Зайти
Загальна характеристика кільчастих червів
Цариця Клеопатра оголосила їх священними. Аристотель назвав їх кишечником землі. Чарльз Дарвін був впевнений, що вони відіграють важливу роль в світовій історії. Ким же захоплювались всі ці знаменитості?...Звичайними дощовими червами!
1. Місце кільчастих червів в органічному світі
Розгляньте схему і з'ясуйте місце кільчастих червів в органічному світі.
ІМПЕРІЯ | Клітинні форми життя | ||
НАДЦАРСТВО | Еукаріоти | ||
ЦАРСТВО | Тварин | ||
ПІДЦАРСТВО | Багатоклітинні тварини | ||
ТИП | Кільчасті черви (11000 видів) | ||
КЛАСИ | ↓ Багатощетинкові | ↓ Малощетинкові | ↓ П'явки |
Представники: | ↓ нереїс, піскожил | ↓ дощовий черв'як, трубочник | ↓ медична п'явка |
2. Особливості зовнішньої будови та покривів тіла
До кільчастих червів відносяться тварини, які мають видовжену форму тіла поділену на сегменти, які схожі на кільця (від чого і походить назва типу). Кільчаки як плоскі та круглі черви - тришарові тварини з двобічною симетрією тіла населяють прісні та солоні водойми, мешкають у ґрунті, рідше паразити.
Довжина тіла коливається від часток міліметра до 3м. Тіло складається з головного кінця, тулуба, утвореного різною кількістю сегментів (від декількох до кількох сотень) та анальної лопаті, на якій розташований анальний отвір. На сегментах тулуба у більшості кільчастих червів є щетинки, крім п'явок. У багатощетинкових морських кільчаків щетинки разом з мускульними виростами сегментів тіла утворюють руховий апарат (параподії).
Покриви
представленні шкірно-мускульним мішком з добре розвинутими повздовжніми
і кільцевими м'язами. У покривах багато залоз, які виділяють слиз.
Дощовий черв'як має ряд пристосувань до життя у ґрунті:
- видовжена форма тіла;
- загострений передній кінець тіла;
- наявність щетинок;
- волога і вкрита слизом шкіра;
- добре розвинуті повздовжні і кільцеві м'язи.
На відміну від первиннопорожнинних у кільчастих червів з'являється вторинна порожнина тіла. Виникає вона внаслідок розростання групи клітин, які є похідними мезодерми. Ці клітини діляться, утворюючи целомічні мішки, що мають вигляд пухирів, які поступово витісняючи первину порожнину оточують кишечник і таким чином утворюється епітеліальна стінка, яка відокремлює порожнину тіла. При цьому тіло тварини поділяється на сегменти, що має велике біологічне значення. Рухаючись у щільному ґрунті кільчаки ушкоджують стіночки тіла і порожнина рідина виливається назовні. В поділеному на сегменти тілі рідина витікає тільки з одного сегменту, що не загрожує життю тварини. Подібний тип будови виявився дуже вдалим і не тільки для червів, але й для конструкцій створених людиною(підводні човни).
4. Травна система
Ускладнення відбуваються і в травній системі. Передній відділ кишечнику поділений на глотку, стравохід, шлунок. Стравохід може утворювати розширення - воло. Зверніть увагу на опорну схему:
↓ - рух їжі;
↓ - рух неперетравлених решток.
Кільчасті черви (кільчаки)
Малощетинкові черви
До цієї групи належить близько 4-5 тис. видів, серед яких є морські, прісноводні і ґрунтові тварини. Вони харчуються органічними рештками, іншими тваринами, є паразитичні види. Типовим представником є дощовий черв’як.
Зовнішня будова та спосіб життя. Дощові черв’яки харчуються рослинними рештками і перегноєм, пропускаючи через кишечник величезну кількість ґрунту, завдяки чому ґрунт збагачується органікою, насичується киснем і розпушується. Це значно підвищує його родючість.
Сегменти дощового черв’яка подібні між собою зовні і за внутрішньою будовою. Усе тіло тварини поділяють на три відділи: головний, тулубовий і анальний. У передній частині тіла є поясочок, необхідний для розмноження.
Зверху тіло вкрите шаром еластичної кутикули, під нею знаходиться шар клітин епітелію, а під ними — декілька шарів м’язів. Шкіра і м’язи зростаються, утворюючи шкірно-мускульний мішок. В епітелії містяться залози, які виділяють слиз. Слиз полегшує дихання і рух.
Кінцівок немає, проте з боків на кожному сегменті є по дві пари коротких щетинок, які можуть втягуватися та змінювати кут, що важливо для просування у ґрунті. Кільчакам притаманна регенерація.
Внутрішня будова. Травна система досить складна. Через рот і м’язисту глотку їжа потрапляє до стравоходу, потім — у воло і м’язистий шлунок. Там вона завдяки скороченням м’язів перетирається. У кишечнику поживні речовини всмоктуються в кров. Неперетравлені рештки виводяться назовні через анальний отвір.
Дихальної системи немає, дихання здійснюється дифузно через вологу поверхню тіла. З настанням посухи дощові черви глибоко закопуються і утворюють захисні капсули.
Кровоносна система складається із судин. Черевна, спинна і кільцеві судини розгалужуються й утворюють мережу найдрібніших судин — капілярів, через стінки яких легко проникають різні речовини. Серця немає, його замінюють декілька кільцевих судин з міцнішими стінками. Кров рухається тільки судинами, не виливаючись у порожнини тіла. Така кровоносна система називається замкненою.
Видільна система представлена метанефридіями — трубочками, через які продукти обміну речовин виводяться з організму.
Нервова система досить складна. Нервові клітини сконцентровані в навкологлоткове нервове кільце та черевний нервовий ланцюжок, який проходить уздовж усього тіла. Органи чуття у дощового черв’яка розвинені гірше, ніж в інших малощетинкових червів. Це пов’язано з ґрунтовим середовищем існування.
При нестатевому розмноженні тіло черв’яка розділяється на 4-5 зчеплених особин. Потім цей «ланцюжок» розпадається, і відокремлені особини починають самостійне існування.
Для статевого розмноження потрібні дві особини. Дощові черви — гермафродити: у кожної особини виробляються сперматозоїди і яйцеклітини, але необхідно, щоб сперматозоїди однієї особини злилися з яйцеклітинами іншої. Це відбувається так: черви поєднуються по двоє, обмінюються сперматозоїдами і розходяться. Поясочок виділяє слиз, у який кожний черв’як відкладає власні яйцеклітини. У слизі відбувається злиття сперматозоїдів з яйцеклітинами. Черв’як виповзає, а слиз із заплідненими яйцями залишається. Це і є кокон з яйцями, з якого через деякий час виходять молоді черви, які харчуються і ростуть. Такий розвиток називають прямим.
До малощетинкових червів належить австралійський земляний черв’як (до 3 м завдовжки) та добре відомий рибалкам і акваріумістам трубочник. Він живе в мулі, очищує забруднену воду і є чудовим кормом для риб.
Багатощетинкові черви
Тіло багатощетинкових червів укрите щетинками, а від кожного сегмента відходять органи руху — параподії. Типовим представником є нереїс, що живе в прибережній зоні моря. Це невеликий, завдовжки 10 см, черв’як. Він риє в піску ходи-нірки, живиться водоростями та дрібними тваринами.
Інший представник цього класу — палоло — живе в розколинах рифів, біля островів Самоа та Фіджі. Під час спаровування задня частина тіла черв’яка зі статевими продуктами підіймається на поверхню океану. В усіх червів це відбувається одночасно, тому протягом двох годин уся поверхня моря вкривається мільйонами яскраво забарвлених палоло. У «половинок» відростають параподії і з’являються очі. Для місцевих жителів це свято, бо палоло для них — делікатес. Їх смажать, солять, сушать.
Бродячі черви, до 3 м завдовжки, повзають по дну і плавають у товщі води. Вони поїдають водорості, рачків і самі є їжею для морських мешканців. Сидячі багатощетинкові черви мешкають тільки на дні. На головному кінці розташовані органи дихання — зябра. Живляться вони, фільтруючи воду.
П'явки
Сегментоване червоподібне тіло п’явок сплюснуте в спинно-черевному напрямі. Порожнини тіла і щетинок у п’явок немає. На передньому та задньому кінцях тіла є присоски. П’явки можуть плавати і пересуватися суходолом за допомогою присосків. У світі існує понад 400 видів п’явок, вони переважно паразити і хижаки.
Медичну п’явку здавна застосовували для лікування гіпертонії, варикозу, атеросклерозу та інших захворювань. Щелепами п’явки прогризають покриви жертви. Їхні залози виробляють гірудин, який перешкоджає зсіданню крові. Всмоктана кров може зберігатися в п’явці до 6 місяців. Несправжня кінська п’явка за розмірами більша за медичну, але не є кровососом. Вона хижак, нападає на інших червів і навіть на риб. У кінської п’явки, що живе в невеликих прісноводних водоймах, щелепи такі малі, що вона не може прокусити шкіру великих тварин. Але вона небезпечна, проникає в дихальні шляхи, коли тварини п’ють, що спричиняє кровотечу і може призвести до задушення.
Запам'ятайте найважливіше
Характерними ознаками кільчаків є кільчасте тіло, наявність вторинної порожнини. Добре розвинені всі системи органів. Серед кільчаків є роздільностатеві організми та гермафродити. Кільчастих червів поділяють на малощетинкових, багатощетинкових червів, п’явок.
Кільчасті черви мають велике значення: вони є частиною природи, важливими ланками харчових ланцюгів. Дощові черв’яки — гарні ґрунтоутворювачі. Серед водяних червів є фільтратори води. Існують паразитичні види, що завдають шкоди людині та тваринам, а також види, які використовуються в медицині.
Немає коментарів:
Дописати коментар