Головоногі молюски
Головоногі молюски (Cephalopoda) - це клас безхребетних тварин типу молюсків. 800 видів головоногих, що живуть зараз, і 8000 вимерлих відносяться до даного класу. Вони розділені на два підкласи: чотиризяброві (Tetrabranchia), до яких відноситься тільки один рід кораблик і вимерла група амонітів; і двозяброві (Dibranchia), що об'єднують кальмарів, каракатиць, восьминогів та ін., а також вимерла група - белемнитів. Розміри їх варіюють від 1 см до 180 см. Свою назву головоногі молюски отримали через розташований в головному відділі м'язистий органу руху - ногу, яка перетворилася у вінець зі щупалець.
Головоногих
молюсків вважають найрозвиненішими з усіх молюсків. Найбільшого
розвитку у них досягла кровоносна система, яка має замкнутий круг. Кров
має блакитний колір і приводиться в рух скороченнями трьох сердець:
головним і двома зябровими. Також високорозвинена нервова система, яка
представлена великим головним мозком, утвореним злитими нервовими
вузлами, і покритим хрящовим черепом. Прекрасно розвинені органи чуття,
особливо очі , які мають складну будову, що нагадує очі риб, а гострота
зору не поступається очам людини. Головоногі - двобічносиметрічні
тварини, у них немає зовнішньої раковини (крім наутилусів), на відміну
від інших представників молюсків.Будова
У головоногих тіло складається з голови і тулуба. Голова, здебільшого, велика, ширше від мантії і відділена від неї шийним перехватом. На голові розташовані очі та щупальця, які вінцем оточують рот молюска. Очі розташовані у поглибленнях хрящового черепа, кожне з яких складається з рогівки, райдужної оболонки із зіницею, яка може звужуватися і розширюватися, кришталика і сітківки, а також повіка, яке закриває око. Наутилуси мають дуже примітивні щупальця. Вищі (двозяброві) головоногі забезпечені 8 або 10 щупальцями, дуже м'язистими із присосками на внутрішній поверхні, що розташовані в 1-4 поздовжніх ряди. Кальмари і каракатиці, крім восьми рук, мають ще два більш довгих ловчих щупальця.До нижньої стороні голови головоногих прилягає або приростає мускулиста конічна трубка - воронка, що йде всередину мантійної порожнини, за допомогою якої головоногі плавають. Щупальця і воронка є гомологами ноги молюсків. Вода, що надходить у мантійну порожнину, з силою виштовхується через воронку при скороченні м'язів мантії, а тварина від поштовху рухається заднім кінцем тіла вперед, як ракета.
Головоногі
молюски мають невеликий ротовий отвір. У мускулистій глотці розташовані
дві міцні хітинові щелепи, а в ротовій порожнині на язикоподібному
виступі міститься хітинова радула, на зразок стрічки із рядами дрібних
зубчиків. Для травлення головоногих служать стравохід, шлунок, а також
печінка із підшлунковою залозою, які виробляють травні соки. Органами
виділення служать придатки зябрових сердець, ниркові мішки, а також
зябра.Дихання головоногих молюсків здійснюється через зябра, які розташовані у верхній частині мантійної порожнини по одній по обидві сторони маси нутрощів. При ритмічному скороченні мантії відбувається заміна води в мантійної порожнини, що забезпечує газообмін. На черевній стороні тулуба молюска лежить чорнильний мішок, який представляє собою м'язову сумку із протокою, який впадає в кишечник. Чорнильний мішок використовується для захисту від ворогів. Чорнила, змішані зі слизом і водою, різко виштовхуються молюском під час руху, утворюючи димову завісу темного кольору, яка дезорієнтує хижака, а також можуть паралізувати нюхові нерви хижих риб. Чорнильний мішок мають більшість головоногих, крім вампіротеутиса, наутилуса і деяких глибоководних восьминогів.
Більшість головоногих молюсків можуть блискавично змінювати своє забарвлення за допомогою керованих пігментних клітин - хроматофорів для мімікрії під колір навколишнього середовища. Прибережні види мають більш яскраву кольорову гаму, в порівнянні з видами, що мешкають у відкритому океані. Окрім зміни забарвлення, деякі види головоногих володіють біолюмінісценцією, тобто можуть світитися знизу, маскуючи свою тінь від ворогів або заманюючи здобич.
Розмноження
Головоногі молюски роздільностатеві, розмноження сперматофорне. Самець за допомогою щупальця-гектокотиля переносить сперматофор у мантійну порожнину самки, де відбувається запліднення яєць. Самка прикріплює яйця, вкриті товстою оболонкою, до предметів під водою, з яких згодом вилуплюються вже сформовані мальки. Головоногі молюски швидко ростуть, дозрівання відбувається до кінця першого року життя. Доведено, що тривалість їхнього життя становить 1-2 років.
Головоногі
молюски мешкають у північних і далекосхідних морях, здебільшого, у
теплих водах. Живуть на великих глибинах і біля берега; наприклад,
восьминоги воліють до дна, живуть серед каменів, скель і водоростей,
каракатиці – до піщаних грунтів , а кальмари - товщі води. Головоногі
молюски - хижі тварини, основною їжею яких є дрібна риба, а донні види
харчуються ще ракоподібними і молюсками. Основними ворогами головоногих
молюсків є риби, ссавці, особливо кашалоти, а також деякі морські птахи,
але вони добре озброєні. Їх щупальця забезпечені сотнями присосок, а
також гострими й кривими кігтями. Замість зубів у них є роговий,
гачкуватий дзьоб, яким вони із легкістю прокушують панцирі крабів і
кістки риб. Людина також вживає в їжу головоногих молюсків (наприклад,
кальмарів, каракатиць, восьминогів), тому вони є об'єктом промислу.
Немає коментарів:
Дописати коментар