Основні поняття  генетики.

 
Генетика (з грец. генезис — походження) — це наука про спадковість, а також мінливість усіх живих організмів. У її основу закладені закономірності спадковості, які були виявлені Г. Менделем в момент вивчення різноманітних сортів й гібридів гороху у 1860-х роках. Народження науки генетики відносять до початку ХХ ст, тоді де Фріз, К. Корренс та Є. Чермак відкрили повторно закон Г. Менделя. В залежності від обєкта дослідження розділяють генетику рослин, тварин, мікроорганізмів та людини і т.п.. Сам термін «генетика» запропоновано було англійським генетиком Бетсоном 1905 року.
Як наука генетика виникла в результаті практичних потреб. В період розведення домашніх тварин та культурних рослин використовувалася  гібридизація порід чи сортів, що відрізнялися поміж собою за характерними ознаками. Порівнюючи гібриди із вихідними формами, давно практики побачили окремі особливості успадкування ознак. Поєднання багаторічних спостережень й потреби зростання врожайності і ефективності сільського господарства й стало причиною стрімкого розвитку генетики в ХХ столітті.
На грунті вивчення генетичних закономірностей грунтуються технології створення нових та покращення вже існуючих порід домашніх тварин чи сортів культурних рослин, а теж мікроорганізмів, що використовуються в фармацевтичній промисловості і медицині. Значну роль генетика має для медицини й ветеринарії, адже чимало хвороб людини та тварин являється спадковими і для їхня діагностики, лікування та профілактики потрібні генетичні дослідження.

Головні терміни і поняття генетики

Ген — це функціональна дискретна одиниця спадковості, із допомогою котрої здійснюється запис, зберігання й передача генетичної інформації у ряді поколінь, окрема ділянка молекули ДНК (чи РНК в окремих вірусів), розміщена на певній ділянці (в певному локусі) хромосоми еукаріотів, в бактеріальній хромосомі або плазміді в прокаріотів чи у молекулі нуклеїнової кислоти вірусів.
Алель — один зі можливих станів гена.
Домінантний алель — це алель, котрий пригнічує прояв другого алеля певного гена. В алежності від ступеня пригнічення є повне або неповне домінування.
Рецесивний алель — це алель, прояв котрого пригнічується іншим алелем гена.
Алель дикого типу — це алель, котрий розповсюджений в природних популяціях окремого виду і обумовлює розвиток ознак, які являються характерними для даного виду.
Локус — місце розміщення алелей певного гена на хромосомі.
Гомозигота — це диплоїдна чи поліплоїдна клітина, гомологічні хромосоми котрої отримали однакові алелі певного гена. В гомозиготному стані проявляються домінантні та рецесивні алелі.
Гетерозигота - це диплоїдна чи поліплоїдна клітина, гомологічні хромосоми котрої отримали неоднакові алелі певного гена. В гетерозиготному стані у разі повного домінування проявляється вплив домінантного алеля, а в разі неповного домінування ознака набуває проміжного вираження між домінантним та рецесивним алелями
.

Гомозигота — це диплоїдна клітина, котра має тільки один алель певного гена. Даний стан з'являється в результаті того, що у окремих видів особини однієї з статей отримали дві неоднакові статеві хромосоми чи тільки одну статеву хромосому.
Генотип — це сукупність усіх генів клітини, які локалізовані в ядрі (в хромосомах) чи у різноманітних реплікуючих структурах цитоплазми (зокрема, пластидах, плазмідах, мітохондріях). Генотип —  спадкова основа організму єдина система взаємодіючих генів, тому прояв будь-якого гена залежить від генотипного його середовища.
Генотип — це носій генетичної інформації, котрий контролює утворення усіх ознак організму, іншими словами його фенотипу.
Фенотип — це сукупність властивостей та ознак організму, які склалися на основі узаємодії генотипу зі умовами зовнішнього середовища. Фенотип не відображає ніколи генотип повністю, а лише його ту частину, що реалізується у певних умовах онтогенезу. В процесі розвитку організму фенотип змінюється. Межі, у котрих змінюються фенотипові прояви генотипу, звуться нормою реакції.
Спадковість — це здатність живих організмів передавати іншим особинам наступного покоління фізіологічні, морфоанатомічні, біохімічні особливості власної організації, а теж особливі риси становлення даних особливостей в процесі онтогенезу.
Мінливість — це властивість організму змінювати власну морфофізіологічну організацію (це зумовлює різноманітність індивідів, рас чи популяцій), а теж набувати нових ознак в процесі індивідуального розвитку