середа, 24 лютого 2016 р.

Умовні рефлекси.Набута поведінка. Матеріал для учнів 9 класу.


                                       Вища нервова діяльність

Вища нервова діяльність — це
сукупність нервових процесів, що визначають поведінку й психічні характеристики індивіда. Є проявом умовно-рефлекторної функції кори головного мозку, яка забезпечує адаптацію організму до умов зовнішнього середовища, що змінюються.
Рефлекс — це специфічна реакція нервової системи організму у відповідь на дію подразника. розрізняють природжені (безумовні) та набуті (умовні) рефлекси.

                                          Характеристика рефлексів 
Рефлекс
безумовний (природжений)
умовний (набутий)
Генетично закріплений, передається в спадок, є видовим
Генетично не закріплений, формується індивідуально
Однотипний вияв у різних індивідів
Вияви індивідуальні
Формується в головному мозку до народження дитини, утворення не залежить від умов
Осередки рефлексів утворюються протягом
життя, утворення залежить від низки умов:
1)    дія умовного подразника має за часом збігатися з дією безумовного;
2)    умовний подразник має неодноразово підкріплюватися дією безумовного;
3)    дія умовного подразника має передувати дії безумовного
Стійкий, конкретна програма рефлекторних дій зберігається протягом життя. Кількість обмежена
Мінливі, у разі відсутності умов виявлення та подразника рефлекси можуть загасати, за необхідності формуються нові
Рефлекторні дуги сталі, замикаються в спинному мозку та стовбурі головного мозку
Рефлекторні дуги тимчасові, замикаються в передньому мозку
Центри рефлексів розташовані в підкіркових ядрах, стовбурі мозку та спинному мозку
Центри рефлексів розташовані в корі великих півкуль
Біологічне значення: забезпечують виживання після народження, є основою для формування умовних рефлексів, підтримують гомеостаз організму, забезпечують узгодженість функцій органів і систем
Біологічне значення: забезпечують пристосування організму до нових умов середовища

Формування

Вияв

                    Класифікація рефлексів
                        Загальна схема умовно-рефлекторної дуги
Рефлекси
безумовні
умовні
Харчові: ковтання, смоктання, секреція травних соків
Штучні: вироблені на подразник, що не належить до безумовних (світло, звук)
Захисні: чхання, кашель, моргання, відсмикування кінцівки в разі ушкодження
Натуральні: вироблені на подразники, які тісно пов’язані з безумовним подразником або є його властивістю (смак, запах їжі)
Дихальні: дихальні рухи, що забезпечують вдих і видих
Життєві: харчові, захисні та ін.
Орієнтувальні: повертання голови, тулуба в бік специфічного подразника
Рефлекси саморозвитку: ігровий, дослідницький тощо
Статеві: статева поведінка, розмноження й турбота про потомство
Позитивні: мають безумовне підкріплення, викликають відповідну реакцію.
Негативні: безумовне підкріплення відсутнє, не викликають адекватної реакції, гальмують її
Інстинкт: складна система безумовних рефлексів, генетично закріплена послідовність дій
Екстрацептивні: ґрунтуються на зорових, слухових, тактильних, температурних, смакових, нюхових умовних сигналах.
Інтероцептивні: ґрунтуються на механічних, хімічних та інших умовних сигналах


Гальмування — це процес, що веде до ослаблення або зупинки проведення збудження нервовими волокнами, а також до припинен-
ня певних реакцій організму. За характером процесів розрізняють зовнішнє (безумовне) і внутрішнє (умовне) гальмування.
Гальмування
Зовнішнє гальмування формується у відповідь на дію більш сильного, біологічно значущого чи несподіваного нового подразника. При цьому в корі головного мозку утворюється новий осередок збудження, вияв попереднього рефлексу слабшає або припиняється. Зовнішнє гальмування забезпечує адекватну реакцію у змінених умовах
Внутрішнє гальмування виникає в разі стійкої відсутності підкріплення умовного подразника безумовним, дозволяє набувати нових умовних рефлексів і позбавлятися старих, що втратили своє значення для організму


                                             Динамічний стереотип. Навички, звички

Характеристика навичок та звичок

Навички
Є результатом формування й закріплення умовно-рефлекторного зв’язку. Розрізняють рухові, розумові, сенсорні та навички поведінки. Рухові навички забезпечують закріплення та виконання певної послідовності рухів (писемна мова, їзда на велосипеді й ковзанах). Розумові навички є елементом розумової діяльності, виявляються під час вивчення матеріалу, спостереження, розподілу та концентрації уваги. Сенсорні навички сприяють формуванню різноманітних видів сенсорної чутливості, наприклад навичка сприймати текст у вигляді звукових сигналів (абетка Морзе). Навички поведінки є одним з основних компонентів формування особистості. Формуються з дитинства і виявляються в нормах поведінки в конкретних умовах
Звички
Це внутрішня потреба здійснювати певні дії. Розрізняють позитивні та негативні звички. До позитивних належать: звичка дотримання правил особистої гігієни, розпорядку дня і харчування, вони чинять позитивний вплив на організм людини та розвиток його особистості. Негативна звичка — це потреба у виконанні дій, які несприятливо впливають на стан здоров’я людини, його особистість, стан у суспільстві. До негативних звичок належать паління, наркоманія та ін.

Немає коментарів:

Дописати коментар