Сенсорна система рівноваги, дотику, температури, болю. Матеріал для учнів 8 класу.

 

Сенсорні системи рівноваги,
руху, дотику, температури, болю.

1. Сенсорна система рівноваги та руху

Вестибулярна система реагує на прискорення, що виникає під час рухів тіла й голови. Рецептори вестибулярної системи розмішуються у спеціальному органі — вестибулярному апараті. Він розташований поряд із завиткою в порожнині скроневої кістки черепа (кістковому лабіринті) і складається з двох мішечків і трьох півколових каналів, утворених зі сполучної тканини.

Рецепторами вестибулярного апарату є волоскові клітини, розташовані на стінках мішечка й півколових каналів. Мішечки і канали заповнені в’язкою рідиною, в якій містяться кристали кальцій карбонату — отоліти. Коли людина тримає голову прямо, отоліти тиснуть на волоскові клітини на дні мішечка й виникає уявлення про вертикальне положення голови. Коли людина нахиляє голову, отоліти тиснуть на волоскові клітини бокових поверхонь мішечка.

Півколові канали пристосовані до сприйняття змін кутового прискорення, що виникає під час обертальних рухів. Під час таких рухів рідина в каналі або відстає в русі, або рухається за інерцією, і це збуджує волоскові клітини, розташовані в місцях з’єднання каналів з мішечками. Від рецепторів нервові імпульси потрапляють до центральної нервової системи.

Інформацію про зміни, що відбуваються в опорно-руховій системі, постачають пропріорецептори, розташовані в м’язах, сухожиллях, зв’язках і суглобових сумках. Ці рецептори дають нам змогу відчувати своє тіло, відносне положення різних його частин, рухи тощо. Система пропріорецепції найтісніше пов’язана з вестибулярною системою — разом вони беруть участь у формуванні схеми тіла.

2. Сенсорна система дотику

Відчуття дотику виникає внаслідок роботи механорецепторів шкіри. Вони розташовані в шкірі нерівномірно: найбільше їх на ділянках, важливих для детального розпізнавання об’єктів — на кінчиках пальців, губах, язику. Менше — на плечах, стегнах, спині.

У дермі шкіри й у волосяних фолікулах також розміщуються рецептори дотику. Нижче розташовані рецептори тиску. Ще глибше, у підшкірній жировій клітковині, містяться рецептори, що сприймають вібрації.

Зазвичай під час механічних дій на шкіру збуджуються одразу кілька типів рецепторів. Рецептори шкіри сприймають лише зовнішні стимули й здатні адаптуватися до їхньої дії.

3. Сенсорна система температури

Терморецепторн сприймають зміни температури тканин у тих місцях, де вони розміщуються: у дермі, слизовій оболонці ротової порожнини, стравоході тощо.

Холодові терморецептори сприймають температуру 10-41 °С, а теплові — 20-50 °С. Робота холодових рецепторів спричиняє відчуття холоду, теплових — відчуття тепла.

Найбільша щільність «датчиків температури» — у шкірі обличчя і рук. Холодових рецепторів на поверхні тіла більше, ніж теплових.

4. Сенсорна система болю

Захисну функцію виконують в організмі ноцирецептори — рецептори болю, що містяться і в шкірі, і в усіх внутрішніх органах. Вони інформують організм про дію шкідливих стимулів різної природи (механічних, хімічних, температурних), примушуючи якнайскоріше звернути увагу на небезпеку, що йому загрожує.

У разі дії подразника на ноцирецептор зазвичай виникає гострий біль. Проте одночасно збуджуються і суміжні рецептори болю, на які подразник безпосередньо не впливає. Як наслідок, ми відчуваємо тривалий тупий біль (згадайте про зубний біль, який розповсюджується від ушкодженого зуба на всю щелепу). Вольові рецептори не адаптуються до дії подразників.