Будова статевих клітин. Гаметогенез
Яка будова статевих клітин?
Функція статевих клітин (гамет) - передача спадкової інформації від
особин батьківського покоління нащадкам. Порівняно з диплоїдними
нестатевими вони мають наполовину менший (гаплоїдний) набір хромосом. У
заплідненій яйцеклітині (зиготі) відновлюється набір хромосом,
характерний для соматичних клітин.
Яйцеклітини
часто мають значний запас поживних речовин та оточені кількома
оболонками. Наприклад, у птахів яйцеклітина послідовно вкрита товстою
білковою оболонкою, двома тонкими підшкаралупними, твердою шкаралупою з
карбонату кальцію та зовнішньою плівкою, або надшкаралупною оболонкою
(мал. 3.1). Поверхневі оболонки виконують захисну функцію, а білкова,
окрім того, слугує джерелом води для розвитку зародка.
Яйцеклітини
ссавців також оточені кількома оболонками, які виконують захисну та
живильну функцію (мал. 3.2). У них оболонок менше, ніж у плазунів чи
птахів, чий зародок тривалий час розвивається поза організмом матері.
Розміри
яйцеклітини залежать від кількості запасних поживних речовин у
цитоплазмі. Наприклад, у більшості ссавців, зародки яких отримують
поживні речовини від організму матері через плаценту, розміри
яйцеклітин (без урахування зовнішніх оболонок) варіюють від 50 мкм
(мишоподібні гризуни - полівки) до 180 мкм (вівця). У людини діаметр
яйцеклітини - близько 90 мкм. Якщо в яйцеклітині міститься значний запас
поживних речовин (жовток), її діаметр може сягати до 5-7 см (акули), 8
см (страуси) тощо. З урахуванням зовнішніх оболонок розміри таких
яйцеклітин ще більші. Наприклад, яйце африканського страуса понад 15 см
завдовжки і масою 1.5 2 кг.
Чоловічі
статеві клітини дрібніші за яйцеклітини. їхня довжина коливається від
10 до 800 мкм. Чоловічі гамети, які мають джгутики і здатні до активного
руху (зелені водорості, вищі спорові рослини, більшість тварин тощо),
зазвичай називають сперматозоїдами. У червоних водоростей, хвойних і
покритонасінних рослин, грибів, частини тварин (круглі черви, річкові
раки, краби) чоловічі гамети позбавлені джгутиків, їх називають
сперміями. У деяких тварин спермії здатні до амебоїдного руху (як-от, в
аскариди).
Сперматозоїд
ссавців (мал. 3.3) має коротку головку, у якій'містяться ядро та
невелика кількість цитоплазми. Спадкова інформація упакована дуже
щільно: об’єм ядра зрілого сперматозоїда майже в 30 разів менший, ніж у
клітини-попередника.
На
передній частині головки розташована особлива органела - акро сома
(мал. 3.3, 4). Вона містить ферменти, які розчиняють оболонку
яйцеклітини, забезпечуючи проникнення до неї сперматозоїда, чим дещо
нагадує лізосому. За головкою розташована звужена шийка, з якої
починається джгутик — «хвіст*. Усі частини сперматозоїда вкриті
плазматичною мембраною. Мембрана головки містить особливі білки. Одні з
них спрямовують рух сперматозоїдів до яйцеклітини, інші - беруть
участь у прикріпленні до її оболонки.
Процес формування статевих клітин має назву гаметогенез (від грец. гамете - дружина або гаметес - чоловік і генезис - походження).
Як формуються статеві клітини?
Розглянемо
процеси формування статевих клітин на прикладі ссавців (мал. 3.4).
Яйцеклітини та сперматозоїди утворюються в статевих залозах з первинних
диплоїдних статевих клітин. Процес утворення статевих клітин має кілька
послідовних стадій: розмноження, росту, дозрівання і формування.
На
стадії розмноження диплоїдні попередники чоловічих статевих клітин -
сперматогонії та жіночих - овогонії - розмножуються послідовними
мітотичними поділами.
На
стадії росту клітини збільшуються до певних розмірів. Попередники
сперматозоїдів мають назву сперматоцити І порядку, а яйцеклітин -
овоцити І порядку.
На
стадії дозрівання диплоїдні сперматоцити І порядку та овоцити І
порядку поділяються шляхом мейозу і перетворюються на незрілі гаплоїдні
гамети.
Процеси
утворення чоловічих і жіночих гамет мають певні відмінності. Під час
дозрівання чоловічих статевих клітин утворюються чотири однакові
гаплоїдні клітини. Після першого мейотичного поділу вони мають назву
сперматоцити II порядку, а після другого - сперматиди. На стадії
формування ядро і цитоплазма сперматид ущільнюються, а їхні розміри
зменшуються; утворюються сперматозоїди. Це триває приблизно 80 днів.
Лише після цього вони набувають здатності до пересування і запліднення
яйцеклітини.
На стадії
росту жіночих статевих клітин після першого цоділу мейозу утворюються
дві різні за розмірами гаплоїдні клітини: велика із запасом поживних
речовин (овоцит II порядку) і дрібна (так зване полярне тільце). Після
Другого мейотичного поділу - на стадії дозрівання - утворюються чотири
гаплоїдні клітини: одна велика яйцеклітина і три дрібні полярні тільця,
які через деякий час зникають.Розбіжності у формуванні сперматозоїдів і яйцеклітин зумовлені тим, що сперматозоїд під час запліднення вносить у яйцеклітину лише свою частку спадкового матеріалу; його маса не має значення для розвитку майбутнього зародка. А яйцеклітина, крім свого спадкового матеріалу, містить також усі органели і запас поживних речовин, які зародок використовує в процесі розвитку. Надходження основної маси цитоплазми до яйцеклітини досягається двома послідовними нерівномірними мейотичними поділами з утворенням полярних тілець, які призначені для видалення зайвого спадкового матеріалу.
Дещо
інакше утворюються чоловічі та жіночі статеві клітини в квіткових
рослин (мал. 3.5). У пиляках тичинок формуються пилкові зерна, оточені
двома оболонками. Усередині пилкового зерна є дві гаплоїдні клітини:
більша - вегетативна та менша - репродуктивна. При дозріванні з
репродуктивної клітини утворюються два гаплоїдні спермії.
Яйцеклітина
квіткових рослин розташована поблизу одного з полюсів зародкового
мішка, що міститься всередині насінного зачатка. Після закладання
насінного зачатка материнська диплоїдна клітина ділиться шляхом мейозу.
Так утворюються чотири гаплоїдні клітини. У подальшому три з них
відмирають і залишається одна (чи не нагадує це процес овоге- незу у
хребетних тварин?). Далі гаплоїдне ядро клітини, що залишилася, тричі
мітотично ділиться. Так виникають 8 гаплоїдних ядер. Три з них утворюють
гаплоїдні клітини біля одного з полюсів зародкового мішка - яйцеклітину
та дві супутні клітини. На іншому полюсі також формуються три гаплоїдні
клітини — антиподи1, які не беруть участі в процесах
запліднення та формування насінини. Останні два ядра переміщуються до
центру зародкового мішка, де зливаються в диплоїдне ядро.
У
статевому процесі зазвичай беруть участь дві особини. В особливих
статевих залозах багатьох тварин формуються чоловічі або жіночі статеві
клітини.
Тварин, особини яких мають або чоловічі (сім’яники), або жіночі
(яєчники) статеві залози та відповідно утворюють лише один тип статевих
клітин, - називають роздільностатевими. До них належить більшість
круглих і багатощетинкових червів, членистоногих, хордових головоногі
молюски тощо.
Особини
різних статей тварин можуть бути подібні зовнішньо (більшість медуз,
багатощетинкові черви, двостулкові молюски тощо) або різнитися між
собою. Це явище дістало назву статевого диморфізму: воно повністю
проявляється в період статевої зрілості і пов’язане з розбіжностями в
будові статевих органів та розвитком вторинних статевих ознак (мал.
3.6).
Вторинні
статеві ознаки - сукупність особливостей, за якими, додатково до
власне статевих органів, відрізняються особини різних статей; їхній
розвиток зумовлений впливом статевих гормонів. Ці ознаки можуть
проявлятись у розмірах тіла, будові та пропорціях його частин,
забарвленні тощо, зберігатися постійно або ж проявлятись лише під час
періоду парування (наприклад, шлюбне забарвлення деяких птахів, риб).
Вони допомагають особинам різних статей впізнати і відшукати один
одного, стимулюють шлюбну поведінку тощо.
Розвиток чоловічих і жіночих статевих залоз можливий і в одній особині. Таких тварин називають гермафродитами1.
У виноградного слимака (мал. 3.7), наприклад, є лише одна статева
залоза, що почергово продукує то жіночі, то чоловічі статеві клітини.
Трапляються
випадки, коли організм спочатку функціонує як особина однієї статі, а
через деякий час - іншої (риби-клоуни та мечоносці, креветки; мал. 3.7.
II). Як випадкове явище, гермафродитизм трапляється в різних груп
роздільностатевих тварин, а також у людини.
Немає коментарів:
Дописати коментар