Голонасінні. Матеріал для учнів 6 класу.

  

Виконати завдання 
                                                                     ГОЛОНАСІННІ.
Для голонасінних характерні ті самі вегетативні органи, що і для квіткових рослин, але вони не мають квітки, а отже, і маточки із приймочкою та плода. Лише дві групи рослин здатні утворювати насіння : це голонасінні (насінини не захищені стінкою плода, насінні зачатки розташовані відкрито на лусках шишок) та покритонасінні ( насінини захищені стінкою плода, насінні зачатки роз­ташовані в зав'язі).
     Представників голонасінних у сучасній флорі близько 800 видів. Усі вони без виклю­чення — деревні рослини (дерева і кущі), поширені на усіх континентах, крім Антарктиди, та в усіх кліматичних зонах, жодний представник голонасінних не живе у водному середовищі.
     Голонасінні, які не мають хвої : гінкго дволопатеве (поширена у наших парках), саговики (поширені у тропіках і субтропіках, у вологих лісах і напівпустелях Африки, Америки, Азії І Австралії.), ефедра (зі степової зони України), родичі ефедри – гнетуми (дерева і ліани вологих тропіків із широкими листками), вельвічія (із пус­тель південно-західної Африки).
 

1. Як людина використовує голонасінні?
Голо­насінні, як й інші рослини, збагачують повітря киснем та зменшують уміст вуглекислого газу в атмосфері. Деревина голонасінних - цінна сировина для виготовлення меблів, будівельних матеріалів, паперу, декоративних виробів. З хвої та живиці отримують різноманітні речо­вини, які застосовують у парфумерній, кондитерській та медичній промисловості.
Хвойні рослини виділяють у повітря велику кількість фітонцидів. Ці леткі речовини згубно діють на хвороботворні бактерії, мікроорга­нізми. Саме тому у хвойних лісах розташовують санаторії та лікарні для людей із захворюваннями дихальної системи.
Насіння сосни невибагливе до умов довкілля, коренева система сосни глибоко проникає в ґрунт, тому її найчастіше використовують для створення штучних лісонасаджень, висаджують на крутих гірських схилах для запобігання їхньому розмиванню та для закріплення пісків.
    В листках гінкго багато корисних сполук, які ви­користовують для лікування захворювань судин ніг, серця і мозку людини.
    Саговики використовують в озелененні приміщень ї їх часто плу­тають із пальмами.
    Ефедра дала назву речовині, яку використовують в медицині — ефедрину.

2. Яку будову мають шишки сосни?
Пилкові зерна та насінні зачатки формуються в шишках - це вко­рочені видозмінені пагони, листки яких перетворилися на луски. У сосни є чоловічі (утворюються пилкові зерна) та жіночі (насінні зачатки) шишки, що розташовані на одній росли­ні.
На молодих пагонах розташо­вані поодинці на верхівках пагонів жіночі шишки сосни червонуватого кольору. Жіночі шишки мають вісь та луски двох типів: зовнішні луски (покривні - захищають внутрішні луски з двома насінними зачатками від ушкоджень) та внутрішні.
Світло-жовті чоловічі шишки зібрані групами, мають вісь і один тип лусок, з  нижнього боку яких розміщені два пиляки, у яких форму­ються пилкові зерна. Пилкове зерно вкрите двома оболонками. Між цими оболонками у двох місцях є порожнини, заповнені повітрям - повітряні мішки, вони роблять пилок дуже легким, бо він розноситься вітром.

На старших гілках можна побачити зеле­ні минулорічні шишки довжиною кілька сантиметрів, на позаминулорічних гілках є коричневі й сухі шишки.

3. Коли і як відбувається запилення у сосни?
У пилкових міш­ках чоловічих шишок утворюються пилкові зерна, в оболонках яких є два повітряні мішки. Вітер розносить пилок. Луски жіночих шишок щільно приляга­ють одна до одної. Під час запилення вони розсуваються. Насінні зачатки виділяють краплину клейкої рідини, щоб вловлювати пилок, пилкові зерна прилипають до крапельки води. Після запилення луски жіночої шишки знову стуляються, шишка вкривається смолою і набуває зеленого кольору, а пилкове зерно проростає пилковою трубкою.  У сосни пилкова трубка росте дуже повіль­но і дістається до яйцеклітини лише через 12-15 місяців із часу запилення.

4. Де і коли утворюються яйцеклітини сосни?
Ендосперм голонасінних розвивається до запліднення, подвій­ного запліднення немає.
Після запилення в жіночих шишках у насінному зачатку утво­рюється особлива тканина — ендосперм голонасінних. 3 частини її клітин утворюється кілька жіночих статевих органів із яйцекліти­нами, решта клітин запасає поживні речовини.

5. Як і коли запліднюється яйцеклітина сосни?
Після запилення в жіночих шишках у насінному зачатку з частини клітин особливої тканини ( ендосперму голонасінних)  утворюється кілька жіночих статевих органів із яйцекліти­нами, решта клітин запасає поживні речовини. У пилкових трубках утворюється по два сперми. У більшості видів голонасінних спермії транспортує до яйцеклі­тини пилкова трубка. Пилкова трубка доростає до яйцекліти­ни, розривається, і один із сперміїв запліднює яйцеклітину. Із зи­готи розвивається зародок майбутньої сосни. Залишки покриву на­сінного зачатка, зародок та ендосперм утворюють молоду насінину.
Шишки висихають та набувають коричневого кольору і розкри­ваються, висипаючи зрілі насінини. У сосни звичайної завдяки крилоподіб­ним виростам воно добре розсіюється вітром.
Є голонасінні , у яких запилення, запліднення і достигання насінин можуть від­буватися протягом одного року.
Насіння сосни невибагливе до умов довкілля і може проростати навіть на скелях, витримувати значні морози. Коренева система сосни глибоко проникає в ґрунт.


б. Які види хвойних ви знаєте?
Хвойні дерева та кущі мають голкоподібні листки — хвоїнки. Це такі відомі рослини, як сосна, ялина, ялиця, модрина, кедр, яловець, тис.

ЗАВДАННЯ.
Згадайте, як відбувається розмноження папоротей і квіткових рослин. Заповніть у зошиті таблицю.

ознака	папороті	голонасінні	Квіткові рослини
Місце утворення чоловічих і жіночих статевих клітин	нижній бік заростка	пилкова трубка  та запилені насінні зачатки	пилкова трубка та зародковий мішок насінного зачатка
Наявність чи відсутність пилку і запилення	відсутність	наявність	наявність
Необхідність води для запилення	Не запилюються	ні	ні
Необхідність води для запліднення	так	ні	ні
За допомогою чого поширюються	Спори	насіння	Насіння, вегетативне розмноження

Проаналізуйте таблицю. Що спільного за цими ознаками у голонасінних із папоротями і квітковими рослинами? Яка група рослин найменше, а яка най­більше пристосована до умов суходолу?
У голонасінних, папоротей, квіткових рослин спільним є здатність до розмноження, процес запліднення, наявність статевих клітин.
Найменше пристосована до умов суходолу папороть, жодний представник голонасінних не живе у водному середовищі.