Гуморальна та імунна регуляція.Матеріал для учнів 8 класу.

 

ГУМОРАЛЬНА (ЕНДОКРИННА) РЕГУЛЯЦІЯ (з латин. гумор — рідина) - це регуляція за допомогою хімічних сполук (наприклад, гормонів), що поширюються в організмі рідинами внутрішнього середовища (кров, лімфа, тканинна рідина, а з неї - до клітин) для забезпечення тривалого, загального впливу на клітини, тканини й органи, бо виливають на процеси обміну речовин у клітинах, а отже, і на роботу органів і організму в цілому. Характер ендокринної регуляції: повільний, дистанційний,  довготривалий, загальний. Ендокринну регуляцію забезпечує ендокринна система.   Гормони – біологічно активні речовини, що синтезуються й виділяються в кров клітинами залоз внутрішньої секреції ендокринної системи.  Принцип впливу гормону: • гормон з кров'ю переміщується по всьому організму до будь-якого органа;  • якщо клітини органа мають рецептори до цього гормону, тоді рецептор поєднується з гормоном, спричиняє зміну активності клітини й впливає на роботу органа; • один і той же гормон може одночасно викликати різні ефекти в різних органах. Функції гормонів: сповільнення або посилення функцій клітин (наприклад, гормон надниркових залоз адреналін пожвавлює роботу серця, ацетилхолін – гальмує).  Приклади гуморальної регуляції:  • після бігу збільшується частота дихання, серце б'ється швидше (підвищення рівня вуглекислого газу в крові внаслідок інтенсивних реакцій у клітинах виливає на центр дихання, що спричинює збільшення частоти дихання, коли людина зупиняється, робота клітин уповільнюється, рівень вуглекислого газу знижується, дихання уповільнюється);  • після прийому їжі в крові збільшується кількість глюкози (гормон інсулін, приєднуючись до рецепторів клітини печінки, стимулює проникнення в неї глюкози й синтез глікогену з цієї сполуки), після прийому їжі через певний час рівень глюкози в крові знижується до вхідних значень; • організм регулює концентрацію солі у внутрішньому середовищі спрагою, яку людина відчуває, вживши солоне, і вгамовує, п'ючи воду; • гормон росту, виділяючись роками, забезпечує ріст дитини; • гормон окситоцин стимулює скорочення матки при пологах та вироблення молока при вигодовуванні малюка; • у разі зниження вмісту води в організмі запускаються механізми, спрямовані на збереження води (нирки виробляють більш концентровану сечу й, відповідно, менше води виходить назовні); •  гормон адреналін підвищує частоту та силу серцевих скорочень, звужує капіляри, підвищує рівень глюкози в крові, сповільнює скорочення м'язових стінок кишечнику тощо.

ІМУННА РЕГУЛЯЦІЯ - це регуляція певними клітинами крові (наприклад, лейкоцитами) за допомогою хімічних сполук в клітинах крові (наприклад, антитіл), що поширюються в організмі рідинами внутрішнього середовища (кров, лімфа, тканинна рідина) для забезпечення захисного впливу на клітини, тканини й органи.  Характер імунної регуляції: повільний, дистанційний,  довготривалий, загальний. Імунну регуляцію забезпечує імунна система: •  певними клітинами крові (головними клітинами є лейкоцити, які потім поширюються організмом з током крові й лімфи); • спеціальними речовинами, що містяться в цих клітинах (головними хімічними сполуками є антитіла, що виробляються у відповідь на чужорідні білкові сполуки). Імунітет – здатність організму протистояти дії зовнішніх і внутрішніх ворогів: бактерій, вірусів, різних речовин, які порушують нормальну життєдіяльність організму, а також його клітинам, що відмерли або переродилися.

 

Порівняльна таблиця регуляції регуляторними системами.

Відмінне у регуляції
Гуморальна (ендокринна) система	Імунна система	Нервова система
Діє біологічно-активними хімічними сполуками – гормонами та іншими речовинами.	Діє за допомогою хімічних сполук і клітин.	Діє завдяки електричній природі нервових імпульсів.
Передача обмежена швидкістю руху крові по судинах (0,005-0,5 м/с)	Передача обмежена у швидкості	Передача швидка.
Відповідь залежно від типу гормону може бути повільна чи швидка	Відповідь повільна	Відповідь наступає миттєво
Поширюються до клітин  в організмі рідинами внутрішнього середовища (кров, лімфа, тканинна рідина).	Поширюються в організмі рідинами внутрішнього середовища.	Передається спеціальними провідними шляхами – рефлекторними дугами. Основою нервової регуляції є рефлекс.
Менш чіткі межі дії, дистанційний та загальний характер (речовини можуть одночасно впливати на різні органи та системи органів)	Менш чіткі межі дії, дистанційний та загальний характер	Відповідь прицільно локалізована, конкретний вплив
Відповідає переважно на зміни у внутрішньому середовищі (регулює гомеостаз, метаболізм, контролює розмноження).	Забезпечує захисний вплив у внутрішньому середовищі на клітини, тканини й органи.	Реагує на події, що відбуваються як усередині організму, так і за його межами (забезпечує термінову реакцію на зміни в довкіллі).
Вимагає менше енергетичних затрат.	Вимагає менше енергетичних затрат.	Потребує багато енергії.
Дія триваліша (розвиток статевих залоз, ріст тіла тощо)	Дія триваліша	Невелика тривалість дії (вимагає негайної реакції)
Ендокринну регуляцію забезпечує ендокринна система.	Імунну регуляцію забезпечує імунна система.	Нервову регуляцію забезпечує нервова система.
Подібне в регуляції
Процеси виникають на рівні клітин (діють крізь мембрани клітин). Керують функціями організму (клітини породжують сигнали, сигнали передаються по організму до відповідних органів). Центри регуляції (мозок, залози) віддалені від місця дії (органів, на які вони діють). Клітини-ефектори переводять нервові і гуморальні сигнали у власні сигнали для контролю метаболічних реакцій і функцій.