Особливості обміну речовин гетеротрофного організму. Матеріал для учнів 7 класу

  

ОСОБЛИВОСТІ ОБМІНУ РЕЧОВИН ГЕТЕРОТРОФНОГО ОРГАНІЗМУ. ЖИВЛЕННЯ І ТРАВЛЕННЯ

Пригадайте, які організми називають автотрофами і гетеротрофами. Який спосіб живлення називають паразитичним і сапротрофним?
Будь-якому організму потрібна енергія для того, щоб відбувалися реакції обміну речовин, які дають йому життя. Рослини як автотрофи здатні засвоювати енергію Сонця, поглинаючи з грунту мінеральні сполуки і вбираючи вуглекислий газ із атмосферного повітря. Тварини - гетеротрофи. Вони мусять добувати енергію, споживаючи готові органічні речовини. В організмі тварин ці речовини змінюються. Їжа перетворюється на поживні речовини, які засвоюються організмом. Ці поживні речовини окислюються, унаслідок чого звільняється енергія.
Кисень для здійснення хімічних реакцій тварини отримують з повітря за допомогою органів дихання. Доправити кисень і поживні речовини до клітин допомагає транспортна система організму - кровоносна. Завдяки їй не потрібні організму речовини з клітин прямують до органів виділення, через які видаляються з організмів. Отже, злагоджена робота органів і систем органів організму забезпечує обмін речовин як усередині самого організму, так і організму з навколишнім середовищем.
Обмін речовин - це сукупність процесів надходження речовин до організму, їхнього перетворення в ньому, а також виведення назовні продуктів обміну.
ЯКІ Є СПОСОБИ ЖИВЛЕННЯ ТВАРИН?
За способом живлення тварин поділяють на рослиноїдних (живляться рослинами), м’ясоїдних (поїдають тварин), всеїдних (споживають і рослинну, і тваринну їжу), сапротрофів (живляться рештками інших організмів) (мал. 169).

Мал. 169. Схема, що ілюструє способи живлення тварин

• Рослиноїдних тварин ще називають фітофагами (мал. 170). Це різні види кліщів, комах, молюсків, риб (як-от, товстолоб), рептилій (наприклад, різні види ігуан), ссавців (гризуни, зайцеподібні, копитні тварини).
Живлення рослинною їжею має свої особливості. Як ви пам’ятаєте, клітина рослини має додаткову оболонку з целюлози. Лише небагато видів тварин виробляють травні соки, здатні розщеплювати цю органічну речовину. Тому в їхній травній системі оселяються мікроорганізми (наприклад, у шлунку жуйних тварин), які допомагають тваринам перетравлювати їжу.
• До м'ясоїдів належать хижаки, що полюють на інших тварин, та більшість паразитів, які живуть за рахунок інших тварин.
Хижацтво - це такі взаємовідносини між організмами різних видів, коли один з них - хижак - упольовує тварину, вбиває її та живиться за рахунок здобичі. До хижаків належить більшість кишковопорожнинних, ракоподібних, павукоподібних, головоногих молюсків, риб, амфібій, рептилій. Є хижаки серед кільчастих червів, комах, черевоногих молюсків, птахів і ссавців.
Хижаки виробляють різні стратегії вполювання здобичі (мал. 171). Багато видів хижаків активно наздоганяє свою здобич. Найшвидший з них - гепард - переслідуючи здобич на коротких відстанях (у кількасот метрів), може розвивати швидкість до 115 км/год. Щука у відкритих водоймах може довго переслідувати рибу, що тікає. На льоту ловлять здобич серпокильці й ластівки. Типовий мисливець із засідки - кіт свійський. Він може годинами чекати на мишу біля входу, що веде в підпілля.

Мал. 170. Тварини фітофаги: 1 - гусінь метелика; 2 – товстолоб; 3 - козуля

Мал. 171. Стратегії хижацтва: 1 - левиця наздоганяє антилопу; 2 - богомол полює на здобич із засідки; 3 - павук-хрестовик і його ловильна сітка; 4 - кіт у засідці

Багато павуків влаштовує хитромудрі пастки: дуже гарну і правильну за формою сітку плете павук-хрестовик. Своєрідна засідка в богомола: він сидить нерухомо і чекає, поки поблизу від нього саде неуважна муха або коник. Тоді богомол дуже повільно підбирається до здобичі, обережно переставляючи довгі стрункі ноги, на частку секунди завмирає, миттєво викидає свої передні «ловильні» ноги.
Паразитизм широко розповсюджений у світі тварин. Паразити живляться тканинами та соками живих істот. Відомі різні види червів, які паразитують у тілі людини і різних тварин (пригадайте їх). Вони виснажують організм хазяїна, виділяють шкідливі для нього речовини і травмують внутрішню поверхню стінок кишечнику чи інших органів. Є й такі паразити, які оселяються на тілі хазяїна. Наприклад, блохи та воші, що ссуть кров.
Досить близькими за способом живлення до паразитів є кровосисні види. Але вони перебувають на тілі хазяїна лише під час живлення (іксодові кліщі, комарі).
•  Сапротрофами називають організми, які споживають мертву органіку. Пригадайте, сапротрофами є багато видів грибів. Є сапротрофи і серед тварин (мал. 172). Рештками рослин живляться дощові черв’яки. Переробляючи відмерлі частини рослин, ці тварини відіграють важливу роль у процесах грунтоутворення. Скарабей священний (мал. 172, 1) належить до копрофагів - споживачів екскрементів тварин. Переробляючи послід копитних тварин, він робить з гною кулю, яку закопує в грунт на глибину до 40 см. У кулю з гною скарабей відкладає яйце. Личинка з’їдає заготовлені для неї запаси та заляльковується в залишках їжі.
«Санітарну» функцію здійснюють також споживачі трупів тварин - некрофаги (мал. 172, 3). Це, наприклад, жуки-гробарики. Залишками від обіду хижих звірів і трупами тварин живляться грифи.

Мал. 172. Тварини-сапротрофи: 1 - скарабей священний; 2 - дощовий черв'як; 3 - жух-гробарик; 4 - гриф чорний

Мал. 173. Тварини-фільтратори: 1 – мідії; 2 - кит горбам

• Серед мешканців водойм є тварини, які споживають дрібні організми та частинки органіки, завислі у воді. Таких тварин називають фільтраторами (мал. 173). До них належать двостулкові молюски (наприклад, жабурниці та перлівниці), губки. Великий об’єм води проціджують через своєрідний фільтр - китовий вус - вусаті кити. За допомогою особливого цідильного апарату, утвореного зябровими дугами, живиться й велетенська китова акула. Тварини-фільтратори сприяють процесам самоочищення водойм.