середа, 19 квітня 2017 р.

Вища нервова діяльність.Матеріал для учнів 8 класу.


Типи вищої нервової діяльності

У сиву давнину, коли людина почала замислюватися над різними проявами свого психічного життя, було помічено, що поведінка людей різна за своєю динамікою—деякі люди повільні й спокійні, інші — швидкі й нестримні або запальні й рухливі. Це пояснювали домінуванням од­нією з чотирьох стихій: вогню, повітря, землі і води.
Гіппократ у трактаті "Про природу людини" сформулював своє бачення цієї проблеми. Він вважав, що тіло людини складається з чоти­рьох елементів — гуморів, соків: крові (тепло), слизу (холод), чорної жовчі (вологість) і жовтої жовчі (сухість)- Сполученням соків, красисом, вважав він, і пояснюються всі особливості організму. Так, флегма­тичний склад Гіппократ пояснював переважанням слизу (флегми, лімфи); сангвінічний — крові; меланхолічний — чорної жовчі й холерич­ний — домінуванням жовтої жовчі. У домінування певного соку поляга­ють, за Гіппократом, причини хвороб, зокрема психічних.
Пізніше послідовники "батька медицини" пов'язали з поняттям красиса і типологічні особливості людини. Через кілька століть вчені античного Риму позначили поняття нервово-конституціонального типу словом "темперамент" (потрібне, правильне співвідношення). К. Гален збільшив кількість темпераментів до тринадцяти. Проте вчення про соки як основу властивостей людини залишалося непорушним.
Особливу увагу привертає трактування темпераментів, запропо­новане видатним німецьким філософом І. Кантом. За Кантом, сангвініч­ний темперамент характеризується швидкою зміною емоцій при незнач­ній їх глибині та силі, холеричний — гарячковатістю, запальністю, по­ривчастістю вчинків, меланхолічний — глибиною і тривалістю пережи­вань, флегматичний — повільністю, спокійністю і слабкістю зовнішньо­го виразу почуттів. Органічні основи темпераменту Кант пов'язував з властивостями крові.
Зазначимо, що було ще багато спроб учених пов'язати темпера­мент людини з її морфологічними особливостями: згідно з формою че­репа — френологія (рис. 72), і формою кисті та лініями складок па до­лоні — хіромантія, з рисами облич­чя — фізіономістка.
Рис. 72. На думку френологів, по­ведінка людини пояснювалася на явністю горбиків на голові в певних місцях
Суттєвий прогрес у науковому розумінні сутності поведінки відбувся в XIX ст. То був час, коли започат­кувалася наука про біологічні осно­ви психічної діяльності, зумов­леність психічної діяльності й пове­дінки людини фізіологічними проце­сами, що відбуваються в головному мозку. У цей час проводили досліди та спостереження за поведінкою тварин і людей такі вчені, як Ф.Гольц, В.М. Бехтерев, В.Я. Данилевський, І.М. Сеченов та ін. Та найвагоміше слово сказав І.П. Павлов.
І.П. Павлов розкрив механізми взаємодії середовища та організ­му, показав, що поведінка вищих істот завжди має своє пояснення й зумовлена природними (біологічними) потребами організму і можливо­стями середовища, котрі можуть задовольнити ці потреби. Учений вва­жав, що вища нервова діяльність — це те саме, що й поведінка, тобто він не розривав діяльності мозку і зумовленої нею цілеспрямованої ру­хової активності. Своїми працями з проблем вивчення психічної діяль­ності І.П. Павлов започаткував фізіологію вищої нервової діяльності (ВНД) як науку, а також обґрунтував природу темпераменту.
Темперамент — це індивідуальна особливість людини, що про­являється у силі емоційних реакцій, а також у збудливості, врівноваже­ності, швидкості, ритму та інтенсивності психічних процесів.
І.П. Павлов на підставі багаторічного вивчення особливостей утво­рення і перебігу умовних рефлексів у тварин виділив основні типи вищої нервової діяльності. В основу поділу на типи він поклав три основних показники:
  1. силу процесів збудження і гальмування;
  2. взаємну врівноваженість, тобто співвідношення сили процесів збудження і гальмування;
  3. рухливість процесів збудження і гальмування, тобто швидкість,
з якою збудження може змінюватися гальмуванням, і навпаки.
На підставі виявлення цих трьох властивостей І.П.Павлов виділив 4 основних типи вищої нервової діяльності:
перший тип — сильний неврівноважений — характеризується достатньою силою нервових процесів, але збудження переважає над гальмуванням, надмірно збудливий, метушливий, рухи поривчасті;
другий тип — сильний зрівноважений рухливий — має достатню силу і рухомість нервових процесів, добру їх зрівноваженість. Рухливий, легко орієнтується в новій обстановці, швидко реагує на кожний новий подразник;
третій тип — сильний врівноважений малорухливий — визна­чається малою рухливістю, застійністю нервових процесів при достатній їх силі і врівноваженості. Спокійний, бережно реагує на нові подразники, важко переробляє навички;
четвертий тип — слабкий — нервова система слабка, легко гальмується різними зовнішніми подразниками, має низьку працез­датність, швидко стомлюється.
І.П. Павлов вважав, що основні типи вищої нервової діяльності, виявлені на тваринах, збігаються з чотирма темпераментами, встановле­ними у людей грецьким лікарем Гіппократом, який жив у IV ст. до н.е. Слабкий тип відповідає меланхолічному темпераменту; сильний неврівноважений тип холеричному темпераменту; сильний врівнова­жений, рухливий тип - сангвінічному темпераменту; сильний врівно­важений, і малою рухливістю нервових процесів — флегматичному темпераменту.





Особливості типів темпераменту
Таблиця 16.
Тип
темпераменту
Сила збудження
Врівноваженість процесів збудження та гальмування
Рухливість
Процесів збудження та гальму­вання
Тип нервової діяльності
( за І.П.Павловим)
Сангвінічний
Сильний
Врівноважений
Рухливий І
(жвавий)
Холеричний
Сильний
Неврівноважений
Рухливий II
(нестійкий)
Флегматичний
Сильний
Врівноважений
Малорух­ливий III
(спокій­ний)
Меланхолічний
Слабкий
Неврівноважений
Малорух­ливий IV
(слабкий)
Особливості типів темпераменту наведено в табл. 16. Особливості (позитивні та негативні боки) сприйняття навчальної інформації учнів залежно від типів темпераменту подано в табл. 17.

Таблиця 17.
Особливості сприйняття навчальної інформації учнів залежно від типів темпераменту
Позитивні боки Негативні боки
Сангвінік
Інформацію сприймає швидко, позитивно, оптимістично Певна поверховість у навчанні та праці, поспішність у прийнятті рішень (можли­ві помилки). Очікує швидкого результату від затрачених зусиль. У разі відсутності швидкого ефекту може розчаруватися, знизити темп занять, або зовсім відмовитися від них.
Холерик
Інформацію сприймає швидко, критично переосмислює її. Намагається досягти самостійного успіху. У навчанні (праці) часто не знає міри, постійно кудись поспішає, йому завжди бракує часу, майбутнє його цікавить більше, ніж сьогодення. Не може контролювати себе у так званих емоціогенних ситуаціях.
Флегматик
Дуже працьовитий, завзятий і наполегливий у навчанні. Ретельно перевіряє та аналізує достовірність аргументів і фактів. Інформацію засвоює поволі, неквапливий у прийнятті рішень. Важко переключається від однієї справи до іншої, навіть тоді, коли це потрібно зробити терміново.
Меланхолік
Чуттєво сприймає нову інформацію, емоційно реагує на свіжу інформацію, аргументи й факти. Нерішучий, невпевнений у своїх діях, силах. Кожну невдачу сприймає як трагедію. Боїться труднощів. Харак­терне швидке виснаження нервової системи, що може призводити до втрати працездатності.
Залежно від взаємодії, врівноваженості сигнальних систем І.П. Пав- лов поряд з чотирма спільними для людини і тварин типами виділив спеціально людські типи вищої нервової діяльності:
  1. Художній тип — характеризується перевагою першої сигналь­ної системи над другою. Сюди належать люди, які безпосередньо сприй­мають дійсність, широко користуються почуттєвими образами.
  2. Мислительський тип. Це люди з переважанням другої сигнальної системи, люди з вираженою здатністю до абстрактного мислення.
  3. Середній тип поєднує роботу обох сигнальних систем.
Більшість людей належать до середнього типу
Ґрунтуючись на дослідженнях із застосуванням об'єктивних ме­тодів, А.Г.Іванов-Смоленський виділив чотири основних типи нервової системи у дітей шкільного віку:
  1. Збудливий тип. У дітей цього типу швидко і легко утворюють­ся умовні рефлекси, але важко і повільно виробляються гальмівні ре­акції . Такі діти не можуть, сидіти спокійно, постійно рухаються, неуважні.
  2. Лабільний тип. У таких дітей швидке замикання і зміцнення позитивних і гальмівних рухових умовних зв'язків. Вони добре орієнту­ються в іншій для них обстановці, спокійні, точно викопують уроки.
  3. Інертний тип. У дітей такого типу утруднене, повільне утво­рення будь-яких умовно рефлекторних зв'язків Попи мовчазні, мало проявляють інтерес до навчання, намагаються залишатись на самоті, погано виконують уроки
  4. Гальмівний тип. У дітей цього гину повільне замикання по­зитивних умовних реакцій і більш легке утворення гальмівних установок. На уроках і під час перерв вони ведуть себе спокійно, зосереджено.

Немає коментарів:

Дописати коментар