З'єднання кісток
Ви дізнаєтесь про те, які є види зєднання кісток, і яким чином з'єднання кісток у суглобі може бути одночасно міцним і рухливим.
Як кістки з’єднуються між собою? Чи кістка дійсно може «вискочити» із суглоба?
Значення суглобів
Більшість кісток скелета, крім з'єднаних нерухомо (наприклад, кістки черепа), можуть рухатися одна відносно іншої. Тому скелет людини — це рухома система, завдяки якій ви можете змінювати положення тіла (стояти, сидіти, лежати тощо), а також рухатися (ходити, бігати, стрибати, плавати, кататися па велосипеді, грати на музичних інструментах тощо). З'єднання кісток бувають трьох основних типів — нерухомі, частково рухомі і рухомі.
• У нерухомих з'єднаннях щільна мережа колагенових волокон міцно приєднує одну кістку до іншої. Так формуються шви між окремими кістками черепа (мал. 6.7, а).
• Частково рухомі з’єднання уможливлюють тільки обмежені рухи. У цьому випадку кістки утримуються в місці їх з’єднання хрящем, як, наприклад, при з’єднанні ребер з грудиною або в місцях з'єднання хребців (дшл. 6.7. б).
• Рухомі з’єднання — найпоширеніший тип з’єднання кісток — забезпечують найвищий ступінь переміщень кісток одна відносно одної. За будовою це найскладніший тип з’єднання кісток. Кістки в цьому разі з’єднуються зв’язками {мал. 6.7, в).
Деякі кістки можуть виконувати більшу кількість рухів у різних площинах, деякі меншу — але в будь-якому випадку всі рухи можливі завдяки рухомим з’єднанням між кістками — суглобам. Саме суглоби забезпечують увесь спектр рухової активності людини, адже це своєрідні «шарніри» скелета. Суглоби містять рідину, що за виглядом і консистенцією нагадує білок курячого яйця. Крім того, поверхні кісток у суглобах вкриті гладеньким шаром хряща, що разом із рідиною значно зменшує силу тертя в місцях контактів між кістками {мал. 6.7, в).
Типи суглобів і рухів, які вони забезпечують
Кістки, з'єднані суглобами, рухаються, як важелі, за допомогою скорочення скелетних м’язів. Саме тому можливе значне переміщення кістки під час докладання до неї відносно невеликої сили — це відбувається за принципом важеля. Є різні форми суглобів залежно від рухів, які вони забезпечують і які поділяються на два основних типи {мал. 6.8). Кутові рухи — коли змінюється кут між кістками, тобто згинання відбувається, коли кут між кістками зменшується, наприклад, коли передпліччя переміщується вгору в лікті. Розгинання відбувається як процес, протилежний згинанню, коли кут між кістками в місці їх з’єднання збільшується. Обертальні рухи — це такий рух кістки, коли вона обертається навколо своєї подовжньої осі. Рух голови, яким ви підтверджуєте слово «ні», є прикладом обертального руху. Можливі також і різні комбінації цих рухів, тобто кутові й обертальні рухи можуть виконуватися паралельно.
Діапазон можливих рухів залежить від ряду факторів, насамперед с|юрми і розміру поверхонь кісток, які з’єднуються в суглобі, а також від ступеня його фіксації зв’язками. Плоскі суглоби, наприклад, між деякими кістками стопи, дають змогу робити лише невеликі бокові рухи, а чемпіонами є кулясті суглоби, такі як кульшовий суглоб — це найрухоміші суглоби, які уможливлюють тривісні обертальні рухи (згадайте рухи ніг гімнастів). Рухливість суглобів має значні індивідуальні особливості залежно від віку, статі, фізичної тренованості людини.
Суглоби також поділяють па прості і складні. У простих з’єднуються лише дві кістки, а в складних — три і більше кісток, наприклад, у ліктьовому суглобі з’єднуються плечова, ліктьова і променеві кістки.
1. З'єднання кісток бувають трьох основних типів — нерухомі, частково рухомі І рухомі. Рухомі суглоби поділяють на прості І складні.
2. Суглоби — це місця з'єднання кісток, які уможливлюють їх рухи за допомогою м’язів. Кістки в цьому разі утримуються зв'язками.
3. Ступінь рухливості в синовіальних суглобах може бути різним та залежить від ряду чинників.
4. Тип з'єднання кісток пов'язаний з виконуваною ними функцією.
Нерухомі, частково рухомі І рухомі з'єднання кісток, суглоб (простий, складний), кутові І обертальні рухи суглобів, плоскі І кулясті суглоби.
Як кістки з’єднуються між собою? Чи кістка дійсно може «вискочити» із суглоба?
Значення суглобів
Більшість кісток скелета, крім з'єднаних нерухомо (наприклад, кістки черепа), можуть рухатися одна відносно іншої. Тому скелет людини — це рухома система, завдяки якій ви можете змінювати положення тіла (стояти, сидіти, лежати тощо), а також рухатися (ходити, бігати, стрибати, плавати, кататися па велосипеді, грати на музичних інструментах тощо). З'єднання кісток бувають трьох основних типів — нерухомі, частково рухомі і рухомі.
• У нерухомих з'єднаннях щільна мережа колагенових волокон міцно приєднує одну кістку до іншої. Так формуються шви між окремими кістками черепа (мал. 6.7, а).
• Частково рухомі з’єднання уможливлюють тільки обмежені рухи. У цьому випадку кістки утримуються в місці їх з’єднання хрящем, як, наприклад, при з’єднанні ребер з грудиною або в місцях з'єднання хребців (дшл. 6.7. б).
• Рухомі з’єднання — найпоширеніший тип з’єднання кісток — забезпечують найвищий ступінь переміщень кісток одна відносно одної. За будовою це найскладніший тип з’єднання кісток. Кістки в цьому разі з’єднуються зв’язками {мал. 6.7, в).
Деякі кістки можуть виконувати більшу кількість рухів у різних площинах, деякі меншу — але в будь-якому випадку всі рухи можливі завдяки рухомим з’єднанням між кістками — суглобам. Саме суглоби забезпечують увесь спектр рухової активності людини, адже це своєрідні «шарніри» скелета. Суглоби містять рідину, що за виглядом і консистенцією нагадує білок курячого яйця. Крім того, поверхні кісток у суглобах вкриті гладеньким шаром хряща, що разом із рідиною значно зменшує силу тертя в місцях контактів між кістками {мал. 6.7, в).
Типи суглобів і рухів, які вони забезпечують
Кістки, з'єднані суглобами, рухаються, як важелі, за допомогою скорочення скелетних м’язів. Саме тому можливе значне переміщення кістки під час докладання до неї відносно невеликої сили — це відбувається за принципом важеля. Є різні форми суглобів залежно від рухів, які вони забезпечують і які поділяються на два основних типи {мал. 6.8). Кутові рухи — коли змінюється кут між кістками, тобто згинання відбувається, коли кут між кістками зменшується, наприклад, коли передпліччя переміщується вгору в лікті. Розгинання відбувається як процес, протилежний згинанню, коли кут між кістками в місці їх з’єднання збільшується. Обертальні рухи — це такий рух кістки, коли вона обертається навколо своєї подовжньої осі. Рух голови, яким ви підтверджуєте слово «ні», є прикладом обертального руху. Можливі також і різні комбінації цих рухів, тобто кутові й обертальні рухи можуть виконуватися паралельно.
Діапазон можливих рухів залежить від ряду факторів, насамперед с|юрми і розміру поверхонь кісток, які з’єднуються в суглобі, а також від ступеня його фіксації зв’язками. Плоскі суглоби, наприклад, між деякими кістками стопи, дають змогу робити лише невеликі бокові рухи, а чемпіонами є кулясті суглоби, такі як кульшовий суглоб — це найрухоміші суглоби, які уможливлюють тривісні обертальні рухи (згадайте рухи ніг гімнастів). Рухливість суглобів має значні індивідуальні особливості залежно від віку, статі, фізичної тренованості людини.
Суглоби також поділяють па прості і складні. У простих з’єднуються лише дві кістки, а в складних — три і більше кісток, наприклад, у ліктьовому суглобі з’єднуються плечова, ліктьова і променеві кістки.
1. З'єднання кісток бувають трьох основних типів — нерухомі, частково рухомі І рухомі. Рухомі суглоби поділяють на прості І складні.
2. Суглоби — це місця з'єднання кісток, які уможливлюють їх рухи за допомогою м’язів. Кістки в цьому разі утримуються зв'язками.
3. Ступінь рухливості в синовіальних суглобах може бути різним та залежить від ряду чинників.
4. Тип з'єднання кісток пов'язаний з виконуваною ними функцією.
Нерухомі, частково рухомі І рухомі з'єднання кісток, суглоб (простий, складний), кутові І обертальні рухи суглобів, плоскі І кулясті суглоби.
Немає коментарів:
Дописати коментар