субота, 19 листопада 2016 р.

Паразитичні черви. Матеріал для учнів 7 класу.

  




Паразитичні черви

Ви дізнаєтеся про явище паразитизму в природі, особливості будови й спосіб життя паразитичних червів — гельмінтів.

Хто такі глисти?


З давніх-давен люди страждають від хвороб, до яких призводять паразитичні тварини. Ці хвороби можуть вражати як самих людей, так і домашніх тварин.
Явище паразитизму, при якому один організм існує і живиться за рахунок іншого, дуже поширене в природі.
Паразитичними організмами є багато видів бактерій і грибів. Серед тварин відомо кілька десятків тисяч видів паразитів.
Проте найбільше враження на людей, напевно, справляють паразитичні черви, або гельмінти. До них відносяться найбільші за розмірами і найпомітніші паразити людей і тварин, які спричинюють тяжкі паразитарні захворювання. Цих паразитів у народі називають глистами.
Глисти — це простонародна загальна назва паразитичних червів, що походить від давньослов’янського слова «глиста», тобто «слизький, липкий».
В організмі людини може паразитувати близько 300 видів паразитичних червів. Більшість з них відноситься до двох типів: Плоскі та Круглі черви.
Тип Плоскі черви об’єднує тварин листоподібної або стрічкоподібної форми. їхнє тіло — цілісне або почленоване.
Покрив тіла плоских червів — це шкірно-м’язовий мішок, що складається зі шкірного покриву та багатошарової мускулатури під ним. Порожнини тіла у плоских червів немає. Простір між внутрішніми органами заповнений пухкою сполучною тканиною.
Газообмін плоскі черви здійснюють через поверхню тіла. Але багатьом паразитичним червам кисень для дихання взагалі не потрібен. Такі організми називаються анаеробами.

Плоскі черви, за небагатьма винятками, є гермафродитами, тобто в кожному організмі є і жіноча, і чоловіча статеві системи.
До типу Плоскі черви відносяться такі класи, як Сисуни і Стьожаки.
Представники класу Сисуни мають овальне листкоподібне тіло з двома присосками: ротовою і черевною (мал. 24). Для них характерна наявність декількох личинкових стадій, що мешкають у проміжному хазяїні, та доросла стадія, що паразитує в організмі людини або наземної тварини.
Покриви тіла сисуна являють собою шкірно-м’язовий мішок.
Травна система. Сисуни харчуються тканинами, кров’ю і вмістом кишечника хазяїна. Через ротовий отвір їжа находить у розгалужений кишечник, де остаточно перетравлюється і всмоктується, а неперетравлені залишки виводяться назовні через рот, тому що сисуни не мають анального отвору. Отже, травна система сисунів є найпримітивнішою.
Видільна система у сисунів дуже проста. В пухкій сполучній тканині є спеціальні клітини, від яких відходять видільні канальці, що відкриваються назовні в задній частині тіла.
Нервова система сисунів складається з мозкових нервових вузлів, від яких відходять нервові стовбури, з’єднані поперечними перетяжками. Органів чуття немає.
Небезпечним паразитом, що зустрічається і в Україні, є котячий сисун.
Яйця котячого сисуна для подальшого розвитку повинні потрапити у прісну водойму. Там з яєць виходять личинки, які проникають в тіло водних черевоногих молюсків. У молюску проходить розвиток кількох личинкових стадій, остання з яких, що має хвіст і може активно плавати, виходить з молюска і завдяки спеціальним ферментам проникає через шкіру в тіло другого хазяїна — риби.
Якщо людина (або тварина) з’їсть таку рибу, що була недостатньо проварена або просмажена, личинки залишаються живими і в кишечнику нового хазяїна перетворюються на дорослих паразитів, що починають продукувати яйця.
Дорослі котячі сисуни паразитують у травній системі людини, а також у котів, собак та свиней, завдаючи суттєвої шкоди своєму хазяїну.
Борються з хворобою, до якої призводить зараження котячим сисуном, перш за все завдяки профілактиці — комплексу певних дій, що повинні попереджати зараження людей або домашніх тварин збудниками хвороб, зокрема паразитами. Профілактика зараження котячим сисуном полягає у вживанні в їжу лише добре термічно обробленої прісноводної риби.
Ще один поширений у нас представник сисунів — печінковий сисун (мал. 25) — є паразитом рогатої худоби і рідко зустрічається в людини.
Розвиток печінкового сисуна (мал. 26) схожий з розвитком сисуна котячого, проте личинки печінкового сисуна розвиваються тільки в організмі молюска.
Мал. 26. Розвиток печінкового сисуна: 1 — дорослий паразит в організмі корови; 2 — яйця сисуна у зовнішньому середовищі (воді); 3 — вільноплаваюча личинка; 4 — личинкові стадії в організмі молюска (малого ставковика);
5 — личинкова стадія у воді; 6 — личинки, що прикріпилися до травинки
Личинки, що виходять з тіла молюска, пливуть ближче до берега водойми, де прикріплюються до травинок, які під час повені опинилися у воді. Після прикріплення вони вкриваються щільною оболонкою. Коли вода спадає, трава з личинками опиняється на суходолі, і травоїдні тварини, поїдаючи такі травинки, заражуються паразитами. Людина може заразитися печінковим сисуном, якщо вживатиме в їжу немиті овочі, які вирощені біля водойми, або має погану звичку жувати травинку, зірвану на березі річки чи ставка.
Клас Стьожаки. Тіло стьожаків вузьке, видовжене й почленоване. Вони мають голівку, на якій містяться гачки або присоски, призначені для прикріплення до травної системи хазяїна (мал. 27).
Будова покривів тіла, нервової та видільної систем у стьожаків і сисунів подібні. Головна відмінність стьожаків від сисунів полягає в тому, що їхнє тіло складається з багатьох члеників і у них відсутня травна система. Відсутність травної системи пояснюється тим, що стьожаки живуть у кишечнику хазяїна і тому всмоктують готові поживні речовини, із перетравленої ним їжі, через усю поверхню тіла.
Найнебезпечніші представники стьожкових червів — це ціп’як свинячий і ціп’як бичачий.
Ціп ’як свинячий (мал. 28) — це паразит людини і свійської або дикої свині.
Тіло паразита, який живе в кишечнику людини, досягає 2-3 м. У ціп’яка свинячого є куляста голівка, на якій міститься віночок з гачків. На боках голівки знаходяться також 4 присоски.

Паразит продукує тисячі яєць в міцній оболонці (мал. 29). Яйця потрапляють у навколишнє середовище, а потім з їжею в шлунок свині. Там з них виходять личинки, які крізь стінки шлунка проникають у кровоносні судини і розносяться по всьому тілу. У м’язах свині личинки ціп’яка стають схожими на невеличкі білі пухирці.
Якщо людина з’їсть м’ясо зараженої ціп’яком свині, що готувалось недостатньо довго або при недостатньо високій температурі, личинки перетворюються на дорослих паразитів, які завдають людині суттєвої шкоди, виснажуючи її організм.
Ціп’як бичачий більший за розмірами від свинячого. Тіло дорослого паразита досягає 4-10 м у довжину (є дані про паразитів завдовжки 18 м). На голівці ціп’яка бичачого є присоски, але на відміну від свинячого, немає гачків.
Яйця паразита надходять у навколишнє середовище і, разом з травою, потрапляють в організм корови. Людина заражається від погано просмаженої або провареної яловичини, в якій містяться личинки паразита.
Небезпечним паразитом є також стьожак широкий. Цим паразитом можна заразитися, якщо вживати в їжу недостатньо оброблену або сиру прісноводну рибу.
Дуже небезпечним паразитом є ехінокок (мал. ЗО). Дорослі черви паразитують в кишечнику вовків, лисиць і собак. Паразити продукують яйця, які з екскрементами потрапляють на траву або залишаються на шерсті тварин. Личинкова стадія живе в організмі рослиноїдних тварин — оленів, косуль, корів, овець, що заражаються, поїдаючи траву разом з яйцями ехінокока. Люди найчастіше заражаються, контактуючи з мисливськими або бродячими собаками, на шерсті яких є яйця цього гельмінта. Небезпека зараження людини ехінококом полягає в тому, що його личинкова стадія має вигляд пухлини розміром до 40 см, яка може утворюватися в різних органах, найчастіше в печінці. Видалити її можна лише завдяки хірургічному втручанню.
Тип Круглі черви. Круглі черви — це група тварин, які мають видовжене, не поділене на частини, тіло. Воно кругле в поперечному перерізі (звідси і назва). У круглих червів є порожнина тіла, що заповнена рідиною.
Тіло круглих червів вкрите багатошаровою щільною кутикулою, яка захищає від несприятливих умов середовища. Проте, для того щоб рости, круглим червам необхідно періодично линяти — скидати тісну кутикулу і утворювати нову. Під кутикулою знаходиться шар поздовжніх м’язів.


Кутйкула — шар щільної речовини, що вкриває поверхню тіла тварин і виконує захисну функцію.
Травна система круглих червів досконаліша ніж у сисунів: починається з рота і закінчується анальним отвором.
Кровоносної і дихальної систем у круглих червів немає, газообмін вони здійснюють через усю поверхню тіла. Багато видів круглих червів є анаеробами.
Нервова система круглих червів має таку ж будову, як у сисунів. Органи чуття примітивні, особливо у паразитів.
Статева система. Розмножуються круглі черви статевим способом. Вони є роздільностатевими організмами.
Різноманітність та значення. На сьогодні відомо більше 100 тис. видів круглих червів, більшість з яких є мешканцями водойм і ґрунтів. Але багато круглих червів є паразитами рослин, тварин і людини. Серед паразитів людини, що зустрічаються в Україні, найпоширеніші людська аскарида і гострик.
Тіло аскариди людської (мал. 31) має веретеноподібну форму і жовтий колір. Паразитують аскариди в кишечнику людини. Яйця аскариди потрапляють в організм людини з немитими овочами, фруктами або з брудною водою. Тому хвороба, яку спричинюють аскариди, називається аскаридоз або «хвороба немитих рук».
З яєць в кишечнику людини виходять личинки, які з часом перетворюються на дорослих аскарид. Ці паразити погіршують обмін речовин ураженої людини та можуть викликати алергічні реакції.
Гострики (мал. 32) — маленькі черви білуватого кольору. Зараження людини гостриками відбувається внаслідок недотримання правил особистої гігієни. Найчастіше заражаються діти через немиті руки, іграшки та інше.

Висновки

1.    Паразитизм — це форма відносин у природі, при яких один організм існує й живиться за рахунок іншого.
2.    Паразитичні черви (гельмінти) є представниками типів Плоскі черви і Круглі черви.
3.    Представники класу Сисуни (тип Плоскі черви) мають овальне листоподібне тіло з двома присосками (ротовою та черевною) і травну систему без анального отвору.
4.    Представники класу Стьожаки (тип Плоскі черви) мають видовжене почленоване тіло і голівку з органами прикріплення, не мають травної системи і поглинають поживні речовини через поверхню тіла.
5.    Тіло Круглих червів не почленоване і вкрите кутикулою. Вони мають порожнину тіла, що заповнена рідиною.
6.    Плоскі черви — гермафродити, тобто в одному організмі розвиваються і чоловічі, і жіночі статеві залози, а круглі черви є роздільностатевими організмами.
7.    Для запобігання зараження паразитичними червами необхідно дотримуватися правил особистої гігієни та споживати м’ясо і рибу, які достатньо термічно оброблені.

Немає коментарів:

Дописати коментар