середа, 12 квітня 2017 р.

Сенсорні системи дотику, температури, болю.Матеріал для учнів 8 класу



Де знаходиться орган рівноваги людини

Кожен з нас хоча б раз у житті захоплювався спритністю канатоходців, гімнастів, йогів і інших людей, які вміють балансувати на межі. Як їм вдається триматися на волосині від падіння і при цьому виконувати складні рухи? У чому секрет? Все це можливо завдяки вестибулярному апарату – органу рівноваги, який є у кожної людини, але розвинений у всіх по-різному. Тренуючи цю природну здатність, можна добитися дивовижних результатів у спорті. Давайте дізнаємося, де знаходиться орган рівноваги людини. 4 клас школи, в якому поверхово розглядають це питання, для багатьох далеко позаду. Тому нікому не завадить поновити та поглибити свої знання. Тим більше, що природа людини дуже захоплююча і цікава.


Де знаходиться орган рівноваги людини

Загальні поняття

Перш ніж дізнатися, де знаходиться орган рівноваги, розберемося з основними поняттями. Отже, вестибулярний апарат являє собою систему, яка спільно з руховими і зоровими рецепторами грає головну роль при орієнтації людини в просторі. До речі кажучи, рецептор – це анатомічне утворення, яке виконує функцію перетворення сприймаються організмом подразнення в нервові імпульси. Орган рівноваги сприймає інформацію про уповільнення чи прискорення, які можуть виникнути при різних рухах тіла або зміні просторового положення голови. Одночасно з цим проходить аналіз почуття земного тяжіння, тому орган рівноваги часто називають апаратом гравітації. В умовах спокою рецептори не порушуються. А ось при русі або нахилі голови вони дратуються і викликають рефлекторні м'язові скорочення, спрямовані на збереження рівноваги і випрямлення тіла. Настав час дізнатися, де знаходиться орган рівноваги і з чого він складається.


Де знаходиться орган рівноваги людини

Лабіринт

Це питання, яке цікавить багатьох. Де знаходиться орган рівноваги людини? Можливо, ви здивуєтеся, але він знаходиться у внутрішньому вусі. Вестибулярний апарат розташований усередині скроневої кістки і тісно контактує з органами слуху. Усередині скроневої кістки знаходиться так званий лабіринт. Він являє собою складну систему каналів і порожнин, пов'язаних один з іншому. Лабіринт може бути кістковим і перетинчастим. Другий поміщається всередині першого і повторює основні риси його форми. Між ними знаходиться невелика щілина, яка наповнена перилімфою. А сам перетинчастий лабіринт заповнений іншою рідиною – ендолімфою, яка по в'язкості в кілька разів перевищує воду. Лабіринт поділяється на присінок, напівкружні канали, де розташовані рецептори рівноваги, і равлика, в якій знаходяться слухові рецептори. Півколових каналів три. Вони лежать у взаємоперпендикулярних площинах. Завдяки цьому, вони можуть аналізувати рух людини в тривимірному просторі. Напівкружних канал складається з двох ніжок. Одна з них розширюється перед початком і утворює так звану ампулу. Переддень – овальна порожнина, розташована між равликом і напівкружними каналами. Кісткові напівкружні канали заповнені протоками, переддень – перетинчастими мішечками сферичної та еліпсоїдальної форми.
У протоках і мішечках знаходиться скупчення рецепторних клітин. Рецептори розміщені на узвишшя, які у вигляді гребінців представлені в ампулах проток, і у вигляді плям – в мішечках. При русі голови рідина, що міститься в лабіринті, переміщується, і рецепторні клітини дратуються. При цьому спочатку рухається перилимфа, а після неї – ендолімфа. В ампулах півколових проток рецептори збуджуються в основному при кутових прискореннях, а в плямах мішечків – при лінійних.

Клітини рецепторів

Частина рецепторної клітини, яка виступає в пляму, закінчується 60-80 короткими, склеєними між собою нерухомими волосками і одним більш довгим – рухливим. Волоски занурюються в желеподібну мембрану, що складається з вапняних кристалів-отолітів. Коли при русі ендолімфи мембрана ковзає по волоскам, клітини рецепторів дратуються. Вони настільки чутливі, що можуть розрізнити нахил голови всього на 1-2 градуси.
Де знаходиться орган рівноваги людини
Прийнято вважати, що рецептори, розташовані в плямах мішечків, чутливі до сили тяжіння і регулюють в основному статичну рівновагу тіла і голови. У той час як рецепторні клітини ампул проток відгукуються на прискорення або уповільнення руху, тобто регулюють динамічна рівновага. Ми вже знаємо, де знаходиться орган рівноваги людини і як він влаштований. Тепер розберемося з механізмом передачі нервового імпульсу.

Нервовий імпульс

Імпульси, що виникають у клітинах органу рівноваги, передаються по волокнах черепних нервів у мозок, попередньо потрапивши в вестибулярні центри довгастого мозку. Звідси сигнали розходяться в різні відділи нервової системи, а саме: спинний мозок, кору великого мозку, мозочок, ретикулярну формацію, окорухові нерви і вегетативні ядра. Завдяки зв'язку зі спинним мозком, здійснюються рефлекси, спрямовані на підтримку рівноваги тіла. У них беруть участь м'язи тулуба, кінцівок і шиї. Рефлекси перерозподіляють м'язовий тонус, внаслідок чого зберігається рівновага. Зв'язки з мозочком роблять рухи тіла більш точними, пропорційними і плавними.
Де знаходиться орган рівноваги людини
Імпульс, спрямований від вестибулярного апарату до ядер очних нервів, зберігає напрямок погляду при рухах голови. Цей процес пояснює таке явище, як ністагм – мимовільні рухи очних яблук, які в разі втрати рівноваги спрямовані в бік, протилежний обертанню тіла. Показники ністагму враховуються при перевірці моряків, льотчиків і космонавтів.

Вегетативні реакції

Відповідаючи на питання про те, де знаходиться орган рівноваги, ми з'ясували, що вестибулярний апарат зосереджений в скроневій області. При цьому його вплив на організм наскільки повсюдно, що він буквально всюди. Через нервові структури, розташовані в головному мозку, в вестибулярну реакцію утягується серцево-судинна, травна та інші системи. Тому при тривалих порушеннях рівноваги починаються вегетативні реакції: уповільнення пульсу, зниження тиску, нудота, запаморочення, блювота, збліднення обличчя та інше.
Де знаходиться орган рівноваги людини
Чому подібні симптоми виникають при підйомі на ліфті і морської хвороби? Причина в тому, що тіло людини звикло рухатися в горизонтальній площині, а переміщення вгору, вниз або в сторони для нього чуже. Тренування і лікарські засоби допомагають знизити збудливість органу рівноваги.

Невагомість

У цьому стані вестибулярний апарат працює по-іншому. Протягом перших 70 годин перебування в невагомості активність рецепторів різко падає. Потім вона підвищується і через 2-3 доби приходить в норму. Тим не менше з-за відсутності фізичного навантаження імпульси від м'язів зменшується і можуть виникнути вегетативні розлади. Тому, перебуваючи тривалий час в невагомості, треба виконувати спеціальні вправи.
Де знаходиться орган рівноваги людини

Орієнтація в просторі

При нормальних умовах орієнтація забезпечується злагодженою діяльністю органу рівноваги і зору. Але навіть якщо людині зав'язати очі і перенести його з одного місця на інше, він зможе запам'ятати напрямок руху, повороти і приблизну відстань. Згідно з клінічними спостереженнями, порушення вестибулярної функції викликає нестійке положення тіла і робить людину схильним до морської хвороби. Глухонімі люди відчувають нахили голови виключно завдяки скороченню м'язів, так як у них порушений вестибулярний орган почуттів. Рівновага для них – більш складне завдання, ніж для здорових людей. Таким чином, вестибулярний апарат тісно взаємодіє з рухової та зорової системами, забезпечуючи людині координацію і рівновагу. Можна сказати, що вухо – орган рівноваги? Можна, тільки треба уточнити, яке саме.

Тренування вестибулярного апарату

Чому багато хто навіть не замислюються про вестибулярному апараті і про те, де знаходиться орган рівноваги? Відповіді тут не треба довго шукати. Просто ці люди в дитинстві любили кататися на гойдалках, грати в рухливі ігри, перекидатися і виконувати інші дитячі забави, які відмінно тренують сенсорну систему. Ну а той, хто в дитинстві надавав перевагу малорухомі заняття, при першій же морській прогулянці почне відчувати запаморочення і забувати, де знаходиться. Орган рівноваги любить тренування, і це, мабуть, хороша новина для тих, у кого проблеми з вестибулярним апаратом.
Де знаходиться орган рівноваги людини
Щоб позбутися від проблеми, досить регулярно виконувати нескладну зарядку. Почати можна з простих поворотів, нахилів і обертань голови, а потім і тулуба. Як тільки зможете робити ці рухи без проблем, переходите на більш складні: біг підтюпцем, плавання та аеробіку. Для самих ледачих пацієнтів є спосіб і простіше – потрібно просто гойдатися на кріслі або гамаку. Навіть така нехитра дія зможе активувати вестибулярний орган почуттів. Рівновага незабаром відновиться, і ви зможете жити повноцінно.

Висновок

Сьогодні ми з'ясували, де знаходиться орган рівноваги у людини і що він собою представляє. Розмірковуючи про вестибулярному апараті, можна черговий раз захопитися складністю людського організму і його унікальністю. До речі кажучи, не тільки людина може похвалитися настільки витонченим будовою сенсорної системи. Наприклад, у собак вестибулярний апарат також знаходиться у внутрішньому вусі. А ви знаєте, де знаходиться орган рівноваги і слуху у річкового рака? Та практично там же. Ось така дивовижна життя на нашій планеті.

Сенсорні системи рівноваги, руху, дотику, температури, болю

Які сенсорні системи е основними? Спробуйте продовжити перелік сенсорних систем. Яке значення болю для адаптаційної функції організму?
Сприйняття рівноваги тіла. Прямоходіння, регуляція рухів, обертання тіла можливі за умови утримання рівноваги. Її постійно контролює спеціальний орган рівноваги — вестибулярний апарат. Завдяки йому людина може нормально ходити, бігати, виконувати складні фізичні вправи, працювати й орієнтуватися в просторі загалом.
Вестибулярний апарат (іл. 118 а, б) міститься у внутрішньому вусі й складається з двох частин — присінка й трьох півколових каналів, роз
ташованих у трьох взаємно перпендикулярних площинах. Ці площини відповідають трьом вимірам простору: висоті, довжині й ширині.
Стінки присінка та півколових ка налів утворені епітелієм, у якому міс тяться рецептори відчуття рівноваги — волоскові клітини циліндричної та кулястої форми(іл. 122).
Волоски вестибулярних рецептори занурені в драглисту мембрану, поверх ня якої вкрита дрібними вапняковим* кристаликами — отолітами, тому її на зивають отполітовою мембраною
Порожнини півколових каналів, я* і канали завитки, заповнені драглисток рідиною — енд о лімфою. За будь-якогс руху переміщення ендолімфи зумовлює зміну тиску кристаликів на волоски тг збудження рецепторів, які сигналізу ють у мозок про зміну положення тіла.
Збудження рецепторних клітин виникають унаслідок згинання або розтягнення волосків.
Так, у вертикальному положенні тіла отолітова мембрана тисне на волоскові клітини і волоски згинаються.
У горизонтальному положенні отолітова мембрана провисає і розтягує волоски.
Рецептори присінка сприймають зміну положення голови відносно Землі. Волоскові клітини півколових каналів реагують на зміну швидкості руху та обертальні рухи. Згинання і розтягування волосків спричиняє виникнення нервових імпульсів, які передаються присінковою гілкою слухового нерва до нервових центрів стовбура головного мозку, мозочка та кори великих півкуль. Вважають, що кіркові центри контролю рівноваги й положення тіла в просторі розташовані в тім’яній і скроневій частках мозку. Саме завдяки кірковим центрам аналізатора рівноваги можливий усвідомлений контроль рівноваги і положення тіла, забезпечення прямоходіння.
У стані невагомості отоліти перестають тиснути на волоски, й вестибулярний апарат не подразнюється, що часто спричиняє порушення нормального перебігу фізіологічних функцій у космонавтів. Погіршення стану організму відбувається і за різкого зростання сили тяжіння. Це спри

чиняє перевантаження вестибулярного апарату, а збудження передається на нервові центри, які впливають на діяльність внутрішніх органів. Запобігти цьому можна за допомогою спеціальних вправ, які знижують чутливість вестибулярного апарата. Люди з вродженою підвищеною чутливістю або ушкодженим вестибулярним апаратом погано переносять поїздки в транспорті, польоти в літаках та плавання на кораблях. У них виникає так звана морська хвороба: з’являється нудота, головокружіння, блідість, запаморочення, м’язова слабкість. Якщо виявлені такі ознаки, слід звернутися до лікаря.
Сенсорна система руху. Трудова, спортивна діяльність, керування автомобілем, гра на музичних інструментах тощо вимагають високої координації рухів. Її забезпечує сенсорна система руху. Робота цієї системи пов’язана з виникненням імпульсів у спеціальних рецепторах, що містяться у м’язах та сухожилках. Ці рецептори мають вигляд веретена і збуджуються при скороченні або розслабленні м’язів, посилаючи сигнали про їх стан у мозок.
Нервові імпульси від рецепторів м’язів і сухожилків надходять до спинного мозку, мозочка, а через гіпоталамус — до рухової зони кори головного мозку.
Ці імпульси, діючи за принципом зворотного зв’язку, мають важливе значення для підтримання тонусу нейронів спинного мозку і підвищення чутливості рухових центрів.
У протилежному напрямку передаються відповідні команди щодо зміни напруження м’язів та узгодження їхніх рефлекторних рухів. Так, під час сильного скорочення м’язів-згиначів і розслаблення м’язів-розгиначів рухова сенсорна система сприяє зниженню збудливості згиначів та підвищенню її для розгиначів.
Сенсорні системи дотику, температури та болю. Рецептори цих сенсорних систем містяться у шкірі (іл. 123 ) й слизових оболонках рота, носа, язика і внутрішніх органів. Шкіра є складним аналізатором, що сприймає тиск, дотик, вібрацію, тепло, холод і біль. Ці відчуття на шкірі можна визначити точно, а місця таких же відчуттів у внутрішніх органах визначити важко.

Дотик — це сприйняття форми, величини, щільності, температури, характеру поверхні різних предметів. Дотикові рецептори, які сприймають різні типи механічних подразнень, — нервові закінчення, оточені особливою капсулою.
Вони розташовані по всьому тілу, але найбільше їх на пальцях рук, на кінчику язика і губах. Загалом, у шкірі людини міститься близько 500 тис. рецепторів дотику.
Розпізнавання відчуттів дотиковими рецепторами здійснюється на основі частоти дії подразнень. Тривала дія подразника викликає відчуття тиску, короткочасна — відчуття дотику, висока частота зміни сили подразника — відчуття вібрації. Імпульси від дотикових рецепторів передаються до зони шкірної чутливості кори великого мозку, де формується відповідне до дії подразника відчуття.
Сприйняття температури здійснюють два види чутливих до температури рецепторів — холодові й теплові (іл. 123). Перші розташовані ближче до поверхні шкіри. Загалом на шкірі їх нараховують близько 250 тис. Вони дуже швидко реагують на подразнення. Глибше розміщені теплові рецептори. їх менше — близько ЗО тис. Вони реагують на теплове подраз-
ГХОТТТХСТ ТТЛВІ ТТТ- тті ТТТО До ЙТГТТЛТІЛТЛ ФОП'М’ЛПЛТТОПаїППТТ ттлттійиі ТТА ТГ/ЧГІІТЖТГ /А'ОТТЛ/’ Т л»
~    гл~ П“——-
пульси, що надходять від них до центру терморегуляції у гіпоталамусі, сприяють адаптації організму до мінливих температурних умов довкілля. До дії певної температури організм теж може звикнути. Тому загартування, знижуючи чутливість холодових рецепторів шкіри, підвищує пристосувальні можливості організму.
Больові рецептори — головний тип рецепторів шкіри (іл. 123). їх ще називають вільними нервовими закінченнями, бо вони позбавлені оболонок. Рецептори з вільними нервовими заісінченнями (прості нервові волокна без мієлінової оболонки) становлять 75 % усіх рецепторів шкіри — їх близько 1 млн. За їх подразнення виникає відчуття болю. Біль — це надзвичайно важливий сигнал про небезпеку, що загрожує людині як з навколишнього, так і з внутрішнього середовища.
Шкірні аналізатори дотику, температури й болю разом з іншими сенсорними системами забезпечують цілісне сприйняття довкілля та допомагають людині пристосовуватись до нього. Це важлива умова нормального перебігу усіх процесів життєдіяльності організму.
Сенсорні системи рівноваги, руху, дотику, температури, болю. Вестибулярний апарат. Холодові й теплові рецептори
Дотик — дуже важливе відчуття для людей, які з певних причин позбавлені зору. Незрячі кінчиками пальців можуть «читати» літери, слова, фрази, надруковані рельєфно-крапковим шрифтом (за системою Луїса Брайля)

1. Схарактеризуйте будову сенсорної системи рівноваги. 2. Рецептори яких сенсорних систем містяться в шкірі? 3. За певних захворювань у людини порушується проведення збудження зі спинного мозку в головний. У зворотному напрямку збудження протікає нормально. Чи відчуватиметься при цьому укол руки? Чому? 4. Чому на деяких ділянках шкіри ми не відчуваємо навіть укусу комара, а на інших ділянках відчуваємо, як сідає комаха?
5. У чому полягає головна функція больових рецепторів? 6. Чому не мерзнуть очі? 7. У середньому на кожний квадратний сантиметр шкіри (її площа — 1,6-2 м2) припадає 100-200 больових, 12-15 холодових, 1-2 теплових і 25-30 дотикових рецепторів. Як ви вважаєте, чому в шкірі найбільше больових рецепторів?
7. Що про людину можна дізнатись під час рукостискання? 8. Для того щоб дослідити розташування дотикових рецепторів на кистях рук проведіть дослід. Зав’яжіть очі своєму товаришеві, дайте йому предмет і попросіть, щоб він прокатав його між долонями. Чи впізнає він, що це за предмет? Потім цей самий предмет запропонуйте йому помацати пальцями. Що відбудеться цього разу? Поясніть результати досліду.

Тема. Дослідження температурної адаптації рецепторів шкіри.
Мета: виявити явище адаптації (пристосування) теплових рецепторів шкіри до дії високої та низької температур; обґрунтувати її значення для людини.
Обладнання та матеріали: склянки з водою різної температури (10 С, 20 С, 40 С).
Хід дослідження
1. Опустіть кінчики пальців у холодну воду (10 “С). Тримайте руку до тих пір, поки відчуття холоду значно послабшає. Визначте час адаптації до холоду.
2. Опустіть кінчики пальців у гарячу воду (40 ПС). Тримайте руку також доти, поки відчуття тепла значно послабшає. Визначте час адаптації до дії високої температури.
3. Порівняйте отримані величини. До дії якої температури (високої чи низької) швидше відбувається адаптація рецепторів шкіри?
4. Остудіть руки до кімнатної температури, опустивши їх у воду 20 ЛС. Занурте одну кисть у гарячу воду 40 ЬС, а іншу — в холодну 10 вС.
5. Через кілька хвилин занурте обидві кисті у воду з температурою 20 “С. Чому виникло відчуття температурного контрасту у руках?
6. Зробіть висновок: яке значення температурної адаптації рецепторів шкіри?

Сенсорні системи або аналізатори сприймають, аналізують і переробляють інформацію про зміни навколишнього середовища та внутрішнього стану організму й забезпечують зв’язок організму з довкіллям. Кожний аналізатор складається з трьох частин: периферичної (рецептори); провідникової (шлях, по якому передається збудження, — нерви); центральної (чутливі зони кори великих півкуль головного мозку).
У людини є п’ять основних сенсорних систем, кожна з яких сприймає певний вид подразника: зорова, слухова, смакова, нюхова та дотикова. Рецептори найбільше зосереджені в органах чуття. У них різні види подразнень перетворюються на нервові імпульси.
Особливості будови органів чуття зумовлені специфікою сприйняття і перетворення певного подразника. Око має оптичну, світлосприймальну частини і допоміжний апарат. Палички — фоторецептори, які сприймають широкий спектр світлових променів, колбочки сприймають колір.
Здатність ока пристосовуватися до чіткого бачення предметів, що перебувають на різній відстані - акомодація - забезпечується зміною кривини кришталика. Порушення здатності ока до акомодації призводить до короткозорості або далекозорості.
Вухо — це не лише орган слуху, а й орган рівноваги. Слухові рецептори — волоскові клітини — містяться у завитці внутрішнього вуха й сприймають звукові коливання. Волоскові клітини вестибулярного апарату реагують на зміну положення тіла або його частин. Рецептори смаку — смакові клітини — розташовані у слизовій оболонці язика, а нюхові рецепторні клітини — в епітелії носової порожнини. Війки цих клітин розрізняють молекули речовин. Складним аналізатором є шкіра, оскільки містить рецептори дотику, температури та болю.
Для збереження функцій усіх сенсорних систем важливо дотримувати гігієни органів чуття. Щоб зберегти зір, слух, нюх тощо слід оберігати органи чуття від впливу шкідливих фізичних, хімічних факторів та інфекцій.

Немає коментарів:

Дописати коментар