Сенсорні системи людини
Однією з основних властивостей живих істот є здатність сприймати
інформацію про навколишній світ і стан внутрішнього середовища.
Інформацію про зовнішнє і внутрішнє середовище організму людина отримує
за допомогою сенсорних систем (аналізаторів).
Сенсорні системи людини
Сенсорна система (або аналізатор) — це частина нервової системи, яка
складається з групи клітин (рецепторів), які забезпечують сприйняття
інформації, трансформують її в нервовий імпульс і передають в центральну
нервову систему. Таким чином виходить, що аналізатор забезпечує
сприйняття і передачу інформації, отриману ззовні або зсередини нашого
організму.
Рецептор — це група спеціалізованих клітин, які сприймають
інформацію із зовнішнього або внутрішнього середовища і перетворює його в
нервове збудження, яке потім по нервових волокнах передається в ЦНС.
Поняття аналізатора було введено І.П. Павловим.
Класифікація рецепторів:
1. Зовнішні рецептори або екстерорецепції, які сприймають інформацію з
навколишнього середовища. Сюди відносяться такі види рецепторів як:
слуховий, зоровий, смаковий, дотиковий.
2. Внутрішні рецептори або інтерорецептори, сприймають інформацію від
внутрішніх органів. відносяться такі види рецепторів як: рецептори
внутрішніх органів, опорно-рухового апарату.
У людини є такі рецептори:
• Хеморецептори- клітини, здатні розпізнавати певні хімічні речовини чи
їхні концентрації: смакові та нюхові рецептори, рецептори гіпоталамуса
та судин, що реагують на рН, концентрацію глюкози в плазмі крові тощо;
• Механорецептори, які сприймають механічний тиск; розташовані в шкірі,
ротовій порожнині, судинах і порожнистих органах, м’язах і суглобах
(здійснюючи пропріорецепцію – сприйняття положення опорно-рухового
апарата), рецепторні клітини органу слуху також э механорецепторами;
• Фоторецептори— сприймають світло певної інтенсивності і довжини хвиль
(кольору): сітківка ока;
• Терморецептори — клітини, що реагують на температуру, знаходяться в
шкірі (теплові та холодові), гіпоталамусі, деяких судинах кровоносної
системи.
Сенсорні системи підрозділяються на зовнішні і внутрішні.
Зовнішні сенсорні системи забезпечені екстерорецепторами, внутрішні
сенсорні системи — інтерорецепторами. У звичайних умовах на організм
постійно здійснюється комплексний вплив, і сенсорні системи працюють в
постійній взаємодії.
Всі сенсорні системи складаються з:
— периферичних рецепторів,
— провідних шляхів і перемикальних ядер,
— первинних проекційних областей кори,
— вторинної сенсорної кори.
Етапи сенсорного сприйняття:
1) дія подразника на периферичні рецептори;
2) перетворення енергії стимулу в електричні сигнали — потенціали дії,
що виникають в первинному сенсорному нейроні;
3) подальшу переробку переданих сигналів на всіх ієрархічних рівнях
сенсорної системи;
4) виникнення суб’єктивної реакції на подразник, що представляє собою
сприйняття або внутрішнє представництво чинного стимулу у вигляді
образів або словесних символів.
Зазначена послідовність дотримується в усіх сенсорних системах,
відображаючи ієрархічний принцип їхньої організації.
Сенсорні системи людини забезпечують:
1) формування відчуттів і сприйняття діючих стимулів;
2) контроль довільних рухів;
3) контроль діяльності внутрішніх органів;
4) необхідний для неспання людини рівень активності мозку.
Сенсорні системи організму людини та їх аналізатори:
Зорова → око
Слухова → вухо
Смакова → язик
Дотикова → шкіра
Нюхова → ніс
Принципи конструкції сенсорних систем:
• Принцип багатоканальності (дублювання з метою підвищення надійності
системи);
• Принцип багаторівневості передачі інформації;
• Принцип конвергенції (кінці одного нейрона контактують з кількома
нейронами попереднього рівня; воронка Шеррингтона);
• Принцип дивергенції (мультиплікації; контакт з кількома нейронами
більш високого рівня);
• Принцип зворотних зв’язків (у всіх рівнів системи є і висхідний, і
спадний шлях; зворотні зв’язки мають гальмівне значення як частина
процеса обробки сигналу);
• Принцип кортікалізаціі (у новій корі представлені всі сенсорні
системи; отже, кора функціонально багатозначна, і не існує абсолютної
локалізації);
• Принцип двосторонньої симетрії;
• Принцип структурно-функціональної кореляцій.Джерело: http://dovidka.biz.ua/sensorni-sistemi-lyudini/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua
Сенсорні системи людини
Однією з основних властивостей живих істот є здатність сприймати
інформацію про навколишній світ і стан внутрішнього середовища.
Інформацію про зовнішнє і внутрішнє середовище організму людина отримує
за допомогою сенсорних систем (аналізаторів).
Сенсорні системи людини
Сенсорна система (або аналізатор) — це частина нервової системи, яка
складається з групи клітин (рецепторів), які забезпечують сприйняття
інформації, трансформують її в нервовий імпульс і передають в центральну
нервову систему. Таким чином виходить, що аналізатор забезпечує
сприйняття і передачу інформації, отриману ззовні або зсередини нашого
організму.
Рецептор — це група спеціалізованих клітин, які сприймають
інформацію із зовнішнього або внутрішнього середовища і перетворює його в
нервове збудження, яке потім по нервових волокнах передається в ЦНС.
Поняття аналізатора було введено І.П. Павловим.
Класифікація рецепторів:
1. Зовнішні рецептори або екстерорецепції, які сприймають інформацію з
навколишнього середовища. Сюди відносяться такі види рецепторів як:
слуховий, зоровий, смаковий, дотиковий.
2. Внутрішні рецептори або інтерорецептори, сприймають інформацію від
внутрішніх органів. відносяться такі види рецепторів як: рецептори
внутрішніх органів, опорно-рухового апарату.
У людини є такі рецептори:
• Хеморецептори- клітини, здатні розпізнавати певні хімічні речовини чи
їхні концентрації: смакові та нюхові рецептори, рецептори гіпоталамуса
та судин, що реагують на рН, концентрацію глюкози в плазмі крові тощо;
• Механорецептори, які сприймають механічний тиск; розташовані в шкірі,
ротовій порожнині, судинах і порожнистих органах, м’язах і суглобах
(здійснюючи пропріорецепцію – сприйняття положення опорно-рухового
апарата), рецепторні клітини органу слуху також э механорецепторами;
• Фоторецептори— сприймають світло певної інтенсивності і довжини хвиль
(кольору): сітківка ока;
• Терморецептори — клітини, що реагують на температуру, знаходяться в
шкірі (теплові та холодові), гіпоталамусі, деяких судинах кровоносної
системи.
Сенсорні системи підрозділяються на зовнішні і внутрішні.
Зовнішні сенсорні системи забезпечені екстерорецепторами, внутрішні
сенсорні системи — інтерорецепторами. У звичайних умовах на організм
постійно здійснюється комплексний вплив, і сенсорні системи працюють в
постійній взаємодії.
Всі сенсорні системи складаються з:
— периферичних рецепторів,
— провідних шляхів і перемикальних ядер,
— первинних проекційних областей кори,
— вторинної сенсорної кори.
Етапи сенсорного сприйняття:
1) дія подразника на периферичні рецептори;
2) перетворення енергії стимулу в електричні сигнали — потенціали дії,
що виникають в первинному сенсорному нейроні;
3) подальшу переробку переданих сигналів на всіх ієрархічних рівнях
сенсорної системи;
4) виникнення суб’єктивної реакції на подразник, що представляє собою
сприйняття або внутрішнє представництво чинного стимулу у вигляді
образів або словесних символів.
Зазначена послідовність дотримується в усіх сенсорних системах,
відображаючи ієрархічний принцип їхньої організації.
Сенсорні системи людини забезпечують:
1) формування відчуттів і сприйняття діючих стимулів;
2) контроль довільних рухів;
3) контроль діяльності внутрішніх органів;
4) необхідний для неспання людини рівень активності мозку.
Сенсорні системи організму людини та їх аналізатори:
Зорова → око
Слухова → вухо
Смакова → язик
Дотикова → шкіра
Нюхова → ніс
Принципи конструкції сенсорних систем:
• Принцип багатоканальності (дублювання з метою підвищення надійності
системи);
• Принцип багаторівневості передачі інформації;
• Принцип конвергенції (кінці одного нейрона контактують з кількома
нейронами попереднього рівня; воронка Шеррингтона);
• Принцип дивергенції (мультиплікації; контакт з кількома нейронами
більш високого рівня);
• Принцип зворотних зв’язків (у всіх рівнів системи є і висхідний, і
спадний шлях; зворотні зв’язки мають гальмівне значення як частина
процеса обробки сигналу);
• Принцип кортікалізаціі (у новій корі представлені всі сенсорні
системи; отже, кора функціонально багатозначна, і не існує абсолютної
локалізації);
• Принцип двосторонньої симетрії;
• Принцип структурно-функціональної кореляцій.Джерело: http://dovidka.biz.ua/sensorni-sistemi-lyudini/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua
Сенсорні системи людини
Однією з основних властивостей живих істот є здатність сприймати
інформацію про навколишній світ і стан внутрішнього середовища.
Інформацію про зовнішнє і внутрішнє середовище організму людина отримує
за допомогою сенсорних систем (аналізаторів).
Сенсорні системи людини
Сенсорна система (або аналізатор) — це частина нервової системи, яка
складається з групи клітин (рецепторів), які забезпечують сприйняття
інформації, трансформують її в нервовий імпульс і передають в центральну
нервову систему. Таким чином виходить, що аналізатор забезпечує
сприйняття і передачу інформації, отриману ззовні або зсередини нашого
організму.
Рецептор — це група спеціалізованих клітин, які сприймають
інформацію із зовнішнього або внутрішнього середовища і перетворює його в
нервове збудження, яке потім по нервових волокнах передається в ЦНС.
Поняття аналізатора було введено І.П. Павловим.
Класифікація рецепторів:
1. Зовнішні рецептори або екстерорецепції, які сприймають інформацію з
навколишнього середовища. Сюди відносяться такі види рецепторів як:
слуховий, зоровий, смаковий, дотиковий.
2. Внутрішні рецептори або інтерорецептори, сприймають інформацію від
внутрішніх органів. відносяться такі види рецепторів як: рецептори
внутрішніх органів, опорно-рухового апарату.
У людини є такі рецептори:
• Хеморецептори- клітини, здатні розпізнавати певні хімічні речовини чи
їхні концентрації: смакові та нюхові рецептори, рецептори гіпоталамуса
та судин, що реагують на рН, концентрацію глюкози в плазмі крові тощо;
• Механорецептори, які сприймають механічний тиск; розташовані в шкірі,
ротовій порожнині, судинах і порожнистих органах, м’язах і суглобах
(здійснюючи пропріорецепцію – сприйняття положення опорно-рухового
апарата), рецепторні клітини органу слуху також э механорецепторами;
• Фоторецептори— сприймають світло певної інтенсивності і довжини хвиль
(кольору): сітківка ока;
• Терморецептори — клітини, що реагують на температуру, знаходяться в
шкірі (теплові та холодові), гіпоталамусі, деяких судинах кровоносної
системи.
Сенсорні системи підрозділяються на зовнішні і внутрішні.
Зовнішні сенсорні системи забезпечені екстерорецепторами, внутрішні
сенсорні системи — інтерорецепторами. У звичайних умовах на організм
постійно здійснюється комплексний вплив, і сенсорні системи працюють в
постійній взаємодії.
Всі сенсорні системи складаються з:
— периферичних рецепторів,
— провідних шляхів і перемикальних ядер,
— первинних проекційних областей кори,
— вторинної сенсорної кори.
Етапи сенсорного сприйняття:
1) дія подразника на периферичні рецептори;
2) перетворення енергії стимулу в електричні сигнали — потенціали дії,
що виникають в первинному сенсорному нейроні;
3) подальшу переробку переданих сигналів на всіх ієрархічних рівнях
сенсорної системи;
4) виникнення суб’єктивної реакції на подразник, що представляє собою
сприйняття або внутрішнє представництво чинного стимулу у вигляді
образів або словесних символів.
Зазначена послідовність дотримується в усіх сенсорних системах,
відображаючи ієрархічний принцип їхньої організації.
Сенсорні системи людини забезпечують:
1) формування відчуттів і сприйняття діючих стимулів;
2) контроль довільних рухів;
3) контроль діяльності внутрішніх органів;
4) необхідний для неспання людини рівень активності мозку.
Сенсорні системи організму людини та їх аналізатори:
Зорова → око
Слухова → вухо
Смакова → язик
Дотикова → шкіра
Нюхова → ніс
Принципи конструкції сенсорних систем:
• Принцип багатоканальності (дублювання з метою підвищення надійності
системи);
• Принцип багаторівневості передачі інформації;
• Принцип конвергенції (кінці одного нейрона контактують з кількома
нейронами попереднього рівня; воронка Шеррингтона);
• Принцип дивергенції (мультиплікації; контакт з кількома нейронами
більш високого рівня);
• Принцип зворотних зв’язків (у всіх рівнів системи є і висхідний, і
спадний шлях; зворотні зв’язки мають гальмівне значення як частина
процеса обробки сигналу);
• Принцип кортікалізаціі (у новій корі представлені всі сенсорні
системи; отже, кора функціонально багатозначна, і не існує абсолютної
локалізації);
• Принцип двосторонньої симетрії;
• Принцип структурно-функціональної кореляцій.Джерело: http://dovidka.biz.ua/sensorni-sistemi-lyudini/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua
Сенсорні системи людини
Однією з основних властивостей живих істот є здатність сприймати
інформацію про навколишній світ і стан внутрішнього середовища.
Інформацію про зовнішнє і внутрішнє середовище організму людина отримує
за допомогою сенсорних систем (аналізаторів).
Сенсорні системи людини
Сенсорна система (або аналізатор) — це частина нервової системи, яка
складається з групи клітин (рецепторів), які забезпечують сприйняття
інформації, трансформують її в нервовий імпульс і передають в центральну
нервову систему. Таким чином виходить, що аналізатор забезпечує
сприйняття і передачу інформації, отриману ззовні або зсередини нашого
організму.
Рецептор — це група спеціалізованих клітин, які сприймають
інформацію із зовнішнього або внутрішнього середовища і перетворює його в
нервове збудження, яке потім по нервових волокнах передається в ЦНС.
Поняття аналізатора було введено І.П. Павловим.
Класифікація рецепторів:
1. Зовнішні рецептори або екстерорецепції, які сприймають інформацію з
навколишнього середовища. Сюди відносяться такі види рецепторів як:
слуховий, зоровий, смаковий, дотиковий.
2. Внутрішні рецептори або інтерорецептори, сприймають інформацію від
внутрішніх органів. відносяться такі види рецепторів як: рецептори
внутрішніх органів, опорно-рухового апарату.
У людини є такі рецептори:
• Хеморецептори- клітини, здатні розпізнавати певні хімічні речовини чи
їхні концентрації: смакові та нюхові рецептори, рецептори гіпоталамуса
та судин, що реагують на рН, концентрацію глюкози в плазмі крові тощо;
• Механорецептори, які сприймають механічний тиск; розташовані в шкірі,
ротовій порожнині, судинах і порожнистих органах, м’язах і суглобах
(здійснюючи пропріорецепцію – сприйняття положення опорно-рухового
апарата), рецепторні клітини органу слуху також э механорецепторами;
• Фоторецептори— сприймають світло певної інтенсивності і довжини хвиль
(кольору): сітківка ока;
• Терморецептори — клітини, що реагують на температуру, знаходяться в
шкірі (теплові та холодові), гіпоталамусі, деяких судинах кровоносної
системи.
Сенсорні системи підрозділяються на зовнішні і внутрішні.
Зовнішні сенсорні системи забезпечені екстерорецепторами, внутрішні
сенсорні системи — інтерорецепторами. У звичайних умовах на організм
постійно здійснюється комплексний вплив, і сенсорні системи працюють в
постійній взаємодії.
Всі сенсорні системи складаються з:
— периферичних рецепторів,
— провідних шляхів і перемикальних ядер,
— первинних проекційних областей кори,
— вторинної сенсорної кори.
Етапи сенсорного сприйняття:
1) дія подразника на периферичні рецептори;
2) перетворення енергії стимулу в електричні сигнали — потенціали дії,
що виникають в первинному сенсорному нейроні;
3) подальшу переробку переданих сигналів на всіх ієрархічних рівнях
сенсорної системи;
4) виникнення суб’єктивної реакції на подразник, що представляє собою
сприйняття або внутрішнє представництво чинного стимулу у вигляді
образів або словесних символів.
Зазначена послідовність дотримується в усіх сенсорних системах,
відображаючи ієрархічний принцип їхньої організації.
Сенсорні системи людини забезпечують:
1) формування відчуттів і сприйняття діючих стимулів;
2) контроль довільних рухів;
3) контроль діяльності внутрішніх органів;
4) необхідний для неспання людини рівень активності мозку.
Сенсорні системи організму людини та їх аналізатори:
Зорова → око
Слухова → вухо
Смакова → язик
Дотикова → шкіра
Нюхова → ніс
Принципи конструкції сенсорних систем:
• Принцип багатоканальності (дублювання з метою підвищення надійності
системи);
• Принцип багаторівневості передачі інформації;
• Принцип конвергенції (кінці одного нейрона контактують з кількома
нейронами попереднього рівня; воронка Шеррингтона);
• Принцип дивергенції (мультиплікації; контакт з кількома нейронами
більш високого рівня);
• Принцип зворотних зв’язків (у всіх рівнів системи є і висхідний, і
спадний шлях; зворотні зв’язки мають гальмівне значення як частина
процеса обробки сигналу);
• Принцип кортікалізаціі (у новій корі представлені всі сенсорні
системи; отже, кора функціонально багатозначна, і не існує абсолютної
локалізації);
• Принцип двосторонньої симетрії;
• Принцип структурно-функціональної кореляцій.
Джерело: http://dovidka.biz.ua/sensorni-sistemi-lyudini/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua
Загальна характеристика сенсорних систем
Основне поняття і ключові терміни: СЕНСОРНІ СИСТЕМИ. Рецептори. Пригадайте: Що таке подразливість?Ваша думка
Інформація (від лат. «інформаціо» — роз’яснення) — відомості про навколишній світ. Організми отримують її із зовнішнього середовища для того, щоб відповідно реагувати та пристосовуватися до мінливих умов середовища, для орієнтації в просторі тощо.
Жива природа в процесі еволюції створила вражаючу різноманітність приймачів інформації. Якою буває інформація зовнішнього середовища?
ЗМІСТ
Яка роль сенсорних систем у забезпеченні зв'язку організму із зовнішнім середовищем?
Сприйняття інформації є обов’язковою умовою життєдіяльності будь-якого живого організму. Навіть найпростіші одноклітинні організми (бактерії чи амеби) постійно отримують і використовують інформацію для вибору найбільш сприятливих умов існування. У людини сприйняття інформації забезпечують 5 основних видів чуття: зір, слух, нюх, смак і дотик. Окрім того, людина відчуває ще температуру, гравітацію, біль, рухи, спрагу, голод, тиск, наповнення, об’єм тощо.
Як сприймається інформація в організмі людини? Зовнішні й внутрішні рецептори нашого тіла сприймають впливи різних подразників і перетворюють їх на нервові імпульси. По нервових волокнах ці сигнали надходять до кори великого мозку, де аналізуються. Таким чином, сприйняття інформації відбувається за участю цілої системи структур, що утворюють сенсорні системи, або аналізатори.
СЕНСОРНІ СИСТЕМИ (від лат. «сенсус» - відчуття) — сукупність структур, які отримують, передають та аналізують інформацію із зовнішнього та внутрішнього середовищ. У людини розрізняють сенсорні системи зору, слуху, смаку, нюху, дотику, температури, болю, рівноваги та руху.
Завдяки діяльності сенсорних систем, у людини формуються відчуття, сприйняття, уявлення, мислення, свідомість, иабу-вається досвід, розвивається розум. Сенсорна інформація, яку ми отримуємо, має значення для організації процесів життєдіяльності, поведінки, є важливим чинником пристосування та розвитку. Якщо обмежити надходження інформації, спостерігається порушення фізичного й психічного розвитку, інтелекту взагалі. Для організації повноцінного зв’язку з навколишнім середовищем необхідна спільна діяльність усіх сенсорних систем організму людини.
Отже, сенсорні системи забезпечують отримання інформації про впливи різних подразників, що є основою для організації життєдіяльності та пристосованості організму людини.
Яка будова сенсорних систем?
Будь-яка сенсорна система складається з трьох відділів: периферичного, провідникового та центрального.
Периферичний відділ представлений рецепторами. Рецептори (лат. «рецептор» - той, що приймає) - чутливі нервові закінчення або клітини, що сприймають енергію подразнення й перетворюють Ті на нервові імпульси. За розташуванням розрізняють зовнішні (наприклад, рецептори шкіри) та внутрішні (наприклад, рецептори м’язів) рецептори. А залежно від природи подразнен-
ня ці чутливі утвори поділяють на світлові рецептори (сприймають енергію світла), слухові рецептори (сприймають звукові коливання), нюхові рецептори (сприймають впливи летких хімічних сполук), смакові рецептори (сприймають впливи розчинених хімічних сполук), дотикові рецептори (сприймають механічні впливи), температурні рецептори (сприймають тепло й холод), больові рецептори (сприймають будь-який надмірний вплив на організм). Зазвичай, будь-який рецептор сприймає тільки «свій» відповідний подразник, до якого має високу чутливість.
Провідниковий відділ складається з чутливих волокон, що передають закодовані сигнали до ЦНС. Цей шлях утворюють нейрони, у яких інформація опрацьовується та виділяється найбільш важлива. Окремі чутливі волокна нейронів утворюють чутливі нерви (наприклад, зорові, нюхові) або входять до складу змішаних (наприклад, спинномозкові, язико-глотковий, присінково-завитковий). Швидкість проведення збудження по таких нервах дуже висока - близько 120 м/с.
Центральний відділ сенсорних систем утворюють чутливі зони кори великого мозку, де відбувається аналіз і синтез інформації. Ці зони мають певне розташування: рухова зона й зона внутрішніх органів - у лобовій частці, зона шкірно-м’язової чутливості - у тім’яній частці, зорова зона - у потиличній частці півкуль, слухова, смакова й нюхова зони - у скроневій частці. Саме в цих ділянках кори формуються відповідні зорові, слухові, нюхові та інші відчуття.
Отже, отримання, проведення й аналіз інформації із середовища здійснюють периферичний, провідниковий та центральний відділи сенсорних систем.
Які властивості сенсорних систем людини?
Загальною властивістю сенсорних систем є їхня адаптація - здатність пристосовувати рівень своєї чутливості під впливом дії подразника. Пригадайте, як очі поступово звикають до темряви. Біологічна роль адаптації полягає в зменшенні чи усуненні неважливої інформації. Окрім цієї властивості, можна виділити й інші:
- Сенсорні системи спеціалізуються на сприйнятті певного виду подразнень і формуванні специфічних відчуттів.
- Сенсорні системи (крім больової) під дією тривалих вправ здатні підвищувати свої можливості, тобто вправляння. Так тренуються відчуття слуху в музикантів, відчуття кольору в художників.
- Для сенсорних систем характерна взаємодія, яка реалізується через взаємодію відчуттів на рівні кори й підкірки. Так, при яскравому світлі краще відчувається смак їжі та ін.
- Сенсорні системи здатні до компенсації функцій, тобто відшкодування функції однієї сенсорної системи за рахунок якісної перебудови або посиленого використання збережених функцій інших сенсорних систем. Так, у людей, які втратили зір, поліпшуються слух і дотикова чутливість.
Отже, загальними властивостями сенсорних систем є адаптація, спеціалізація, вправляння, взаємодія та компенсація функцій.
ДІЯЛЬНІСТЬ Навчаємося пізнавати
Самостійна робота з таблицею
За допомогою тексту й ілюстрації параграфа визначте будову основних сенсорних систем людини і заповніть таблицю.
|
Сенсорна система |
Периферичний _відділ_ |
Провідниковий _відділ_ |
Центральний _відділ_ |
|
Зорова |
|||
|
Слухова |
|||
|
Смакова |
|||
|
Нюхова |
|||
|
Дотикова |
В умовах тривалого космічного польоту, унаслідок відсутності впливу земного тяжіння і зменшення кількості подразників, виникає сенсорний голод, що різко знижує функціональну активність великого мозку. Що таке сенсорний голод? Яке відношення до цього стану має ретикулярна формація та чому її вплив є обов’язковою умовою діяльності нервової системи, усіх фізіологічних систем організму?
Біологія + Психологія
Відчуття - це відображення інформації про окремі властивості предметів чи явищ навколишнього світу в корі великого мозку під час їхнього безпосереднього впливу на рецептори. Відчуття формуються внаслідок дії сенсорних систем. У людини відчуття набули особливого розвитку й стали джерелом її знань про навколишній світ. У психології виокремлюють 11 видів відчуттів. Визначте відповідний вид інформації навколишнього середовища, що «вдаряє» по цих «клавішах» нашого організму.
РЕЗУЛЬТАТ
|
Відчуття |
Інформація |
Загальна характеристика сенсорних систем
Основне поняття і ключові терміни: СЕНСОРНІ СИСТЕМИ. Рецептори. Пригадайте: Що таке подразливість?Ваша думка
Інформація (від лат. «інформаціо» — роз’яснення) — відомості про навколишній світ. Організми отримують її із зовнішнього середовища для того, щоб відповідно реагувати та пристосовуватися до мінливих умов середовища, для орієнтації в просторі тощо.
Жива природа в процесі еволюції створила вражаючу різноманітність приймачів інформації. Якою буває інформація зовнішнього середовища?
ЗМІСТ
Яка роль сенсорних систем у забезпеченні зв'язку організму із зовнішнім середовищем?
Сприйняття інформації є обов’язковою умовою життєдіяльності будь-якого живого організму. Навіть найпростіші одноклітинні організми (бактерії чи амеби) постійно отримують і використовують інформацію для вибору найбільш сприятливих умов існування. У людини сприйняття інформації забезпечують 5 основних видів чуття: зір, слух, нюх, смак і дотик. Окрім того, людина відчуває ще температуру, гравітацію, біль, рухи, спрагу, голод, тиск, наповнення, об’єм тощо.
Як сприймається інформація в організмі людини? Зовнішні й внутрішні рецептори нашого тіла сприймають впливи різних подразників і перетворюють їх на нервові імпульси. По нервових волокнах ці сигнали надходять до кори великого мозку, де аналізуються. Таким чином, сприйняття інформації відбувається за участю цілої системи структур, що утворюють сенсорні системи, або аналізатори.
СЕНСОРНІ СИСТЕМИ (від лат. «сенсус» - відчуття) — сукупність структур, які отримують, передають та аналізують інформацію із зовнішнього та внутрішнього середовищ. У людини розрізняють сенсорні системи зору, слуху, смаку, нюху, дотику, температури, болю, рівноваги та руху.
Завдяки діяльності сенсорних систем, у людини формуються відчуття, сприйняття, уявлення, мислення, свідомість, иабу-вається досвід, розвивається розум. Сенсорна інформація, яку ми отримуємо, має значення для організації процесів життєдіяльності, поведінки, є важливим чинником пристосування та розвитку. Якщо обмежити надходження інформації, спостерігається порушення фізичного й психічного розвитку, інтелекту взагалі. Для організації повноцінного зв’язку з навколишнім середовищем необхідна спільна діяльність усіх сенсорних систем організму людини.
Отже, сенсорні системи забезпечують отримання інформації про впливи різних подразників, що є основою для організації життєдіяльності та пристосованості організму людини.
Яка будова сенсорних систем?
Будь-яка сенсорна система складається з трьох відділів: периферичного, провідникового та центрального.
Периферичний відділ представлений рецепторами. Рецептори (лат. «рецептор» - той, що приймає) - чутливі нервові закінчення або клітини, що сприймають енергію подразнення й перетворюють Ті на нервові імпульси. За розташуванням розрізняють зовнішні (наприклад, рецептори шкіри) та внутрішні (наприклад, рецептори м’язів) рецептори. А залежно від природи подразнен-
ня ці чутливі утвори поділяють на світлові рецептори (сприймають енергію світла), слухові рецептори (сприймають звукові коливання), нюхові рецептори (сприймають впливи летких хімічних сполук), смакові рецептори (сприймають впливи розчинених хімічних сполук), дотикові рецептори (сприймають механічні впливи), температурні рецептори (сприймають тепло й холод), больові рецептори (сприймають будь-який надмірний вплив на організм). Зазвичай, будь-який рецептор сприймає тільки «свій» відповідний подразник, до якого має високу чутливість.
Провідниковий відділ складається з чутливих волокон, що передають закодовані сигнали до ЦНС. Цей шлях утворюють нейрони, у яких інформація опрацьовується та виділяється найбільш важлива. Окремі чутливі волокна нейронів утворюють чутливі нерви (наприклад, зорові, нюхові) або входять до складу змішаних (наприклад, спинномозкові, язико-глотковий, присінково-завитковий). Швидкість проведення збудження по таких нервах дуже висока - близько 120 м/с.
Центральний відділ сенсорних систем утворюють чутливі зони кори великого мозку, де відбувається аналіз і синтез інформації. Ці зони мають певне розташування: рухова зона й зона внутрішніх органів - у лобовій частці, зона шкірно-м’язової чутливості - у тім’яній частці, зорова зона - у потиличній частці півкуль, слухова, смакова й нюхова зони - у скроневій частці. Саме в цих ділянках кори формуються відповідні зорові, слухові, нюхові та інші відчуття.
Отже, отримання, проведення й аналіз інформації із середовища здійснюють периферичний, провідниковий та центральний відділи сенсорних систем.
Які властивості сенсорних систем людини?
Загальною властивістю сенсорних систем є їхня адаптація - здатність пристосовувати рівень своєї чутливості під впливом дії подразника. Пригадайте, як очі поступово звикають до темряви. Біологічна роль адаптації полягає в зменшенні чи усуненні неважливої інформації. Окрім цієї властивості, можна виділити й інші:
- Сенсорні системи спеціалізуються на сприйнятті певного виду подразнень і формуванні специфічних відчуттів.
- Сенсорні системи (крім больової) під дією тривалих вправ здатні підвищувати свої можливості, тобто вправляння. Так тренуються відчуття слуху в музикантів, відчуття кольору в художників.
- Для сенсорних систем характерна взаємодія, яка реалізується через взаємодію відчуттів на рівні кори й підкірки. Так, при яскравому світлі краще відчувається смак їжі та ін.
- Сенсорні системи здатні до компенсації функцій, тобто відшкодування функції однієї сенсорної системи за рахунок якісної перебудови або посиленого використання збережених функцій інших сенсорних систем. Так, у людей, які втратили зір, поліпшуються слух і дотикова чутливість.
Отже, загальними властивостями сенсорних систем є адаптація, спеціалізація, вправляння, взаємодія та компенсація функцій.
ДІЯЛЬНІСТЬ Навчаємося пізнавати
Самостійна робота з таблицею
За допомогою тексту й ілюстрації параграфа визначте будову основних сенсорних систем людини і заповніть таблицю.
|
Сенсорна система |
Периферичний _відділ_ |
Провідниковий _відділ_ |
Центральний _відділ_ |
|
Зорова |
|||
|
Слухова |
|||
|
Смакова |
|||
|
Нюхова |
|||
|
Дотикова |
В умовах тривалого космічного польоту, унаслідок відсутності впливу земного тяжіння і зменшення кількості подразників, виникає сенсорний голод, що різко знижує функціональну активність великого мозку. Що таке сенсорний голод? Яке відношення до цього стану має ретикулярна формація та чому її вплив є обов’язковою умовою діяльності нервової системи, усіх фізіологічних систем організму?
Біологія + Психологія
Відчуття - це відображення інформації про окремі властивості предметів чи явищ навколишнього світу в корі великого мозку під час їхнього безпосереднього впливу на рецептори. Відчуття формуються внаслідок дії сенсорних систем. У людини відчуття набули особливого розвитку й стали джерелом її знань про навколишній світ. У психології виокремлюють 11 видів відчуттів. Визначте відповідний вид інформації навколишнього середовища, що «вдаряє» по цих «клавішах» нашого організму.
РЕЗУЛЬТАТ
|
Відчуття |
Інформація |
Сенсорні системи людини
Однією з основних властивостей живих істот є здатність сприймати
інформацію про навколишній світ і стан внутрішнього середовища.
Інформацію про зовнішнє і внутрішнє середовище організму людина отримує
за допомогою сенсорних систем (аналізаторів).
Сенсорні системи людини
Сенсорна система (або аналізатор) — це частина нервової системи, яка
складається з групи клітин (рецепторів), які забезпечують сприйняття
інформації, трансформують її в нервовий імпульс і передають в центральну
нервову систему. Таким чином виходить, що аналізатор забезпечує
сприйняття і передачу інформації, отриману ззовні або зсередини нашого
організму.
Рецептор — це група спеціалізованих клітин, які сприймають
інформацію із зовнішнього або внутрішнього середовища і перетворює його в
нервове збудження, яке потім по нервових волокнах передається в ЦНС.
Поняття аналізатора було введено І.П. Павловим.
Класифікація рецепторів:
1. Зовнішні рецептори або екстерорецепції, які сприймають інформацію з
навколишнього середовища. Сюди відносяться такі види рецепторів як:
слуховий, зоровий, смаковий, дотиковий.
2. Внутрішні рецептори або інтерорецептори, сприймають інформацію від
внутрішніх органів. відносяться такі види рецепторів як: рецептори
внутрішніх органів, опорно-рухового апарату.
У людини є такі рецептори:
• Хеморецептори- клітини, здатні розпізнавати певні хімічні речовини чи
їхні концентрації: смакові та нюхові рецептори, рецептори гіпоталамуса
та судин, що реагують на рН, концентрацію глюкози в плазмі крові тощо;
• Механорецептори, які сприймають механічний тиск; розташовані в шкірі,
ротовій порожнині, судинах і порожнистих органах, м’язах і суглобах
(здійснюючи пропріорецепцію – сприйняття положення опорно-рухового
апарата), рецепторні клітини органу слуху також э механорецепторами;
• Фоторецептори— сприймають світло певної інтенсивності і довжини хвиль
(кольору): сітківка ока;
• Терморецептори — клітини, що реагують на температуру, знаходяться в
шкірі (теплові та холодові), гіпоталамусі, деяких судинах кровоносної
системи.
Сенсорні системи підрозділяються на зовнішні і внутрішні.
Зовнішні сенсорні системи забезпечені екстерорецепторами, внутрішні
сенсорні системи — інтерорецепторами. У звичайних умовах на організм
постійно здійснюється комплексний вплив, і сенсорні системи працюють в
постійній взаємодії.
Всі сенсорні системи складаються з:
— периферичних рецепторів,
— провідних шляхів і перемикальних ядер,
— первинних проекційних областей кори,
— вторинної сенсорної кори.
Етапи сенсорного сприйняття:
1) дія подразника на периферичні рецептори;
2) перетворення енергії стимулу в електричні сигнали — потенціали дії,
що виникають в первинному сенсорному нейроні;
3) подальшу переробку переданих сигналів на всіх ієрархічних рівнях
сенсорної системи;
4) виникнення суб’єктивної реакції на подразник, що представляє собою
сприйняття або внутрішнє представництво чинного стимулу у вигляді
образів або словесних символів.
Зазначена послідовність дотримується в усіх сенсорних системах,
відображаючи ієрархічний принцип їхньої організації.
Сенсорні системи людини забезпечують:
1) формування відчуттів і сприйняття діючих стимулів;
2) контроль довільних рухів;
3) контроль діяльності внутрішніх органів;
4) необхідний для неспання людини рівень активності мозку.
Сенсорні системи організму людини та їх аналізатори:
Зорова → око
Слухова → вухо
Смакова → язик
Дотикова → шкіра
Нюхова → ніс
Принципи конструкції сенсорних систем:
• Принцип багатоканальності (дублювання з метою підвищення надійності
системи);
• Принцип багаторівневості передачі інформації;
• Принцип конвергенції (кінці одного нейрона контактують з кількома
нейронами попереднього рівня; воронка Шеррингтона);
• Принцип дивергенції (мультиплікації; контакт з кількома нейронами
більш високого рівня);
• Принцип зворотних зв’язків (у всіх рівнів системи є і висхідний, і
спадний шлях; зворотні зв’язки мають гальмівне значення як частина
процеса обробки сигналу);
• Принцип кортікалізаціі (у новій корі представлені всі сенсорні
системи; отже, кора функціонально багатозначна, і не існує абсолютної
локалізації);
• Принцип двосторонньої симетрії;
• Принцип структурно-функціональної кореляцій.Джерело: http://dovidka.biz.ua/sensorni-sistemi-lyudini/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua
Сенсорні системи людини
Однією з основних властивостей живих істот є здатність сприймати
інформацію про навколишній світ і стан внутрішнього середовища.
Інформацію про зовнішнє і внутрішнє середовище організму людина отримує
за допомогою сенсорних систем (аналізаторів).
Сенсорні системи людини
Сенсорна система (або аналізатор) — це частина нервової системи, яка
складається з групи клітин (рецепторів), які забезпечують сприйняття
інформації, трансформують її в нервовий імпульс і передають в центральну
нервову систему. Таким чином виходить, що аналізатор забезпечує
сприйняття і передачу інформації, отриману ззовні або зсередини нашого
організму.
Рецептор — це група спеціалізованих клітин, які сприймають
інформацію із зовнішнього або внутрішнього середовища і перетворює його в
нервове збудження, яке потім по нервових волокнах передається в ЦНС.
Поняття аналізатора було введено І.П. Павловим.
Класифікація рецепторів:
1. Зовнішні рецептори або екстерорецепції, які сприймають інформацію з
навколишнього середовища. Сюди відносяться такі види рецепторів як:
слуховий, зоровий, смаковий, дотиковий.
2. Внутрішні рецептори або інтерорецептори, сприймають інформацію від
внутрішніх органів. відносяться такі види рецепторів як: рецептори
внутрішніх органів, опорно-рухового апарату.
У людини є такі рецептори:
• Хеморецептори- клітини, здатні розпізнавати певні хімічні речовини чи
їхні концентрації: смакові та нюхові рецептори, рецептори гіпоталамуса
та судин, що реагують на рН, концентрацію глюкози в плазмі крові тощо;
• Механорецептори, які сприймають механічний тиск; розташовані в шкірі,
ротовій порожнині, судинах і порожнистих органах, м’язах і суглобах
(здійснюючи пропріорецепцію – сприйняття положення опорно-рухового
апарата), рецепторні клітини органу слуху також э механорецепторами;
• Фоторецептори— сприймають світло певної інтенсивності і довжини хвиль
(кольору): сітківка ока;
• Терморецептори — клітини, що реагують на температуру, знаходяться в
шкірі (теплові та холодові), гіпоталамусі, деяких судинах кровоносної
системи.
Сенсорні системи підрозділяються на зовнішні і внутрішні.
Зовнішні сенсорні системи забезпечені екстерорецепторами, внутрішні
сенсорні системи — інтерорецепторами. У звичайних умовах на організм
постійно здійснюється комплексний вплив, і сенсорні системи працюють в
постійній взаємодії.
Всі сенсорні системи складаються з:
— периферичних рецепторів,
— провідних шляхів і перемикальних ядер,
— первинних проекційних областей кори,
— вторинної сенсорної кори.
Етапи сенсорного сприйняття:
1) дія подразника на периферичні рецептори;
2) перетворення енергії стимулу в електричні сигнали — потенціали дії,
що виникають в первинному сенсорному нейроні;
3) подальшу переробку переданих сигналів на всіх ієрархічних рівнях
сенсорної системи;
4) виникнення суб’єктивної реакції на подразник, що представляє собою
сприйняття або внутрішнє представництво чинного стимулу у вигляді
образів або словесних символів.
Зазначена послідовність дотримується в усіх сенсорних системах,
відображаючи ієрархічний принцип їхньої організації.
Сенсорні системи людини забезпечують:
1) формування відчуттів і сприйняття діючих стимулів;
2) контроль довільних рухів;
3) контроль діяльності внутрішніх органів;
4) необхідний для неспання людини рівень активності мозку.
Сенсорні системи організму людини та їх аналізатори:
Зорова → око
Слухова → вухо
Смакова → язик
Дотикова → шкіра
Нюхова → ніс
Принципи конструкції сенсорних систем:
• Принцип багатоканальності (дублювання з метою підвищення надійності
системи);
• Принцип багаторівневості передачі інформації;
• Принцип конвергенції (кінці одного нейрона контактують з кількома
нейронами попереднього рівня; воронка Шеррингтона);
• Принцип дивергенції (мультиплікації; контакт з кількома нейронами
більш високого рівня);
• Принцип зворотних зв’язків (у всіх рівнів системи є і висхідний, і
спадний шлях; зворотні зв’язки мають гальмівне значення як частина
процеса обробки сигналу);
• Принцип кортікалізаціі (у новій корі представлені всі сенсорні
системи; отже, кора функціонально багатозначна, і не існує абсолютної
локалізації);
• Принцип двосторонньої симетрії;
• Принцип структурно-функціональної кореляцій.Джерело: http://dovidka.biz.ua/sensorni-sistemi-lyudini/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua
Немає коментарів:
Дописати коментар