Посттрансляційне дозрівання білків
Дозрівання білка
Після
закінчення синтезу може відбуватися процес посттрансляційного
дозрівання білка. Посттрансляційні зміни включають видалення фрагментів
поліпептидного ланцюга, приєднання небілкової частини, остаточне
формування просторової структури молекули. У результаті формується
функціонально активний білок.
Фолдінг
Залишаючи рибосому, поліпептидний ланцюг згортається, і білок набуває певної просторової структури (конформації). Про-
цес спонтанного згортання поліпептидного ланцюга має назву фолдінг.
Кінцева
форма білкової молекули багато в чому зумовлена його первинною
структурою, тобто послідовністю амінокислот у поліпептидному ланцюжку.
Властивості амінокислот, такі як електричний заряд, гідрофільність і
гідрофобність, визначають характер їх взаємодії одна з одною і клітинним
оточенням.
Наприклад,
у глобулярних цитоплазматичних білків гідрофобні амінокислотні залишки
занурюються в глиб молекули, а гідрофільні розподіляються по поверхні.
Також формування структури білка визначається утворенням зв’язків
(гідрофобних, електростатичних та ін.) між радикалами амінокислотних
залишків (мал. 44.1). Для підтримання конформації білкових молекул
величезне значення має формування ковалентних дисульфідних зв’язків між
атомами Сульфуру бічних радикалів цистеїну.
У
результаті формується і підтримується третинна структура білка, що
обумовлює його властивості й функції. Зокрема, в молекулах ферментів
формуються активні центри, що виконують каталітичні функції. На окремих
поліпептидах у складі білків з четвертинною структурою формуються
поверхні, що контактують завдяки нековалентним зв’язкам (гідрофобним,
йонним, водневим). У молекулах білків клітинних мембран формуються
канали для трансмембранного транспорту речовин.
Неправильна
просторова структура спричиняє утворення неактивних білків, які
порушують нормальну роботу клітини і навіть усього організму. Яскравими
прикладами цього є утворення пріонних білків, що призводять до
руйнування нервової тканини або формування аномального гемоглобіну, що
викликають серповидноклітинну анемію.
Порушення
третинної структури білка — денатурація — відбувається за зміни
внутрішньоклітинних умов, зокрема, у разі підвищення температури, зміни
кислотності. За незначних пошкоджень можливе відновлення структури і
функцій — ренатурація.
Шаперони
У
фолдінгу деяких білків беруть участь білки шаперони. Вони допомагають
синтезованим білкам згортатися в правильну конформацію (мал. 44.2).
Шаперони
не тільки беруть участь у фолдінгу дозріваючих ланцюгів, але й
допомагають пошкодженим білкам знову набути правильної конформації.
Наприклад, синтез шаперонів певного класу (білків теплового шоку), що
беруть участь у стабілізації пептидів, зростає за підвищення температури
та інших формах стресу. При цьому вони захищають білки клітини від
денатурації.
Посттрансляційні модифікації
Після завершення трансляції велика частина білків піддається подальшим хімічним модифікаціям.
Відомо
більше двохсот варіантів посттран-сляційних модифікацій білків. Багато з
них здійснюються на мембранах ендоплазматичного ретикулуму. Білки
піддаються ацетилю-ванню, глікозилюванню, фосфорилюванню та іншим
хімічним перетворенням. Наприклад, глікозилювання є необхідним етапом
дозрівання білків плазматичної мембрани. Для багатьох білків, особливо
ферментів, важливим є приєднання небілкового компонента (простетичної
групи). Обмежений протеоліз
необхідний
для активування неактивних біл-ків-попередників. Таким чином,
наприклад, прогормони перетворюються на гормони. У деяких випадках від
поліпептидних ланцюгів можуть видалятися кінцеві амінокислоти, або
приєднуватися сигнальні пептиди для виходу молекули білка з клітини.
Крім того, для формування складних білків необхідне утворення зв’язків
між окремими ланцюгами (наприклад, у молекулі гемоглобіну об’єднуються
чотири окремі ланцюги).
Синтез і дозрівання цитоплазматичних, мембранних і секреторних білків
Водорозчинні
білки для внутрішніх потреб цитоплазми синтезуються на рибосомах,
вільно розташованих у цитоплазмі. Такі білки згортаються в процесі
виходу з рибосоми у водному оточенні, формуючи глобулярну структуру з
полярною поверхнею і гідрофобним ядром усередині.
Мембранні
білки або секреторні білки, які виводяться з клітини через мембрани,
синтезуються на рибосомах, пов’язаних з мембранами ендоплазматичного
ретикулу-му. Після синтезу білки зовнішніх мембран убудовуються в
мембрану ендоплазматичного ретикулуму і доставляються до апарату
Голь-джі, а потім — до поверхні клітини.
Секреторні
білки також транспортуються до апарату Гольджі, але не по мембранах, а
по по каналах ендоплазматичного ретикулуму. Для подальшого транспорту
вони пакуються апаратом Гольджі у секреторні пухирці.
У
каналах ендоплазматичного ретикулу-му і цистернах апарату Гольджі білки
дозрівають — підлягають посттрансляційним модифікаціям.
Після
трансляції відбувається фолдінг — згортання поліпептидного ланцюга у
просторову структуру, яка багато в чому залежить від послідовності
амінокислот. У фолдінгу беруть участь білки шаперони. Посттрансляційні
модифікації білків включають також хімічні перетворення.
Немає коментарів:
Дописати коментар