неділя, 24 лютого 2019 р.

Багатоклітинні водорості.Матеріал для учнів 6 класу.





Багатоклітинні зелені водорості
У багатоклітинних представників зелених водоростей тіло (слань) має форму ниток або плоских листоподібних утворень.
У стоячих і повільно поточних водах часто плавають або осідають на дно слизькі яскраво-зелені грудки. Вони схожі на вату і утворені скупченнями нитчастої водорості спірогири. Витягнуті циліндричні клітини спірогири покриті слизом. Усередині клітин — хроматофори у вигляді спірально закручених стрічок.
У проточних водоймах часто можна помітити яскраво-зелені скупчення шовковистих ниток, прикріплених до підводних каменів і корчів. Це багатоклітинна нитчата зелена водорость улотрикс. Його нитки складаються з ряду коротких клітин. У цитоплазмі кожної з них розташовані ядро і хроматофор у вигляді незамкнутого кільця. Клітини діляться, і нитка зростає.
Багатоклітинні зелені водорості живуть також у водах морів і океанів. Прикладом таких водоростей може слугувати ульва, або морський салат, довжиною близько 30 см і товщиною всього дві клітини.
Найбільш складну будову в цій групі рослин мають харові водорості, що живуть у прісноводних водоймах. Ці численні зелені водорості за зовнішнім виглядом нагадують хвощі. Харову водорость нителлу, або блищанку гнучку, часто вирощують в акваріумах.
У харових є утворення, які за формою і за виконуваними функціями нагадують коріння, стебла, листя, але за будовою вони не мають нічого спільного з цими органами вищих рослин. Наприклад, до ґрунту вони прикріплюються за допомогою безбарвних гіллястих ниткоподібних клітин, які називають ризоїдами (від грецьких слів «риза» — корінь і «ейдос» — вигляд).
61.png
Бурі водорості
62.png
Бурі водорості — багатоклітинні, в основному морські, рослини з жовтувато-бурим забарвленням слоевищ.
Їх довжина коливається від мікроскопічної до гігантської (декілька десятків метрів). Слані цих водоростей можуть бути ниткоподібними, кулястими, пластинчастими, кущовидними. Іноді вони містять повітряні бульбашки, що утримують рослину у воді у вертикальному положенні. До ґрунту бурі водорості прикріплюються ризоїдами або дисковидною підставою слані, яка розрослася.
У далекосхідних морях і морях Північного Льодовитого океану зростає велика бура водорість ламінарія, або морська капуста. У прибережній смузі Чорного моря часто зустрічається бура водорість цистозейра.

Червоні водорості
63.png

Червоні водорості, або багрянки, — в основному морські багатоклітинні рослини.
Лише деякі види багрянок зустрічаються у прісних водоймах. Розміри багрянок зазвичай коливаються від декількох сантиметрів до метра завдовжки (але є і мікроскопічні форми).
За формою червоні водорості дуже різноманітні й вигадливі: ниткоподібні, циліндричні, пластинчасті і коралоподібні, в різній мірі розсічені та розгалужені. Зазвичай вони прикріплюються до скель, валунів, штучних споруд, а інколи і до інших водоростей.
Завдяки тому що червоні пігменти здатні вловлювати навіть дуже невелика кількість світла, багрянки можуть рости на значних глибинах. Їх можна зустріти навіть на глибині 100-200 м.
У морях нашої країни широко поширені кладофа біляста, кладофа бродяча та ін.РІЗНОМАНІТНІСТЬ ВОДОРОСТЕЙ. Бурі та червоні водорості:

Зелені водорості:

1. Що спільного мають водорості з традиційними рослинами, які ми назива­ємо вищими?
Водорості є групою, до якої відносились попередники наземних рослин,  спосіб живлення рослинний завдяки фотосинтезу, їхні клітини мають хлоропласти, але у багатоклітинних водоростей значно простіша будова : відсутні тканини та немає поділу тіла на органи — пагони (листки, стебла), корені.
Спірогіра:


2. Які водорості (евгленові, діатомові, бурі, червоні або зелені) представлені ви­ключно одноклітинними, а які—виключно багатоклітинними організмами?
Виключно одноклі­тинними є діатомові (навікула) та евгленові (евглена) водорості. До бурих входять тільки багатоклітинні організми, які помітні без збільшувальних приладів.

3. В межах якої групи водоростей можна прослідкувати перехід від простої одноклітинної до складної багатоклітинної будови тіла?
У межах зелених водоростей. Саме від багатоклітинних зелених водоростей, споріднених із спірогірою та харою походять вищі рослини. На прикладі зелених водоростей можна простежити основні етапи поступового ускладнення будови тіла фотосинтезуючих організмів: від рухливих одноклітинних (хламідомонада) до од­ноклітинних нерухомих (хлорела), далі — до нерухомих бага­токлітинних організмів з простою будовою тіла у вигляді нитки (спірогіра) або пластинки (зелений морський салат — ульва) і, на­решті, до таких зелених водоростей, які навіть зовні нагадують вищі рослини (хара).

ЗАВДАННЯ
1. Охарактеризуйте практичне значення водоростей різних груп.
Водорості у ґрунті виділяють кисень, збагачують його, з них роблять ліки і біологічні добавки. З групи бурих водоростей ламінарію або морську капусту збирають, штучно вирощують на морських фермах, з інших добувають барвники, клейкі речовини, захисні плівки для документів. З червоних водоростей людина отримує цінну речовину — агар-агар (його додають у розчини для перетворення їх на желе, використовується при виготовленні фарб, косметичних гелів, у кондитерській промисловості (наприклад, при виробництві пастили та зефіру), дослідники використовують при вирощуванні культури бактерій, мікроскопічних грибів та водоростей тощо, добувають барвники. Зелені водорості використовують для очищення водойм, їстівну ульву розводять на  фермах.

2. Наведіть назви їстівних водоростей.
Їстівною з групи бурих водоростей є ламінарія або морська капуста (багата на йод і вітаміни та різноманітні корисні речовини ), з групи червоних водоростей їстівним є  червоний морський салат — порфіра, з групи зелених водоростей їстівною є ульва.

Немає коментарів:

Дописати коментар