Будова і функції кореня. Матеріал для учнів 6 класу.

Будова і функції кореня

Корінь — це осьовий підземний орган, який росте вглиб ґрунту за рахунок верхівкової твірної тканини, що знаходиться на кінчику кореня» Головні функції кореня — закріпдення рослини у ґрунті і погли-нання з нього води з розчиненими у ній мінеральними речовинами.
Будова кореня. Верхівкова твірна тканина кореня (мал. 71) утворює нові клітини у двох напрямках: у напрямку росту кореня
і до його основи. Клітини, які відкладаються у напрямку росту кореня, дають початок захисному кореневому чбхлику. А ті, що у протилежному, — утворюють постійні іканинн тіла кореня.
Від кінчика до основи вздовж кореня розрізняють такі основні зони: кореневий чохлик, зона поділу, зона розтягу, зона всмоктування та провідна зона (мал. 72).

Кореневий чбхлик захищає ніжну верхівку кореня під час росту та просування поміж часточками ґрунту. Клітини, які розташовані у глибині кореневого чохлика, містять великі рухомі крохмальні зерна. Ці зерна під дією сили тяжіння опускаються на нижню ділянку клітинної мембрани і дають кореню «відчути» де верх, а де низ. Поверхневі клітини кореневого чохлика постійно злущуються та відмирають. При цьому вони виділяють слиз, що полегшуе просування кореня вглиб ґрунту. Із середини кореневий чохлик відновлюється клітинами верхівкової твірної тканини.
З клітин верхівкової твірної тканини у зоні пбділу утворюється решта клітин, з яких складається корінь. Клітини зони поділу дуже дрібні.
У зоні рбзтягу клітини швидко ростуть і починають перетворюватися на клітини постійних тканин. У цій зоні корінь інтенсивно видовжується і проштовхує прикриту кореневим чохликом зону поділу між часточками ґрунту.
Зона всмбктування (зона кореневих волосків) складена клітинами, які завершили процес росту і остаточно перетворилися на клітини постійних тканин. Клітини шкірочки кореня у цій зоні утворюють довгі вирости — кореневі волоскй (жал. 65, б), які сягають 1 см завдовжки. Кореневі волоски входять у тп[ілгт.тптй контакт ід часточками ґрунту і відіграють визначальну роль у поглинанні води і мінеральних речовин, оскільки значно збільшують поверхню кореня (мал. 73). Вони також закріплюють рослину в ґрунті. Підраховано, що доросла рослина жита мас близько 10 млрд кореневих волосків, а їхня загальна довжина становить близько 10 тис. км. Одночасно їхня загальна площа 20 м¹, що приблизно в 50 разів перевищує площу всіх надземних органів рослини.
У зоні кореневих волосків корінь вже не може вміщуватись відносно часточок ґрунту,
На поперечному перерізі кореня в цШ зоні видно, що під шкірочкою розташована кора, складена багатьма шарами клітин основної тканини (жал. 74). Вона передає воду до центральної частини кореня, яку називають центральним циліндром. Кора також запасає поживні речовини.


У центральному циліндрі розміщений єдиний провідний пучок. Його деревина у поперечному перерізі зазвичай має форму зірки із кількома променями (мал. 76). Проміж «променів» деревини розташований луб. Провідний пучок забезпечує транспорт речовин вздовж кореня.
Провідна, зонд кореня розташована вшце зони всмоктування. Ця зона найдовша. У провідній зоні кореневі волоски відмирають і всмоктування ре-човин практично припиняється* У ЦІЙ ЗОНІ В ЗОВНІШНІХ тка-
нинах центрального циліндра (на його межі з корою) із часом можуть з’являтися точки росту бічних коренів.
Провідною зоною по деревині та лубу транспортуються речовини, нона закріплює рослину в ґрунті завдяки бічним кореням, а також може запасати поживні речовини в корі.
У багатьох рослин з часом між деревиною і лубом провідного пучка утворюються шари клітин бічної твірної тканини. Завдяки поділу цих клітин корінь потовщується»
Знання про будову і розвиток коренів людина здавна використовує в сільському господарстві. Під час вирощування розсади (наприклад, томатів) рослинки після проростання розсаджують на більшу відстань і водночас відщипують верхівку головного кореня: це прискорює галуження і сприяє збільшенню числа корінців із кореневими волосками. При виборі саджанців плодових дерев слід пам'ятати, що рослини, у яких є багато тоненьких корінців, на доих швидко утворюються нові бічні розгалуження, значно краще вкорінюються і приживаються, ніж ті, які мають велику кількість довгих старих коренів.