Лікарські рослини України.

ВАЛЕРИАНА ЛЕКАРСТВЕННАЯ (маун, земляной ладан) Многолетнее травянистое растение, достигающее вы­соты 1,5 м. Корневище короткое, вертикальное, с много­численными корнями бурого или желто-бурого цвета. Сте­бель прямой, бороздчатый, полый внутри. Листья супро­тивные, перисто-рассеченные, с 7—11 парами листочков, нижние черешковые, верхние сидячие. Цветки мелкие, бело-розовые, неправильные, собраны в щитковидную метелку. Плод с летучкой. Цветет с июня до сентября. Встречается в юго-восточных областях России. Лекарственным сырьем являются корни с корневи­щем двулетнего растения, собранные осенью или ранней весной, 2—4 см длиной, толщиной 1—3 см. Собирают кор­невища с корнями, когда стебли завянут и побуреют (вто­рая половина августа, сентябрь). Срок хранения около 1 года. Высушенные корни имеют характерный сильный за­пах, вкус пряный, сладковато-горький. Хранится сырье в сухом, хорошо проветриваемом помещении. Следует пре­дохранять его от заморозков, т. к. после замораживания оно теряет качество, и от кошек, которых привлекает за­пах валерианы, и они могут испортить товар. Корни и корневища содержат эфирное масло, глав­ной составной частью которого является борнил-изова-лерьянат (валерьяна-борнеоловый эфир) и др. эфиры, в том числе гликозид, валерид, а также дубильные веще­ства, сахара, муравьиную, уксусную, яблочную и другие кислоты.

Подробнее...

 

М'ята холодна (перцева)

М'ЯТА ХОЛОДНА (ПЕРЦЕВА) — Mentha piperita L. Родина Губоцвіті — Labiatae, або Ясноткові — Lamiaceae Як виглядає? Багаторічна трав'яниста рослина, дуже запашна, 25—80 см заввишки. Стебло чотиригранне, галузисте, вся рослина щетинистоволохата. Листки супротивні, короткочерешкові, яйцевидновидовжені або ланцетні, гострі, пилковиднозазублені. Квітки зібрані кільцями в безлистих перерваних колосовидних суцвіттях, червонувато-фіолетові або білувато-фіолетові. Цвіте в черзні — серпні. Де росте? М'ята холодна в дикому стані не росте, вона культивується як промислова ефіроолійна рослина в лісостепових районах України (з Чернігівській, Київській, Сумській і Полтавській областях), а також її розводять на городах, у садах, квітниках. Багато видів м'яти, які ростуть над струмками, канавами, використовуються в народі як лікарські рослини. Що й коли збирають? Стебла з листками або тільки самі листки перед цвітінням. Сушать швидко, але не на сонці. Коли застосовують? У домашньому господарстві добре розтерті листки м'яти додають до вареників з сиром — для збудження і поліпшення травлення, як вітрогінний і потогінний засіб, щоб зменшити нудоту, як засіб, що допомагає при болях у шлунку і в кишечнику (ментол), при нежитю, хрипоті, бронхіті, бронхоектазах (дезинфікує), при нервовому збудженні, тремтінні рук, при стенокардії (разом з валеріаною спричинює рефлекторне розширення коронарних судин). М'ята діє жовчогінно, рекомендують її при жовтяниці і каменях жовчного міхура (крім ментолу 1—2% в леткій олії містяться ще ментон, феландрен, лімонен, флавоноїди (діосметин), гіркота, каротин, хлорогенова кислота). Застосовують у вигляді чаю. На 1 склянку окропу беруть 1 столову ложку листків, настоюють 10 хвилин і п'ють по 1 склянці вранці і ввечері. При нестравності шлунка, поганому відригуванні, хворобах печінки і жовчного міхура 1 столову ложку суміші трави шандри звичайної, листків м'яти холодної, трави чистотілу звичайного і кори крушини ламкої в співвідношенні 3:2:4:1 настоюють 20 хвилин на 1 склянці окропу і п'ють по півсклянки через годину після їди.

Подробнее...

 

Гірчак перцевий (водяний перець)

ГІРЧАК ПЕРЦЕВИЙ (ВОДЯНИЙ ПЕРЕЦЬ) — Polygonum hydropiper L. Родина Гречкові — Polygonaceae Як виглядає? Однорічна трав'яниста рослина 30—70 см заввишки. Стебло порожнинне, вузлувате, у верхній частині гіллясте, червонясте. Листки чергові, довгасто-ламцетовидні, часто з чорними плямами, цілі, голі, при основі з розтрубами, на смак гірко-гостроперцеві. Квітки дрібні, зібрані у повислі вигнуті, переривчасті волоті, зеленуваті, часто зверху рожеві; оцвітина з 4—5 глибокороздільпими частками, засіяними золотавими цятками, де містяться смолисті речовини. Цвіте в липні — серпні. Де росте? Майже по всій території України, за винятком Полинного Степу і Криму, на вологих місцях, коло рік, ставків, канав, у вологих прилісках. Що й коли збирають? Усю траву під час цвітіння, наприкінці літа, зрізаючи її над землею. Коли застосовують? Як кровоспинний, знеболювальний засіб, головним чином при маткових кровотечах (менорагіїі дисменореї, після викиднів і пологів), при геморої (в рослині містяться вітамін К — нафтохінонові сполуки; дубильні речовини; трохи леткої олії; флавоноїди — гіперозид, ізорамнетин, рутин, кверцетин, глікозид полігопіперин; органічні кислоти — багато азотану калію), але він слабший за дією від ріжків. У вигляді чаю беруть 1 столову ложку подрібненої трави гірчака перцевого на 1 склянку окропу, настоюють 10 хвилин. П'ють 1—2 склянки на день, ковтками. Настоянку на спирті (1 : 4) вживають по 20 крапель тричі на день. М. А. Носаль рекомендує відвар з рослини для сидячих п'ятнадцятихвилинних ванн при геморої. Для цього на 2 л води беруть повну пригорщу гірчака перцевого, кип'ятять 15 хвилин і настоюють 20 хвилин. Виливають у таз, додають 2 склянки дуже гарячого молока, в якому варилося 400 г подрібненої білої булки. Ванни приймають щоденно протягом місяця. Застосовують для виготовлення мазі при лікуванні гемороїдальних гуль з болями і свербінням у задньому проході (див. Льонок звичайний). При головному болю прикладають на потилицю замість гірчичника потовчену свіжу траву гірчака перцевого, яка діє сильніше, ніж висушена. Свіжим соком рослини змазують тваринам рани, щоб ка них не сідали мухи; свіжими листками перекладають свіжопосолене м'ясо, шоб мухи не заносили туди яєць.

 

Рододендрон золотистый

РОДОДЕНДРОН ЗОЛОТИСТЫЙ Небольшой вечнозеленый кустарник с темно-бурой корой, стелющимися, обычно сильно искривленными стеблями и приподнимающимися на 20—100 см от земли ветвями, усаженными железистоопушенными почечными чешуйками, сохраняющимися 2—4 года. Листья очередные, цельнокрайние, 2—8 см длиной, сверху темно-зеленые, блестящие, снизу более бледные, с резко выраженным сетчатым жилкованием, эллиптические или об-ратнояйцевидные, к основанию клиновидно суженные, кожистые, гладкие, с завернутыми вниз краями, черешковые. Цветки золотистые, собраны по 3—5(8) на концах ветвей, на длинных цветоножках. Венчик слегка неправильный, 4—5 см в диаметре, светло-желтый, широково-ронковидный, с пятью лопастями. Тычинок 10, неодинаковой длиной. Пестик с верхней войлочноопушенной завязью, длинным столбиком с пятилопастным рыльцем. Плод — пятигнездная коробочка, раскрывающаяся пятью створками. Семена мелкие, многочисленные. Цветет в мае—июне; плодоносит в июле—августе. Распространен в горных областях: на Алтае, в Саянах, на Дальнем Востоке, Сахалине, Северных Курилах. Лекарственным сырьем являются листья второго и третьего года жизни, собираемые летом, в период цветения. Сушат на воздухе в тени или в сушилках.

Подробнее...

 

Первоцвіт весняний (лікарський)

ПЕРВОЦВІТ ВЕСНЯНИЙ, АБО ЛІКАРСЬКИЙ — Primula veris L. Родина Первоцвіті — Primulaceae Як виглядає? Багаторічна трав'яниста рослина до 20 см заввишки, з розеткою прикореневих листків овальної або яйцевидно-овальної форми, сильно зморшкуватих, по краях хвилястих, зарубчасто-зубчастих, поступово звужених у крилатий черешок. Із середини розетки виростає одне або кілька безлистих квітконосних стебел із зібраними на верхівці у пониклий зонтик жовтими пахучими квітками. Віночок їх трубчастий з невеликим відгином і з 5 оранжевими плямами в зіві. Кореневище дуже коротке, вертикальне, з пучком тонких коренів. Цвіте в квітні — червні. Де росте? На луках, серед чагарників, на лісових галявинах, в розріджених лісах, на схилах, на узбіччях доріг, в лісових і лісостепових районах, рідше — в північно-східних районах Степу (у Харківській області, Куп'янському районі, біля Моначинівки). Що й коли збирають? Рослину з квітками — під час цвітіння (сушать швидко), корені — восени або навесні. Коли застосовують? Свіжі листки вживають як продукт харчування для приготування смачних салатів при весняних гіпо- і авітамінозах С і А. Застосовують у вигляді чаю. На 1 склянку окропу беруть 1 столову ложку листків та квіток і настоюють 10 хвилин. П'ють 1—2 склянки на день, ковтками, при лихоманці, простудах, пов'язаних з захворюваннями горла і легень; для промивання носа при нежитю; при безсонні; головному болю (мігрені), підвищеній нервовій збудженості, прискореному серцебитті (седативна і спазмолітична дія леткої олії, флавоноїдів, що є у квітках), сапонінів, зокрема примулової кислоти, волемітолу, гіркоти, дубильних речовин, глікозидів примулаверину і примверину); при подагрі, ревматизмі і для очищення крові при фурункулах, виразках і висипах на тілі (дія вітамину С, сапонінів і складного ефіру саліцилової кислоти). Напар (відвар) з коренів первоцвіту завдяки вмісту сапонінів, кремнієвої кислоти діє як добрий відхаркувальний засіб при сухому кашлі і бронхітах. На 1 склянку окропу беруть 1 столову ложку подрібнених коренів і п'ють тричі-двічі на день по півсклянки (запалення легень, астма, коклюш) А також зверніть увагу на статтю Первоцвет весенний

 

Бузина черная

БУЗИНА ЧЕРНАЯ Многолетнее растение, кустарник или деревце до 3— 10 м высотой. Ствол и ветви серые, с чечевичками на коре. Листья супротивные, черешковые, непарноперистые, ли­сточков 5—7 пар, продолговато-белые в многоцветковых щитках. Цветки мелкие, душистые, желтовато-белые в многоцветковых щитках. Плод черно-фиолетовый, яго­довидный. Произрастает бузина черная в средней полосе евро­пейской части России и на Юго-востоке, изредка встре­чается как одичалое растение в лиственных лесах, на опуш­ках. Иногда разводится в садах и парках. В научной медицине лекарственным сырьем явля­ются соцветия и плоды, высушенные в печках или су­шилках. Срок хранения 2 года. В народной медицине лекарственным сырьем явля­ются кора бузины, корень, листья, цветки и плоды. Бе­речь от сырости.

Подробнее...

 

Нагідки лікарські (крокіс)

НАГІДКИ ЛІКАРСЬКІ (КРОКІС) — Calendula officinalis L. Родина Айстрові — Asteraceae, або Складноцвіті — Compositae Як виглядає? Однорічна трав'яниста рослина, до 50 см заввишки, з бальзамічним запахом, галузиста, густа, але коротко-пухнаста, з черговими довгастими листками, трохи липка. Коши ки великі, з плоскими квітколожами і зеленими обгортками; квітки крайові — язичкові, серединні — трубчасті, жовтого або оранжевого кольору. Плоди — сім'янки серповидної, персневидної і гачкуватої форми, але всі вони дають однакові рослини. Цвіте з кінця травня до морозів. Де росте? Висаджують у квітниках, як декоративну рослину по всій території України. Що й коли збирають? Кошики, в період горизонтального розміщення язичкових квіток. Цінність мають тільки пелюстки.

Подробнее...

 

Лопух великий (справжній)

ЛОПУХ ВЕЛИКИЙ (СПРАВЖНІЙ) — Arctium lappa L. Lappa major Gaertn. Родина Складноцвіті — Compositae, або Айстрові — Asteraceae Як виглядає? Дворічна трав'яниста рослина. Корінь довгий, м'ясистий, веретеноподібний, до 50 см завдовжки. Стебло 60— 150 см заввишки, все повстистопавутинисе, пряме, борознисте, зелене або пурпурове, у верхній частині розгалужене, гілки спрямовані вгору. Листки — великі, до 50 см у поперечнику, чергові, серцевидно-яйцевидні або яйцевидні, зарубчасто-зубчасті, на кінці загострені, зверху голі, знизу сірувато-повстистопавутинисті. Кошики численні, зібрані в щитки на верхівці стебла та його розгалужень, квітконіжки короткі, кошики сидять у пазухах поступово зменшених верхніх листків; їхня обгортка майже куляста, павутинистопухнасто-зелена, складається з трьох шарів твердих листочків, з яких нижні й середні шилоподібно загострені, закінчені зігнутими до середини гачками (реп'яхи). Квітки — двостатеві, дзвоникувато-трубчасті, лілово-пурпурові, рідше білі. Цвіте в липні—вересні. Де росте? По всій території України — на вогких місцях, пустирях, біля огорож, поблизу житла, на городах, біля доріг, над берегами річок і струмків. Що й коли збирають? Багаті на інулін (полісахарид) однорічні корені, восени або навесні наступного року. Трохи підсушені, немиті чистять щіточкою і порізані вздовж на шматки сушать у негарячій печі. Зберігають 1 рік. Восени збирають насіння. Коли застосовують? При порушенні обміну речовин і функціональної діяльності шлунково-кишкового тракту, при ниркових і жовчних каменях, при подагрі, ревматизмі, для очищення крові при фурункулах, висипах на тілі, при болях у сечовому міхурі, при цукровому діабеті (завдяки вмісту глікозиду арктиїну, леткої олії, інуліну, пектинів, дубильних речовин, гіркоти, ситостерину, стигмастерину, пальмітинової і стеаринової кислот, антибіотика). Застосовують у вигляді чаю. На 1 склянку води беруть 1 чайну ложку подрібненого кореня лопуха (або насіння), настоюють кілька годин, потім варять 5—7 хвилин і п'ють 1—2 склянки відвару на день, ковтками. Відвар насіння має проносну дію. При цукровому діабеті 1 столову ложку суміші (порівну) коренів лопуха, лушпиння плодів квасолі, листків чорниці і волоського горіха настоюють на 1 склянці води, варять, як зазначено вище, і п'ють після їди 5—6 склянок протягом дня. При подагрі, виразці шлунка, порушенні обміну речовин, свербінні тіла 1 столову ложку суміші (порівну) кореня лопуха, кореневищ пирію, трави череди, трави вероніки і фіалки триколірної варять на легкому вогні в 1 склянці води 15 хвилин і п'ють З склянки на день, перший раз натщесерце. При екземах, ревматизмі вживають всередину відвар суміші (порівну) кореня лопуха й оману високого і змазують тіло маззю, застосовують ванни й зігрівальні компреси не лише на окремі частини тіла, але й на весь тулуб.

Подробнее...

 

Любка двулистная (ночная фиалка)

ЛЮБКА ДВУЛИСТНАЯ (ночная фиалка) Многолетнее травянистое растение. Корни придаточные, с двумя клубнями, яйцевидно-веретеновидные, светло-бурые. Стебли прямые, травянистые, до 30—60 см высотой. Листья очередные, прикорневые, стеблеобъемлю-щие, пленчатые, стеблевые — 2 больших, обратнояйце-видных, суженных в черешок, верхние стеблевые — линейные, сидячие. Цветки — неправильные, белые, в рыхлых кистях. Околоцветник — из шести листочков различной формы. Плод — многосемянная коробочка. Цветет в мае—июне. Любка двулистная очень распространена в нечерноземных областях России. Растет по лиственным лесам, хвойным земномошникам, в широколиственных и смешанных лесах, в зарослях кустарников, в сосново-березовых редколесьях, на холмах, лесных полянах. Лекарственным сырьем являются молодые корневые клубни. Их собирают после цветения (июль—август), причем только те, из которых еще не выросли цветущие стебли. Собранные клубни очищают от кожицы, опускают в кипяток на несколько минут, после чего сушат в темных проветриваемых помещениях или в сушилках. Высушенные корневые клубни — салеп — яйцевидной или цилиндрической формы, серо-желтой окраски, твердые. Срок хранения 6 лет. Готовое сырье не должно содержать почерневших клубней и посторонних примесей, а потемневших клубней — более 3%. Клубни салепа содержат около 50% слизи, состоящей из маннана, 27% крахмала, 5% белковых веществ, 1% сахара, небольшое количество щавелево-кислого кальция и др. минеральных солей. Корнеклубни благодаря высокому содержанию слизи и крахмала действуют обволакивающе и антисептически. При приеме внутрь слизь салепа, покрывая слизистые оболочки пищеварительного канала, защищает чувствительные нервные окончания от раздражающего влияния, вследствие чего уменьшаются боли, нормализуется моторика, затрудняется всасывание токсинов из желудка и кишечника. Применяются клубни салепа внутрь или в виде клизм в качестве обволакивающего при воспалительных процессах желудочно-кишечного тракта, а также при отравлении ядами преимущественно прижигающего действия.

Подробнее...

 

Герань кроваво-красная

ГЕРАНЬ КРОВАВО-КРАСНАЯ (луговая) В отличие от герани лесной стебли вильчато-разветв-ленные; прикорневые листья скороотмирающие, стебле­вые — супротивные, на длинных черешках, 5—7-пальча-тораздельные. Цветки одиночные, красные, довольно крупные. Цветет в мае—августе. Встречается среди кустарников, на зеленых лугах и в сосновых лесах. В корневищах содержатся дубильные вещества, сле­ды алкалоидов. С лекарственной целью используются кор­невища. В народной медицине отвар корневища пьют при раке. Корневище оказывает вяжущее и противовоспали­тельное действие при бронхитах, катарах, туберкулезе легких, катаре желудочно-кишечного тракта, дизентерии, поносах; наружно назначается при кровотечении из носа в виде настоя для тампонов, при кожных заболеваниях — в виде компрессов из настоя при свищах, зудящих воспа­лениях кожи и др.

Подробнее...