Особливості будови та життєдіяльності ракоподібних. Матеріал для учнів 7 класу.

 

Загальна характеристика класу Ракоподібні

Варто пригадати. Які ознаки притаманні членистоногим? Що таке черевний нервовий ланцюжок?

 

Ракоподібні - досить різноманітний підтип членистоногих. Учені налічують понад 65 тис. сучасних видів цих тварин (в Україні - понад 800).

Hайпоширеніші в Україні довгопалий і широкопалий річкові раки належать до класу Вищі раки. Широкопалого річкового рака занесено до Міжнародної Червоної книги та Червоної книги України. Чисельність та поширення цього виду обмежує діяльність людини: забруднення водойм, масовий вилов тощо.

Ознаки, притаманні ракоподібним. Як мешканці водойм ракоподібні дихають за допомогою зябер. Їхня кутикула не має зовнішнього шару з жироподібної речовини, тому ці тварини не витримують пересихання. Органи виділення - пара залоз, які через своє забарвлення дістали назву зелених. На голові розташовані дві пари чутливих вусиків.

Особливості зовнішньої будови і процесів життєдіяльності ракоподібних розглянемо на прикладі річкового рака:
Річкові раки населяють водойми з чистою водою, з високим умістом кисню. Тому їх можна вважати покажчиками незабруднених водойм. Удень раки ховаються в підводних норах, під колодами, каменями, серед коренів рослин тощо, а вночі виходять на полювання. Вони повзають за допомогою довгих ходильних ніг, а також можуть спиратись і на клешні. Живуть до 20 років і можуть досягати довжини до 25 см та маси до 200 г.

Тіло рака має головогруди, зверху вкриті суцільним панциром, і черевце, що складається з окремих сегментів, укритих щитками. У самок черевце ширше за головогрудний відділ, у самців - вужче.

У передній частині тіла на рухомих стебельцях розташовані складні очі (мал.1). На головогрудях є дві пари вусиків, кінцівки, які утворюють ротовий апарат (три пари щелеп і три пари ногощелеп), та п'ять пар ходильних ніг. На першій парі ходильних ніг добре розвинені клешні. Вони слугують для захисту від ворогів, захоплення їжі та її шматування. Невеличкі клешні є й на наступних двох парах ходильних ніг. Шість пар кінцівок розташовані на черевці. Ніжки останньої пари розширені і разом з анальною пластинкою, якою закінчується черевце, утворюють віялоподібний хвостовий плавець. Підгрібаючи під себе воду, рак здатний швидко плавати, рухаючись заднім кінцем уперед. Загалом у нього 19 пар кінцівок.

 Мал.1. Будова річкового рака

Річковий рак - всеїдна тварина. Він може живитись водяними рослинами, дрібними тваринами (червами, молюсками, ракоподібними, личинками комах, пуголовками, рибою тощо), рештками організмів. Здалеку відчуває запах їжі за допомогою добре розвинених органів нюху.

Паруються раки у жовтні чи листопаді. Самка прикріплює запліднені ікринки до своїх черевних ніжок. Наприкінці весни або на початку літа з ікринок виходять молоді рачки, загалом схожі на дорослих (прямий розвиток). Певний період молоді рачки тримаються під черевцем самки і лише згодом переходять до самостійного життя.

До вищих раків належать також омари, лангусти, краби, креветки, раки-самітники та багато інших. Це не лише мешканці морів і прісних водойм, серед них є види (наприклад, мокриці, деякі краби), які заселили вологі місця суходолу.

 

Багатьом представникам класу Вищі раки притаманні складні форми поведінки: шлюбна, турбота про нащадків, будівельні, мисливські інстинкти і захист від ворогів тощо.

Складні будівельні інстинкти притаманні, наприклад, ракам-богомолам. Ці тварини можуть будувати нори різного призначення: для полювання на здобич, для зимівлі тощо. Коли з'являються креветки, дрібна рибка або інша невелика тварина, рак миттєво вистрибує з нори, хапає і вбиває здобич потужною другою парою ногощелеп, що за будовою нагадує першу пару ніг комах-богомолів (звідси й назва раків). Ударами ногощелеп деякі види раків-богомолів здатні пробивати панцири крабів або креветок.

 

Вищим ракам притаманні й певні форми спілкування між собою. Так, ваблячі краби у разі небезпеки стукають клешнями по дну, сповіщаючи інших про небезпеку. Глибоководні види спілкуються за допомогою органів свічення, розташованих на кінцівках, уздовж бічних частин панцира і на черевному боці тіла.