Цікаве із світу науки.

Вчені: тунець приніс радіацію з Японії до Каліфорнії

 
Вчені виявили у блакитного тунця, виловленого біля узбережжя Каліфорнії, сліди радіоактивного забруднення від торішньої аварії на японській АЕС «Фукусіма».
Тунець приніс з собою радіацію від японського узбережжя, перепливши весь океан. Проте, як підкреслюють вчені, риба як і раніше безпечна для споживання в їжу.
Вчених в цьому випадку більше зацікавив цей випадок як приклад того, на які великі відстані мігруючі види риб і морських тварин можуть переносити забруднюючі і небезпечні речовини.
«Це урок для нас – наскільки можуть бути взаємопов’язані екорегіони, віддалені один від одного на декілька тисяч кілометрів», – говорить професор Університету Стоуні-Брук Ніколас Фішер.
Фішер і його колеги опублікували результати свого дослідження в журналі Національної академії наук.
Вони досліджували м’язові тканини п’ятнадцяти особин блакитного тунця, виловлених у водах поблизу Сан-Дієго в серпні 2011 року, п’ять місяців потому після аварії на АЕС «Фукусіма».
Аналізи показали наявність підвищеного рівня радіоактивного цезію в м’язових тканинах всіх 15 риб.
Природний фон

Наявність Цезія-137 в океанічних водах є, як правило, результатом випробувань ядерної зброї. Однак у Цезія-134 досить короткий період напіврозпаду – два роки, а це означає, що наявність ізотопів цезію в організмі блакитного тунця влітку 2011 року можна пояснити тільки аварією на «Фукусімі».
Концентрація Цезія-137 і цезію-134 в м’язових тканинах риб була в 10 разів більше, ніж цей рівень в тунці, виловленої ще до аварії.
В якості контролю результатів дослідження вчені також вивчили м’язові тканини жовтоперого тунця, який в основному живе в східній частині Тихого океану.
У цих тварин концентрація радіоактивного цезію в м’язових тканинах до аварії і після неї залишилася приблизно на тому ж рівні.
Вчені вибрали в якості предмета дослідження саме блакитного тунця, оскільки ця риба цінується у любителів морепродуктів і користується великим попитом на ринку.
При цьому вчені підкреслюють, що ті, кому доводилося їсти тунця торішнього улову, можуть не переживати за своє здоров’я, тому що небезпеки немає.
Для здоров’я безпечний

Справа в тому, що рівень забруднення риби знаходиться в межах допустимої норми і навіть нижче, ніж радіоактивність деяких ізотопів, що зустрічаються в природі, наприклад, калію-40.
«Радіоактивність калію-40 приблизно в 30 разів вища, ніж цезію. Якщо ви подивитеся на фонову радіацію в цьому регіоні, то зрозумієте, що блакитний тунець, виловлений в Каліфорнії, за рівнем радіоактивного забруднення близький до природного природному фону. Його радіоактивність перевищує природний фон всього на 3% «, – говорить професор Фішер.
На думку вчених, до того, як риби перепливли Тихий океан, рівень радіоактивного забруднення м’язової тканини особин на 50% перевищував природний фон, і в цьому випадку риба не змогла б потрапити на прилавки через законодавчі обмеження, що забезпечують безпеку споживаної їжі.
Вчені планують в найближчі місяці досліджувати особин тунця, які припливли до берегів Каліфорнії пізніше. Також група вчених має намір вивчити на предмет радіації і інші види мігруючих морських тварин і риб.
Вчені вважають, що на прикладі аварії на «Фукусімі» вони зможуть вивчити більш детально, як, на які відстані і в які терміни поширюється радіація.
«Ця інформація може бути корисною в природоохоронній діяльності та для управління рибного господарства,»

Вчені сперечаються про наявність у тварин емоцій

Цікаве дослідження, яке було проведене вченими з Оксфордського університету, довело, що деякі високоорганізовані тварини можуть відчувати ті чи інші емоції. Наприклад, такі тварини як собаки, коти, шимпанзе і щури можуть самостійно вирішувати, якими їм бути – хорошими чи поганими.
За словами Марка Роулендза, який був керівником даного дослідження, число зобов’язань людей перед тваринами, у котрих мають місце моральні принципи, істотно зростає.
У рамках свого дослідження вчені з Оксфорда виявили, що при порушенні соціальних норм тварини здатні відчувати гнів. Наприклад, самці синьошийок карають всіх самок, яких спіймали на зраді. А шимпанзе карають тих побратимів, які порушили правила поведінки в групі.
Крім того, експерименти довели, що тварини здатні розбиратися в таких складних поняттях як «добре» і «погано», «морально» і «аморально». При цьому у своїй поведінці вони, як правило, намагаються керуватися тільки складними моральними принципами.
Коли автори дослідження запропонували піддослідним тваринам смачну їжу в обмін на те, щоб вразити їх побратимів ударом струму, то тварини прийняли рішення врятувати собі подібних.
Деякі науковці дотримуються думки, що поведінка такого роду є не свідченням наявності у тварин моральних принципів, а простим інстинктом.

В Атлантичному океані жив незвичайний вид дельфінів.

Вчені дійшли висновку, що приблизно 2-3 мільйони років тому у Північному морі і у водах північної частини Атлантичного океану мешкав незвичайний вид дельфінів, який отримав назву Platalearostrum Hoekmani. Представники даного виду виділялися високим чолом та носом в формі ложки. Доказом цього є знайдені останки дельфінів на морському дні, а вперше частини скелету цих морських ссавців вдалося знайти рибалкам у 2008 році.

Зараз останки опрацьовуються спеціалістами Ротердамського музею природної історії. У їх руках є майже повний череп тварини, шість зубів на щелепах та декілька хребетних кісток.

На думку вчених, вид Platalearostrum Hoekmani є близьким родичем чорних дельфінів, але по зовнішньому вигляду давній морський ссавець дуже відрізнявся.

Згідно проведених підрахунків, довжина дельфінів сягала приблизно 6 метрів, і, швидше за все, цей вид був хижим.

Багато видів тварин і рослин перебувають на межі вимирання.

 

Автори нещодавно виданої Червоної книги стверджують, що біологічне різноманіття Землі може значно скоротитися. На їх думку, кожен п’ятий вид тваринного і рослинного світу перебуває на межі вимирання. Більш того, фахівці говорять, що ситуації все більше загострюється.

Глобальний список зникаючих і рідкісних видів флори та фауни був представлений в Японії на конференції з біорізноманіття, яка проходить під егідою ООН.

У даний час, найбільшій загрозі серед тварин піддаються амфібії. Згідно Червоної книги майже 41% представників даного класу можуть назавжди зникнути з лиця Землі. Також приблизно 13% птахів є такими, яким загрожує небезпека.

Найчисленніші втрати тварин і рослин екологи спостерігають на територіях Південно-Східної Азії. Тут дуже швидко зникають ареали проживання різних видів через масову вирубку лісів під сільськогосподарські потреби, а також під вирощування культур з яких виготовляють біологічне паливо.

Також варто наголосити, що завдяки спеціальним заходам по збереженню видів, вдалося отримати і деякі позитивні результати. За словами представників Міжнародного союзу охорони природи, екологи вже зберегли життя великої кількості різних птахів. Наприклад, каліфорнійський кондор – дуже рідкісний вид птахів уже не знаходиться під загрозою вимирання

.Чому у дельфінів такий великий мозок?

 
У людини маса мозку відносно маси тіла найбільша серед всіх представників тваринного світу. Найближчими конкурентами є шимпанзе і дельфіни, причому дельфіни випереджають за цим показником шимпанзе. До сих пір для вчених залишалося загадкою, звідки у дельфінів такі великі мізки?
Предками китоподібних є травоїдні тварини типу сучасних корів з невеликим мозком. Коли кити і дельфіни «переселилися» жити в воду і змінили «сухопутні» кінцівки на плавники, маса їх мозку збільшилася в три рази. Щоб розібратися, як це сталося, вчені з Університету Уейна порівняли геноми собаки, коні і корови з геномом афаліни (вид дельфінів).
У всіх афалін на 10 тис. послідовностей ДНК, що кодують білки, дослідники виявили 228 мутацій. Оскільки ці мутації отримали «схвалення» природного відбору, значить, вони повинні були давати дельфінам якусь перевагу. 27 зі знайдених мутацій пов’язані з нервовою системою. Мутації, приміром, були виявлені в гені транстиретин, що регулює передачу глюкози через гематоенцефалічний бар’єр, і в гені микроцефалин, який визначає розмір мозку і голови. Інші мутації в геномі полегшували освіта і руйнування синапсів, без яких неможлива когнітивна діяльність. Ряд мутацій виявився пов’язаним з обміном речовин і серцево-судинною системою, деякі зміни в геномі афалін стосувалися роботи мітохондрій і доставки кисню до тканин. Удосконалення роботи мітохондрій пояснюється не тільки переселенням дельфінів в воду, але також необхідністю забезпечення енергією сильно збільшив мозок.
Автори дослідження відзначають, що дельфіни адаптувалися до водного життя вкрай швидко – за 5-10 млн. років. На підставі цього можна було б припустити, що для китоподібних взагалі характерний високий рівень генних мутацій, проте науково доведено, що це не так: у сучасних китоподібних мутації в геномі відбуваються рідше, ніж у інших видів тварин. На думку дослідників, таке уповільнення мутаційних процесів може бути побічним ефектом інтенсифікації метаболізму і триразового збільшення мозку.
В цілому результати дослідження для вчених не стали дуже вже дивовижними. Однак вони сподіваються, що отримані дані, а також вивчення мозку інших тварин дозволять більше дізнатися про еволюцію мозку людини. У далеких один від одного приматів і дельфінів в ході еволюції нервова система розвинулася до приблизно однакового рівня, крім того багато мутації в людини і дельфінів збігаються, так що, цілком ймовірно, що таємниці мозку людини допоможуть розкрити не мавпи, а дельфіни.
Джерело: globalscience.ru