Загальна характеристика Класу Плазуни або Рептилії. Матеріал для учнів 7 класу.

 

                                           

Загальна характеристика класу Рептилій, або Плазунів. Їх походження і значення

Клас Плазуни, або Рептилії, налічує близько 8 тис. видів (в Україні — 21 вид). Це справжні наземні холоднокровні тварини, які на відміну від Земноводних не мають тісного зв'язку з водою. Більшість видів веде наземний спосіб життя, проте деякі з них живуть у прісних водоймах і морях (наприклад, вторинноводні тварини — крокодили, морські черепахи та змії). Розмноження і розвиток цих тварин пов'язані із суходолом.

Зовнішня будова плазунів

 
Тіло плазунів розділене на відділи — голову, тулуб, хвіст і дві пари кінцівок. Кінцівки розташовуються з боків тулуба, внаслідок чого тіло, переміщаючись, торкається землі — «плазує», тому цей клас і отримав таку назву — плазуни.

 

На голові рептилій містяться:

• одна пара очей, захищених верхньою і нижньою шкірястою повіками та миготливою перетинкою;
• орган слуху — вухо захищене  барабанною перетинкою;
• орган нюху відкривається назовні ніздрями.

Шкіра суха, не містить залоз. Шкірні покриви утворені ороговілим епідермісом (роговими лусочками, або щитками). Рогові лусочки оберігають тварину від випаровування вологи і зневоднення.
 

 
Ростуть плазуни під час періодичних линьок.
 

Походження

Перші рептилії з'явилися на планеті близько 280 мільйонів років тому.
Їх предками вважають стегоцефалів — древніх земноводних.
 

 
Розвиток і розквіт рептилій пов'язані зі зміною кліматичних умов: під час мезозойської ери він стає сухішим, зменшується кількість заболочених площ.
У нових умовах перевагу отримали ті земноводні, які не мали тісного зв'язку з водою. Від таких древніх земноводних і походять перші плазуни.

Зверни увагу!

Нові особливості, що з'явилися у рептилій (у порівнянні з земноводними):

 

• суха шкіра, без залоз, вкрита роговими лусочками;
• виникнення часткової, а у крокодилів повної перегородки у шлуночку серця, що призвело до часткового розділення потоків венозної і артеріальної крові;
• виникнення губчастих легень з розвиненими дихальними шляхами;
• виникнення захисних оболонок навколо яйця;
• внутрішнє запліднення;
• прямий розвиток.

Важливими для життя на суші були і такі зміни, як збільшення переднього відділу головного мозку і поява у ньому первинної кори.
 
Розквіт плазунів настав 225 мільйонів років тому. Вони заселили усі середовища існування.
 
У воді плавали плезіозаври — «морські ящери» та іхтіозаври — «рибоящери».
 
У повітрі літали птерозаври — «літаючі ящери».
 

 
Серед наземних тварин царювали різноманітні динозаври — «жахливі ящери».
 
Найдавніші рептилії, які дожили до наших днів — крокодили і черепахи.
 

 
Одна з груп ящерів — «звірозубі ящери» — вважається перехідною формою між плазунами і ссавцями. Найвідомішим звірозубим ящером є іностранцевія.
 

 

Місце плазунів у системі царства Тварини

 

 

Загальна характеристика класу Плазуни

Клас Плазуни, або Рептилії (8 тис. видів, в Україні – 21 вид), поширені на всіх континентах, окрім Антарктиди.

Зовнішня будова:

-  холоднокровні тварини,

-  тіло складається з голови, шиї, тулуба, хвоста,

-  кінцівки з пальцями з кігтиками,

-  шкіра суха, вкрита роговими лусками, щитками,

-  періодичне линяння.

 

Особливості процесів життєдіяльності та поведінки

1. Скелет

Скелет плазунів має подібний до земноводних план будови, але відрізняється низкою особливостей. Так, їхній хребет майже повністю костеніє, диференційованіший і складається з п'яти відділів: шийного, грудного, поперекового, крижового та хвостового. Шийний відділ утворений кількома хребцями, які забезпечують значну рухливість голови.

До грудних і поперекових хребців приєднуються добре розвинені ребра. У плазунів є справжня грудна клітка, утворена грудними хребцями, ребрами та грудною кісткою. Скелет кінцівок та їхніх поясів має приблизно таку саму будову, як і у земноводних. Че­реп плазунів майже повністю кістковий. У черепах та крокодилів є кісткове піднебіння, яке відокремлює ротову порожнину від носової. Це дає змогу тваринам дихати, коли рот заповнений їжею.

2. Мускулатура плазунів більш диференційована, порівняно із земноводними. З появою справжньої грудної клітки з'являються міжреберні м'язи, які забезпечують дихальні рухи.

 

 

3. Травна система плазунів трохи складніша, ніж у земноводних. Слина, яку виробляють слинні залози, містить травні ферменти. Зуби у більшості плазунів однакові, без коренів. Ними тварини лише захоп­люють та утримують їжу. Кишечник відкривається, як і в земноводних, у клоаку. У плазунів є невеличка сліпа кишка - відділ кишечнику, в якому їжа перетравлює­ться за допомогою симбіотичних мікроорганізмів.

4. Видільна система - це нирки та сечоводи, які відкриваються у клоаку, а також сечовий міхур.

1-нюхові частки; 2-передній мозок; 3-проміжний мозок; 4-середній мозок; 5-мозочок; 6-довгастий мозок;

1.       Серце 2.       Легеня 3.         Печінка 4.          Шлунок 5.          Товста кишка 6.           Сім’яники 7.           Пряма кишка 8.          Сечовий міхур

5. Кровоносна система плазунів за будовою загалом подібна до

кровоносної системи земноводних, але має і певні відмінності. Так, хоча серце плазунів трикамерне, але у шлуночку є неповна перегородка, що частково перешкоджає змішуванню артеріальної та венозної крові. А у крокодилів серце взагалі чотирикамерне. Як і земноводні, плазуни належать до холоднокровних тварин.

6. До органів дихання плазунів належать легені. Порівняно із земноводними легені плазунів мають складнішу будову: в них є система перетинок, які збільшують поверхню для газообміну. Крім того, їхні дихальні шляхи складаються з послідовно з'єднаних гортані та трахеї. Трахея розгалужується на два бронхи, що заходять до легенів.

У плазунів порівняно із земноводними складніший і механізм дихання. Повітря надходить до легенів та виходить із них завдяки скороченню міжреберних м'язів, унаслідок чого змінюється об'єм порожнини тіла.

7. Нервова система плазунів також складніша. У них краще розвинені півкулі головного мозку, вони вкриті сірою речовиною, або корою, - сукупністю тіл мільйонів нервових клітин. Мозочок розвинений добре, що зумовлене необхідністю узгодження складних рухів.

8. Органи чуттів плазунів добре розвинені й краще пристосовані до наземного способу життя, ніж у земноводних. Очі захищені трьома повіками (верхньою, нижньою та мигальною перетинкою). Завдяки здат­ності кришталика змінювати форму та відстань від сітківки за допомогою спеціальних м'язів, плазуни добре розрізняють предмети на різній віддалі. Органом дотику є язик, який може далеко висуватися з ротової порожнини. Також добре розвинені органи слуху, рівноваги, нюху, смаку тощо.

Складна будова головного мозку та органів чуттів зумовлює і складнішу поведінку плазунів. Окрім безумовних рефлексів та інстинктів (турбота про потомство, шлюбна поведінка, мисливські та захисні інстинкти тощо), у них можуть утворюватися й умовні рефлекси.

9. Регенерація у плазунів виражена гірше, ніж у земноводних. Так, у ящірок спостерігають явище само-каліцтва. Якщо схопити тварину за хвіст, то внаслідок сильного скорочення м'язів, один із хвостових хребців переламається й кінець хвоста відпаде (явище автотомії). Цей рефлекс має захисне значення, бо дає змогу тварині втекти від хижака, який вхопив її за хвіст. Згодом втрачена частина хвоста відновлюється.

1-яйцепровід; 2-яєчник; 3-нирка; 4-пряма кишка; 5-сечовий міхур;

 

 

Розмноження і розвиток

-  роздільностатеві,

-  запліднення внутрішнє,

-  яйця оточені яйцевими і зародковими оболонками,

-  розвиток прямий,

-  для деяких характерне яйцеживонародження.

 

 

 

5.

Сезонні явища в житті плазунів
Зимівля	Розмноження	Літня активність

Для зимівлі плазуни можуть використовувати різні місця. Так, болотяні черепахи зимують на дні водойм, зарившись у мул. А змії, вужі та ящірки зимовий період проводять у пустотах у ґрунті (норах гризунів, під пеньками дерев тощо), куди можуть ховатися цілими групами, Впро­довж усієї зими вони, звісно, не живляться, а процеси обміну речовим у них значно вповільнюються.

Як тільки навесні промені сонця прогріють землю, на її поверхню виповзають зі своїх зимових притулків гадюки і вужі. У цей час еони ліниво лежать та вигріваються в променях весняного сонця неподалік від місць зимівлі. Пізніше пробуджуються черепахи та ящірки.

Одразу після виходу із зимівель та переміщення до своїх літніх територій плазуни починають розмножуватися. Самки відкладають яйця в ямки під камінням, пеньками тощо, які добре прогріваються сонцем, бо тепло необхідне для розвитку зародків. Наприкінці літа з'являється потомство. У степах і пустелях надзвичайно висока температура влітку спонукає тварин впадати в так звану літню сплячку.

 

Поведінка плазунів

Форми інстинктивної поведінки в рептилій різноманітні: це і захист самцями своєї території, і шлюбна поведінка, і турбота про потомство. Є в плазунів і програми комунікації, завдяки яким вони подають сигнали щодо своїх намірів. Як полюють прудкі ящірки? До початку полювання тварина, яка вийшла з нірки, повинна зігрітися. Тож якийсь час вона лежить на осонні, а потім вирушає до своїх «мисливських угідь». Як правило, ящірки полюють у точно визначених, добре відомих їм місцях.

Їжа ящірки — комахи: і ті, що літають, і ті, що повзають. Ящірка, причаївшись, може протягом тривалого часу сидіти нерухомо. І маскувальне забарвлення, і нерухомість є умовами вдалого полювання. Завдяки їм необережна комаха, що проповзає повз ящірку, після різкого кидка хижака опиняється в його щелепах. Щоб зловити комаху на льоту, ящірка може й підстрибувати. Вона здатна з великою точністю оцінити відстань, на яку потрібно стрибнути, аби захопити здобич. Відмінним снайпером є хамелеон, що захоплює здобич клейким язиком.

Самці охороняють свої «мисливські угіддя», проганяючи з них інших самців. Самець ящірки зустрічає такого непроханого гостя в позі залякування: він повертається боком, якомога сильніше випрямляє ноги, сплющує тіло — неначе виростає. Це сигнал «Іди звідси!» Якщо гість не йде, а прибирає таку позу, ніби відповідаючи «Сам іди!», між самцями починається бійка. Мета бійки — не вбити супротивника, а змусити його залишити територію. Тому самці намагаються перекинути один одного на спину. Для того, хто опинився в такій позі, це знак поразки, а для переможця — знак того, що сутичка закінчена. Той, хто програв, тікає, а переможець його переслідує, доки втікач не залишить територію. Як правило, у бійці перемагає господар «мисливських угідь». Самки зазвичай живуть на тих самих територіях, що й самці.

У кожної прудкої ящірки зазвичай є своя нірка, але іноді самки осе­ляються в нірках самців. Як місце свого проживання вони використову­ють отвори в поверхні землі, але можуть і самі вирити нірку лапками. Там вони і зимують.

Мають ящірки і програми шлюбної поведінки. Зазвичай самець за­довольняється тими самками, які живуть на його території. Відшукавши самку, він прибирає різні пози, демонструючи себе. Якщо в самки немає відповідної мотивації (яйцеклітини не дозріли), вона швидко тікає і ховається. Якщо самка готова до спаровування, вона тікає неквапно, так, щоб самець зміг її наздогнати. Наблизившись до самки, самець хапає її за хвіст. І демонстративні пози самця, і повільний біг самки - це сигнали, за допомогою яких самець і самка повідомляють один одному про свої шлюбні наміри. Усі ці моделі поведінки закладені в їх програмах комунікації, що «запускають» дії, націлені на спаровування.

Самець прагне спаровуватися з усіма самками, які живуть на його ділянці. Що більша його ділянка, то більше самок на ній живе, то більше потомства залишить самець. Саме через це він так ревно оберігає свою територію від зазіхань інших самців.

Серед рептилій є види, у яких батьки піклуються про потомство, зокрема деякі види змій. Крокодили завчасно вистилають листям яму, у яку самка відкладає яйця. Самки крокодилів відвідують кладку, допомагають дитинчатам вилізти з ями, відносять їх до водойми і охороняють.