Агреценози. Матеріал для учнів 11 класу.

  

Агроценози

Агроценози – мало видові угрупування рослин, грибів, тварин і бактерій, створенні людиною для одержання продукції. Тобто ще штучно створені людиною угрупування, такі як поля, пасовища, городи, сади тощо.
Агроценози – це штучно створені з метою виробництва сільськогосподарської продукції і регулярно підтримувані людиною біотичні (тобто живі угрупування).
Агороценозам характерно:

1. Незначне видове різноманіття і слабка стійкість, тобто потрібна регулярна підтримка людини: зрошування, внесення добрив.
2. Проте, в агроценозах спостерігається висока продуктивність одного з вибраних людиною видів (сортів, порід). Культурні рослини менш конкурентоспроможні, ніж дикі, тому людині постійно потрібно застосовувати гербіциди для зниження сорних трав.
3. В агроценозах на відміну від біогеоценозів не відбувається коолобіг речовин, бо більшість продукції людина вилучає у вигляді врожаю (біогеоценози – сукупність популяцій різних видів на конкретній території, на які впливає оточуюче середовище і відбувається колообіг речовин і потік енергії.) Наприклад, якщо б яблуко впало на землю його б переробили бактерії, черви або гриби, що знаходяться в ґрунті і відповідно продукти їх обміну знову спожили б рослини коренями – так би відбувся колообіг речовин, але людина вилучає яблука в вигляді врожаю, тому відповідно колообігу речовин не відбувається.
4. 
   

   Антропогенний вплив на біоценози території. Типові агроценози.

   
   
   В результаті надмірного використання підземних вод і неправильного зрошення зростає площа засолених земель, яка вже перевищила 6 млн. га. В районах штучного зрошення засоленням нерідко охоплено від 30 до 50% всіх земель. У деяких районах Великої Китайської рівнини через непомірне використання ґрунтових вод для іригації їх рівень знижується майже на 1 м в рік. Оброблювані землі забруднюються твердими промисловими відходами, щорічний обсяг яких досяг вже 600 млн. т; землі страждають також подекуди від надмірного застосування пестицидів і мінеральних добрив.
   
   Рисоведення в Південно-Східной Азії породило унікальні агроценози, які поєднують вирощування не тільки тих чи інших сортів рису, але й риби. Історія подібних господарств йде корінням в глибоке минуле і налічує не менше двох тисячоліть. Сильно обводнені рисові чеки - без рясного запасу води рис не буде рости - надають водним тваринам зручне пристанище. Дрібні коропові риби, в свою чергу, здатні виживати в перегрітій мілкій воді, переносити як недолік кисню, так і тимчасове осушення. Багато видів риб можуть легко переповзати з одної пересихаючої водойми в іншу, долаючи сотні метрів по вологому ґрунті між стеблами рослин. Мабуть, саме ця особливість прісноводного комплексу риб Південно-Східної Азії забезпечила екологічні передумови для становлення древніх зарибнених рисових плантацій.
   Стійкість таких комплексних агроценозів забезпечується вигодою, яку отримує кожен з основних учасників цього союзу. Фермери знімають не тільки урожай рису чи іншої оброблюваної культури, але виловлюють істотну частину продукції риби (качки теж відправляються під ніж кухарів). Таким чином селяни мають зі своїх полів додаткову білкову їжу, ефективно використовуючи водні ресурси. Рибі надаються багаті їжею водойми, а рослинам відкривається додатковий ресурс азотних добрив.
   На сьогоднішній день в якості аквакультури в таких господарствах виявилося можливим вирощувати не тільки рибу (це в основному коропи, але може бути і тіляпія, японський вугор), а й прісноводні креветки, краби, молюски та жаби. Як відомо, все це дорогий і вигідний товар.
   Внаслідок непомірного оранки і випасу худоби в Китаї збільшується опустелювання. За даними, на півночі країни вже є 170 тис. км2 пустельних земель і ще приблизно така ж територія піддається загрозі опустелювання. За останню чверть століття опустелювання йшло зі швидкістю 1500 км2 на рік.
   “Велика зелена стіна” - проект з озеленення в КНР. Його основна мета - зупинити опустелювання північного Китаю, що має посушливий клімат і є досить густозаселеним.
   В останні роки в Пекіні викликають все більшу тривогу азіатські пилові бурі, від яких страждають насамперед північні райони країни, що прилягають безпосередньо до пустель. Як і в багатьох країнах світу, опустелювання - наслідок діяльності людини. Швидко розвивається сільське господарство, яке використовує ґрунту вище меж їх можливостей, порушуючи їх структуру і позбавляючи їх поживних речовин. Убогий рослинний покрив ще більше зменшується при випасі худоби та вирубці лісів, і ґрунт втрачає стійкість до ерозії. З часом рослинний шар або вимивається опадами, або висихає і несеться вітром.
   Зведення Зеленої стіни почалося в 1970-і рр після культурної революції і буде тривати аж до 2050 р. При цьому будуть озеленені 350 000 км ² площі країни, що приблизно еквівалентно площі Німеччини.
   Постраждалі від опустелювання регіони (включаючи безпосередньо пустелі) займають площу близько 2,6 млн. км ², що становить приблизно 28% площі всієї КНР.
   Ліс як не можна краще підходить для таких цілей, як зменшення швидкості вітру і протидію ерозії ґрунту. З цією метою в Китаї буде насаджена справжня зелена стіна - захисний пояс з дерев, трав і чагарників, що проходить через 13 провінцій, довжиною більше 4500 км і шириною близько 100 км. Дерева будуть затримувати рух вітру і піску, а коріння - зміцнювати структуру ґрунту і перешкоджати її ерозії. В таких умовах для рослин важливий швидкий ріст і стійкість до піщаних бурь - і це при тому, що середньорічний рівень опадів у цих регіонах складає всього 100-200 мм. Головним чином планується посадка тополь і тамарисків, які невибагливі до навколишнього середовища і при цьому відрізняються швидким ростом. У майбутньому будуть також висаджуватися генетично модифіковані або клоновані тополі.