Запилення та запліднення квіткових рослин. Матеріали для учнів 6 класу.

  

Запилення і запліднення у квіткових рослин

Запилення. У квіткових рослин запилення і запліднення відбуваються у квітці. Запилення — це перенесення пилкових зерен ів пиляка на приймочку маточки. Розрізняють два його типи: самозапилення та перехресне запилення.

Мвл. 146. Типи з&пигібння	Мал. 147. Одн<\цомні і дводомні рослини: рослина огірка Ьтттковими 1 маточковими квітками (а); дві рослини кроти ви дводомної йттинюовими (б) і маточковими (в) квітками

У самозапильних рослин (горох, пшениця) на маточку потрапляє пилок тієї самої квітки, а у перехреснозапильних — з іншої (жал 146). Самозапилення може відбуватися» наприклад, у нерозкритому бутоні (як у фіалок). Прикладом пристосування, яке забезпечує перехресне запилення, е утворення одностатевих квіток. Якщо на одній рослині є маточкові і тичинкові квітки, то рослішу називають одноЗбмного (ліщина, огірок) (мал. 147, а), а якщо маточкові і тичинкові квітки з'являються на різних рослинах, то вони е дводбмними (обліпиха, верба, кропива дводомна) (мал. 147,6, в).
Способи запилення різноманітні. У вітрозапильних рослин (лі щина — мал. 148, а) квітки зазвичай дрібні, часто голі і неяскраві, без запаху, мають багато легкого некдейкого пилку 1 пірчасті приймочки. Запилюють квітки також і тварини (найчастіше комахи), які зазвичай відвідують квітки задля поживного пилку або цукристого нектару. Приваблює запилювачів яскравий колір квітки і запах, який залежить від уподобань тварини-аапнлювача: тонкий і медовий аромат, наприклад, приваблює метеликів і бджіл, а запах зіпсованого м’яса — мух. Пилок комахозапильних рослин
— клейкий.

Будова комахозапильних квіток забезпечує надійне перенесення пилку на приймочку маточки і захист нектару від відвідувачів, які не можуть запилити квітку. Так, білі запашні квітки тютюну, які мають тонкі довгі трубочки віночка, запилюються нічними метеликами з довгими хоботками (мал. 148, б). Бджоли і джмелі запилюють квітки із короткими і широкими трубочками (мал. 148, в). Широко розкриті квітки шипшини часто запилюють жуки. Тому в них багато тичинок, а ніжні маточки сховані у чашоподібному квітколожі. Не лише комахи, але й інші тварини можуть запилювати квітки. ¥ тропічних країнах запилювачами часто бувають птахи колібрі (мал. 149) і кажани (жал. 150).
Пил&с складається із дрібненьких пилкбвих зерен. Ззовні вони вкриті твердою оболонкою із різноманітними виростами поверхні, що водночас захищає вміст пилкового зерна і допомагає йому закріпитися на приймочці (мал. 151). При попаданні на приймочку пилкове зерно проростає у пилкову трубку (мал. 152) з двома сперміями — нерухомими чоловічими статевими клітинами. У процесі росту пилкової трубки відбувається транспортування сперміїв до насінного зачатка.

Зародковий мішок насінного зачатка є місцем утворення жіночої статевої клітини — яйцеклітини. У більшості квіткових рослин він складається із семи клітин — великої центральної і шести менших за розміром, одна з яких і е яйцеклітиною. Коли пилкова трубка вростає у насінний зачаток і доростає до зародкового мішка, її кінчик розривається, а чоловічі статеві клітини — спермії — виходять в неї поблизу яйцеклітини.
Заплідненая. Після звільнення двох сперміїв із пилкової трубки починається характерний лише для квіткових рослин процес подвійного запліднення, відкритий у 1898 році Сергієм Гавриловичем Навашиним — професором Київського університету Святого Володимира (сучасна назва Київський національний університет імені Тараса Шевченка). Один із сперміїв зливається з яйцеклітиною. В результаті запліднення яйцеклітини утворюється зигота, яка дає початок зародку нової рослини. Другий спермій зливається з великою центральною клітиною зародкового мішка. Запліднена центральна клітина ділиться і утворює ендосперм — тканину, яка запасає поживні речовини. Зародок, що розвивається із зиготи, занурений в ендосперм
і отримує з нього необхідні для розвитку поживні речовини. В результаті з насінного зачатка утворюється насінина.
Запліднення — це злиття чоловічої та жіночої статевих клітин.