субота, 8 квітня 2017 р.

Поведінка тварин. Орієнтування тварин. Матеріал для учнів 7 класу.

  


ПОВЕДІНКА ТВАРИН

ФОРМИ ПОВЕДІНКИ ТВАРИН, ІНДИВІДУАЛЬНА ПОВЕДІНКА. ТИПИ ПОВЕДІНКОВИХ РЕАКЦІЙ. ВИДОВА СХИЛЬНІСТЬ ДО ДЕЯКИХ ФОРМ ПОВЕДІНКИ

Ви дізнаєтеся про тe, які форми поведінки притаманні тваринам, чим відрізняється поведінка в суспільних і поодиноких тварин, як ті або інші форми поведінки пов'язані із життєдіяльністю певних тварин.
З попереднього параграфа ви дізналися, що поведінка тварин визначається їхніми біологічними потребами. Групи поведінкових реакцій тварин, які проявляються у відповідь на певну конкретну потребу організму або зовнішній подразник, називаються формами поведінки.
Якi форми поведінки тварин можна об’єднати у дві великі групи: індивідуальна поведінка, тобто сукупність поведінкових реакцій окремих особин, і суспільна поведінка, яка пов'язана із взаємовідносинами особин одного виду між собою.
Розрізняють такі основні форми індивідуальної поведінки тварин: харчова, пошукова, комфортна, захисна, агресивна й дослідницька.
Слід одразу зауважити, що різні форми поведінки дуже тісно пов’язані між собою. Наприклад, щоб забезпечити себе їжею, тварина проявляє як харчову, так і пошукову поведінку.
Пошукова поведінка у процесі задоволення потреби в живленні залежить від особливостей середовища існування та харчових уподобань виду. При цьому всім тваринам притаманна підвищена чутливість до тієї або іншої їжі.
У примітивних тварин (черви, личинки комах) пошукова поведінка — це рух у напрямку збільшення концентрації речовин, які є для них їжею. При цьому вони використовують органи нюху і смаку.
Високоорганізовані тварини можуть проявляти вибірковість по відношенню до їжі. Так американський шуліка-слимакоїд живиться виключно наземними молюсками, яких він ловить вранці або увечері й спритно витягає з мушлі своїм гачкоподібним дзьобом (мал. 234). Проте більшість тварин мають різноманітний харчовий раціон.
Пошукова поведінка проявляється також і в процесі розмноження тварин, але спрямована вона, в основному, на пошук партнера або відповідного місця для побудови гнізда.
Форми поведінки тварин, в свою чергу, включають різноманітні типи поведінкових реакцій.
7klas_3.files/image244.jpg
Maл234. Шуліка-слимакоїд живиться виключно наземними молюсками
Тип поведінкових реакцій — це один із способів задоволення потреби організму тварини або один із варіантів відповіді на зовнішній подразник. Як правило, певній групі тварин притаманний свій тип поведінкових реакцій.
Так харчова поведінка об’єднує понеділкові реакції рідного типу, які спрямовані на забезпечення тварини їжею. Найпоширеніші типи реакцій при харчовій поведінці — це полювання, пасіння і створення запасів кормів.
Полювання — це спосіб добування рухомої здобичі. При цьому різні види хижаків використовують різні способи полювання.
Хижаки, які не можуть швидко переміщуватися на значні відстані, влаштовують засідки, пастки або використовують приманки. Так богомоли, чекають здобич у засідці (мал. 235), а пошуки будують пастки. Риба морський чорт, або вудильник звичайний (хал. 236), за допомогою спеціального виросту на голові імітує приманку.
Хижаки, здатні до швидкого переміщення на значні відстані, наприклад кальмари, полюють переслідуючи свою здобич.
Серед ссавців подібні приклади є серед представників різних родин ряду Хижі. Як ви вже знаєте, представники родини Псові — вовки — переслідують здобич, тоді як представники родини Котячі, як правило, чатують на неї.
7klas_3.files/image245.jpg
Мал. 235. Богомол
7klas_3.files/image246.jpg
Мал. 236. «Морський чорт»
Рослиноїдні тварини отримують їжу завдяки насінню. Характерною особливістю пасіння є те, що тварини поїдають не всю рослину, а, як правило, лише її частину або окремі органи. Найвідомішим прикладом тварин, які пасуться, є великі хребетні травоїдні тварини, такі як вівці, кози, корови.
Ще одним типом реакція при харчовій поведінці є створення запасів кормів. Так серед комах досить поширеним е створення запасів кормів для личинок. Наприклад, жуки скарабеї відкладають яйця в спеціально заготовлені гнойові кульки. У деяких гризунів (хом'яки, ховрахи, бурундуки) створення запасів кормів — це пристосування до несприятливого зимового сезону. Наприклад, упродовж літа й осені звичайний хом’як запасає до 16 кг рослинних кормів.
Комфортна поведінка об’єднує поведінкові реакції, які спрямовані на догляд за тілом. Тварини можуть чистити тіло за допомогою кінцівок, тертися об субстрат, струшуватися, купатися у воді або піску. Пpи цьому вони позбавляються не тільки бруду, але й зовнішніх паразитів.
7klas_3.files/image247.jpg
Мал. 237. Способами комфортної поведінки є догляд за хутром у котів і купання є диких свиней. Це дозволяє тваринам не тільки бути чистими, але й позбутися паразитів.
7klas_3.files/image248.jpg
Мал. 238. Робочі мурашки опікуються своїми личинками
Приклади такої поведінки вам добре відомі. Згадайте, як «вмивається» кішка, валяються у багні свині (мал. 237) або вилизується собака. Якщо ретельно спостерігати за мухою, то можна побачити, як вона чистить лапки та вусики.
Високоорганізовані тварини, яким притаманна суспільна поведінка, часто доглядають да тілом одна одної. Так самки чистять тіло дитинчат, а дорослі тварини з однієї зграї — допомагають одна одній. У суспільних комах (бджіл, мурах, термітів) робочі особини доглядають за личинками (мал. 238).
Комфортна поведінка є невід’ємною частиною життєдіяльності здорової тварини. Порушення комфортної поведінки свідчить про хворобу або голод.
Захисна поведінка — це дії тварини, спрямовані на уникнення небезпеки. Захисні поведінкові реакції виникають у відповідь на зовнішні подразники і можуть бути активними, аж до нападу, або пасивними.
Відомим прикладом пасивної захисної реакції є реакція уникнення, що спостерігається у птахів і є відповіддю на появу силуету хижака. Цю реакцію використовують люди для запобігання зіткнень птахів з літаками. Для цього поблизу аеродромів, поруч з якими мешкають колони птахів (наприклад граків), випускають спеціально навчених соколів. При цьому граки, бачачи силует хижака, не злітають у повітря.
Агресивною називають поведінку, що спрямована на відлякування або заподіяння шкоди іншій особині. До цієї форми поведінки вІДносяться такі типи реакцій, як загрозливі демонстрації, напад і нанесення травм.
Агресивна поведінка притаманна тваринам під час активного захисту від хижаків, розподілу території та харчових ресурсів.
Проте деякі прояви агресивної поведінки можуть бути спрямовані й на представників свого виду. Така агресія відноситься вже до суспільної поведінки, тому про неї ви дізнаєтеся з наступних параграфів цієї темп.
Дуже цікавою для науковців є дослідницька поведінка тварин. Дослідницька поведінка — це активність, спрямована на вивчення навколишнього середовища, яка безпосередньо не пов’язана з пошуком їжі або статевого партнера. Саме схильність пацюків до дослідницької поведінки зробила їх популярним об’єктом експериментів на проходження тваринами лабіринтів.
В межах дослідницької поведінки розрізняють реакцію орієнтування, при якій тварина залишається нерухомою, оглядаючи нову територію чи незнайомий об'єкт, і активне дослідження (мал. 239), при якому тварина переміщується по досліджуваній території.
Із проявами дослідницької поведінки, можливо, пов’язана традиція першим впускати в новий будинок кота. Колись вважали, що кіт, який при цьому обов'язково обійде й ретельно огляне нове житло, здатний виявити і прогнати злих духів.
Як встановили вчені-етологи, тварини, завдяки здатності до навчання можуть пристосуватися до змін у довкіллі. Але при цьому вони зберігають певні особливості поведінки, схильність до яких притаманна даному виду навіть при суттєвих змінах умов існування.
Відомо, що пташенята зябликів (мал. 240), яких в умовах експерименту вирощували в ізоляції від родичів, але в контакті з іншими співочими птахами,, з усіх почутих ними пісень засвоювали ту, яка була найбільш схожою на пісню їх виду.
Можна сказати, що кожен вид тварин володіє власною здібністю до навчання, яка передається наступним поколінням через коди ДНК (на генетичному рівні). Тобто, крім інформації про вроджені інстинкти, в генах вищих тварин міститься «інструкція», яка передає наступному поколінню здатність до навчання вже з перших хвилин їхнього життя. Такі «інструкції» є специфічними для кожного виду, тому тварини різних видів мають різні здібності до навчання.
7klas_3.files/image249.jpg
Мал. 239. Дослідницька поведінка властива котам, особливо кошенятам
7klas_3.files/image250.jpg
Мал. 240. Зяблик
ВИСНОВКИ
1. Групи поведінкових реакцій тварин, які проявляються у відповідь ня певну конкретну потребу організму або зовнішній подразник, називаються формами поведінки.
2. Усі форми поведінки тварин можна об’єднати у дві великі групи: індивідуальна поведінка, тобто сукупність понеділкових реакцій окремих особин, і суспільна поведінка, яка пов'язана ід взаємовідносинами особин одного виду між собою.
3. Розрізняють такі основні форми індивідуальної поведінки тварин: харчова, пошукова, комфортна, захисна, агресивна й дослідницька.
4. Окремі види тварин мають особливості поведінки й певні здібності до нявчання, схильність до яких запрограмована на рівні генів (у молекулах ДНК) і зберігається у представників даного виду навіть при суттєвих змінах умов існування.
ТЕРМІНИ В ПОНЯТТЯ, ЯКІ ПОТРІБНО ЗАСВОЇТИ
Агресивна поведінка, дослідницька поведінка, захисна поведінка, індивідуальна поведінка, комфортна поведінка, пошукова поведінка, суспільна поведінка, тип поведінкових реакцій, форми поведінки, харчова поведінка.

СПОСОБИ ОРІЄНТУВАННЯ ТВАРИН

Пригадайте, як полюють тварини нічної групи - кажани. Як орієнтуються китоподібні?
ЯКІ Є СПОСОБИ ОРІЄНТУВАННЯ ТВАРИН? Переміщення тварини в просторі, як одна з форм поведінки, погребує певних способів орієнтування. Так, орієнтація тварин у просторі може базуватися на дуже простих принципах. Однією з найпростіших форм просторової орієнтації є таксис (від грец. таксис - розташування) - спрямований рух живого організму стосовно якогось чинника. Таксис може бути позитивним (рух до чинника) і негативним (рух від нього). Наприклад, у евглени зеленої відмічено позитивний фототаксис - рух у напрямку до світла (пригадайте будову евглени зеленої і поміркуйте, чому вона прагне рухатися в бік джерела світла). У більшості наземних молюсків спостерігають негативний гео таксис - бажання повзти в напрямку, протилежному від сили тяжіння.
Під час орієнтування у просторі тварини використовують різноманітні подразники: зорові, звукові, нюхові тощо. Однією з найдосконаліших «навігаційних» систем є ехолокація, за якої тварина видає високочастотні звукові сигнали та виявляє предмети за відлунням, що відбивається від них. Такий самий принцип військові використовують у радіолокаторах.
Чому тварини для ехолокації використовують саме високочастотні звуки (ультразвук)? Зазвичай природні звуки мають більш низку частоту, тому не заважають під час ехолокації. Прості форми ехолокації, коли тварини використовують її переважно для орієнтації у просторі, використовують метелики-совки, птахи гуахаро й деякі салангани (мал. 269).
Досконаліші форми ехолокації властиві зубатим китоподібним і кажанам. Вони її використовують, крім орієнтування, також і для полювання.
Здатність до орієнтування яскраво проявляється під час хомінгу (від англ. хоум - дім) - інстинкту повернення додому. Це здатність тварини за певних умов повертатися зі значної відстані на свою ділянку проживання. Найяскравіше інстинкт повернення додому проявляється у голубів. Люди тривалий час використовували голубів для листування. За багато сотень років було створено породу поштових голубів, яким властивий дуже високий рівень хомінгу. Альбатроси, завезені від гніздової території за 2000-6000 км, повертаються до своїх гнізд, про лі такті в середньому по 200-500 км на день.
Мал. 269. Тварини, які використовують прості форми ехолокації: 1 - метелик совка; 2 - гуахаро (птах, поширений на півночі Південної Америки); 3 - саланган (птах, поширений в Океанії, на півдні Азії і в Північно-Східній Австралії)
Мал. 270. Сивка бурокрила
Узагалі найскладніші форми орієнтації у просторі характерні саме для птахів. Багато з них використовують для визначення напрямку руху наземні орієнтири - якісь особливості ландшафту, поодинокі дерева тощо. Але такий спосіб орієнтування не спрацьовує, коли птахи вирушають у далекі міграції, у деяких випадках вони долають тисячі кілометрів. Доведено, що під час таких міграцій птахи орієнтуються за положенням Сонця на небосхилі, зір на нічному небі. Деякі з них здатні визначати положення магнітних полюсів («магнітний компас»).
Міграція тварин - періодичне переміщення тварин «туди і назад» між суттєво відмінними середовищами життя. Міграції можуть бути сезонними (наприклад, переліт птахів або кажанів) та добовими - протягом одного дня (наприклад, вертикальні міграції дрібних ракоподібних у товщі океану: вранці - до освітленої прогрітої сонцем поверхні води, де багато корму, вночі - на глибину). Для здійснення активної міграції тварині необхідне біологічне відчуття часу та напрямку.
Міграції відмічені в різноманітних груп тварин. Найбільш відомими мігруючими тваринами є птахи і риби. Багато видів птахів з настанням холодів і нестачі кормів летять на південь, у теплі краї. Однак до сезону розмноження вони повертаються додому - до тих місць, де народилися. Сивка бурокрила (мал. 270), що відлітає наприкінці літа на зимівлю за 13 тис. км від місця свого гніздування, наступної весни влаштовує гніздо зазвичай не далі ніж кілька метрів від торішнього.
Серед риб яскравим мігруючим видом є прісноводний вугор європейський, який живе у прісних водоймах Європи, а на нерест вирушає в Саргасове море (мал. 271). Дрібні новонароджені личинки розносяться океанічними течіями, а потім пливуть до гирл річок, з яких пливли на нерест їхні батьки, і піднімаються вгору за течією.
Мал. 271.1. Дорослий річковий вугор. 2. Личинка річкового вугра. 3. Маршрут міграції річкового вугра
Мал. 272. Сьомга
Мал. 273. Зелена морська черепаха
Як дорослі риби знаходять шлях до Саргасового моря? Учені припускають, що їм допомагають глибинні течії, а також орієнтація за температурою, солоністю води та запахами.
За запахами, на думку дослідників, орієнтуються лососеві риби (горбуша, сьомга (мал. 272), кета, нерка та інші). Їхні мальки вилуплюються з ікри у проточній воді річок. Через рік або два молодь більшості видів лососевих відпливає в море. Досягнувши статевої зрілості, риби повертаються на нерест саме в ту річку, де вилупилися з ікринок. Знаходити правильний шлях їм дає змогу здатність реагувати на запах, що закарбувався з народження.
Ще одна тварина, яка регулярно пересувається на тисячі кілометрів до місця розмноження, - зелена морська черепаха (мал. 273).
Міграції властиві багатьом видам ссавців. Так, на сотні й навіть тисячі кілометрів мігрують деякі копитні (північний олень, антилопа гну), ластоногі, китоподібні, а також кажани (мал. 274). Ці кочівлі здійснюються щороку за певними міграційними шляхами.
Серед комах міграції властиві представникам різноманітних рядів. Наприклад, деякі види сарани, які в пошуках їжі перелітають на сотні кілометрів і спустошують посіви культурних рослин (мал. 275, 1, 2).
Серед метеликів теж відомі види, що мігрують. Найвідомішим мігруючим метеликом є данаїда монарх (мал. 275, 3). Протягом міграції метелик у здовж Американського континенту пролітає понад чотири тисячі кілометрів. До міграцій здатні й метелики, які живуть в Україні. Наприклад, сонцевик будяковий (мал. 275, 4) зимує в Північній Африці. Там він розмножується, і нове покоління мігрує на північ, де виводиться літнє покоління метеликів. Наприкінці літа метелики цього покоління мігрують назад в Африку.
Мал. 274. Види ссавців, у яких відбуваються мiгpaції: 1 - північний олень; 2 - кажан бразильський складчастогуб
Maл. 275 Комахи, яким властиві міграції: 1 - самець перелітної сарани; 2 - зграя перелітної сарани; 3 - данаїда монарх; 4 - сонцевик будяковий
Біологічний словничок: таксис, хомінг, міграції.
УЗАГАЛЬНЕННЯ ЗНАНЬ
Однією з найпростіших форм просторової орієнтації є таксис - спрямований рух тварини стосовно якогось чинника. Таксис буває позитивний і негативний.
Однією з найдосконаліших навігаційних систем є ехолокація, за якої тварина видає високочастотні звукові сигнали й виявляє предмети за відлунням, що відбивається від них.
Здатність тварини за певних умов вертатися зі значної відстані на свою ділянку проживання має назву «хомінг», або «інстинкт повернення додому».
Періодичне переміщення тварин між середовищами життя, що істотно відрізняються і просторово віддалені одне від одного, має назву «міграції».

Користуючися різними джерелами інформації, підготуйте міні-проект на тему «Чому мігрують тварини».
Цікаво!
•  Гнізда гімалайських сапанганів цілком складаються із загустілої слини цих птахів. Вони є відомим делікатесом китайської кухні. Їх уживають у їжу під назвою «ластівчині гнізда».
•  Гуахаро - великий (розміром з курку) довгокрилий нічний птах. Поширений на півночі Південної Америки, де мешкає в лісах з великими печерами. Птах здійснює сезонні кочівлі, переміщуючись від печер, де він розмножується, у пошуках фруктових дерев. Нині більшість печер, де гніздяться гуахаро, перебувають під охороною в національних парках. Раніше, зокрема в Болівії, місцеве населення вільно полювало на цих птахів у печерах заради їх смачного й жирного м'яса.
• Лабораторні дослідження показують, що кажан з розмахом крил 40 см може пролетіти в повній темряві крізь сітку з вічком 14*14 см з нейлонових ниток завтовшки всього 80 мкм.
• Риби-слоники для орієнтування в просторі, пошуку корму й виявлення хижаків використовують власне електромагнітне поле, яке генерують особливими м'язами.

Немає коментарів:

Дописати коментар