неділя, 10 січня 2016 р.

Різноманітність птахів.Матеріал для 7 класу


До ряду Лелекоподібні належить 118 видів.
Ці птахи мають довгу гнучку шию, довгі ноги та дзьоб. На ногах лелекоподібних чотири пальці, з яких три передні сполучені невеликою перетинкою. Довгі пальці широко розставлені, що дає можливість цим птахам пересуватись по грузкому ґрунту. Живляться вони невеликими тваринами, і лише деякі види (наприклад, африканський марабу) трупоїди. Майже всі види лелекоподібних - перелітні птахи. Поширені Лелекоподібні скрізь, окрім Арктики та Антарктики, мешкають здебільшого у вологих місцях.
В Україні відомо 14 видів лелекоподібних. Зокрема, поширені білий та чорний лелеки. Лелеку білого, або чорногуза, вважають символом миру, щастя, достатку та материнства. Він влаштовує гніздо біля осель людини. Лелека чорний свої гнізда будує в лісах, на бічних гілках дерев, уникаючи сусідства з людиною. Лелеки збирають їжу (ящірок, змій, жаб, комах, молюсків) з ґрунту. Вони не мають голосових зв'язок і тому звуки видають, стукаючи половинками дзьоба.
Чаплі - досить великі за розмірами птахи з довгим і загостреним на кінці дзьобом, на краях якого розташовані дрібні зубчики. Сіра чапля, велика та мала білі чаплі можуть утворювати значні колонії, влаштовуючи гнізда на деревах або в очеретах. Маса тіла сірої чаплі - до 2 кг, а у розмасі крил вона може сягати до 1 м. Свою їжу ці птахи здобувають зазвичай у воді (риби, земноводні, безхребетні тварини).
Лелеку чорного, коровайку, косара, чаплю жовту занесено до Червоної книги України.

Птахи, що належать до ряду Журавлеподібні, мають довгі шию, дзьоб і ноги, що дають змогу швидко бігати.
Для більшості видів характерна видовжена трахея, яка утворює петлі. Завдяки цьому птахи здатні видавати голосні трубні звуки. Живляться тваринною та рослинною їжею. Журавлеподібні належать до виводкових птахів. Свої гнізда вони влаштовують на землі.
В Україні поширені степовий та сірий журавлі. Ці види занесено до Червоної книги України, оскільки їхня чисельність постійно скорочується.
Сірий журавель великий птах, заввишки до 125 см, у розмаху крил до 2 м. Маса його тіла сягає 5,5 кг. Саме його гучні крики ми чуємо в небі навесні і восени, коли ці птахи здійснюють міграції. Поширений сірий журавель на Поліссі, у долинах річок Лівобережної України. Місця гніздування - глухі лісові болота, заплави річок, рідше - степи.
Степовий журавель дрібніший від сірого: заввишки до 97 см, а маса тіла сягає 3,5 кг. Цей вид в Україні трапляється в південно-східній частині країни та на півночі Криму.

Життя птахів з ряду Гусеподібні тісно пов'язане з водою.

Вони мають середні або великі розміри, видовжену шию та вкорочені і зсунуті назад ноги. Таке розташування ніг полегшує пірнання за їжею під воду. На ногах чотири пальці, з яких три передні сполучаються плавальною перетинкою.
Характерна ознака гусеподібних - будова їхнього дзьоба. Він широкий, сплощений, вкритий тонкою шкіркою. Всередині на верхній частині дзьоба є рогові пластинки, які слугують для відфільтровування їжі. Гусеподібні мають щільне жорстке оперення і густий пуховий прошарок. Добре розвинена в цих птахів куприкова залоза, секрет якої робить їхнє оперення водонепроникним. Відомо приблизно 200 видів гусеподібних, багато з яких здійснюють сезонні міграції. У фауні України відомо 33 види. Це лебеді, гуси, качки та інші.
Серед лебедів найбільший лебідь-кликун: маса його тіла може сягати 13 кг, а розмах крил - до 2,5 м. Цей красивий і величний птах дуже обережний і тримається далеко від берега.
Качки відрізняються від лебедів і гусей різним забарвленням оперення самок і самців (самці мають яскравіше забарвлення). В Україні поширений крижень. Цей досить великий птах, маса тіла якого може сягати 2 кг, живиться на мілководді. Крижень - перелітний птах, який пізно залишає наші водойми, майже перед тим як вони вкриваються кригою.

Одна з найбільших за розмірами качок - це гага звичайна, маса тіла якої сягає до 3 кг. Цей вид - новий для території України. Звичайно він гніздується по морських узбережжях Північної Європи, Азії та Америки, а з середини ХХ століття в Україні, на території Чорноморського біосферного заповідника (Херсонська область).
Багато видів гусеподібних є об'єктами полювання через смачне й поживне м'ясо. Людина також використовує пір'я та пух цих птахів. Крижня та сіру гуску одомашнено, людина створила чимало порід цих птахів. До Червоної книги України занесено червоноволу казарку, лебедя малого, огара, гоголя, гагу звичайну та інші види.
 

Ряд Дятлоподібні включає птахів дрібних і середніх розмірів, спосіб життя яких пов'язаний з деревною рослинністю. На їхніх ногах розташовані чотири пальці, з яких два спрямовані вперед, а два - назад, допомагаючи птахам утримуватися на стовбурах дерев під час лазіння. Крім того, дятли спираються на жорсткі стрижні рульових пер. Кігті на пальцях ніг гострі, гачкоподібно загнуті, що допомагає птахам утримуватись на стовбурах дерев.
Дятли мешкають у лісах, гнізда влаштовують у дуплах. Живляться переважно комахами, але можуть споживати, особливо взимку, насіння та плоди рослин. Ці птахи мають прямий долотоподібний дзьоб, за допомогою якого вони знаходять ходи комах у корі та деревині, витягуючи їх звідти довгим загостреним язиком. В Україні поширені 10 видів дятлоподібних: великий строкатий, сивий, чорний (жовна), середній, малий дятли тощо.

Ряд Куроподібні об'єднує приблизно 250 видів птахів, з яких у фауні України відомо вісім.

Їхнє тіло масивне, а крила відносно короткі. Ці птахи добре бігають і ходять, але неохоче піднімається у повітря. Лапи у куроподібних мають чотири сильні пальці з товстими та вигнутими кігтями, які допомагають розгрібати ґрунт у пошуках їжі. Живляться куроподібні переважно рослинною їжею, а також безхребетними тваринами.
Гнізда влаштовують на землі. Більшість видів веде осілий чи кочівний спосіб життя, і лише окремі види (перепілка, біла куріпка) здатні до міграцій. Об'єктами полювання є: перепілка, сіра куріпка, тетеруки, рябчики. Крім того, на території нашої країни акліматизовані такі види, як фазан та кеклик.
Акліматизація - пристосування певного виду до умов місцевості, де він раніше не мешкав.
Фазан - один з найгарніших видів куроподібних. У яскравому забарвленні самців чергуються різноманітні кольори: золотистий, темно-зелений, оранжевий, фіалковий тощо, самки мають менш яскраве оперення. Цей птах поширений у південних та південно-східних регіонах Азії.
Глухар - один з найбільших представників ряду. Досить яскрава у глухарів шлюбна поведінка - самець, виконуючи шлюбну пісню, втрачає слух. Саме ця властивість самців і дала назву виду. В Україні глухарі поширені в лісовій зоні та на території Карпат.

Ряд Горобцеподібні - найчисленніший за кількістю видів ряд птахів, адже до нього належить майже 2/3 відомих науці видів птахів - 5100. Найдрібніший з них - нектарка, маса тіла якої лише 3-4 г. Найбільший представник горобцеподібних у фауні України - крук, маса його тіла сягає до 1,6 кг.
Більшість видів горобцеподібних живиться комахами, є види, що споживають рослинну їжу, окремі види - хижаки (сорокопути) або всеїдні (наприклад, сіра ворона). Гнізда горобцеподібних різноманітні. Багато видів будує гнізда на деревинній рослинності, рідше - на будівлях (сільська чи міська ластівки), землі (жайворонки) чи у норах, розташованих на уривистих берегах річок (ластівка берегова). Цікаве висяче гніздо синиці-ремеза, яке вона споруджує з рослинності й пуху.
Серед горобцеподібних виділяють групу співочих птахів, які характеризуються добре розвиненими голосовими зв'язками. Усім відомі солов'ї, чий спів зачаровує навесні. Цей вид належить до перелітних птахів: щорічно вони відлітають восени зимувати до Східної Африки. Прилітають до наших країв солов'ї досить пізно: наприкінці квітня чи на початку травня, гнізда влаштовують на землі в густих чагарниках чи гаях. Співати солов'ї починають через декілька днів після прильоту, а припиняють спів після вилуплення пташенят з яєць. Самець починає вигодовувати пташенят, і на спів часу не залишається. Живляться солов'ї переважно безхребетними тваринами, але споживають також ягоди та насіння рослин. Близькими родичами солов'їв є дрозди. В Україні поширені дрозди співочий і чорний.
Перелітні птахи ластівки мають короткий і широкий дзьоб, довгі та вузькі крила, вилчастий хвіст та короткі ноги. Більшу частину життя вони проводять у повітрі: вловлюють свою здобич – різноманітних комах, навіть воду п'ють на льоту, швидко пролітаючи над водоймою. В Україні мешкають сільська, міська та берегова ластівки.
Синиці - дрібні птахи, що живляться переважно комахами. В Україні поширені синиці: велика, довгохвоста, голуба, чубата тощо. Гнізда синиці влаштовують у дуплах, рідше у норах, щілинах скель.
Одним з найпоширеніших осілих птахів є горобець хатній. Він постійно живе поруч з людиною. Живляться горобці як рослинною, так і тваринною їжею. Можуть завдавати певної шкоди зерновим, ягідним та іншим культурам. Але в період вигодовування пташенят комахами горобці приносять людині безсумнівну користь.
Крук має чорне, з металевим відблиском тіло. Великі гнізда діаметром до 75 см та до 50 см заввишки він розташовує в кронах високих дерев, на опорах ліній електропередач тощо. Крук живиться переважно трупами тварин. Тому цього птаха можна часто зустріти на звалищах сміття, біля скотомогильників тощо. Однак споживає також живих тварин (мишоподібних гризунів, яйця та пташенят, рибу, комах) і рослинний корм (злаки, насіння, ягоди тощо). Сіра ворона має менші розміри: маса її тіла сягає до 700 г. На відміну від крука, голова, шия, крила та хвіст ворони чорні, а інші частини тіла - сірі. Сіра ворона більше тяжіє до осель людини. При цьому молоді особини з тих, що мешкають у містах, можуть поводитися досить агресивно, наприклад нападати на людину і свійських тварин: собак, котів. У цих птахів досить легко виробляються умовні рефлекси: їх можна приручити та навчити певних дій.

Степові птахи пристосувалися до життя на відкритих просторах. Які основні пристосування вони мають? У степових птахів гострий зір. Більшість з них літає на значній висоті, може ((висіти» в повітрі, вистежуючи здобич, а потім каменем падає в траву на свою жертву.
У птахів, які пересуваються по землі в пошуках їжі, добре розвинуті ноги, зате мало розвинуті крила. Від ворогів вони рятуються швидким бігом.
У степу чимало їжі для птахів: насіння рослин, комахи, ховрахи, полівки, ящірки тощо. Проте тут немає зручних місць для захисту від ворогів. Тому в цих птахів добре захисне забарвлення: сірувато-жовте оперення — під колір ґрунту и випаленої на сонці рослинності.
Діяльність людини змінила природу степу. Цілинних степів у нашій країні стає дедалі менше. Значна частина цілинних земель розорана, на їх місці простягаються поля, частина степів використовується під пасовища. Це призвело до того, що кількість степових птахів — стрепетів, степових орлів, журавлів та ін.— значно зменшилася, бо вони можуть жити лише на цілинних ділянках степу. Але чимало птахів: сірі куріпки, жайворонки, дрохви, степовий боривітер та ін.— пристосувалися до нових умов, живуть на полях у степовій зоні.
Ландшафт у цій зоні й далі змінюється: там насаджуються полезахисні лісосмуги. По них у степ проникають незвичні для цих місць лісові птахи, які вносять нові зміни в рослинний і тваринний світ.
Залишки цілинного степу на території УРСР можна побачити в заповідниках та у вигляді невеликих смуг по узбережжю морів. З перших років Радянської влади приділяється велика увага охороні цих місць. У 1921 р. було оголошено державним заповідником Асканію Нову в Херсонській області. У 1961 р. на базі окремих заповідників: Хомутівського степу, Кам’яних Могил, Стрільцівського заповідника, Михайлівської цілини — створено Український степовий заповідник. Є ділянки цілинного степу також у Чорноморському заповіднику.
Створення заповідників позитивно позначилося на збереженні й збільшенні кількості степових птахів. Так, завдяки степовим заповідникам збереглися в нас журавлі-красавки, дрохви та інші птахи. Можна сподіватися, що заповідники допоможуть зберегти й такі рідкісні види, як степовий орел та стрепет, які поки що належать до зникаючих птахів України.
Стрепети
Закавказзя. Кизил-Агачський заповідник ім. С. М. Кірова — найбільше місце зимівлі птахів у Радянському Союзі. Їдемо степами заповідника. Наш автомобіль змушує підніматись у повітря все нових і нових птахів, яких ми до цього не помічали серед торішньої рослинності. Це зграї стрепетів. Як яскраво виділяється в польоті біле оперення їх крил, наче «дзеркальця». Біла хмара з десятків тисяч особин відлітає десь приблизно на кілометр і знову сідає. Здається, ніби сніг падає на землю і торкаючись землі, розтає. У стрепетів оперення верхньої частини тіла загалом сіре, нижньої — біле. Коли вони опускаються на землю і складають крила, білого забарвлення не видно. Це чудово захищає птахів. В разі небезпеки птахи затаюються, притискаючись до землі, і стають непомітними серед бурої рослинності.

Немає коментарів:

Дописати коментар