Шапинкові гриби. Матеріал для учнів 6 класу.

  

ШАПИНКОВІ ГРИБИ належать до базидіоміцетів.
Кількість видів: близько 8000 видів.
Поширення: наземні місця зростання (ліси, луки, степи, поля тощо), а гнойовик водний мешкає у воді (на всіх континентах, окрім Антарктиди).
Назва пояснюється тим, що на поверхні міцелію утворюються плодові тіла, які мають вигляд ніжки і шапки.
Умови росту шапинкових грибів: підвищена температура (+12 ... +22 °С), достатня вологість, наявність у ґрунті органічних речовин, гриби краще ростуть за безвітряної погоди.
Ріст шапинкових грибів: ріст гриба продовжується до 10 діб (за добу можуть вирости на 4-4,5 см), як він досягає найбільших розмірів і ваги, починається відмирання плодового тіла.

Тіло шапинкових грибів – це міцелій, або грибниця, що утворений гіфами.
Гіфи – система дуже довгих та розгалужених мікроскопічних ниток, що утворюється в ґрунті.

Ланцюжок видовжених безбарвних клітин утворюють гіфу, а гіфи — багатоклітинний міцелій.
Будова клітини верхівкової гіфи печериці.
Клітини гіф вкриті щільною клітинною оболонкою, основу якої складає нерозчинна у воді та хімічно стійка речовина — хітин.

Під клітинною оболонкою знаходиться клітинна мембрана.
Два ядра в цитоплазмі можна побачити через оптичний мікроскоп. 
Вакуоля містить клітинний сік, краплини олії та запаси вуглеводу (глікогену), її теж видно під оптичним мікроскопом.
Мітохондрії та рибосоми помітні під електронним мікроскопом.
У верхівковій клітині біля клітинної оболонки на самій верхівці міститься велика кількість дрібних ростових пухирців, завдяки ним росте клітина і з часом ділиться (весь міцелій гриба росте дише верхівками гіф).
Отже, клітини грибів мають еукаріотичну будову. Від клітин тварин вони відрізняються  наявністю клітинної оболонки та вакуолі а клітинним соком. Від клітин рослин вони відрізняються відсутністю хлоропластів. До поділу здатна лише верхівкова клітина гіфи.

Будова шапинкового пластинчастого гриба.


БУДОВА ШАПИНКОВОГО ГРИБА.
Грибниця у ґрунті гіфами утворює величезну поверхню для вбирання необхідних поживних  речовин, а на поверхні ґрунту утворює плодові тіла. У багатьох видів шапинкових грибів грибниця росте по колу в усіх напрямках, подібно до променів сонця, а на краях такої грибниці формуються плодові тіла грибів.

Грибниця шапинкових грибів утворює плодові тіла (плодові тіла складаються з шапинки та ніжки, або пенька). Шапинкові гриби називають макроміцетами (великими грибами), оскільки плодові тіла цих грибів можна бачити неозброєним оком.
Призначення плодових тіл – утворення спор, якому передує статевий процес.

Форми шапинки: кулеподібна, овальна, дзвоноподібна, конусоподібна, пласка.
Розмір шапинки: від 15-20 мм (у деяких видів опеньок) до 50 см у діаметрі.
Колір шапинки: коричневий, червоний, зеленкуватий, жовтий тощо.
З нижнього боку шапинки розміщуються пластинки або трубочки, на яких утворюються органи спороношення зі спорами для розмноження та поширення.
Шапинкові гриби за будовою нижньої частини шапинки.

Назва	Характеристика	Приклади грибів
пластинчасті	Нижня частина шапинки вона утворена плас­тинками, які розходяться від верхівки ніжки до краю шапинки	Сироїжки, опеньки, мухомори, бліда поганка
трубчасті	Нижня частина шапинки складається зі щільно розташованих трубочок	Білий гриб, підберезник, маслюк звичайний

Ніжка за формою може нагадувати діжку, подушку, булаву, циліндр, веретено, також усередині ніжка може мати порожнину.

Покривало – це шкірясте сплетення гіфів, що формується під час розвитку плодового тіла. Покривало може вкривати все плодове тіло, розвиватися між нижньою частиною шапинки та краєм ніжки, залишки покривала можуть залишатись на ніжці у вигляді кільця навіть після висипання спор (бліда поганка, мухомор).
Значення покривала: захищає гіменофор зі спорами від зовнішніх пошкоджень.


Шапинкові гриби за характером живлення:
• сапротрофи живляться розкладаючи залишки органічної речовини (печериця, глива звичайна, гнойовики, опеньок літній, говорушка запашна, дощовик, несправжній опеньок, грибна локшина, чортові роги);
• симбіотичні (мікоризні) організми отримують поживні речовини від рослин, з якими вони вступають у взаємовигідне співжиття – гіфами гриб поглинає з великої площі воду та мінеральні речовини, які спрямовуються до коренів рослини і виділяються в зоні контакту гриба з кореневими волосками, натомість рослина виділяє в зоні кореневих волосків розчинені у воді цукри та деякі інші органічні речовини, які вона утворила в результаті фотосинтезу (маслюк звичайний з коренями сосни, підосичник з коренями осики, підберезник з коренями берези, боровик з коренями дуба тощо).


Способи розмноження шапинкових грибів: статевий та нестатевий (спорами, вегетативно).

Статевий	Утворюються базидіоспори
Нестатевий спорами	У гіменофорі з нижнього боку шапки формуються спори (клітини, вкриті оболонкою). До моменту дозрівання їх закриває покривало. Потім ніжка видовжується, ша­пинка. розгортається, покривало розривається, спори починають висіватися. Потоки повітря розносять спори на відстані, згодом зі спор розвивається новий міцелій.
Нестатевий вегетативно	Ділянками грибниці

ЗНАЧЕННЯ ШАПИНКОВИХ ГРИБІВ У ПРИРОДІ.
• Сапротрофні шапинкові гриби мінералізують органічні рештки, беруть участь у процесах утворення ґрунтів та підвищення їх родючості.
• Шапинкові гриби споживають різні види тварин: білки, мишоподібні гризуни, борсуки, кабани, козулі, птахи, комахи, суходільні молюски тощо.
• Мікоризні гриби допомагають рослинам у живленні.

ЗНАЧЕННЯ ШАПИНКОВИХ ГРИБІВ ДЛЯ ЛЮДИНИ.
• Багато видів шапинкових грибів вживає в їжу, адже вони містять багато білків, вітамінів, необхідні людині мікроелементи (Купрум, Цинк тощо).
• Агарикальні гриби в плодових тілах містять білки, подібні до білків м'яса, наприклад,  білий гриб (боровик), маслюк, підберезник (бабка), підосичник (красноголовець), хрящ, сироїжки, опеньки.
• Деякі гриби мають цілющі властивості, антисептиками є білий гриб, печериці, дощовик, або пурхівка (порошок «пурхівка» або шматок  припиняє кровоточивість рани, вона  швидко загоюється).
• Витяжку з білого гриба використовують як діючий засіб при сильних обморожуваннях.
• Білі гриби уповільнюють ріст і розвиток ракових клітин.
• Умовно їстівні гриби, отруйні гриби, гриби у екологічно-брудних зонах збирання  завдають отруєння.
• Завдяки смаковим та харчовим якостям культивуються печериці та гливи.

ОСНОВНІ ПРАВИЛА ЗБИРАННЯ ГРИБІВ
1. Перед збиранням грибів слід добре вивчити ознаки їстівних та отруйних видів грибів місцевості.
2. Збирати лише свіжі гриби з молодими плодовими тілами, бо старі плодові тіла, хоча й приваблюють своїми розмірами, можуть містити отруйні речовини, що утворилися внаслідок обміну речовин гриба.
3. Збирати гриби в екологічно чистих місцях (подалі від великих автомобільних доріг, виробничих підприємств, місць використання отрутохімікатів, звалищ та смітників, поза зоною Чорнобильської АЕС), оскільки гриби здатні накопичувати шкідливі речовини.
4. Збираючи гриби, не руйнуйте грибницю, оскільки на наступний рік буде сформовано менше плодових тіл.
5. Не слід руйнувати плодові тіла отруйних видів грибів, адже вони - частина їжі для тварин.
6. Для збирання грибів використовуйте плетений кошик, адже поліетиленові пакети не пропускають повітря, там накопичується волога, й зібрані гриби можуть зіпсуватися.
7. При збиранні грибів краще викручувати плодове тіло гриба, зрізують ножем ті види грибів, ніжка яких ламка.
8. Перед тим як покласти гриб у кошик слід очистити гриб від ґрунту та бруду (із шапинки маслюків попередньо очищують слиз)
9. У кошику гриби розташовують так: великі й тверді гриби кладуть на дно, а зверху - дрібні й ламкі.
10. Відразу після повернення додому зібрані гриби треба ретельно почистити й порізати.
11. Усі гриби перед подальшою кулінарною обробкою потрібно добре промити.
12. Очищені й порізані гриби або відразу готують у їжу, або кладуть у холодильник для тимчасового зберігання.

Грибниця, або міцелій (від грец. мікес - гриб), - вегетативне тіло гриба, утворене гіфами.
Гіфи (від грец. гіфе - тканина) - нитки, з яких утворена грибниця.
Плодове тіло - щільне переплетення гіфів, що звичайно має форму ніжки і шапки.
Мікориза (від грецького «мікос — гриб, та «ризос — корінь) – співжиття  грибів із коренями рослин.
Базидіоспора (від грец. базидіон) - спора статевого розмноження, що утворюється на поверхні базидії.
Гіменофор - складки, на яких утворюються спори (пластинчастий або трубчастий).
Спора - спеціальна клітина для нестатевого розмноження.