Тип кишковопорожнинні. Матеріал для учнів 7 класу.

Ті, хто бував на узбережжі Чорного моря, напевно бачили медуз — прозорих, желеподібних тварин, що повільно плавають у товщі води, а іноді викидаються хвилями на берег. Медузи — це представники великої й надзвичайно цікавої групи водних тварин, більшість з яких мешкає в морях та океанах, і лише невелика кількість видів — у прісних водоймах.

Кишковопорожнинні — це багатоклітинні тварини, що мають кишкову порожнину, яка через ротовий отвір сполучається із навколишнім середовищем. Крім того, для кишковопорожнинних тварин характерною є наявність жалких клітин.

Представником кишковопорожнинних є звичайна гідра (мал. 15). Гідра мешкає в озерах, ставках, заводях річок. Це невелика тварина, завдовжки 1-2 см. Її тіло має циліндричну форму. Нижнім кінцем тіла гідра прикріплюється до водних рослин або камінців. На верхньому кінці тіла гідри є рот, оточений 6-12 рухливими щупальцями.

Окрім рухів щупалець, гідра здатна скорочуватись в разі небезпеки та переміщуватися з місця на місце. Під час переміщення гідра нахиляється, прикріплюється до поверхні субстрату щупальцями, відриває основу тіла і приставляє її ближче до верхнього кінця. Потім відриває верхній кінець, переставляє його подалі від основи і процес повторюється.

Звичайна гідра є хижаком. Вона живиться мікроскопічними тваринами (найчастіше рачками).

Тіло гідри, як і всіх кишковопорожнинних, складається з двох шарів клітин зовнішнього і внутрішнього (мал. 16).

Зовнішній шар складається з клітин різного типу. Найбільше серед них епітеліально-м’язових клітин, які у верхній частині мають циліндричну форму, а в нижній містять довге м’язове волокно. Тобто ці клітини одночасно утворюють покрив тіла й забезпечують його скоротливість і рухливість.

Між епітеліально-м’язовими клітинами містяться нервові клітини, які майже рівномірно розподілені по тілу гідри і з’єднані між собою відростками. Таким чином нервова система гідри має вигляд сітки.

Особливістю кишковопорожнинних є наявність жалких клітин, які розподілені по всій поверхні тіла, але найбільше їх біля рота і на щупальцях. Всередині цих клітин є порожнина з отрутою та закручена в спіраль жалка нитка (мал. 17). Коли якась тварина (що є для гідри жертвою або хижаком) доторкнеться до її поверхні, то у жалких клітинах різко підвищується тиск і під його дією жалкі нитки розкручуються й встромляються в тіло такої тварини. При цьому через канали всередині ниток в її тіло вводиться отрута. Якщо це рачок (потенційна жертва), то він гине від отрути, а гідра за допомогою щупалець спрямовує його через рот до кишкової порожнини.

Також у зовнішньому шарі клітин гідри є спеціальні проміжні клітини, з яких можуть утворюватись нові епітеліально-м’язові, нервові або жалкі клітини. Завдяки проміжним клітинам гідра має унікальну здатність до відтворення втрачених частин тіла.

Тому, якщо гідру розрізати на маленькі частинки, то з кожної з них виросте нова гідра.

Внутрішній шар клітин вистилає кишкові/ порожнину. Основу внутрішнього шару складають особливі епітеліально-м’язові клітини, які мають кілька джгутиків і здатні утворювати псевдоніжки й захоплювати ними часточки їжі. Оскільки ці клітини здійснюють внутрішньоклітинне травлення, їх іноді називають травними клітинами. Окрім епітеліально-м’язових клітин, внутрішній шар містить нервові й проміжні, а також спеціальні секреторні клітини.

Важливу роль у процесі травлення кишковопорожнинних відіграють саме секреторні клітини, які утворюють і виділяють у кишкову порожнину травні ферменти, що забезпечують початкове перетравлювання захопленої здобичі.

Рух джгутиків епітеліально-м’язових клітин внутрішнього шару, сприяє перемішуванню вмісту кишкової порожнини, а також кращому початковому перетравлюванню їжі.

Псевдоніжки епітеліально-м’язових клітин (подібно до амеби) захоплюють крихітні шматочки їжі так, що вони опиняються в травних вакуолях, де й завершується процес травлення.

Неперетравлені залишки їжі виводяться з кишкової порожнини через рот гідри.

Між зовнішнім і внутрішнім шаром клітин міститься неклітинний драглистий шар. У гідри він тоненький, проте добре розвинений у медуз, що й надає їм характерного желеподібного вигляду.

У медуз неклітинний желеподібний шар, який міститься між зовнішнім і внутрішнім шарами клітин, складає основну масу їхнього дзвону. В желеподібному шарі багато води, тому, якщо медузу хвилями викидає на берег, то вона швидко висихає на сонці і від неї залишається лише слід.

Дихає гідра завдяки розчиненому у воді кисню, який поглинає всією поверхнею тіла.

Гідрі властиве статеве і нестатеве розмноження. Нестатеве розмноження гідра здійснює способом брунькування. Брунька формується на боковій частині тіла гідри спочатку у вигляді горбочка, потім у цього горбочка з’являються щупальці й рот, а наприкінці нова тварина відокремлюється від материнської гідри і починає самостійне життя. Нестатеве розмноження гідри завдяки брунькуванню відбувається цілий рік.

Восени частина гідр переходить до статевого розмноження. З проміжних клітин зовнішнього шару утворюються горбочки. У частині цих горбочків формуються чоловічі, а в інших — жіночі статеві клітини. Через розриви горбочка чоловічі статеві клітини виходять назовні, пливуть до жіночих клітин і запліднюють їх. Після цього гідра гине, а запліднені жіночі клітини вкриваються багатошаровою оболонкою й осідають на дні. Весною вони перетворюються на маленьких гідр.

Звичайна гідра — це гермафродит, тому горбочки з клітинами обох типів можуть з’являтися на одній особині.

Різноманітність та значення. Кишковопорожнинних тварин налічується близько 10 тис. видів. Вони можуть бути поодинокими і колоніальними. Для цих тварин характерні дві життєві форми — прикріплена форма, що називається поліп, і вільно плаваюча форма, що називається медуза. Дуже часто у кишковопорожнинних ці форми змінюють одна одну, як, наприклад, у найбільш поширеної чорноморської медузи ау-

релїі (мал. 18). Єй такі, як звичайна гідра, яка втратила стадію медузи. Але є й медузи, які не мають стадії поліпа.

До кишковопорожнинних відноситься декілька видів медуз, отрута яких може бути небезпечною для людини. У Чорному морі мешкає медуза коренерот (мал. 19). Це найбільша медуза нашої фауни, розмір її дзвона може досягати і навіть перевищувати ЗО см. Коренероти часто забарвлені у рожевий або синюватий кольори. У місці дотику до довгих щупалець цієї медузи на шкірі людини виникає досить болючий опік, який не зникає кілька годин.

Тропічні медузи, такі як португальський кораблик, що мають щупальця довжиною до 10 м, або морська оса і хрестовичок, що зустрічаються у тропічних і далекосхідних морях, є смертельно небезпечними для людини (мал. 20).

Найбільше значення для природи поміж кишковопорожнинних мають коралові поліпи. Серед них є поодинокі тварини, які називаються актиніями, проте більшість з них — це колоніальні тварини. їх колонії складаються з величезної кількості поліпів, які мають розмір від одного до кількох міліметрів. Кожен поліп утворює зовнішній скелет. Таким чином колонії коралових поліпів будують кораловий риф, що вважається однією з найбагатших морських екосистем (мал. 21). В екосистемі коралових рифів живе величезна кількість різноманітних риб, ракоподібних, червів, молюсків, губок та інших морських тварин, які використовують корали як їжу та схованку.

Коралові поліпи живляться мікроскопічними тваринами й бактеріями, відфільтровуючи їх з води. Тому біля коралових рифів найчистіша й прозора вода.

Із коралових рифів, що за рахунок геологічних процесів піднялися над поверхнею води, утворилися коралові острови, що часто мають форму атолів. Це кільцеві острови із внутрішньою мілководною затокою — лагуною (мал. 22).

Висновки

1.    Кишковопорожнинні — це багатоклітинні тварини, які мають кишкову порожнину. їхнє тіло складається з двох шарів клітин.

2.    Характерною особливістю кишковопорожнинних є наявність жалких клітин.

3.    Розмножуються кишковопорожнинні статевим і нестатевим способом.

4.    Типовими представниками кишковопорожнинних є такі мешканці водойм як гідра, медузи, коралові поліпи.

5. Найбільше значення для природи мають коралові поліпи, які утворюють коралові рифи — одну з найбагатших морських екосистем.