середа, 17 лютого 2016 р.

Слухова, смакова, нюхова сенсорні системи. Матеріал для учнів 9 класу.



Взаємозалежність будови та функцій органів слуху 


будова слухового аналізатора
Слух є функцією організму, яка забезпечує сприймання звуку. Звук — це коливання частинок, що складають середовище
Для звуку характерні сила (амплітуда коливань), частота (кількість періодичних коливань) і тембр або звуковий спектр (додаткові періодичні коливання)
Органом, здатним сприймати звуки, є вухо. Людське вухо сприймає звуки з частотою від 40 до 20 000 Гц. Із віком чутливість до високих звуків зменшується

Характеристика слухового аналізатора


Вид органа слуху
Будова
Функція
Складається з вушної раковини й зовнішнього слухового проходу.
Вушна раковина:
—    утворена еластичним хрящем, вкрита шкірою;
—    має характерні закрути, необхідні для спрямування звукових коливань у слуховий прохід.
Зовнішній слуховий прохід:
—    має вигляд трубки, вистеленої шкірою;
—    шкіра вкрита тонкими волосками;
—    у просвіт проходу відкриваються протоки залоз, що секретують вушну сірку;
—    межує із середнім вухом, на межі розташована барабанна перетинка (тонкий пружний шар шкіри)
Уловлювання та спрямування звукових коливань у просвіт слухового проходу Волоски й секрет залоз (вушна сірка) перешкоджають потраплянню мікроорганізмів у середнє вухо Передача звукових коливань у середнє вухо
Порожнина, відокремлена від зовнішнього вуха барабанною перетинкою, а від внутрішнього — перетинкою овального вікна. У порожнині середнього вуха розташовані слухові кісточки, з’єднані рухомими суглобами: молоточком, стремінцем і коваделком. Порожнина середнього вуха заповнена повітрям і сполучена з носоглоткою слуховою трубою
Ідентифікація звуку. Захист від перепадів атмосферного тиску
Кістковий лабіринт, розташований у скроневій кістці. У лабіринті є завитка, півколові канали та при-сінок. Завитка та присінок беруть участь у передачі звуку. Основа завитки звернена до внутрішнього слухового проходу. Усередині кісткової капсули розташовані дві мембрани — базилярна та рейснерова, що ділять завитку на три частини: верхню, середню й нижню. Верхня частина — сходи присінка, нижня — барабанні сходи, середня — завиткова протока. Верхня й нижня частини заповнені перилімфою, середня містить ендолімфу. На базилярній мембрані розташований апарат звукосприймання — спіральний орган, що містить звукові рецептори, які передають збудження волокнам слухового нерва, а потім — у слухову зону кори півкуль. Півколові канали та ділянка присінка є частиною апарату рівноваги
Передача звуку у вищі відділи центральної нервової системи

Схема поширення звукових хвиль

Схема поширення звукових хвиль у вусі людини

Будова отолітового апарату

 Будова отолітового апарату

Апарат рівноваги

апарат рівноваги
У разі зміни положення тіла волоскові (рецепторні) клітини переміщуються і своїм тиском подразнюють інші рецепторні клітини; отриманіімпульси передаються в кору великих півкуль.
У відповідь рефлекторно змінюються тонус м’язів і положення тіла в просторі.

           Сенсорна система нюху та смаку

Будова нюхового аналізатора

Органом нюху є ніс. На слизовій оболонці носа розташовані хімічні рецептори, здатні вловлювати мінімальні концентрації речовини й ідентифікувати її.
Слизова оболонка носової порожнини містить нюхові клітини трьох типів — сенсорні, підтримувальні та базальні. Довгі відростки нюхових клітин є складовою частиною нюхового нерва. Подразник у вигляді частинок запашних речовин потрапляє на нюхову клітину,
активує її, енергія подразнення перетворюється в нервовий імпульс, який по нюховому нерву потрапляє в нюхову зону скроневої частки кори.

будова органу нюху, нюхового аналізатору

Органом нюху є ніс. На слизовій оболонці носа розташовані хімічні рецептори, здатні вловлювати мінімальні концентрації речовини й ідентифікувати її.
Слизова оболонка носової порожнини містить нюхові клітини трьох типів — сенсорні, підтриму-вальні та базальні. Довгі відростки нюхових клітин є складовою час
тиною нюхового нерва. Подразник у вигляді частинок запашних речовин потрапляє на нюхову клітину, активує її, енергія подразнення перетворюється в нервовий імпульс, який по нюховому нерву потрапляє в нюхову зону скроневої частки кори.

Будова органа смаку

будова органу смаку
Смакові рецептори (периферичний відділ смакового аналізатора) здебільшого розташовані на поверхні язика, а також на слизовій оболонці щік і піднебіння. Рецептори розташовані в смакових цибулинах. Кожна цибулина містить 30— 80 рецепторних клітин. На язику смакові цибулини входять до скла-
ду грибоподібних сосочків. Подразнення у вигляді хімічних сполук активують смакові рецептори, що передають збудження нервовими волокнами в сенсорну зону кори великих півкуль. Язик має чіткі межі смакової чутливості до певного типу смаку.


загрузка...

Немає коментарів:

Дописати коментар