Предмет, об'єкт, завдання і методи науки про довкілля
Предмет, об’єкт і завдання науки про довкілля. У розвинутих країнах світу під терміном «екологія» традиційно розуміють «біоекологію». Для широкого трактування сучасної екології використовують терміни «наука про довкілля», «система наук про довкілля», «енвайронментологія» тощо. Підтвердженням цьому є визначення екології сучасними провідними вченими.
«Екологія - міждисциплінарна галузь знань про будову і функціонування багаторівневих систем у природі і суспільстві та їхні взаємозв’язки. Нині екологія оформилася в принципово нову інтегральну дисципліну, яка пов’язує фізичні і біологічні явища і створює міст між природничими і суспільними науками» (Ю. Одум, 1980, 1986)
«Сучасна екологія - нова галузь знань, наука про виживання у навколишньому середовищі, фундаментальна основа для природоохоронного і середовищеохоронного знання... Для неї характерний широкий, системний міжгалузевий погляд, вона із суто біологічної науки перетворилася на значний цикл знань, увібравши в себе розділи багатьох наук» (М. Реймерс, 1992).
«Екологія - у недалекому минулому одна з біологічних наук стала міждисциплінарною наукою, проблеми якої набули глобального характеру» (К. Ситник, 1997).
Отже, сучасна екологія - це комплекс наук про будову, функціонування, взаємозв’язки полікомпонентних і багаторівневих систем «природа - суспільство» та засоби кореляції взаємного впливу техносфери і біосфери з метою збереження життя на Землі.
Об’єктом дослідження науки про довкілля є екосистеми всіх рівнів та їхні елементи. Основи концепції про екосистеми розробив англійський ботанік А. Тенслі (мал. 3) у 1935 р., а вчення про них оформилося в 50-х роках ХХ ст. Найпростішу модель екосистеми зображено на малюнку 4.
Предметом дослідження науки про довкілля є взаємозв’язки між живими організмами, їхніми групами різних рангів, живою і неживою природою, а також особливості впливу природних і антропогенних чинників на функціонування екосистем біосфери.
Б - біотичні компоненти (складові живої природи);
А1, А2, А3 - абіотичні компоненти (складові неживої природи);
зв’язки між компонентами живої і неживої природи;
зв’язки між компонентами неживої природи.
Мал. 4. Найпростіша модель екосистеми
Серед основних завдань сучасної науки про довкілля варто назвати такі:
• Вивчення загального стану сучасної біосфери, умов і чинників його формування, причин і обсягів змін під впливом різних природних і антропогенних чинників.
• Прогнозування динаміки стану екосистем і біосфери загалом у часі і просторі.
• Розробка способів гармонізації взаємовідносин суспільства і природи, збереження здатності біосфери до саморегуляції і самовідновлення внаслідок оптимізації антропогенних навантажень на природні системи.
• Методи дослідження науки про довкілля. Оскільки екологія - це комплексна наука, вона використовує багатий арсенал різноманітних методів дослідження (мал. 5). Так, до загальнонаукових методів дослідження, які вона використовує, відносять: описовий, історичний, спостережень, порівняльний, статистичний та ін. До сучасних спеціальних методів потрібно віднести: аерокосмічний, картографічний, моделювання, прогнозування тощо.
Будь-яке екологічне дослідження розпочинається зі спостережень. Сучасні спостереження проводяться за допомогою різноманітних приладів і технічних засобів. Для реалізації інтегральних спостережень застосовують комплексні стаціонари, які розміщують у типових і особливих біотопах так, щоб вони давали найхарактернішу інформацію про екосистему. Глобальний фоновий моніторинг екосистем земної кулі проводиться за програмою «Людина і біосфера» з 1972 р. мережею біосферних заповідників і резерватів.
У зв’язку зі складністю екологічних систем і обмеженням безпосереднього втручання у природні процеси в екології застосовують методи моделювання. Моделювання екологічних об’єктів є обов’язковою передумовою прийняття виважених рішень. Залежно від умов досліджень застосовують такі види моделей: вербальні (словесні), графічні, математичні, геоінформаційні тощо.
Нині важливими екологічними методами є методи прогнозного моделювання змін і динаміки як природних процесів, так і компонентів природи. На завершальному етапі екологічних досліджень використовують оптимізаційні методи, які дають можливість пошуку оптимальних антропогенних навантажень на природу, оптимальної ландшафтно-екологічної оптимізації території тощо.
Мал. 5. Методи науки про довкілля
Аргументи і факти
У сучасних екологічних дослідженнях широко використовують методи суміжних наук. їх можна об’єднувати у різні групи за різноманітними критеріями. Наприклад,
Г. Білявський розглядає 11 груп методів екологічних досліджень:
• оціночні та реєстраційні методи;
• методи кількісного обліку;
• методи вивчення взаємозв’язків у екосистемах;
• методи моделювання; геоінформаційні методи;
• геоекологічні методи;
• техноекологічні методи;
• медико-екологічні методи;
• соціоекологіні методи;
• методи екоконтролю;
• оптимізаційні методи.
Немає коментарів:
Дописати коментар