Будова та функції листка
Пригадайте, що таке листок. Що таке провідні пучки, вузол і пазуха листка?
Як ви пам’ятаєте, листок - це бічна частина пагона. На відміну від стебла та кореня, листок має обмежений ріст, тобто досягає певних розмірів, після чого вже не збільшується. Основними функціями листка є фотосинтез, дихання і випаровування води.
Яка зовнішня будова листка? Зазвичай листок складається з листкової пластинки і черешка (мал. 116).
Черешок якнайкраще орієнтує листкову пластинку відносно сонячних променів. Листки із черешком називають черешковими (яблуня, малина, суниця), майже всі дерева мають такі листки. Існують листки без черешка. Такі листки називають сидячими (льон, гвоздика). У деяких рослин основа листка розростається та охоплює стебло над вузлом (пшениця, жито, кукурудза) (мал. 116).
Біля основи листків деяких рослин можна побачити особливі вирости - прилистки (мал. 116). Вони мають вигляд розміщених парами листочків (горох посівний), лусочок, колючок тощо й виконують переважно захисну функцію.
Листкові пластинки різних видів рослин мають різну форму, яка надає їм неповторності. В одних рослин вона серцеподібна, в інших -стрілоподібна, ще в інших - голчаста (мал. 117) тощо. Краї листкових пластинок також різні: у деяких рослин вони мають вирізи певної форми (клен, калина), в інших - рівні (бузок, конвалія).
Листки бувають прості та складні (мал. 118). Простий листок складається із черешка та однієї листкової пластинки. Спільний черешок складного листка несе декілька листкових пластинок, кожну з яких називають листочком.
Яким буває листкорозміщення? Листкорозміщення - це певний порядок розташування листків на стеблі. Розрізняють листкорозміщення: почер-гове (спіральне), супротивне та кільчасте (мутовчасте) (мал. 119).
За чергового, або спірального, листкорозміщення від вузла відходить лише один листок (яблуня, шипшина, пшениця), причому листки послідовно розташовані на стеблі один відносно одного по спіралі. За супротивного листкорозміщення на вузлі один навпроти одного розташовані два листки (м’ята, шавлія, калина, бузок). Коли ж від вузла відходить більше двох листків, то таке листкорозміщення називають кільчастим, або мутовчастим (олеандр, вороняче око, елодея).
Зазвичай на пагонах листкові пластинки розташовуються так, щоб якомога менше затіняти одна одну. Таке розміщення листків на рослині називають листковою мозаікою.
Яка внутрішня будова листка? Внутрішня будова листка зумовлена його функціями. Зверху та знизу листок укритий клітинами покривної тканини - шкірки (мал. 120). Її клітини щільно прилягають одна до одної, захищаючи внутрішні частини від висихання, механічних ушкоджень. Хлоропластів у більшості клітин шкірки немає. Тож ці клітини безбарвні й прозорі, завдяки чому сонячні промені легко проникають крізь них у товщу листка. Шкірку вкриває тонкий шар кутикули.
Поміж безбарвних клітин шкірки попарно розташовані клітини, що містять хлоропласти. Дві такі замикаючі клітини утворюють продихи (мал. 121). Вони переважно бобопо-дібної форми з потовщеними оболонками. Між замикаючими клітинами є щілиноподібний отвір - продихова щілина. Крізь продихи відбувається зв’язок між навколишнім середовищем і міжклітинним простором листка. Завдяки хлорофілу в замикаючих клітинах продихів на світлі здійснюється фотосинтез. Це зумовлює надходження до них води, унаслідок чого продихова щілина відкривається. Уночі, коли фотосинтез припиняється, продихові щілини закриваються. Так регулюється інтенсивність газообміну та випаровування води.
На світлі за рахунок енергії Сонця рослини здатні розкладати молекули води (Н,0), унаслідок чого виділяється кисень (О.,), потрібний для дихання всім живим істотам (пригадайте дослід, який доводить виділення кисню рослиною під час фотосинтезу).
Отже, крізь продихи в рослину надходить кисень і виділяється вуглекислий газ. Рухаючись міжклітинним простором, кисень проникає до всіх живих клітин рослинного організму. Тим самим шляхом у зворотному напрямку виділяється вуглекислий газ. Тому листок забезпечує активний газообмін між рослиною і довкіллям.
Цікаво
знати, що в переважної більшості рослин продихи містяться на нижньому
боці листка, тому сонячні промені на них не потрапляють, що сприяє
збереженню води в рослині. Плаваючі листки водних рослин (латаття) мають
продихи лише на верхній частині листкової пластинки.
Повернемося до малюнка 120. Ви бачите, що ближче до верхньої поверхні листка розміщені видовжені клітини, які нагадують стовпчики. Ці клітини щільно прилягають одна до одної, майже без міжклітинників. Вони утворюють стовпчасту тканину листка. Нижче розташовані овальні клітини, між якими є великі міжклітинники. Це губчаста тканина листка.
Найінтенсивніше фотосинтез відбувається у стовпчастих клітинах, які містять більше хлоропластів. Кількість хлоропластів у клітинах губчастої тканини менша, тому фотосинтез у них здійснюється не так активно. У цих клітинах запасаються різні речовини, наприклад крохмаль.
Міжклітинники заповнені повітрям і водяною парою. Вони сполучені з продихами і забезпечують газообмін у листку та випаровування.
Випаровування води листками забезпечує висхідний потік води поживних речовин від кореня до надземної частини. Що більше води за одиницю часу випаровуватиме рослина, то інтенсивніше її коренева система поглинатиме розчини солей із ґрунту і швидше ці розчини надійдуть до кожної клітини її надземної частини.
Випаровуючи воду, рослина знижує свою температуру і таким чином захищається від перегрівання. У спекотну погоду температура листка може бути на 4-6 °С нижчою, ніж у навколишньому повітрі.
Як ви пам’ятаєте, пластинка листка пронизана щільною сіткою провідних пучків - жилок. їхні функції - провідна та опорна. Основу жилок складають провідні тканини - ситоподібні трубки та судини. По ситоподібних трубках з листка до всіх інших органів відтікають органічні речовини, утворені під час фотосинтезу. Судини забезпечують постачання клітин листка водою та неорганічними речовинами. Волокна механічної тканини з потовщеними оболонками слугують скелетом листка.
Які бувають види жилкування листка? Розташування жилок листкової пластинки має назву жилкування. Розрізняють пірчасте, пальчасте, паралельне, дугове і вилчасте жилкування (мал. 122). Пірчасте жилкування утворює сітку завдяки багаторазовому галуженню. Воно типове для листків таких рослин, як яблуня, виноград, горох тощо. Пальчасте жилкування - у листках клена. Для паралельного жилкування характерне те, що жилки розміщені паралельно одна одній. Воно переважає у злакових (кукурудза, пшениця, жито) й деяких інших рослин (цибуля). За дугового жилкування жилки утворюють дуги. Таке жилкування характерне, наприклад, для конвалії чи подорожника. За вилчастого жилкування відгалуження жилок не з’єднуються перетинками і досягають краю листкової пластинки (деякі папороті, гінкго).
Залежно від кількості листкових пластинок листки поділяють на прості та складні.
Листок зверху та знизу вкритий покривною тканиною - шкіркою. У ній є продихи, які здатні регулювати інтенсивність газообміну та випаровування води.
Під шкіркою розміщена основна фотосинтезуюча тканина. Крізь неї проходять жилки, що надають листку міцності, забезпечують надходження до листка води та неорганічних сполук і відтікання з нього новоутворених органічних речовин. Розташування жилок листкової пластинки має назву «жилкування». Розрізняють пірчасте, пальчасте, паралельне, вилчасте та дугове жилкування.
Листкорозміщення буває супротивним, почерговим, кільчастим.
Поповніть свій біологічний словник: листкова пластинка, черешок, продихи, жилкування, листкорозміщення.
1. Визначте, чим заповнені міжклітинники в листку: з) тільки повітрям; б) тільки водою; в) повітрям і водяною парою.
2. Найбільше хлоропластів у листках міститься в клітинах: а) шкірки; б) жилок;
в) стовпчастих; г) губчастих.
Дайте відповідь на запитання
1. З яких частин складається листок?
2. Яка будова та функції продихів?
3. Які функції в листках виконують жилки?
4. Чим відрізняються прості листки від складних?
5. Які є типи листкорозміщення?
Як ви пам’ятаєте, листок - це бічна частина пагона. На відміну від стебла та кореня, листок має обмежений ріст, тобто досягає певних розмірів, після чого вже не збільшується. Основними функціями листка є фотосинтез, дихання і випаровування води.
Яка зовнішня будова листка? Зазвичай листок складається з листкової пластинки і черешка (мал. 116).
Черешок якнайкраще орієнтує листкову пластинку відносно сонячних променів. Листки із черешком називають черешковими (яблуня, малина, суниця), майже всі дерева мають такі листки. Існують листки без черешка. Такі листки називають сидячими (льон, гвоздика). У деяких рослин основа листка розростається та охоплює стебло над вузлом (пшениця, жито, кукурудза) (мал. 116).
Біля основи листків деяких рослин можна побачити особливі вирости - прилистки (мал. 116). Вони мають вигляд розміщених парами листочків (горох посівний), лусочок, колючок тощо й виконують переважно захисну функцію.
Листкові пластинки різних видів рослин мають різну форму, яка надає їм неповторності. В одних рослин вона серцеподібна, в інших -стрілоподібна, ще в інших - голчаста (мал. 117) тощо. Краї листкових пластинок також різні: у деяких рослин вони мають вирізи певної форми (клен, калина), в інших - рівні (бузок, конвалія).
Листки бувають прості та складні (мал. 118). Простий листок складається із черешка та однієї листкової пластинки. Спільний черешок складного листка несе декілька листкових пластинок, кожну з яких називають листочком.
Яким буває листкорозміщення? Листкорозміщення - це певний порядок розташування листків на стеблі. Розрізняють листкорозміщення: почер-гове (спіральне), супротивне та кільчасте (мутовчасте) (мал. 119).
За чергового, або спірального, листкорозміщення від вузла відходить лише один листок (яблуня, шипшина, пшениця), причому листки послідовно розташовані на стеблі один відносно одного по спіралі. За супротивного листкорозміщення на вузлі один навпроти одного розташовані два листки (м’ята, шавлія, калина, бузок). Коли ж від вузла відходить більше двох листків, то таке листкорозміщення називають кільчастим, або мутовчастим (олеандр, вороняче око, елодея).
Зазвичай на пагонах листкові пластинки розташовуються так, щоб якомога менше затіняти одна одну. Таке розміщення листків на рослині називають листковою мозаікою.
Яка внутрішня будова листка? Внутрішня будова листка зумовлена його функціями. Зверху та знизу листок укритий клітинами покривної тканини - шкірки (мал. 120). Її клітини щільно прилягають одна до одної, захищаючи внутрішні частини від висихання, механічних ушкоджень. Хлоропластів у більшості клітин шкірки немає. Тож ці клітини безбарвні й прозорі, завдяки чому сонячні промені легко проникають крізь них у товщу листка. Шкірку вкриває тонкий шар кутикули.
Поміж безбарвних клітин шкірки попарно розташовані клітини, що містять хлоропласти. Дві такі замикаючі клітини утворюють продихи (мал. 121). Вони переважно бобопо-дібної форми з потовщеними оболонками. Між замикаючими клітинами є щілиноподібний отвір - продихова щілина. Крізь продихи відбувається зв’язок між навколишнім середовищем і міжклітинним простором листка. Завдяки хлорофілу в замикаючих клітинах продихів на світлі здійснюється фотосинтез. Це зумовлює надходження до них води, унаслідок чого продихова щілина відкривається. Уночі, коли фотосинтез припиняється, продихові щілини закриваються. Так регулюється інтенсивність газообміну та випаровування води.
На світлі за рахунок енергії Сонця рослини здатні розкладати молекули води (Н,0), унаслідок чого виділяється кисень (О.,), потрібний для дихання всім живим істотам (пригадайте дослід, який доводить виділення кисню рослиною під час фотосинтезу).
Отже, крізь продихи в рослину надходить кисень і виділяється вуглекислий газ. Рухаючись міжклітинним простором, кисень проникає до всіх живих клітин рослинного організму. Тим самим шляхом у зворотному напрямку виділяється вуглекислий газ. Тому листок забезпечує активний газообмін між рослиною і довкіллям.
Цікаво
знати, що в переважної більшості рослин продихи містяться на нижньому
боці листка, тому сонячні промені на них не потрапляють, що сприяє
збереженню води в рослині. Плаваючі листки водних рослин (латаття) мають
продихи лише на верхній частині листкової пластинки.Повернемося до малюнка 120. Ви бачите, що ближче до верхньої поверхні листка розміщені видовжені клітини, які нагадують стовпчики. Ці клітини щільно прилягають одна до одної, майже без міжклітинників. Вони утворюють стовпчасту тканину листка. Нижче розташовані овальні клітини, між якими є великі міжклітинники. Це губчаста тканина листка.
Найінтенсивніше фотосинтез відбувається у стовпчастих клітинах, які містять більше хлоропластів. Кількість хлоропластів у клітинах губчастої тканини менша, тому фотосинтез у них здійснюється не так активно. У цих клітинах запасаються різні речовини, наприклад крохмаль.
Міжклітинники заповнені повітрям і водяною парою. Вони сполучені з продихами і забезпечують газообмін у листку та випаровування.
Випаровування води листками забезпечує висхідний потік води поживних речовин від кореня до надземної частини. Що більше води за одиницю часу випаровуватиме рослина, то інтенсивніше її коренева система поглинатиме розчини солей із ґрунту і швидше ці розчини надійдуть до кожної клітини її надземної частини.
Випаровуючи воду, рослина знижує свою температуру і таким чином захищається від перегрівання. У спекотну погоду температура листка може бути на 4-6 °С нижчою, ніж у навколишньому повітрі.
Як ви пам’ятаєте, пластинка листка пронизана щільною сіткою провідних пучків - жилок. їхні функції - провідна та опорна. Основу жилок складають провідні тканини - ситоподібні трубки та судини. По ситоподібних трубках з листка до всіх інших органів відтікають органічні речовини, утворені під час фотосинтезу. Судини забезпечують постачання клітин листка водою та неорганічними речовинами. Волокна механічної тканини з потовщеними оболонками слугують скелетом листка.
Які бувають види жилкування листка? Розташування жилок листкової пластинки має назву жилкування. Розрізняють пірчасте, пальчасте, паралельне, дугове і вилчасте жилкування (мал. 122). Пірчасте жилкування утворює сітку завдяки багаторазовому галуженню. Воно типове для листків таких рослин, як яблуня, виноград, горох тощо. Пальчасте жилкування - у листках клена. Для паралельного жилкування характерне те, що жилки розміщені паралельно одна одній. Воно переважає у злакових (кукурудза, пшениця, жито) й деяких інших рослин (цибуля). За дугового жилкування жилки утворюють дуги. Таке жилкування характерне, наприклад, для конвалії чи подорожника. За вилчастого жилкування відгалуження жилок не з’єднуються перетинками і досягають краю листкової пластинки (деякі папороті, гінкго).
Узагальнимо знання
У
більшості рослин листки черешкові, вони складаються із черешка та
листкової пластинки. За відсутності черешків листки називають сидячими.
Вони прикріплені до стебла основою листкової пластинки. У деяких рослин
основа листка розростається та охоплює стебло над вузлом.Залежно від кількості листкових пластинок листки поділяють на прості та складні.
Листок зверху та знизу вкритий покривною тканиною - шкіркою. У ній є продихи, які здатні регулювати інтенсивність газообміну та випаровування води.
Під шкіркою розміщена основна фотосинтезуюча тканина. Крізь неї проходять жилки, що надають листку міцності, забезпечують надходження до листка води та неорганічних сполук і відтікання з нього новоутворених органічних речовин. Розташування жилок листкової пластинки має назву «жилкування». Розрізняють пірчасте, пальчасте, паралельне, вилчасте та дугове жилкування.
Листкорозміщення буває супротивним, почерговим, кільчастим.
Поповніть свій біологічний словник: листкова пластинка, черешок, продихи, жилкування, листкорозміщення.
Перевірте здобуті знання
Виберіть одну правильну відповідь1. Визначте, чим заповнені міжклітинники в листку: з) тільки повітрям; б) тільки водою; в) повітрям і водяною парою.
2. Найбільше хлоропластів у листках міститься в клітинах: а) шкірки; б) жилок;
в) стовпчастих; г) губчастих.
Дайте відповідь на запитання
1. З яких частин складається листок?
2. Яка будова та функції продихів?
3. Які функції в листках виконують жилки?
4. Чим відрізняються прості листки від складних?
5. Які є типи листкорозміщення?
Немає коментарів:
Дописати коментар