Загальна характеристика кільчастих червів. Матеріал для учнів 7 класу.

Загальна характеристика кільчастих  червів

Цариця Клеопатра оголосила їх священними. Аристотель назвав їх кишечником землі. Чарльз Дарвін був впевнений, що вони відіграють важливу роль в світовій історії. Ким же захоплювались всі ці знаменитості?...Звичайними дощовими червами!

Ви самі можете в цьому переконатись, познайомившись із ними ближче. Це правда, вони слизькі і постійно звиваються. Але саме ці якості можуть викликати у нас захоплення, якщо ми дізнаємось більше про них та їхніх родичів представників типу Кільчастих червів. Все що для цього потрібно - це іншими очима подивитись на цих тварин, і ми потрапимо в дивовижний світ працьовитих істот.

1. Місце кільчастих червів в органічному світі

Розгляньте  схему і з'ясуйте місце кільчастих червів в  органічному світі.

ІМПЕРІЯ	Клітинні форми життя
НАДЦАРСТВО	Еукаріоти
ЦАРСТВО	Тварин
ПІДЦАРСТВО	Багатоклітинні тварини
ТИП	Кільчасті черви (11000 видів)
КЛАСИ	↓ Багатощетинкові	↓ Малощетинкові	↓ П'явки
Представники:	↓ нереїс, піскожил	↓ дощовий черв'як, трубочник	↓ медична п'явка

2. Особливості зовнішньої будови та покривів тіла

До кільчастих червів відносяться тварини, які мають видовжену форму тіла поділену на сегменти, які схожі на кільця (від чого і походить назва типу). Кільчаки як  плоскі та круглі черви -  тришарові тварини з двобічною симетрією тіла населяють прісні та солоні водойми, мешкають у ґрунті, рідше паразити.

Довжина тіла коливається від часток міліметра до 3м. Тіло складається з головного кінця, тулуба, утвореного різною кількістю сегментів (від декількох до кількох сотень) та анальної лопаті, на якій розташований анальний отвір. На сегментах тулуба у більшості кільчастих червів є щетинки, крім п'явок.  У багатощетинкових морських кільчаків щетинки разом з мускульними виростами сегментів тіла утворюють руховий апарат (параподії).

Покриви представленні шкірно-мускульним мішком з добре розвинутими повздовжніми і кільцевими м'язами. У покривах багато залоз, які виділяють слиз.

      Дощовий черв'як має ряд пристосувань до життя у ґрунті:

• видовжена форма тіла;
• загострений передній кінець тіла;
• наявність щетинок;
• волога і вкрита слизом шкіра;
• добре розвинуті повздовжні і кільцеві м'язи.

3. Порожнина тіла

На відміну від первиннопорожнинних у кільчастих червів з'являється вторинна порожнина тіла. Виникає вона внаслідок розростання групи клітин, які є похідними мезодерми. Ці клітини діляться, утворюючи целомічні мішки, що мають вигляд пухирів, які поступово витісняючи первину порожнину оточують кишечник і таким чином утворюється епітеліальна стінка, яка відокремлює порожнину тіла. При цьому тіло тварини поділяється на сегменти, що має велике біологічне значення. Рухаючись у щільному ґрунті кільчаки ушкоджують стіночки тіла і порожнина рідина виливається назовні. В поділеному на сегменти тілі рідина витікає тільки з одного сегменту, що не загрожує життю тварини. Подібний тип будови виявився дуже вдалим і не тільки для червів, але й для конструкцій створених людиною(підводні човни).

 

4. Травна система

Ускладнення відбуваються і в травній системі. Передній відділ кишечнику поділений на глотку, стравохід, шлунок. Стравохід може утворювати розширення - воло. Зверніть увагу на опорну схему:

 

↓ -  рух їжі;
↓ - рух неперетравлених решток.

             Тип Кільчасті черви

                     Розділ 2. РІЗНОМАНІТНІСТЬ ТВАРИН

                   Тема 3. ТРИШАРОВІ ТВАРИНИ. ЧЕРВИ.

Тип Кільчасті черви, або Кільчаки
Цей тип включає найбільш високорозвинених червів із сегментованим тілом, що живуть переважно у воді. Сегменти червів схожі накільця, звідси назва типу. Серед кільчастих червів є рослиноїдні, хижаки, практично немає паразитів. Розвинені шкірно-мускульний мішок і вторинна порожнина тіла (на відміну від первинної порожнини круглих червів, вона вистелена епітеліальною тканиною).
Травна система диференційована на рот, глотку, стравохід, воло, шлунок, кишечник і анальний отвір. Розвинені й інші системи: замкнена кровоносна, видільна, дихальна (у більшості видів).
Нервова система складається з навкологлоткового нервового кільця і двох черевних нервових стовбурів з нервовими вузлами. З органів чуття можуть бути розвинені очі, нюхові ямки,щупальцеподібні придатки.
Серед кільчастих червів є роздільностатеві організми та гермафродити. До типу Кільчасті черви належать класи Малощетинкові, Багатощетинкові черви, П’явки.
Дощовий черв’як – представник кільчастих червів
Дощовий черв’як вам добре відомий. Червонувато-рожевого кольору, членистий, завдовжки до 30 см. Живе він у грунті, живиться рослинними рештками, перегноєм, пропускаючи через кишечник величезну кількість грунту. Особливо важливе грунтоутворююче значення дощового черв’яка. Він перемішує шари грунту, спушує його, збагачує органічними речовинами.

Олігохета – земляний черв’як (праворуч), що зазнав нападу стоноги (ліворуч)

Кільчасті черви живуть переважно у водному середовищі

Черв”як дощовий

Схема будови дощового черв’яка (поперечний розріз):
1 – епідерміс
2 – кутикула
3 – спинна кровоносна судина
4 – щетинка
5 – целом
6 – шкірно-мускульний мішок

Дощовий черв’як у природі виконує грунтоутворюючу функцію
Будова. У дощового черв’яка розрізняють головний відділ, тулубний і анальну лопать. У передній частині тіла є потовщення – поясочок, який необхідний для розмноження. Тіло вкрите епітелієм і кутикулою. Епітелій з двома шарами м’язів утворює шкірно-мускульний мішок. В епітелії містяться залози, які виділяють слиз. Він змочує тіло черв’яка, полегшує дихання і рух. З боків тіла на кожному сегменті розташовані по дві пари коротких щетинок, які можуть втягуватися.
Травлення. Через рот і м’язисту глотку їжа потрапляє до стравоходу, куди відкриваються особливі залози, секрет яких знешкоджує грунтові кислоти. Потім їжа потрапляє у воло і м’язистий шлунок. Завдяки скороченням м’язів їжа перетирається і надходить до кишечника, де поживні речовини всмоктуються в кров. Неперетравлені рештки виводяться через анальний отвір.
Дихальних органів у дощового черв’яка немає, дихання здійснюється дифузно, через поверхню тіла. Газообмін може відбуватися, якщо шкіра волога. З настанням посухи дощові черви зариваються глибоко в грунт, і, оточивши себе слизом, утворюють капсули для захисту від висихання.
Кровоносна система складається з великих черевної, спинної, кільцевих судин, які розгалужуються й утворюють сітку. Найдрібніші судини – капіляри, їхня стінка складається з одного шару епітеліальної тканини, крізь яку легко проникають різні речовини в результаті дифузії. Серця у дощового черв’яка немає, кров приводять у рух декілька кільцевих судин з міцнішими стінками. їх називають “серця”. Кров рухається кровоносними судинами, не виливаючись у порожнину тіла. Така кровоносна система називається замкненою.
Кров у дощових черв’яків червона, подібна за своїм складом до крові хребетних тварин. Вона виконує транспортну функцію – розносить по всьому організму поживні речовини та кисень, забирає продукти виділення та вуглекислий газ.
Видільна система представлена метанефридіями. Це трубочки, які одним кінцем відкриваються в порожнину тіла, а другим – назовні в кожному сегменті.
Нервова система й органи чуття. Нервова система влаштована досить складно. Порівняно з круглими та плоскими червами більшими є розмір і кількість гангліїв у навкологлотковому нервовому кільці. Від нього відходить черевний нервовий ланцюжок, який має ганглії в кожному сегменті.
Органи чуття у дощового черв’яка, на відміну від його родичів, що живуть у воді, розвинені погано.
Розмноження та регенерація. У разі нестатевого розмноження тіло черв’яка розділяється на 4-5 зчеплених особин. Потім цей ланцюжок розвалюється, і особини, що відокремилися, починають самостійне існування. Якщо черв’яка випадково розрізають лопатою під час перекопування грунту, то з часом ранки загоюються, а з кожної половинки виростає новий черв’як.
Дощові черви – гермафродити. При розмноженні черви з’єднуються, мовби злипаються на якийсь час і обмінюються сперматозоїдами. Потім розходяться. Поясочок виділяє слиз, у який кожний черв’як відкладає яйцеклітини. У слизі відбувається запліднення. Черв’як виповзає з муфти слизу – це і є кокон з яйцями. З часом із кокона виходять молоді черви (прямий розвиток).