Дистанційне навчання. Загальна характеристика сенсорних систем. Матеріал для учнів 9 класу.

Сенсорні системи, або аналізатори. Загальна характеристика сенсорних систем: слухова, зорова, сенсорна система нюху та смаку

Сенсорна система — це система організму, що забезпечує сприйняття й перероблення інформації про зміни довкілля та стан внутрішньо-

го середовища організму. Органи, які сприймають інформацію й передають у вищі відділи, називаються аналізаторами.

Сенсорні системи людини та їх аналізатори

Структура сенсорної системи

Рецептори формують периферичний відділ аналізатора. Це спеціальні органи та клітини, здатні сприймати специфічну інформацію, а також трансформувати енергію подразнення в електричний імпульс і таким чином передавати інформацію. Нервове волокно та провідникові шляхи спинного мозку утворюють провідниковий відділ аналізатора. Здатні передавати виниклі в рецепторах нервові імпульси до центральної нервової системи.

Підкіркові центри й зони аналізаторів на корі великих півкуль формують центральний відділ аналізатора. Він є головним сенсорним відділом, де обробляється отримана інформація та формується відповідь. До центрального відділу належать сенсорні зони асоціативної кори великих півкуль (зорова, слухова, смакова, нюхова, загальної чутливості).

Загальний принцип роботи сенсорних систем

Слухова сенсорна система

Будова слухового аналізатора

Слух є функцією організму, яка забезпечує сприймання звуку. Звук — це коливання частинок, що складають середовище

Для звуку характерні сила (амплітуда коливань), частота (кількість періодичних коливань) і тембр або звуковий спектр (додаткові періодичні коливання)

Органом, здатним сприймати звуки, є вухо. Людське вухо сприймає звуки з частотою від 40 до 20 000 Гц. Із віком чутливість до високих звуків зменшується

Характеристика слухового аналізатора

Вид органа слуху	Будова	Функція
	Складається з вушної раковини й зовнішнього слухового проходу. Вушна раковина: —    утворена еластичним хрящем, вкрита шкірою; —    має характерні закрути, необхідні для спрямування звукових коливань у слуховий прохід. Зовнішній слуховий прохід: —    має вигляд трубки, вистеленої шкірою; —    шкіра вкрита тонкими волосками; —    у просвіт проходу відкриваються протоки залоз, що секретують вушну сірку; —    межує із середнім вухом, на межі розташована барабанна перетинка (тонкий пружний шар шкіри)	Уловлювання та спрямування звукових коливань у просвіт слухового проходу Волоски й секрет залоз (вушна сірка) перешкоджають потраплянню мікроорганізмів у середнє вухо Передача звукових коливань у середнє вухо
	Порожнина, відокремлена від зовнішнього вуха барабанною перетинкою, а від внутрішнього — перетинкою овального вікна. У порожнині середнього вуха розташовані слухові кісточки, з’єднані рухомими суглобами: молоточком, стремінцем і коваделком. Порожнина середнього вуха заповнена повітрям і сполучена з носоглоткою слуховою трубою	Ідентифікація звуку. Захист від перепадів атмосферного тиску
	Кістковий лабіринт, розташований у скроневій кістці. У лабіринті є завитка, півколові канали та при-сінок. Завитка та присінок беруть участь у передачі звуку. Основа завитки звернена до внутрішнього слухового проходу. Усередині кісткової капсули розташовані дві мембрани — базилярна та рейснерова, що ділять завитку на три частини: верхню, середню й нижню. Верхня частина — сходи присінка, нижня — барабанні сходи, середня — завиткова протока. Верхня й нижня частини заповнені перилімфою, середня містить ендолімфу. На базилярній мембрані розташований апарат звукосприймання — спіральний орган, що містить звукові рецептори, які передають збудження волокнам слухового нерва, а потім — у слухову зону кори півкуль. Півколові канали та ділянка присінка є частиною апарату рівноваги	Передача звуку у вищі відділи центральної нервової системи

Схема поширення звукових хвиль

Будова отолітового апарату

 

Апарат рівноваги

У разі зміни положення тіла волоскові (рецепторні) клітини переміщуються і своїм тиском подразнюють інші рецепторні клітини; отриманіімпульси передаються в кору великих півкуль.
У відповідь рефлекторно змінюються тонус м’язів і положення тіла в просторі.

До периферичної частини зорового аналізатора належать очне яблуко та допоміжний апарат ока, розташовані в ділянці очниці черепа.

Око є парним органом, має кулясту форму з більш опуклою передньою частиною.

 Зорова сенсорна система

До периферичної частини зорового аналізатора належать очне яблуко та допоміжний апарат ока, розташовані в ділянці очниці черепа.
Око є парним органом, має кулясту форму з більш опуклою передньою частиною.

Будова зорового аналізатора

Будова очного яблука

Відділ органа	Будова	Функція
Наружна оболонка
Фіброзна оболонка:	Фіброзна оболонка є непрозорою капсулою, утвореною сполучною тканиною. Має два відділи: задній — склеру — і передній — рогівку
— білкова оболонка (склера)	Утворена щільною волокнистою сполучною тканиною. У шарі тканини переплетені колагенові й еластичні волокна	Захищає внутрішнє ядро ока, зберігає його форму
— рогівка	Утворена сполучною тканиною, позбавлена кровоносних судин. Є прозорою й має високі світлозаломні властивості	Пропускає та заломлює промені світла, захищає око від механічних, хімічних ушкоджень, мікроорганізмів

Відділ органа	Будова	Функція
Середня оболонка
Судинна оболонка:	Судинна оболонка багата на кровоносні судини. Складається з власне судинної оболонки, війкового тіла й райдужної оболонки	Живлення очного яблука, сприйняття й передача світла до кришталика
— райдужна оболонка	Райдужка містить пігментні клітини, де розташований пігмент, що визначає колір очей. У центрі райдужки є отвір — зіниця. Навколо зіниці розміщені кругові м’язи, внаслідок скорочення яких зіниця звужується. Вона змінює свій діаметр рефлекторно, залежно від інтенсивності освітлення	Пропускання світла
— війкове тіло	Розташовується в передній частині судинної оболонки. Складається з м’язів і зв’язок, до яких прикріплена капсула кришталика. М’язи війкового тіла змінюють кривизну кришталика	Зміна кривизни кришталика
— власне судинна оболонка	Займає задню частину очного яблука. Багата на кровоносні судини. Містить чорний пігментний шар, що поглинає світло	Живлення очного яблука й поглинання світла
Внутрішня оболонка
Світлочутлива сітківка	Сітківка містить світлочутливі рецептори: палички та колбочки. Центр сітківки більше заповнений колбочками, периферія — паличками (жовта пляма). Світлочутливі клітини — палички та колбочки — здатні перетворювати енергію світла в енергію нервового імпульсу й у такий спосіб передавати збудження у вищі відділи головного мозку	Колбочки сприймають колір, форму та деталі об’єкта, забезпечують денний зір. Палички сприймають форму й забезпечують зір за умов слабкого освітлення
Ядро очного яблука
Кришталик	Є прозорою еластичною двоопуклою лінзою. Розташований за зіницею. Судини й нерви відсутні. Занурений у капсулу, сполучену з війковим тілом. Скорочення цих м’язів приводить до зміни кривизни кришталика	Заломлює світлові промені, що входять в око, і фокусує їх на сітківці. Змінюючи кривизну, кришталик забезпечує «далекий» і «короткий» («ближній») зір
Склисте тело	Заповнює всю порожнину очного яблука за кришталиком. Має вигляд зовсім прозорої желеподібної маси, не має кровоносних судин	Має світлозаломну здатність, підтримує внутріш-ньоочний тиск
Водяниста волога	Між кришталиком і райдужкою розташована задня камера ока, між рогівкою і райдужкою — передня камера. Водяниста волога заповнює порожнини камер	Підтримує форму ока завдяки гідростатичному тиску водянистої вологи та склистого тіла
Зоровий нерв	Фоторецептори сполучаються з нервовими клітинами, потім — із нервовим волокном (зоровим нервом). Місце виходу зорового нерва із сітківки називається сліпою плямою, бо воно позбавлене фоторецепторів	Передача зорової інформації в зорову кору великих півкуль

Характеристика допоміжного апарату ока

Відділ	Будова	Функція
Слізний апарат: —    слізна залоза; —    слізний мішок; —    носослізний канал	Слізна залоза розташована у верхньому зовнішньому кутку орбіти. Протоки слізної залози виходять у слізний мішок. Носослізним каналом сльоза потрапляє в носову порожнину	Сльоза постійно омиває очне яблуко, не даючи рогівці пересихати. Слізна рідина містить речовину з бактерицидною властивістю
Руховий апарат	Утворений посмугованими м’язами. До його складу належать косі та прямі м’язи ока	Рух очного яблука в очниці
Брови	Брови — це волосся, що росте над очима	Захист очей від поту
Повіки	Є шкірними складками з віями. Повіки здатні стулятись і розтулятись	Моргання, що є безумовним рефлексом, захищає рогівку від вітру, пилу, дрібних частинок
Кон’юнктива	Утворена сполучною тканиною. Вкриває внутрішню частину повіки й передній відділ очного яблука	Зменшує тертя між повікою та очним яблуком під час моргання

Схема утворення зображення на сітківці

Сенсорна система нюху та смаку

Будова нюхового аналізатора

Органом нюху є ніс. На слизовій оболонці носа розташовані хімічні рецептори, здатні вловлювати мінімальні концентрації речовини й ідентифікувати її.
Слизова оболонка носової порожнини містить нюхові клітини трьох типів — сенсорні, підтримувальні та базальні. Довгі відростки нюхових клітин є складовою частиною нюхового нерва. Подразник у вигляді частинок запашних речовин потрапляє на нюхову клітину,
активує її, енергія подразнення перетворюється в нервовий імпульс, який по нюховому нерву потрапляє в нюхову зону скроневої частки кори.

Органом нюху є ніс. На слизовій оболонці носа розташовані хімічні рецептори, здатні вловлювати мінімальні концентрації речовини й ідентифікувати її. Слизова оболонка носової порожнини містить нюхові клітини трьох типів — сенсорні, підтриму-вальні та базальні. Довгі відростки нюхових клітин є складовою час

тиною нюхового нерва. Подразник у вигляді частинок запашних речовин потрапляє на нюхову клітину, активує її, енергія подразнення перетворюється в нервовий імпульс, який по нюховому нерву потрапляє в нюхову зону скроневої частки кори.

Будова органа смаку

Смакові рецептори (периферичний відділ смакового аналізатора) здебільшого розташовані на поверхні язика, а також на слизовій оболонці щік і піднебіння. Рецептори розташовані в смакових цибулинах. Кожна цибулина містить 30— 80 рецепторних клітин. На язику смакові цибулини входять до скла-

ду грибоподібних сосочків. Подразнення у вигляді хімічних сполук активують смакові рецептори, що передають збудження нервовими волокнами в сенсорну зону кори великих півкуль. Язик має чіткі межі смакової чутливості до певного типу смаку.