Молюски – безхребетні тварини з м’яким несегментованим тілом, яке часто вкрите захисною черепашкою.
Вони мешкають у прісних (ставковики, жабурниці) та солоних (мідії, устриці, восьминоги, кальмари) водоймах або на зволожених ділянках суходолу (виноградний слимак, голі слизуни). Більшість молюсків повільно повзає або веде прикріплений спосіб життя, однак деякі види здатні плавати зі швидкістю до 70 км/год (як деякі кальмари).
Зазвичай тіло молюсків у довжину не перевищує кількох десятків сантиметрів. Однак серед них є і справжні велетні. Так, морський двостулковий молюск тридакна сягає завдовжки до 1,5 м, а маса його тіла - до 280 кг. Живе цей молюск до 200 років.
Серед молюсків є рослиноїдні, хижі види, сапротрофи та види - фільтратори. Деякі представники молюсків ведуть паразитичний спосіб життя. Відомо близько 130 тис. видів молюсків (у фауні України - понад 600).
Зовнішня будова.
Тіло молюсків складається з трьох відділів: голови, тулуба і ноги. На голові розташовані органи чуттів (пара очей та щупальця) і ротовий отвір. Нога - мускулястий орган руху, розташований на черевному боці тіла.
Тулуб - мішкоподібний виріст спинного боку тіла - з боків оточений складкою шкіри - мантією. Між мантією та тулубом розміщена мантійна порожнина, сполучена із зовнішнім середовищем. У ній розташовані органи дихання, до неї відкриваються отвори травної, видільної та статевої систем.
У більшості молюсків тулуб захищений черепашкою. Її виділяють клітини покривного епітелію мантії. Ззовні черепашка вкрита шаром рогоподібної органічної речовини. Але її основна маса складається з кристалів карбонату кальцію, що утворюють середній і внутрішній шари. Середній шар - порцеляноподібний - побудований з кристалів карбонату кальцію та має сніжно-білий колір. Внутрішній шар - перламутровий - також утворений з напівпрозорих кристалів карбонату кальцію. Переливчасте забарвлення перламутрового шару виграє всіма барвами веселки, оскільки в його пластинках світло розкладається на окремі кольори спектра.
Симетрія тіла молюсків двобічна, проте у більшості представників класу Черевоногі черепашка спірально закручена, тому симетрія тулуба й внутрішніх органів у них зрушена.
Покрив тіла молюсків складається з одношарового епітелію.
Ця тканина має багато залозистих клітин, які виділяють слиз, речовини черепашки тощо. Епітелій зябр і мантії переважно війчастий, биття війок спричиняє тік води через мантійну порожнину.
М’язи молюсків поділені на окремі пучки, що виконують певні функції: одні з них втягують ногу та голову молюсків у черепашку, інші забезпечують пересування тощо. Особливі м’язи-замикачі, скорочуючись, закривають стулки черепашки двостулкових молюсків.
Особливості внутрішньої будови.
Молюски, як і кільчасті черви, мають вторинну порожнину тіла. Але проміжки між внутрішніми органами здебільшого заповнені пухкою сполучною тканиною.
Травна система молюсків починається ротом і закінчується анальним отвором, що відкривається в мантійну порожнину. На межі ротової порожнини та глотки можуть бути розташовані рогові потовщення - щелепи. Глотка має м’язовий виріст - язик, вкритий численними поперечними рядами зубців з рогоподібної речовини - терткою. За її допомогою молюск зішкрібає їжу з різних поверхонь. У глотку відкриваються протоки пари слинних залоз. У головоногих і деяких морських черевоногих до складу слини, крім травних соків, входять отруйні сполуки, якими молюски вбивають здобич - різних морських безхребетних і рибу. Середній відділ кишечнику утворює мішкоподібне розширення - шлунок, у який відкриваються протоки травної залози - печінки (мал.1).
Мал.1. Внутрішня будова черевоногого молюска
Органи виділення молюсків - нирки.
Внутрішнім кінцем кожна нирка відкривається в навколосерцеву сумку, зовнішнім - у мантійну порожнину, куди виводяться кінцеві продукти обміну речовин.
Кровоносна система молюсків, як і членистоногих, незамкнена. Є мускулястий орган - серце, що складається з камер - передсердь і шлуночків. До передсердь від органів дихання надходить збагачена киснем кров. Унаслідок скорочення передсердь вона потрапляє у шлуночки. Скорочуючись, шлуночки виштовхують кров по судинах у проміжки між органами.
Більшість молюсків - мешканці водойм.
Вони дихають розчиненим у воді киснем за допомогою тонкостінних зябер, розміщених у мантійній порожнині. У наземних і частини прісноводних черевоногих молюсків (ставковик, котушка тощо) мантійна порожнина перетворилася на легеню. У молюсків легеня - це тонкостінна ділянка мантії, в якій розгалужуються кровоносні судини: там здійснюється газообмін. На відміну від зябер, легеня дає змогу дихати атмосферним повітрям. Тому мешканці водойм, які мають легеню, час від часу спливають до поверхні води, щоб захопити повітря.
У більшості молюсків нервова система складається з нервових вузлів, з’єднаних між собою нервовими стовбурами. Ці елементи скла дають центральну нервову систему, а нерви, що відходять від вузлів і стовбурів, периферичну. Нервова система молюсків належить до розкидано-вузлового типу. Проте у молюсків, які ведуть активний спосіб життя (наприклад, головоногих), утворюється головний мозок складної будови.
Органи чуттів у молюсків різноманітні. На поверхні шкіри розкидані рецептори дотику, їх багато на щупальцях, розташованих на голові. Органи хімічного чуття реагують на хімічний склад води. Органи зору - очі - найскладніше побудовані у головоногих молюсків. У двостулкових молюсків, у зв’язку з пасивним живленням і малорухомим способом життя, органи чуттів розвинені слабко.
Розмноження та розвиток молюсків.
Серед молюсків відомі як роздільностатеві види, так і гермафродити. Запліднення може бути внутрішнім чи зовнішнім. Для більшості морських видів характерний непрямий розвиток. У них є різноманітні личинки, що ведуть планктонний спосіб життя і слугують для розселення виду. Більшість прісноводних і всі наземні види мають прямий тип розвитку. Оскільки молюски ростуть протягом усього життя, розміри їхньої черепашки постійно збільшуються.
Немає коментарів:
Дописати коментар