Історія вивчення фотосинтезу. Матеріал для учнів 10 класу.

 

 

                                         ІСТОРІЯ ВИВЧЕННЯ ФОТОСИНТЕЗУ
1630 рік. Вивчення фотосинтезу було започатковано голландським ученими ван Гельмонтом. Ван Гельмонт показав, що рослини самі утворюють органічні речовини, а не отримують їх з ґрунту.
1771 рік. Джозеф Прістлі показав, що рослини і тварини змінюють склад навколишнього середовища прямо протилежним способом. Він провів такий дослід. Прістлі помістив мишу під скляний ковпак. Через п'ять годин вона загинула. Однак за наявності гілки м'яти миша залишилася живою. Звідси Пріслі зробив висновок, що тварини своїм диханням роблять повітря непридатним для життєдіяльності організму, а рослини своїм диханням відновлюють його.
1779 рік. Австралійський лікар Ян Інгенхауз виявив, що рослини видаляють кисень, тільки на світлі.
1782 рік. Жан Сенеб'є показав, що рослини, виділяючи кисень, одночасно поглинають двоокис Карбону. Це змусило його припустити, що на речовину рослини перетворюється Карбон, який входить до складу двоокису Карбону.
1796 рік. Ян Інгенхауз дав загальне рівняння фотосинтезу:
СО2 + Н2О = рослинні тканини + О2
Пізніше, у XIX ст., розглядаючи освітлені листки в мікроскоп, дослідники помітили, що крохмальні зерна під час фотосинтезу збільшилися. Це привело їх до думки, що безпосередніми продуктами фотосинтезу є вуглеводи. Таким чином в основних рисах схема фотосинтезу була завершена:
СО2 + Н2О = СН2О+ О2.
1804 рік. Н. Сосюр, зважуючи повітря і рослину до фотосинтезу і після, встановив, що збільшення сухої маси рослини перевищувало масу поглиненої ним з повітря вуглекислоти. Сосюр дійшов висновку, що іншою речовиною, яка брала участь у збільшенні маси, була вода.
1817 рік. Французькі фармацевти Жозеф Б’єнеме Каванту та П`єр Жозеф Пельт`є вперше виділили з листків зелену „начинку" - хлорофіл. І ось майже два століття вчені багатьох країн наполегливо досліджують цю загадкову речовину.
1940 рік. Німецький вчений Ганс Фішер встановив структуру молекули хлорофілу (а і Ь). Виявилося, що хлорофіл нагадує зеленого пуголовка. У цієї молекули плоска квадратна голова (хлорофілін) і довгий хвіст (фітол). У центрі голови, наче око циклопа, красується атомом Магнію.

1958 рік. У Брюсселі на Всесвітній виставці була представлена модель учених О. М. Тереніна і O. A. Красновського, яка показала, що хлорофіл лише напівпровідник. Це той „насос", який у зеленому листку, скоряючись енергії сонячних променів, „перекачує" електрони. Так уперше удалося штучно відтворити один з центральних процесів, що складають сутність фотосинтезу.
1975 рік. Академік Джозеф Кац привселюдно демонструє сконструйований ним „штучний листок". Розміром із сірникову коробку (скло, метал, пластмаса), він навіть віддалено не нагадував свого зеленого родича, однак багато в чому копіював його функції. „...Нелегко відтворити фотосинтез, - писав пізніше доктор Кац. - Але навіть ці скромні результати запевняють: природі можна кинути виклик. Утилізація сонячної енергії з допомогою пристроїв, що імітують природу, цілком можлива і досяжна..."