Різноманітність кишковопорожнинних
Ядовиті медузи Чорного моря
Виконати завдання
Виконати завдання
КИШКОВОПОРОЖНИННІ
ЯКІ ХАРАКТЕРНІ РИСИ КИШКОВОПОРОЖНИННИХ?
На відміну від губок, кишковопорожнинні – це справжні багатоклітинні тварини, клітини яких утворюють тканини. За особливостями зовнішньої будови та способом життя кишковопорожнинних ділять на дві групи, пов’язані з пристосуванням до певних умов проживання: поліпи та медузи. Такі групи називають життєвими формами.
Поліпи, наприклад гідра, актинії, мадрепорові корали, ведуть прикріплений або малорухливий спосіб життя. їхнє тіло нагадує мішок, на верхньому полюсі якого розташований ротовий отвір, оточений щупальцями (мал. 26, 1). Поліпи можуть бути як поодинокими, так і утворювати колонії, що складаються з багатьох десятків, сотень або тисяч особин.
На відміну від поліпів, медузи зазвичай ведуть поодинокий спосіб життя. їхнє тіло нагадує парасольку, по краях якої розташовані численні щупальця (мал. 26, 2). Одна частина парасольки опукла, інша – увігнута. У центрі ввігнутої частини розташоване ротове стебельце з ротовим отвором на верхівці. Медузи активно плавають у товщі води.
З особливостями будови поліпів ознайомимося на прикладі гідри (мал. 27). У прісних водоймах України мешкають різні види гідр, їх можна побачити
на підводних предметах, до яких гідра прикріплюється основою своєї
нижньої частини – стебельця, що діє як присосок. На протилежному полюсі
тіла розташований ротовий отвір, оточений щупальцями.
Мал. 26. Різні життєві форми кишковопорожнинних: 1 – політ; 2 – медуза
Мал. 27. А. Схема будови гідри: 1 – стебельце; 2 – ротовий отвір; 3 – щупальця. Б. Типи клітин гідри: 1 – жалкі; 2 – проміжні; 3 – міжклітинна речовина; 4 – шкірно-м’язові; 5 – травні; 6 – нервові; 7 – залозисті
Стінки тіла кишковопорожнинних складаються лише з двох шарів клітин – зовнішнього і внутрішнього (мал. 27). Між ними розташований тоненький шар міжклітинної речовини у вигляді пружної пластинки. Він виконує опорну функцію. Рог у гідри веде в мішкоподібну кишкову порожнину, в якій перетравлюється їжа. Саме ця особливість будови зумовила назву групи – Кишковопорожнинні.
У зовнішньому шарі кишковопорожнинних є жалкі клітини (звідси походить ще одна назва цих тварин – Жалкі). Слугують жалкі клітини для захисту, ураження здобичі та її утримання: найбільше їх на щупальцях. Усередині жалкої клітини розташована капсула зі спірально закрученою жалкою ниткою (мал. 27, В). Якщо здобич, що пропливає повз гідру, зачепить чутливий волосок, жалка нитка викидається назовні. Вона проникає у ранку, що утворюється на тілі здобичі, а разом з нею – й токсична речовина, яка її паралізує. Нові жалкі клітини, так само як й інші типи клітин, виникають за рахунок проміжних. Ці клітини здатні до поділу.
Покриви гідри утворюють шкірно-м’язові клітини. Завдяки скороченню м’язових відростків цих клітин тіло гідри стискається або нахиляється в певний бік. Є у зовнішньому шарі й нepвові клітини. Серед клітин внутрішнього шару переважають травні клітини, що мають джгутики, але здатні утворювати й несправжні ніжки (мал. 27, В). Вони захоплюють їжу, яка перетравлюється у травних вакуолях. Залозисті клітини виробляють і видаляють у кишкову порожнину травні соки.
У медуз міжклітинна речовина містить багато води – майже 98 %. Тому їхнє тіло драглисте. Високий уміст води допомагає медузі триматись у товщі води. Пересувається тварина завдяки скороченням парасольки.
Кишковопорожнинні – здебільшого хижаки. Дрібні види живляться ще дрібнішими безхребетними тваринами, великі – можуть заковтувати й хребетних (наприклад, риб).
ЯКИМ Є РІЗНОМАНІТТЯ КИШКОВОПОРОЖНИННИХ?
У ставках, озерах і річках з повільною течією поширені різні види гідр (мал. 28, 1). Вони споживають одноклітинні організми, дрібних ракоподібних і червів.
Мал. 28. Різноманіття кишковопорожнинних: 1 – гідра прісноводна; 2 – краспедакуста; 3 – аурелія; 4 – коренерог; 5 – люцернарія; 6 – актинія кінська
У річках України, зокрема Дніпрі, трапляється медуза краспедакуста (мал. 28. 2).
Вона дуже маленька, діаметр її парасольки сягає лише 2 см. Вважають, що у водойми Європи ці тварини потрапили з Південної Америки разом з тропічними водними рослинами.
У Чорному та Азовському морях поширені медузи аурелія, коренерот і люцернарія.
Діаметр парасольки аурелії (мал. 28, 3) може сягати 40 см. У коренерота немає щупалець, жалкі клітини містяться по поверхні парасольки та видовжених, зрослих між собою ротових лопатях (мал. 28, 4).
Люцернарія, або морський ліхтарик (мал. 28, 5), веде прикріплений спосіб життя. Ніжкою, що закінчується присоском, медуза прикріплюється до різних підводних предметів, наприклад водоростей, чим нагадує поліп.
Окрему групу кишковопорожнинних становлять коралові поліпи. Актинії – це одна з груп коралових поліпів, позбавлених скелета. Найбільше видове різноманіття актиній спостерігають у тропічних морях, насамперед на мілководді. Вони можуть бути яскраво забарвлені в зелений, синій, червоний, бурий кольори, нагадуючи фантастичні квіти, тому їх називають морськими анемонами (анемони – трав’янисті рослини з вишуканою квіткою). У Чорному та Азовському морях на дні поблизу берегів мешкає актинія кінська (мал. 28, 6).
Багато коралових поліпів утворюють колонії. Це відбувається тому, що після брунькування особини на все життя залишаються з’єднаними з тілом колонії. Такі колонії можуть утворювати коралові рифи. В утворенні коралових рифів насамперед беруть участь мадрепорові корали (мал. 29, 1). Існують і корали, що мають внутрішній скелет з карбонату кальцію або органічної речовини. Так, червоний корал (мал. 29, 2), поширений у Середземному морі та Атлантичному океані, має різні відтінки – від світло-рожевого до темно-червоного, майже чорного. З нього виготовляють ювелірні прикраси.
Maл. 29. 1. Мадрепорові корали. 2. Червоний корал
Мал. 30. Небезпечні для людини й паразитичні кишковопорожнинні: 1 – ціанея; 2 – фізалія; 3 – поліподіум
Небезпеку для здоров’я людини становлять опіки велетенської медузи ціанеї, що мешкає в північних морях (мал. 30, 1). У тропічних морях можна зустріти плаваючу колонію – фізалію, або “португальський кораблик” (мал. 30, 2). Зустрічі людини з фізалією можуть завершитися сильними “опіками”. Є серед кишковопорожнинних і паразитичні види. Зокрема, один з видів – поліподіум – паразитує в ікринках осетрових риб, живлячись жовтком (мал. 30, 3).
Ядовиті медузи Чорного моря
Виконати завдання
Виконати завдання
КИШКОВОПОРОЖНИННІ
ЯКІ ХАРАКТЕРНІ РИСИ КИШКОВОПОРОЖНИННИХ?
На відміну від губок, кишковопорожнинні – це справжні багатоклітинні тварини, клітини яких утворюють тканини. За особливостями зовнішньої будови та способом життя кишковопорожнинних ділять на дві групи, пов’язані з пристосуванням до певних умов проживання: поліпи та медузи. Такі групи називають життєвими формами.
Поліпи, наприклад гідра, актинії, мадрепорові корали, ведуть прикріплений або малорухливий спосіб життя. їхнє тіло нагадує мішок, на верхньому полюсі якого розташований ротовий отвір, оточений щупальцями (мал. 26, 1). Поліпи можуть бути як поодинокими, так і утворювати колонії, що складаються з багатьох десятків, сотень або тисяч особин.
На відміну від поліпів, медузи зазвичай ведуть поодинокий спосіб життя. їхнє тіло нагадує парасольку, по краях якої розташовані численні щупальця (мал. 26, 2). Одна частина парасольки опукла, інша – увігнута. У центрі ввігнутої частини розташоване ротове стебельце з ротовим отвором на верхівці. Медузи активно плавають у товщі води.
З особливостями будови поліпів ознайомимося на прикладі гідри (мал. 27). У прісних водоймах України мешкають різні види гідр, їх можна побачити
Мал. 26. Різні життєві форми кишковопорожнинних: 1 – політ; 2 – медуза
Мал. 27. А. Схема будови гідри: 1 – стебельце; 2 – ротовий отвір; 3 – щупальця. Б. Типи клітин гідри: 1 – жалкі; 2 – проміжні; 3 – міжклітинна речовина; 4 – шкірно-м’язові; 5 – травні; 6 – нервові; 7 – залозисті
Стінки тіла кишковопорожнинних складаються лише з двох шарів клітин – зовнішнього і внутрішнього (мал. 27). Між ними розташований тоненький шар міжклітинної речовини у вигляді пружної пластинки. Він виконує опорну функцію. Рог у гідри веде в мішкоподібну кишкову порожнину, в якій перетравлюється їжа. Саме ця особливість будови зумовила назву групи – Кишковопорожнинні.
У зовнішньому шарі кишковопорожнинних є жалкі клітини (звідси походить ще одна назва цих тварин – Жалкі). Слугують жалкі клітини для захисту, ураження здобичі та її утримання: найбільше їх на щупальцях. Усередині жалкої клітини розташована капсула зі спірально закрученою жалкою ниткою (мал. 27, В). Якщо здобич, що пропливає повз гідру, зачепить чутливий волосок, жалка нитка викидається назовні. Вона проникає у ранку, що утворюється на тілі здобичі, а разом з нею – й токсична речовина, яка її паралізує. Нові жалкі клітини, так само як й інші типи клітин, виникають за рахунок проміжних. Ці клітини здатні до поділу.
Покриви гідри утворюють шкірно-м’язові клітини. Завдяки скороченню м’язових відростків цих клітин тіло гідри стискається або нахиляється в певний бік. Є у зовнішньому шарі й нepвові клітини. Серед клітин внутрішнього шару переважають травні клітини, що мають джгутики, але здатні утворювати й несправжні ніжки (мал. 27, В). Вони захоплюють їжу, яка перетравлюється у травних вакуолях. Залозисті клітини виробляють і видаляють у кишкову порожнину травні соки.
У медуз міжклітинна речовина містить багато води – майже 98 %. Тому їхнє тіло драглисте. Високий уміст води допомагає медузі триматись у товщі води. Пересувається тварина завдяки скороченням парасольки.
Кишковопорожнинні – здебільшого хижаки. Дрібні види живляться ще дрібнішими безхребетними тваринами, великі – можуть заковтувати й хребетних (наприклад, риб).
ЯКИМ Є РІЗНОМАНІТТЯ КИШКОВОПОРОЖНИННИХ?
У ставках, озерах і річках з повільною течією поширені різні види гідр (мал. 28, 1). Вони споживають одноклітинні організми, дрібних ракоподібних і червів.
Мал. 28. Різноманіття кишковопорожнинних: 1 – гідра прісноводна; 2 – краспедакуста; 3 – аурелія; 4 – коренерог; 5 – люцернарія; 6 – актинія кінська
У річках України, зокрема Дніпрі, трапляється медуза краспедакуста (мал. 28. 2).
Вона дуже маленька, діаметр її парасольки сягає лише 2 см. Вважають, що у водойми Європи ці тварини потрапили з Південної Америки разом з тропічними водними рослинами.
У Чорному та Азовському морях поширені медузи аурелія, коренерот і люцернарія.
Діаметр парасольки аурелії (мал. 28, 3) може сягати 40 см. У коренерота немає щупалець, жалкі клітини містяться по поверхні парасольки та видовжених, зрослих між собою ротових лопатях (мал. 28, 4).
Люцернарія, або морський ліхтарик (мал. 28, 5), веде прикріплений спосіб життя. Ніжкою, що закінчується присоском, медуза прикріплюється до різних підводних предметів, наприклад водоростей, чим нагадує поліп.
Окрему групу кишковопорожнинних становлять коралові поліпи. Актинії – це одна з груп коралових поліпів, позбавлених скелета. Найбільше видове різноманіття актиній спостерігають у тропічних морях, насамперед на мілководді. Вони можуть бути яскраво забарвлені в зелений, синій, червоний, бурий кольори, нагадуючи фантастичні квіти, тому їх називають морськими анемонами (анемони – трав’янисті рослини з вишуканою квіткою). У Чорному та Азовському морях на дні поблизу берегів мешкає актинія кінська (мал. 28, 6).
Багато коралових поліпів утворюють колонії. Це відбувається тому, що після брунькування особини на все життя залишаються з’єднаними з тілом колонії. Такі колонії можуть утворювати коралові рифи. В утворенні коралових рифів насамперед беруть участь мадрепорові корали (мал. 29, 1). Існують і корали, що мають внутрішній скелет з карбонату кальцію або органічної речовини. Так, червоний корал (мал. 29, 2), поширений у Середземному морі та Атлантичному океані, має різні відтінки – від світло-рожевого до темно-червоного, майже чорного. З нього виготовляють ювелірні прикраси.
Maл. 29. 1. Мадрепорові корали. 2. Червоний корал
Мал. 30. Небезпечні для людини й паразитичні кишковопорожнинні: 1 – ціанея; 2 – фізалія; 3 – поліподіум
Небезпеку для здоров’я людини становлять опіки велетенської медузи ціанеї, що мешкає в північних морях (мал. 30, 1). У тропічних морях можна зустріти плаваючу колонію – фізалію, або “португальський кораблик” (мал. 30, 2). Зустрічі людини з фізалією можуть завершитися сильними “опіками”. Є серед кишковопорожнинних і паразитичні види. Зокрема, один з видів – поліподіум – паразитує в ікринках осетрових риб, живлячись жовтком (мал. 30, 3).
Немає коментарів:
Дописати коментар