неділя, 24 листопада 2019 р.

Травлення в ротовій порожнині. Матеріал для учнів 8 класу.


Будова і функції органів травлення. Травлення у ротовій порожнині



Підготовлена до вживання їжа надходить у ротову порожнину - початок травного тракту. Через глотку їжа проходить у стравохід і шлунок. Із шлунка харчова грудка надходить у кишечник: спочатку в дванадцятипалу кишку, потім - у тонкі кишки - порожню, клубову, а звідти в товсті: спочатку в сліпу, а потім у висхідну, поперечну і низхідну ободові кишки, в сигмовидну, пряму і через анальний отвір неперетравлені рештки виходять назовні. Загальна довжина травного тракту близько 9 м. Довжина кишечника людини в 5-6 раз біль­ша від довжини тіла. Кожна ділянка травного тракту має свої морфофізіологічні особливості, відіграє певну роль у процесі трав­лення.
Будова ротової порожнини

Уже в ротовій порожнині їжа аналізується губами і язиком. Губи визначають температуру їжі, частково її консистенцію. Язик аналізує смакові якості їжі. В аналізі їжі беруть участь і зуби. Зубами ми відчуваємо температуру і твердість харчових частинок, У ротовій порожнині їжа, змочена слиною, механічно подрібню­ється зубами, язиком, пережовується. Добре пережована їжа кра­ще засвоюється і сприяє збереженню здорового травного тракту. Подрібнена їжа краще просувається по травному тракту. Все це сприяє швидкому і повнішому перетравлюванню, всмокту­ванню, засвоєнню їжі.
Слинні залози: 1-Привушна слинна залоза, 2-Підщелепна слинна залоза, 3-Підязична слинна залоза

Ротову порожнину утворюють м'язи щік, які разом з язиком беруть участь у пережовуванні  їжі. Зсередини ротова порожнина вкрита слизовою оболонкою. Слиз і слина, що виробляються зало­зами, змочують і частково перетравлюють їжу. В задній частині ротової порожнини, над зівом, містяться піднебінні мигдалики - лімфатичні залози, що виділяють на слизову оболонку величезну кількість лімфоцитів. Запалення мигдаликів спричинює захворю­вання, особливо поширене у дітей. Мигдалики перетворюються у розсадник інфекції, тому їх доводиться видаляти. Існують консер­вативні методи лікування, а головне - профілактика, загартову­вання організму.
Зубами їжа подрібнюється. Здорові зуби - запорука доброї ме­ханічної обробки їжі, успішного дальшого перетравлення її, ство­рення оптимальних умов для роботи шлунка і кишечника. Гарні зуби - окраса обличчя людини. Найчастіше зуби починають руй­нуватись у підлітків 12-15 років. Це пояснюється, з одного боку, посиленим ростом і витратою мінеральних солей на розвиток ске­лета, а з другого - нестачею мінеральних речовин у харчовому раціоні. Щоб зберегти зуби, слід не тільки налагодити свій раціон, а й виконувати ряд гігієнічних вимог. Різка зміна холодної і гаря­чої їжі, розгризання твердих предметів, вживання лише м'якої їжі - все це затримує розвиток зубів, призводить до їх руйну­вання.
Зовнішня будова зубів: 1-Різець, 2-Ікло, 3-Кутні зуби, 4-Коронка, 5-Шийка, 6-Корінь


Будова зуба

Процес жування сприяє кращому кровообігу в альвеолах щелеп, де містяться корені зубів, їх нормальному живленню. Щоб зберег­ти зуби, треба частіше полоскати рот кип'яченою водою, трохи під­луженою питною содою, регулярно чистити зуби. Періодич­но для перевірки стану зубів слід звертатися до лікаря. Шкільні лікарі повинні не менш як два рази на рік робити профілактичні огляди ротової порожнини дітей.


У ротову порожнину відкриваються протоки численних залоз, що містяться у слизовій оболонці, і трьох пар слинних залоз - двох привушних, двох підщелепних і двох під'язикових. З привуш­ною залозою, яка має деякі анатомічні особливості, що сприяють попаданню інфекції по протоках з ротової порожнини, пов'язано захворювання - паротит (від назви привушної залози), або свин­ка. Паротит найчастіше буває в дітей 5-15 років. Діти заража­ються одне від одного повітряно-краплинним способом. Хвороба може давати ускладнення - запалення підшлункової залози (пан­креатит), мозкових оболонок (менінгіт).
Підщелепні і під'язикові залози виділяють в'язку слину, бага­ту на муцин - білкову речовину, яка надає слині слизистої кон­систенції. Змочена слиною харчова грудка легко проковтується і проходить у глотку, стравохід і т. д. Слиновиділення регулюється складною системою нейрогуморальних факторів. Вигляд їжі, її запах умовнорефлекторно спричиняють слиновиділення, що полег­шує початок травного акту, їжа подразнюючи слизову оболонку рота, також сприяє слиновиділенню.
Процес жування, рухи щік, язика підсилюють слиновиділен­ня. Екстрактивні речовини, що потрапили в кров крізь слизову оболонку рота, також активізують роботу слинних залоз. На слиновиділення впливають емоції, під впливом яких воно може або починатися, або припинятися.
Слина - безбарвна, мутнувата, трохи в'язка рідина з питомою вагою 1,002-1,006. Реакція слини слабколужна (рН -7,5-8,0) або слабкокисла (рН-6,5-6,8). За добу виділяється близько 2 л слини. Вона багата на ферменти, а саме муцин - який допомагає змочувати і склеювати їжу,  амілаза - який сприяє розщепленню крохмалю до глюкози, лізоцим - що має бактерицидну, знезаражує їжу. Склад, кількість і властивості слини залежать від характеру їжі, стану організму тощо. На тверду їжу виділяється рідша слина, на рідку - в'язкіша.
Фермент слини птіалін (кисла амілаза) розщеплює крохмаль до дисахариду мальтози. Фермент мальтоза доводить гідроліз вуглеводів до моно­сахариду глюкози. Дію амілолітичних ферментів слини легко ви­явити жуванням вареної картоплі або хліба. Через кілька хвилин відчувається солодкий смак - це результат розщеплення крохма­лю на ди- і моносахариди. Звичайно в ротовій порожнині крох­маль не встигає весь розщепитись (хоч ферментація відбувається швидко), бо їжа не затримується довго в роті, ми її проковтуємо. Тому гідроліз крохмалю під дією слини закінчується тільки в шлунку, поки харчова грудка не просочиться кислим шлунковим соком.
Ковтання - складний рефлекторний акт, що здійснюється по­годженим скороченням м'язів щік, язика, м'якого піднебіння, глот­ки. Ковтальний рефлекс починається подразненням закінчень трій­частого нерва «у м'якому піднебінні. Харчова грудка спочатку про­сувається до глотки. Потім коренем язика і дужками м'якого під­небіння замикається носоглоткова порожнина. Піднімання гортані, яку прикриває надгортанник, перешкоджає потраплянню їжі в дихальні шляхи - гортань, трахею. (Піднімання гортані під час ковтання легко простежити за рухами кадика - щитовидного хряща гортані). Утворюється прохід, по якому харчова грудка спрямовується в стравохід. Розмови під час їди, читання, сміх, особливо в дітей, легко можуть спричинитися до потрапляння їжі в ніс (але це не так небезпечно) і в дихальні шляхи - гортань і навіть у трахею, бронхи, що може призвести до оперативного втру­чання.
Центр ковтання міститься у довгастому мозку. Ковтання під­лягає вольовим впливам. Ми завжди можемо затримати його або почати в будь-який момент, коли в роті є їжа або слина. Якщо рот порожній і в ньому пересохло, зробити ковтальний акт дуже важко, майже неможливо. Робота ковтального центра координується з діяльністю центрів дихання і кровообігу: дихання під час ковтання затримується, робота серця прискорюється. Звичайно центр ков­тання збуджується автоматично, мимовільно, коли харчова груд­ка, підійшовши до глотки, починає подразнювати закінчення чут­ливих волокон трійчастого і язиково-глоткового нервів. З центра ковтання збудження поширюється руховими волокнами цих та блу­каючого нервів до м'язів язика, піднебіння, щік, глотки, гортані. По стравоходу рідка їжа при вертикальному положенні тіла про­ходить вільно. Тверді грудочки просуваються завдяки скороченням стінок стравоходу. У верхній частині стравоходу м'язи поперечно­смугасті, а в нижній - гладенькі. Перистальтичними рухами хар­чова грудка просувається до шлунка. Так само при активній дії стравоходу переміщується і рідина, якщо людина в нахиленому стані.
Кінець ковтального акту рефлекторно спричинює відкривання заслінки шлунка - кардіального сфінктера (він повернутий до серця).
Перевір себе:
1. Лізоцим, що міститься в слині виконує функцію:
а) розщеплення білків;
б) розщеплення жирів;
в) розщеплення вуглеводів;
г) знезараження їжі.
2. Зовнішня оболонка травного каналу складається:
а) з епітеліальної тканини;
б) з сполучної тканини;
в) з гладеньких м"язів;
г) з поперечно-смугастих м"язів.
3. Зубна емаль вкриває:
а) коронку зуба;
б) корінь зуба;
в) шийку зуба;
г) щелепні кістки.
4. Яка кількість найбільших слинних залоз у людини:
а) 2;
б) 4;
в) 6;
г) 8.
5. Яка кількість ікол у кожній щелепі:
а) два;
а) три;
в) чотири;
г) шість.
6. Позначте ознаку, яка для ротової порожнини не характерна:
а) відбуваються початкові етапи розщеплення білків;
б) фермент лізоцим згубно діє на бактерії;
в) відбувається аналіз фізико-хімічних властивостей їжі;
г) слизова оболонка містить багато дрібних слинних залоз.
7.  У ротовій порожнині внаслідок дії слини розщеплюються:
а) білки;
б) жири;
в) вуглеводи;
г) нуклеїнові кислоти.
8. Центр ковтання розташований у мозку:
а) проміжному;
б) довгастому;
в) середньому.

Немає коментарів:

Дописати коментар