Мислення. Свідомість
Ви дізнаєтесь про процеси пізнання в мозку людини; різницю у виникненні абстрактного і конкретного мислення; свідомість та підсвідомість.
На чому базується мислення? В чому відмінність свідомості і самосвідомості? Як формується мова? Чому є випадки, коли людина після травми чи хвороби втрачає здатність промовляти слова, хоча й розуміє мову?
Вивчаючи матеріал попередніх параграфів ви, мабуть, зауважили, що велика кількість досліджень функціонування організму людини вивчається на тваринах, зокрема ссавцях. Навіть, перші
експерименти по вивченню умовних рефлексів, які стали основою вчення про ВНД, проводили на собаках. Чим же ВНД людини відрізняється від тварин? Особливістю ВНД людини є здатність сприймати усну та письмову мову. Ця здатність розвинулась завдяки наявності у людини першої і другої сигнальної систем, на відміну від тварин, у яких є лише перша.
Перша сигнальна система — система організму, що забезпечує формування конкретного (безпосереднього) уявлення про навколишню дійсність за допомогою умовпих зв’язків. Сигналами для першої сигнальної системи служать предмети, явища і окремі їх властивості (запах, колір, форма). Перша сигнальна система — основа безпосереднього відображення об’єктивної реальності у формі відчуттів і сприймання. Забезпечує предметне конкретне мислення.
Друга сигнальна система — це апалітико-сиптетичпа діяльність кори головного мозку, яка проявляється в мовних умовпих рефлексах, що формуються на особливі подразники — слова. Друга сигнальна система — це відображення навколишньої дійсності шляхом узагальнення абстрактних понять з допомогою слів. Словесна сигналізація (мова) дозволяє передавати досвід, знання предків нащадкам, що якісно відрізняє взаємодію людей від взаємодії тварин, дозволяє накопичувати знання про навколишню природу, і безмірно підвищує владу людини над навколишнім світом.
Перша та друга сигнальні системи мають загальні риси: в основі їх діяльності лежать рефлекторні механізми. Вся кора великого мозку має відношення до обох сигнальних систем, які тісно взаємодіють між собою: друга, за допомогою слів, перетворює чуттєві образи, що надходять від першої системи на поняття, уявлення. При цьому смислове значення слова, наприклад «стіл», не залежить від звучання цього поняття на різних мовах.
Мова — форма спілкування людей один з одним за допомогою сигналів (слів), що забезпечує мислення людини. Мова може бути внутрішньою, що є необхідною формою процесу мислення, і зовнішньою, за допомогою якої людина повідомляє свої думки іншим людям, а також усною і письмовою.
Фізіологічним підґрунтям мовлення є умовно-рефлекторна діяльність кори вел шейх півкуль головного мозку, подразниками для якої є слова, які замінюють безпосередні предмети та їх властивості.
Слово для людини існує в трьох образах — почуте, промовлене і побачене. Існування слова пов'язане з діяльністю трьох мовних центрів — зони Брока (центр артикуляції, промовляння), зони Верніке — розуміння почутих слів і зорового центру (центру читання) (мал. 9.8). Ушкодження цих центрів внаслідок інсультів, травм чи інших порушень призводить до втрати здатності або промовляти, або розуміти слова.
Слід зазначити, що мова — це специфічно людська діяльність.
Мова виникла вперше лише в людському суспільстві. Ймовірно, виникнення мови було пов’язано зі здатністю людини працювати, тому що в процесі колективної праці виникла необхідність координувати спільні зусилля учасників трудового процесу.
Також для розвитку мови необхідний спеціальний апарат, який утворював би звуки. І такий апарат сформувався в процесі еволюції людини. Ще в ембріональному періоді волокна голосових зв’язок з’єднуються з волокнами кільцевих м’язів гортані. Це створює умови для засвоєння рухів, які забезпечують звукову мову. В цьому полягає суттєва відмінність анатомічної будови мовного апарату людини від звукового апарату людиноподібних мавп. Саме через таку відмінність будь-які спроби навчити мавп звукової мови не дають помітних результатів.
Хоча здатність голосового апарату говорити у людини вроджена, мові потрібно навчатися. Тільки з раннього дитинства у спілкуванні з іншими відбувається «(нормування мови. В цей період добре працюють імітаційні рефлекси, тому запам’ятовування та використання нових слів відбувається значно легше, ніж у дорослому віці. Критичним віком для оволодіння мовою є вік до 10 років. Пізніше здатність до розвитку иейроппих мереж для побудови центру мови втрачається. Основною функцією мови є комунікативна (забезпечення спілкування, отримання та передача інформації в усному і письмовому вигляді). Також без мови неможливе мислення. А наша внутрішня мова (діалог із самим собою) відіграє важливу роль у програмуванні нашої діяльності.
Пізнавальна діяльність — це процес відображення у психіці людини предметів та явищ навколишнього середовища, на ґрунті якого «(юрмуються знання, виникають цілі та мотиви діяльності. Послідовність етапів пізнання можна зобразити схематично: Відчуття —» сприйняття —> уявлення -» мислення (зш.і. 9.9).
Мислення — це вища форма психічного відображення, процес пізнавальної діяльності, під час якої головний мозок людини виконує складні розумові (мислиннєві) операції, використовуючи поняття, судження, умовиводи, результатом яких є припущення, прогнози, прийняття рішення. Мислення дає знання про істотні властивості, зв'язки і відношення об’єктивної реальності, здій-
снює у процесі пізнання перехід від явища до його сутності. Хоча мислення — це результат діяльності всього мозку, спостерігається функціональна асиметрія півкуль мовку (мал. 9.10).
Ліва півкуля відповідає за формування мови, абстрактно-логічне мислення, сприйняття інформації, що надходить поступово, наприклад запам'ятовування тексту при читанні. Права півкулля відповідає за образне мислення. Вона налаштована на формування конкретних образів на основі інформації від органів чуттів. Формує схильність до споглядання, повільності, мовчазності.
Свідомість — це ідеальне суб'єктивне відображення за допомогою мозку реальної дійсності у різних формах психічної діяльності людини: відчуття, сприйняття, уявлення, мислення, увага, почуття (емоції) і воля. Свідомість є вищою функцією мозку. Свідомість не успадковується, вона є результатом взаємодії мозку і суспільного життя людини. Якщо дитину позбавити спілкування
з людьми (діти, виховані тваринами), то після певного періоду у неї буде втрачена здатність розвитку людської свідомості.
Прояв свідомості досягається активацією великої кількості структур головного мозку, причому провідне значення мають кора великого мозку з найближчою підкіркою, лімбічна система, та їх взаємодія. Найважливішу роль відіграють висхідні активуючі впливи ретикулярної ((юрмації.
Вважають, що лобові частки кори великого мозку мають провідне значення для прояву вищих психічних функцій. Ураження лобових часток у людини супроводжується психічною нестійкістю, ейфорією, дратівливістю, відсутністю твердих планів, заснованих на прогнозуванні, наявністю легковажності і грубості.
Для підтримки стану свідомості необхідний певний рівень активності ЦНС. Занадто низька нейронна активність (наприклад, при наркозі або комі), чи навпаки надмірна активність (наприклад, в стані люті, при епілептичних припадках) можуть виключати свідомість. Частина інформації, яка надходить в мозок, може нами свідомо не сприйматися тобто бути на підсвідомому рівні. Експериментальним доказом того, що організм людини сприймає і обробляє таку інформацію, є досліди з виробленням захисного умовного рефлексу у відповідь на умовний подразник — звук гучністю 3-6 децибел, який не чув піддослідний-волонтер. Після 25—30 повторів поєднання безумовного подразника — удару електричним струмом і звуку гучністю 3—6 дБ, людипа-волоптер виявляв захисну реакцію лише па звук. Знання даної реакції організму використовують в рекламі, повторюючи неодноразово кадр тривалістю 1/24 с, в якому нав'язують певний продукт.
Підсвідомість — це теж результат діяльності цілісного мозку, але переважають процеси, що відбуваються в підкірці. До таких належать автоматизована діяльність (хода, біг, глибоко засвоєні норми поведінки тощо); наслідування (несвідоме копіювання дітьми поведінки дорослих); діяльність мозку під час сну, яка направлена на обробку та запам'ятовування інформації, що накопичилась впродовж дня; інтуїція, яка є джерелом припущень, гіпотез, наукових відкриттів. 1
1. Перша сигнальна система — це сукупність нервових процесів, що виникають у корі великих півкуль при безпосередньому впливі на органи чуттів чинників зовнішнього та внутрішнього середовищ. Є основою конкретного мислення; притаманна як людині, так І тваринам.
2. Друга сигнальна система — сукупність умовних рефлексів, що виникають у відповідь на слова у будь-якій формі. € основою абстрактного мислення та притаманна лише людині.
3. Мова — це унікальна властивість людини, яка дає змогу за допомогою знаків-символів (слів) озвучувати думку або виражати її в письмовій формі.
4. Мислення — це вищий рівень пізнавальної діяльності, під час якої головний мозок людини виконує складні розумові операції. Мозок має функціональну асиметрію: ліва півкуля відповідає за абстрактно-логічне мислення, а права — за образне.
5. Свідомість — це Ідеальне суб'єктивне відображення за допомогою мозку реальної дійсності у різних формах психічної діяльності людини: відчуття, сприйняття, уявлення, мислення, увага, почуття (емоції) I воля.
Перша сигнальна система, друга сигнальна система, конкретне мислення, абстрактне мислення, свідомість, підсвідомість.
Немає коментарів:
Дописати коментар