.  а), але може бути і внутрішнім, як у ящірки, жаби, акули, зайця, горобця (мал.  б).

Мал. Скелети: зовнішні у рака (а), внутрішні – у риби (б)

Регуляція процесів життєдіяльності

Щоб задовольняти потреби в їжі і кисні, тварини мають постійно відповідати на зміни, що відбува­ються як у зовнішньому середовищі, так і всередині їх організмів. За здатність сприймати ці зміни і реагувати на них у тварин відповідають органи чуття і нервова система, яка з ними пов'язана. Що складні­ший спосіб життя тварини, то складніша її нервова система.

В організмі тварини робота однієї системи органів пов'язана з робо­тою всіх інших. Координація їх діяльності є також завданням нервової системи. Так, органи дихання мають забезпечувати доставку кисню з тією швидкістю, з якою він витрачається. Якщо тварина активно руха­ється, працюють її м'язи і витрачається багато енергії. Отже, й кисню їй потрібно більше, а тому дихання тварини стає частішим. Забезпечує зв'язок між органами руху і органами дихання нервова система.

Хочеш засвоїти навчальну інформацію на високому рівні?

Для цього:

1. Опрацюй структурований конспект з теми.