понеділок, 11 січня 2016 р.


                                                    Будова та функції пагона

  Пагін - це складний надземний орган із верхівковим ростом, який складається із осьового органа — стебла, та розташованих на ньому бічних органів — листків. Пагін забезпечує ріст надземної частини рослини та утворення нових пагонів, а також транспорт речонин. На верхівці пагона розташовується конус наростання, утворений верхівковою твірною тканиною [жал. 87). В основі конуса наростання виникають горбочки — зачатки майбутніх листків. Молоді листки збільшуються у розмірах і загинаються над конусом наростання. Вони захищають ніжну верхівкову твірну тканину пагона від ушкоджень, створюють довкола неї темну і вологу камеру, формуючи бруньку. Брунька — це зачатковий пагін із нврозтяг-нутим стеблом, листки якого щільно оточують його верхівкову твірну тканину. На кінці будь-якого пагона роаггашована верхівкова брунька (мал. 88), Коди пагін росте, в бруньці утворюються нові молоді листки. При цьому найнижчі листки розгортаються і виходять із складу бруньки. Стебло між місцями прикріплення листків ровтягується. Стебло пагона складається з «дон* — ділянок стебла, на яких прикріплений один або кілька листків, і міжвузлів — ділянок стебла між вузлами. Гострий кут між листком і пагоном називається листковою пйзухою (мал. 89). В таких пазухах розташовуються зачаткові бічні пагони — гиізушні бруньки (мал. 88). Пробудження пазушних бруньок призводить до розвитку бічних пагонів — тобто до галуження пагона. У рослин помірного клімату наприкінці періоду росту на верхівці пагона і в пазухах листків формуються особливі яимукчі бруньки (мал, 90), які знаходяться у стані спокою весь холодний, несприятливий для росту рослини період року. Зимуючі бруньки додатково захищені бруньковими лусками — видозміненими лускоподібними листками, які вкриті потужним шаром воскоподібної речовини, а часто — волосками і плівкою смолистих виділень (згадайте, які клейкі на дотик бруньки тополі), Під пазушними бруньками після опадання листків залишаються листгсовірубці (мал. 91), У холодну пору року рослина не може поглинути воду з ґрунту, вода в надземних частинах рослини замерзає. Але й лід продовжує випаровуватись (згадайте, як висихає білизна на морозі). Тому усі засоби захисту зимуючих бруньок спрямовані на захист насамперед від висихання, а не від низьких температур. Зимуючі бруньки дуже різноманітні за будовою. У деяких є лише одна велика брунькова луска (верба), у інших брунькових лусок багато (дуб). Вегетативні бруньки містять зачатковий зви- чайний (вегетативний) пагін з листками. Інші бруньки містять зачатки квітки або декількох квіток (мал. 92), Вони більші» ширші та більш заокруглені на верхівці. Навесні зимуючі бруньки пробуджуються: брунькові луски розходяться, а згодом відпадають, видовжується стебло і розгортаються листки молодого пагона (мал. 93). Однак частіша бруньок може не пробуджуватись кілька років — це так звані сплячі бруньки. Такі бруньки пробуджуються лише після сильного ушкодження пагонів. У різних рослин пагони різного типу (мал. 94). Прямостоячі пагони ростуть вертикально вверх (наприклад, стовбур ялини), горизонтальні — у горизонтальній ПЛОЩИНІ (наприклад, бічні пагони ялини). Пагони деяких рослин займають вертикальне положення лише завдяки опорі. Так, виткі пагони закручуються довкола опори своїм стеблом (квасоля), а чіпкі пагони чіпляються за опору додатковими коренями (плющ), вусиками (горох) тощо. Сланкі пагони лежать на ґрунті, а повзучі — ще £ вкорінюються додатковими коренями. 1.    Пагін в складним органом, який складається а осьового органа — стебла та бічних органів — листків. Стебло забезпечує ріст надземної частини рослини, утворення нових пагонів, а також транспорт речовин. Фотосинтез, газообмін та випаровування води в основному відбувається у листках. 2.    Бруньки е зачатковими пагонами. У рослин сезонного клімату вони пристосовані до переживання несприятливих для росту рослини періодів року. 3.    За розміщенням на стеблі розрізняють верхівкові та пазушні бруньки. За внутрішньою будовою бруньки поділяють на вегетативні і квіткові. 4.    Пагін, як і корінь, е осьовим органом, який наростає за допомогою верхівкової твірної тканини. Від кореня він відрізняється наявністю верхівкової бруньки, листків, а також тим, що точки росту бічних пагонів виникають на його поверхні.
                                              Лабораторне дослідження будова пагона
Обладнання, матеріали та об’єкти дослідження: нормальні, вкорочені та видовжені пагони живих або гербарних зразків рослин (яблуні, абрикоса, сливи, вишні, черешні, винограду, гіркокаштана, споришу, хмелю тощо), лупа, таблиці.
Хід роботи
Розгляньте пагони різноманітних рослин. Знайдіть їхні складові частини (стебло, листки, бруньки, вузли, міжвузля). Порівняйте бруньки у верхній, середній та нижній частинах пагона. Чи однакові вони за розмірами?
На верхівці пагона розташована верхівкова брунька. Брунька - це зачаток нового пагона з дуже вкороченими міжвузлями. Вона забезпечує ріст пагона та його галуження. Усі бруньки вкрито зовні ущільненими видозміненими листками - лусками. Вони захищають зачаткові листки та стебло від ушкоджень. Луски часто виділяють смолисті речовини (наприклад, у тополі, берези). Ззовні луски можуть бути вкриті густим пушком з волосків, що забезпечує їм додатковий захист від холоду та висихання.
Осьовою частиною бруньки є зачаткове стебло (мал. 108, Б). На ньому можна побачити зачатки майбутніх листків. Зачатки стебла, листків і бруньок разом утворюють зачатковий пагін. На верхівці зачаткового стебла є ділянка, яку називають конусом наростання. Клітини конуса наростання діляться, забезпечуючи ріст пагона в довжину. У зимуючих бруньок верхні покривні луски стають твердими, щільно налягають одна на одну, склеюються смолою і герметично закривають ніжну тканину конуса наростання.
Ознайомимося з будовою бруньки, виконавши лабораторне дослідження.
Доведемо на практиці
Лабораторне дослідження будова бруньки
Обладнання, матеріали та об’єкти дослідження: пагін гіркокаштана, препарувальні голки, скальпель, лупа.
Хід роботи
1.    Розгляньте розташування бруньок на гілці гіркокаштана, їхній зовнішній вигляд.
2.    Скальпелем зробіть поздовжній розріз великої бруньки гіркокаштана. За допомогою препарувальної голки і лупи розгляньте її внутрішню будову. Як називають такі бруньки?
3.    Розріжте більш видовжену маленьку бруньку. Розгляньте її будову. Як називають такі бруньки?
4.    Поясніть, чому бруньку називають зачатковим пагоном.

Які типи бруньок Розрізняють бруньки верхівкові, пазушні та додаткові. Верхівкові бруньки розміщені на верхівці стебла, тоді як пазушні утворюються в пазусі листка. Додаткові бруньки можуть закладатися на будь-якій частині рослини.
Залежно від особливостей будови розрізняють бруньки вегетативні, генеративні та змішані. Усередині вегетативних бруньок на зачатковому стеблі є зачатки листків. Генеративні бруньки мають зачаткові квіт
ки або суцвіття (мал. 108, Б). Квіткові бруньки дерев’янистих рослин, насамперед плодових, завжди більші за розмірами, ніж вегетативні, і переважно кулястої форми. Змішані бруньки мають водночас зачатки квіток і листків.
Як із бруньки розвивається пагін? Ви, напевно, звертали увагу, як з настанням весни бруньки набрякають, а згодом з них з’являється молоде стебло із зеленими листками (мал. 109). Це те, що можна побачити зовні. А що ж при цьому відбувається всередині бруньки? Клітини твірної тканини конуса наростання починають ділитися, завдяки чому міжвузля видовжуються, покривні луски розсуваються та відхиляються від стебельця, і розвивається новий пагін. Згодом покривні луски відпадають.
В однорічних видів усі бруньки розвиваються впродовж теплої пори року. У багаторічних рослин холодного чи помірного клімату взимку пагони не ростуть. З пазушних бруньок, що перезимували, навесні виростають нові бічні пагони. Деякі з пазушних і додаткових бруньок після зимівлі не розвиваються. Це так звані сплячі бруньки. Вони можуть перебувати у стані спокою декілька років і відновлюють ріст у разі ушкодження верхівкової бруньки.

Немає коментарів:

Дописати коментар