Різноманітність Кишковопорожнинних. Матеріали для учнів 7 класу.

                                                

                                Морські кільчасті черви

                                       | Розділ: Тип кільчасті черви |

У морі живуть різноманітні кільчасті черви, Деякі з них зари­ваються в грунт, інші повзають по дну.

Розгляньмо докладніше одного з таких повзаючих червів — не­реїду. Тіло нереїди поділене на членики, на передньому кінці зна­ходиться голова з кількома щупальцями та двома парами очей. На голові — рот з щелепами. На бічних частинах члеників тіла нереїди є плоскі вирости у вигляді лопатей. На лопатях пучками стирчать численні довгі щетинки, через що весь клас дістав назву багатощетинкових.

Нереїда, як і дощовий черв’як, дихає всією поверхнею тіла, але у багатьох інших морських кільчастих червів на лопатях розміщені органи водного дихання — зябра. Всередині зябер багато капіляр­них кровоносних судин. Тут відбувається збагачення крові киснем з розчиненого у воді повітря і виділення у воду вуглекислого газу. Швидко перебираючи лопатями, нереїда пересувається по дну. При цьому вона спирається в дно пучками щетинок. Живиться нереїда водоростями та дрібними тваринами, хапаючи їх гострими ще­лепами.

Нереїдами та іншими кільчастими червами живиться багато морських риб. У Каспійському морі, де раніше нереїди не води­лися, доводилося поповнювати запаси їжі для великих риб. Близько 30 років тому велику кількість нереїд з Азовського моря перевезли в Каспійське і там випустили. Нереїди прижилися на новому місці, розмножилися в масі і стали основним кормом для найцінніших промислових риб — осетра, білуги, севрюги.

                                         П’явки |

 Розділ: Тип кільчасті черви |

П’ЯВКИ, або гладкі черви — клас кільчастих червів. У п’я­вок ні ножних бородавок, ні щетин немає, зате є присоски, які є їхньою характерною ознакою. Тіло звичайно сплощене.

У справжніх п’явок головна лопать, злившися з ротом, утворила так звану присмоктувальну луночку; глотка здатна далеко вивертатися назо­вні. Медична п’явка на щелепних складках має безліч гострих зубчиків, якими тварина може прокусити шкіру. Весь кишковий канал з його відростками можна розглядати як шлунок, який при смок­танні дуже швидко наповняється кров’ю, причому об’єм п’явки відповід­но збільшується.

П’явки живуть у стоячій воді ставків, боліт, у трясовині на мулис­тому дні; якщо їх вийняти з води, вони вмирають, як тільки висохне їхня поверхня, хоча вони і захищаються від цього, рясно виділяючи слиз; живляться виключно кров’ю різних тварин, хребетних або безхребетних, найчастіше — равликів.

Запліднена самка вириває у вологій землі, вище від рівня води, зви­чайно в червні, звивисті ходи, де влаштовує із землі, змішаної із слизом, кокон, куди відкладає яйця, звичайно 10—16. Через 4—6 тижнів з цього кокона вилазять молоді п’явки, дуже тоненькі, світлого забарвлення; рос­туть вони повільно.

Особливості плоских, круглих і кільчастих червів

                                      Розділ: Тип кільчасті черви | 

Предки плоских червів, якісь двошарові тварини, від плавання перейшли до повзання по дну водойм. Для цього були потрібні міцні м’язи. Вони не могли розвинутися з ектодерми (зовніш­нього шару) та ентодерми (внутрішнього шару), які були в двошарових тварин. Ектодерма забезпечує зв’язок із зовнішнім середовищем (сприймання подразнень, захист, захоплення їжі), а ентодерма — засвоєння їжі. І нарешті у предків плоских червів виник проміжний шар — мезодерма.

Отже, багатоклітинні тварини, починаючи з плоских червів, стали тришаровими. Із мезодерми й розвинулися м’язи, а також опорна сполучна тканина. Пізніше з мезодерми утворилися стінки порожнини тіла та судини кровоносної й видільної систем і статеві органи. Тому виникнення мезодерми мало дуже велике значення в розвитку тваринного світу.

З переходом до повзання в багатоклітинних тварин виникає двобічна симетрія тіла й виділяється головний кінець. На ньому розміщуються органи чуттів і скупчуються нервові клітини — нервові вузли, а згодом і головний мозок.

Поява сполучної тканини і шкірно-м’язового мішка в тварин утруднила виведення шкідливих непотрібних речовин із тіла безпосередньо через його стінки під час руху. Тому розвиваються спеціальні органи виділення. Усе це ми бачимо в плоских червів.

У круглих червів, які стають ще більш рухливими, з’явля­ться порожнина тіла без власних стінок. Туди спочатку над­ходять непотрібні речовини, а вже потім звідти виводяться назовні. Круглі черви стають порожнинними тваринами. У їхній травній системі виникає анальний отвір, який забезпечує наскрізне про­ходження їжі, сприяє її кращому засвоєнню.

У кільчастих червів, які ще активніше рухаються, з’являється кровоносна система. Вона переносить поживні речовини від органів травлення до місць споживання. Удосконалюється нервова система, розвивається великий головний вузол. До того ж, у кільчастих червів порожнина тіла має власні стінки.

Отже, чим активніший спосіб життя веде тварина, тим різноманітнішими і досконалішими стають не тільки органи руху, а й інші системи органів. І навпаки, з переходом до одноманітного, сидячого способу життя спрощується організація і навіть зовсім зникають деякі органи, що ми бачимо в червів-паразитів.

Різноманітність кільчастих червів, їхні загальні риси

                                                   | Розділ: Тип кільчасті черви | 

Кровоносна система дощового черв’яка переносить кисень і поживні речовини передусім до м’язів. У дощового черв’яка дві головні кровоносні судини: спинна, по якій кров рухається ззаду вперед, і черевна, по якій кров тече спереду назад. Обидві головні судини в кожному членику сполучає кільцева судина. Кілька товстих кільцевих судин мають м’язові стінки, під час скорочення яких відбувається рух крові. Від головних судин відходять тонші судини, що розгалужуються на дуже тоненькі капіляри. До цих капілярів надходить кисень із шкіри і поживні речовини з кишечника, а інші такі самі капіляри, розгалужені у м’язах, віддають ці речовини. Отже, кров рухається судинами і ніколи не змішується з рідиною порожнини тіла. Таку крово­носну систему називають замкнутою.

Видільна система. Рідкі непотрібні перероблені речовини над­ходять у порожнину тіла. Кожний членик дощового черв’яка має пару трубочок. На внутрішньому кінці кожної з них є лійка. До неї потрапляють перероблені непотрібні речовини й через протилежний кінець трубочки виводяться назовні.

Нервова система. Уздовж тіла черв’яка на черевній частині проходить пара нервових стовбурів. У кожному членику на них містяться нервові вузлики, що утворюють нервовий ланцюжок. У передній частині цього ланцюжка два великих вузли з’єднані кільцевими перетинками. Таким чином утворюється навкологлоткове нервове кільце. Від усіх нервових вузлів до різних органів відходять нерви. Спеціальних органів чуттів у черв’яка немає, але чутливі клітини, що є в шкірі, дають йому змогу відчу­вати дотик до його шкіри, відрізняти світло від темряви.

Статева система і розмноження. Дощові черв’яки — герма­фродити. Перед відкладанням яєць пара черв’яків на якийсь час дотикаються один до одного, обмінюючись сім’яною рідиною — спермою. Після того вони розходяться, а за потовщення (пояска), розміщеного на передній частині тіла, виділяється слиз, у який відкладаються яйця. Потім клубочок слизу з яйцями скочується з тіла черв’яка і твердне, перетворюючись на кокон. Із кокона виходять молоді черв’яки.

Різноманітність кільчастих червів. Крім дощових черв’яків, у грунті є багато інших, подібних до них. Членики їхнього тіла мають кілька коротких, не помітних неозброєним оком щетинок. Ці черв’яки, риючи в грунті ходи, подрібнюють його і сприяють проникненню в грунт потрібних для рослин води й повітря. Слиз, який виділяють черв’яки, склеює найдрібніші частинки грунту. Це запобігає його розпилюванню й розмиванню. За­носячи в грунт рештки рослин, черв’яки сприяють розкладанню їх і утворенню родючого грунту. Тому дощових черв’яків треба охороняти як дуже корисних тварин.

Багато інших кільчастих червів, схожих на дощових черв’я­ків, живуть на дні прісних водойм. Більшість із них дрібні, але часто буває їх велика кількість— понад 100 000 на 1 м² дна.

Тіло багатьох кільчастих червів густо вкрите довгими щетинками, які зібрані в пучки й розміщені на особливих м’язових виростах по боках кожного членика. Гребучи виростами й чіпляючись ними за дно, черв’як повзає. Отже, ці вирости е зародковою формою парних кінцівок. Трапляються кільчасті черви в морях, де ними живиться багато риб.

Загальна характеристика кільчастих червів. їхнє тіло витягну­те, поділене на багато однакових члеників. У кільчастих червів є шкірно-м’язовий мішок з міцними кільцевими і поздовжніми м’язами, завдяки яким вони легко змінюють форму свого тіла. Під шкірно-м’язовим мішком міститься порожнина тіла. Кишечник наскрізний, з анальним отвором. Кровоносна система замкнута. Нервова система складається з черевного нервового ланцюжка і навкологлоткового нервового кільця.

Дощовий черв’як

 Розділ: Тип кільчасті черви 

Зовнішня будова і спосіб життя. Дощовий черв’як має витягнуте, округле в поперечному розрізі тіло завдовжки 10 —16 см. На відміну від круглих червів тіло дощового черв’яка поділене кільцеподібними перетяжками на 100—180 члеників. На кожному членику є маленькі пружні щетинки. Їх майже не видно, та коли провести пальцями від заднього кінця тіла дощового черв’яка до переднього, то відразу відчуємо їх. Цими щетинками під час руху черв’як чіпляється за нерівностіна грунті.

Удень черв’яки перебувають у грунті, прокладаючи в ньому ходи. Якщо грунт м’який, то черв’як риє його переднім кінцем тіла. При цьому спочатку стискує передній кінець тіла, внаслідок чого він стає тонким, і просовує його між частинками грунту. Потім передній кінець потовщується, розсуваючи грунт, і черв’як підтягує задню частину тіла. У щільному грунті черв’як може проїдати собі хід, пропускаючи землю через кишечник. Купки такої землі, що пройшла через кишечник черв’яка, можна бачити на поверхні грунту після ночі. На поверхню черв’яки виходять і після великого дощу (звідси й назва — дощовий). Улітку вони перебувають у верхніх шарах грунту, а на зиму риють нірки завглибшки до 2 м.

Шкірно-м’язовий мішок. Якщо взяти черв’яка в руки, то побачимо, що шкіра його волога, вкрита слизом. Цей слиз полегшує рух черв’яка у грунті

Крім того, тільки крізь вологу шкіру проникає в тіло черв’яка кисень, потрібний для дихання.

Під шкірою розміщені кільцеві м’язи, які зрослися з нею, а під ними — шар поздовжніх м’язів. Таким чином утворюється шкірно-м’язовий мішок. Кільцеві м’язи роблять тіло черв’яка тонким і довгим, а поздовжні — скорочують і потовщують його. Завдяки поперемінній роботі цих м’язів черв’як пересувається.

Порожнина тіла. Під шкірно-м’язовим мішком є заповнена рідиною порожнина у якій містяться внутрішні органи. Ця порожнина тіла не суцільна, як у круглих червів, а поділена поперечними перегородками відповідно до кількості члеників. Вона має свої стінки.

Органи травлення. Рот у дощового черв’яка міститься на передньому кінці тіла. Черв’як живиться гниючими рештками рослин, які ковтає разом із землею. Він також може затягувати з поверхні до своєї нірки опале листя, й ковтати його частинами м’язистою глоткою. Потім їжа потрапляє в кишечник. Неперетравлені рештки й земля викидаються назовні через анальний отвір на задньому кінці тіла.