Виконати вправу
Загальна характеристика та будова
Зорова сенсорна система – це функціональна система, яка спеціалізується на сприйманні світлових подразнень і формуванні зорових відчуттів.
Орган зору людини сприймає світлові хвилі, що є електромагнітними коливаннями, у діапазоні хвиль від 400 до 800 нм. У людини – бінокулярний зір, який здійснює сприйняття подразнень одночасно з утворенням єдиного зорового образу.
У людини зір бінокулярний, або стереоскопічний – бачення обома очима, що забезпечує чітке об'ємне сприйняття предмета та його місцерозташування в просторі.
Загальне поле зору, тобто простір, з якого сприймаються світлові сигнали при нерухомій голові та очах, становить 180°, а поле світлових сигналів, які забезпечують сприйняття об'ємності та просторового розміщення об'єктів, тобто поле стереоскопічного зору – 140°.
Органи зору людини дуже добре пристосовані до сприйняття світлової інформації і забезпечують сприйняття світла, сприйняття форми, розмірів, кольорів, визначення відстані, об'ємності предметів.
■ Білкова оболонка (склера) – зовнішня оболонка, яка містить колагенові волокна, захищає очне яблуко від пошкоджень та допомагає зберегти його форму.
■ Рогівка – прозора передня частина білкової оболонки, пропускає і заломлює промені світла та захищає око від пошкоджень.
■ Райдужна оболонка (іріс) – передня частина судинної оболонки з пігментом, визначає колір очей.
■ Зіниця – отвір у райдужці, який може змінювати діаметр за допомогою гладких м'язів, регулює надходження світла всередину ока.
■ Війкове (ціліарне) тіло – середній відділ судинної оболонки, що має війковий м'яз і зв'язки, може змінювати форму кришталика.
■ Власне судинна оболонка – це оболонка з густою сіткою кровоносних судин, забезпечує живлення ока.
■ Сітківка (ретіна) – внутрішня світлосприймальна оболонка очного яблука, яка містить фоторецептори, перетворює світлові подразнення в нервові імпульси.
■ Волога камера – прозора рідина, яка заповнює передню і задню камери ока та забезпечує живлення кришталика.
■ Кришталик – прозорий еластичний двояко- випуклий утвір, який може змінювати свою форму, забезпечує фокусування променів світла на сітківці.
■ Склисте тіло – прозора драглиста маса, яка заповнює очне яблуко, підтримує його форму та внутрішньоочний тиск.
■ Жовта пляма – ділянка в центрі сітківки, де містяться переважно колбочки, яка вважається місцем найкращого бачення.
■ Сліпа пляма – місце, де зоровий нерв виходить із сітківки, позбавлене фоторецепторів і не сприймає світла.
■ Повіки – складки шкіри з віями, що закривають око, захищають передню частину очного яблука від вітру, пилу, яскравих променів.
■ Окоруховий апарат – це посмуговані м'язи очного яблука, які, скорочуючись, забезпечують рухи очного яблука.
■ Слізний апарат – сукупність утворів, що виділяють і підводять слізну рідину, яка і буде змочувати, захищати і дезинфікувати поверхню очного яблука.
■ Кон'юктива – утвір ока, що вкриває задню поверхню повік і передню частину очного яблука, тому може охороняти око від зовнішніх впливів.
Будова зорового аналізатору
2. Особливості
Промені, відбиті від предметів, на які спрямоване наше око, проходять через оптичну систему ока, до якої належать рогівка → волога камера ока → кришталик -> склисте тіло.
Ці компоненти заломлюють світло і спрямовують його на сітківку. Найбільш суттєву зміну напрямку променів здійснюють рогівка і кришталик. Зіниця, завдяки м'язам, може рефлекторно змінювати свій діаметр і забезпечувати надходження певної кількості світла на сітківку, чим запобігає її пошкодженню і збільшує глибину різкості. На сітківці виникає справжнє, зменшене і обернене зображення предмета. Складний процес сприйняття зорових подразнень починається на сітківці та закінчується в зоровій зоні кори великих півкуль. Сітківка, яка забезпечує сприйняття світлових променів містить фоторецептори.
Нервові імпульси, які виникають у сітківці, надходять по зоровому нерву в підкіркові (чотиригорбистість, зоровий горб) центри зору, а вже звідти – у кору потиличних часток мозку, де сприймаються у вигляді зорового відчуття. У мозку людини аксони від лівих половин сітківки очей спрямовуються до лівої половини зорової кори, а аксони від правих половин сітківки очей – до правої сторони. Аксони, що відходять від половин обох сітківок, пересікаються, і місце їх пересікання називається зоровим перехрестом, або хіазмою.
Кольори ми сприймаємо за допомогою колбочок трьох типів: колбочки І типу – реагують на червоний колір, колбочки II типу – на зелений колір і колбочки III типу – на синій колір. Відтінки та інші кольори спектра сприймаються за рахунок збудження колбочок у різних співвідношеннях. Білий колір виникає при одночасному збудженні колбочок трьох типів. Трикомпонентну теорію кольорового зору вперше сформулював у 1756 році М. В. Ломоносов, коли писав "про три матерії дна ока". Сто років по тому її розвинув німецький вчений Г. Гельмгольц. Людське око розрізняє до 10 мільйонів кольорових відтінків, але, на відміну від комах, не сприймає ультрафіолетового випромінювання.
Для чіткого сприйняття предметів необхідно, щоб їхнє зображення завжди фокусувалося на сітківці. Акомодація ока – це рефлекторний механізм, який забезпечує фокусування променів світла, що відбиваються від предметів, на сітківці ока. У людини він включає два процеси: рефлекторну зміну діаметра зіниці та заломлення світла за рахунок рефлекторної зміни кривизни кришталика. Акомодація забезпечує сприйняття предметів на різних відстанях. У випадку, коли світлові промені, пройшовши через оптичну систему ока, фокусуються не на сітківці, розвивається або короткозорість, або далекозорість.
Чи гарний у вас зір?
Немає коментарів:
Дописати коментар