Хвороби дихальної системи. Матеріал для учнів 8 класу.

  

                                            Органи дихальної системи.


Захворювання органів дихання – це порушення нормальної життєдіяльності організму людини через виникнення відхилень у будові та функціях органів дихальної системи.
Коли при деяких захворюваннях, травмах, під час хірургічних операцій людина не може дихати самостійно, апарати штучного дихання качають повітря в легені та у зворотному напрямку й таким чином імітують функцію зовнішнього дихання.

Причини захворювань органів дихання:
• інфекції від мікроорганізмів: бактерії (аденоїдити, гайморит, кашлюк, дифтерія, туберкульоз тощо), віруси (грип), спори грибів;
• фізичні й хімічні чинники (сухе, холодне, гаряче повітря; оксиди Нітрогену;  чадний газ, хронічні професійні отруєння, побутовий пил, пилок рослин, вплив радіації тощо, адже тверді пилові частинки, занурюючись в епітеліальні клітини дихальних шляхів, травмують їх, їдкі речовини легко проникають крізь слизові оболонки і відкривають шлях для проникнення збудників хвороб);
• шкідливі звички (куріння);
• переохолодження сприяє розмноженню бактерій і вірусів у організмі;
• інші хвороби;
• дихання ротом, особливо у холодну пору року;
• алергія на домішки повітря, пилок рослин, пил (бронхіальна астма);
• авітаміноз, білкове та вуглеводне голодування;
• переохолодження організму сприяє розмноженню бактерій та вірусів.

Симптоми захворювань органів дихання: набряклість слизової оболонки органа, виділення великої кількості слизу, що спричиняє кашель, підвищення температури тіла, загальна слабкість.

Класифікація захворювань органів дихання.

Інфекційні	Грип, туберку­льоз, риніт, ларингіт, фарингіт, брон­хіт, трахеїт, пневмонія, ангіна, кір, краснуха тощо
Неінфекційні	Пневмоторакс (унаслідок механічних пошкоджень); силікози (під дією цементного пилу); антракози (під дією вугільного пилу); азбестози (під дією азбестових часточок повітря); бронхіальна астма та алергічний риніт (алергічні); рак легень (онкологічні).

За місцем розташування осередку запалення розрізняють хвороби:
• горла (ларингіт, фарингіт);
• трахеї (трахеїт);
• бронхів (бронхіт);
• легенів (пневмонія).

До найпоширеніших захворювань дихальної системи належать: нежить (риніт), ангіна, бронхіт, пневмонія, грип, туберкульоз тощо.

Негативний вплив тютюнокуріння на дихальну систему.
• Тютюновий дим, крім нікотину, містить понад 200 шкідливих для організму речовин (синильна кислота, сажа, чадний газ, важкі метали, аміак, формальдегід тощо), які під час куріння проникають у дихальні шляхи та легені, зі слиною потрапляють у шлунково – кишковий тракт.
• Тютюновий дим, подразнюючи слизові оболонки дихальних шляхів, спричиняє їхнє запалення, тому слизові оболонки втрачають здатність знешкоджувати хвороботворні мікроорганізми та шкідливі речовини (саме через це багато курців часто кашляють).
• У курців значно пригнічується рух війок епітелію повітроносних шляхів.
• Частинки тютюнового диму та продукти згорання тютюну (зокрема, дьоготь) осідають на стінках бронхів та альвеол, тому втрачається їхня еластичність і здатність до самоочищення, такі легеневі пухирці злипаються і не беруть участі в газообміні, а зменшення постачання організму кисню призводить до зниження працездатності, погіршення загального самопочуття.

• Нікотином блокуються ферменти клітинного дихання.
• Нікотин шкідливий не лише для того, хто палить, бо значна його частина виділяється в повітря й отруює інших людей.
• Під впливом тютюнового диму голосові зв'язки втрачають свою еластичність, що призводить до зміни голосу.
• Куріння може стати причиною раку легень або інших органів дихання (тютюновий дим містить тисячі відомих канцерогенних речовин).

Негативний вплив тютюнокуріння на організм в цілому.
• Канцерогенні речовини тютюнового диму спричинюють рак.
• Слизові оболонки знаходяться в стані хронічного запалення, послаблена активність епітелію, тобто низькі захисні механізми.
• Паління цигарок знижує вміст кисню у крові, що погіршує показники розумової і фізичної працездатності, знижуються ефективність навчання, підвищується втомлюваність.
• Значно частіше курці хворіють бронхіальною астмою і туберкульозом.
• Загалом тривалість у результаті паління скорочується на 6-8 років.
• Смертність курців в молодому віці є на 30-40 % вищою.
• Серцево-судинна система реагує на складові частини тютюнового диму спазмами судин, потовщенням стінок, що зменшує внутрішній діаметр судин та погіршує кровопостачання внутрішніх органів.
• Курці частіше хворіють на застудні та інші захворювання, бо позбавляють себе бар’єрних функцій дихальної системи.

Симптоми накопичення вуглекислого газу в організмі: дихання стає частим і поверхневим, виникають головний біль, нудота, запаморочення, судоми м'язів, а у важких випадках — порушення ритму серця, втрата свідомості.

Гіпоксія (від грец. hypo — під, внизу), або кисневе голодування – хворобливий стан при нестачі О₂.
Симптоми гіпоксії: запаморочення, сплутаність мислення, а потім і втрата свідомості (без кисню нейрони мозку гинуть менш ніж за 10 хвилин).
Різні тканини і органи людини мають різну чутливість до гіпоксії: під час зупинки дихання першим страждає мозок, а потім — серце.

ХВОРОБИ ПОРУШЕННЯ ОРГАНІВ ДИХАННЯ.
ПНЕВМОТОРАКС – розрив плеври, що спричиняє надходження повітря до плевральної порожнини й спадання легень.
Причини хвороби: травми, що супроводжувалася порушенням цілісності грудної порожнини.
Основні симптоми: задишка та біль у грудній клітці, утрата свідомості внаслідок асфіксії (ядухи).
При пневмотораксі постраждалий потребує невідкладної допомоги, яка полягає в накладанні пов'язки, що припиняє надходження повітря до плевральної порожнини. Поки цілісність грудної порожнини не буде поновлена, постраждалому необхідно робити штучне дихання «рот до рота».

ЕМФІЗЕМА (від грец. emphysae — надуваю, роздмухую) – розтягнення альвеол легень, що приводить до їх розриву.

Причини хвороби: тютюнокуріння, спадковий дефіцит певного ферменту.
Це захворювання невиліковне, але припинення куріння значно сповільнює його прогресування.
Симптоми хвороби: важко зробити видих, він потребує значних зусиль, тому що легені втрачають свою еластичність.

РАК ЛЕГЕНІВ – ріст атипових клітин у легенях.
Причини хвороби: куріння, тривале вдихання вугільного пилу, азбесту та кремнезему (містять канцерогенні речовини), спадкова схильність.
Захворювання трапляється в промислових районах частіше, аніж у сільській місцевості.

ХВОРОБИ ОРГАНІВ ДИХАННЯ, СПРИЧИНЕНІ ВІРУСАМИ.
ГОСТРІ ВІРУСНІ РАСПІРАТОРНІ ІНФЕКЦІЇ (ГРВІ) – ураження респіраторними вірусами верхніх дихальних шляхів (до них належать кір, коклюш тощо)
Причини хвороби: потрапляння повітряно-крапельним шляхом вірусів.
Симптоми: підвищення температури, головний біль, нежить, кашель, чхання.

ГРИП – ураження вірусом епітеліальних клітин верхніх дихальних шляхів, спричиняє запалення слизової оболонки, далі вірус проникає у кров і виділяє речовини, які отруюють організм.
Інкубаційний період: зазвичай одна – дві доби, рідше – кілька годин, саме в цей час хворі особливо небезпечні для оточуючих.
Причини хвороби: потрапляння повітряно-крапельним шляхом вірусів.
Механізм передачі зумовлює надзвичайно швидке поширення краплинок слизу з вірусними частинками.
Симптоми грипу: підвищення температури 39-40 °С, головний біль, нежить, кашель, чхання, лихоманка, болісні відчуття в м'язах, суглобах, горлі.

Ускладнення хвороби: пневмонія, захворювання нирок, серцево-судинної системи тощо.
Лікування грипу: постільний режим, медикаментозне, збивати високу температуру, народні методи.
Профілактика грипу: при епідемії вакцина проти того вірусу, який поширюється у даний момент, уникати людних місць, носити марлеву пов'язку, хворим під час чхання та кашлю рот і ніс треба затуляти хустинкою, щоб не заразити грипом оточуючих.

ХВОРОБИ ОРГАНІВ ДИХАННЯ, СПРИЧИНЕНІ БАКТЕРІЯМИ.
АНГІНА (з латин, стискати, душити) – гостре запалення слизової оболонки зіва та піднебінних мигдаликів глотки, спричинене бактеріями стрептококами та стафілококами.
Шляхи зараження: передається під час контакту із хворою людиною.
Симптоми: біль і відчуття стискання горла (особливо при ковтанні), збільшення мигдаликів та утворення  на них нальоту або гнійників, підвищення температури тіла, головний біль, блювання, слабкість, загальне нездужання.
Ускладнення ангіни: ревматизм, хвороби серця, нирок.
Профілактика ангіни: постійне загартування організму, водні процедури, уникнення людних місць у період епідемій тощо.

ТУБЕРКУЛЬОЗ (СУХОТИ) – гостре інфекційне захворювання, спричинене ураженням паличкою Коха легень, рідше – інших органів (нирок і сечовивідних шляхів, кісток і суглобів, дуже рідко уражаються лімфатичні вузли, очі, шкіра, мозок).
Джерело інфекції: інфікована або хвора людина (туберкульозна паличка може перебувати на посуді, одязі, рушнику та інших предметах, якими користується хворий, а також у видихуваному ним повітрі).
Механізм передачі: повітряно-крапельний і повітряно-пиловий через повітроносні шляхи (ворота інфекції – слизова оболонка дихальних шляхів, мигдаликів), збудник може перебувати на посуді, одязі, рушниках та інших предметах хворого (ворота інфекції – шкіра), може передаватися через продукти харчування тваринного походження - молоко та м'ясо (ворота інфекції – травний канал).
Симптоми туберкульозу: кашель із зеленуватим або жовтуватим мокротинням, іноді з крапельками крові; біль у грудях при глибокому вдиху; задишка; слабкість, блідість, стомлюваність; підвищена температура (близько 37,3 °С); втрата апетиту та схуднення; збільшення лімфатичних вузлів, нічна пітливість.
Наслідки хвороби: бактерія руйнує легеневі тканини, що може призвести до смерті.
Лікування: використовують  антибіотики, але через незвичайну клітинну оболонку мікобактерії (не пропускає антибіотики всередину) складно здійснювати ефективне лікування.
Профілактика туберкульозу.
• Щеплення вакциною БЦЖ. Перше щеплення (вакцинацію) проводять після народження дитини, а повторне (ревакцинацію) – у 6 – 7 та в 14 – 15 років.
• Взяття проби на наявність туберкульозу  (проба Манту). Проводять з однорічного віку декілька разів протягом життя людини.
• Періодичні флюорографічні дослідження не частіше 1 разу в рік.
• Чистота в приміщеннях, зелені насадження на вулицях (туберкульозні палички швидко гинуть у сухих, добре освітлених сонячних місцях).
• Користуватися індивідуальними засобами особистої гігієни.
• Загартовувати організм, раціонально харчуватися.
• Пити лише кип'ячене молоко, м'ясо споживати добре термічно обробленим.

ДИФТЕРІЯ – гостре інфекційне захворювання, спричинене збудником дифтерійною паличкою, яка проникає в слизову оболонку зіву, горла, гортані, носа й навіть очей, що призводить до утворення грубих щільних плівок і змертвіння уражених тканин, загальної інтоксикації організму з ураженням нирок та серця.
Шляхи зараження: повітряно–крапельний шлях, через різноманітні предмети (найбільш вразливими є діти від 1 до 7 років).
Симптоми: ураження слизової оболонки горла, загальне отруєння організму токсинами бактерій.
Профілактика дифтерії: вакцинація протидифтерійним анатоксином надовго захищає організм. Вакцинація складається із трьох щеплень і здійснюється у віці 3, 4 і 5 місяців. Ревакцинацію проводять у 1,5 року, 6, 11, 16 років і далі через кожні 10 років.
Лікування: протидифтерійні лікувальні препарати.

ТРАХЕЇТ – запалення слизової оболонки трахеї під час розвитку інфекційних захворювань.
Симптоми: дертя в горлі, сухий кашель поєднується з відчуттям болю в зіві та за грудиною, хрипкий голос.

БРОНХІТ – запалення бронхів з переважним ураженням слизової оболонки.
Причини бронхіту: віруси, бактерії — стафілококи, стрептококи тощо, куріння, забруднене повітря та пил, ускладнення інфекційних захворювань верхніх дихальних шляхів або супроводжувати грип чи кір.
Симптоми: кашель (спочатку сухий, потім вологий, при гострому бронхіті довготривалий), надмірна секреція слизу (виділенням слизового чи гнійного харкотиння), задишка, м’язова біль у грудях, підвищення температури, загальне нездужання, нежить, запальні ураження глотки.
Лікування: медикаментозно, при відсутності лікування може призводити до пневмонії.

ПНЕВМОНІЯ (запалення легень) – гостре інфекційне захворювання, яке вражає бронхіоли та альвеоли, спричинене стрептококами,  стафілококами.
Причина хвороби: розвиток у легенях запальних процесів, спричинених різними бактеріями або вірусами під впливом сильного переохолодження, значних фізичних і нервово-психічних перевантажень, інтоксикацій та інших чинників, що знижують імунітет, ускладнення після бронхіту чи грипу.
Умови сприяння розвитку пневмонії: стреси, переохолодження, часті вірусні інфекції, хронічні бронхіти, алкоголізм, паління, наркоманія.
Симптоми: інтоксикація організму, загальна слабість, озноб, раптове підвищення температури тіла (38 – 39 °С), підвищена пітливість, головні та м'язові болі, задишка за звичайних фізичних навантажень, кашель, болі в грудній клітці, хрипи в уражених місцях легень, дихання поверхневе, прискорене.
Лікування: медикаментозне.
Банки, гірчичники, різні компреси тепер у лікуванні пневмонії не використовують, адже ускладнюють запальний процес, оскільки сприяють поширенню його по легенях, а потім із кров'ю та лімфою – по всьому організму.

АДЕНОЇДИТ – утворення аденоїдів (розростання носоглоткового мигдалика, який є лімфоїдним органом, як без ознак запалення, так і в стані гострого й хронічного запалення).

Аденоїди є джерелом інфекції в організмі, бо часто призводять до хвороб: отиту (запалення вуха), фарингіту, ларингіту, ангіни, риніту, бронхіту тощо.
Симптоми: порушення носового дихання, закладання носу, сон з відкритим ротом, ріст кісток лицьового черепа (формування «аденоїдного» типу обличчя), гугнявість мови, зниження слуху, періодичний або постійний нежить, головний біль, запаморочення, розлади сну тощо.

ГАЙМОРИТ – запалення слизової оболонки гайморової пазухи носа.
Симптоми гострої форми гаймориту: загальне нездужання, болі в ділянці гайморової пазухи та відповідної лобової ділянки, головний біль, підвищена температура тіла, утруднене носове дихання, зниження нюху тощо.
Ускладнення гаймориту: ревматизм, хвороби серця, судин, бронхіальна астма тощо.

СИНУСИТ – запалення в одній або декількох придаткових пазухах носа.

ФАРИНГІТ – запалення глотки.

ЛАРИНГІТ – запалення гортані.

РИНІТ, АБО НЕЖИТЬ – запалення слизової оболонки носа.
Часто є супутником інших хвороб: застуди, грипу, ангіни, бронхіту тощо.
Симптоми: закладеність носа , що заважає дихати, сприймати запахи і відчувати смак їжі; біль в голові, втома.
Профілактика риніту: дотримання правил особистої гігієни (ретельно мити руки перед вживанням їжі), при епідеміях грипу промивати носову та ротову порожнину водним розчином морської солі, у прохолодну погоду тепло одягатися та стежити, щоб не «замерзли» ноги.

ТОНЗИЛІТ – запалення мигдалин.

ПЛЕВРИТ – запалення слизової оболонки плеври виникає унаслідок потрапляння збудників інфекції до плевральної порожнини, що супроводжується втратою герметичності плевральної порожнини. 
Листки плеври – зовнішній та внутрішній – спадаються і навіть можуть зростатися між собою, що значно ускладнює або навіть унеможливлює надходження повітря до легень.

ХВОРОБИ ОРГАНІВ ДИХАННЯ, СПРИЧИНЕНІ АЛЕРГЕНАМИ.
Алергенами називають усе те, що може спричинити в людини алергічні реакції: набряки, посилений нежить, висипку на шкірі, чхання, кашель тощо.
АЛЕРГІЧНИЙ РИНІТ – алергічне захворювання порожнини носа.
Симптоми хвороби: набряк слизової оболонки, сухість і свербіння в порожнині носа, водянисті виділення з носа, досить часте чхання.
Головний спосіб лікування: усунення контакту з алергеном, заспокійливі засоби.

БРОНХІАЛЬНА АСТМА  – порушення прохідності бронхів.
Причини хвороби: звуження бронхів унаслідок спазму мускулатури дрібних бронхів або набряку слизової оболонки та закупорка їх в'язкими виділеннями під час розвитку алергічних процесів у бронхах.
Симптоми: періодичні напади задухи й кашлю, спричинені дією алергенів, що призводить до підвищення секреції слизу і спазму м'язів бронхіол, утруднене дихання, задишка, кашель.
Джерела виникнення: деякі продукти харчування (цитрусові, яйця, шоколадні цукерки тощо), підвищення вмісту алергенів (консервантів, барвників) у їжі, пил, шерсть тварин, пилок деяких рослин, хімічні речовини, різні косметичні засоби, медикаменти, мікроорганізми та продукти їхньої життєдіяльності, інші забруднення середовища, спадкова схильність.
Лікують астму в спеціальних санаторіях, побудованих в екологічно чистих зонах. Лікар-алерголог може з'ясувати алерген захворювання.

АЛЕРГІЧНИЙ АСПЕРГІЛЬОЗ – захворювання, спричинене спорами пліснявих грибів аспергіл, які уражають людей зі зниженим імунітетом.

Профілактика хвороб органів дихання. 
• вакцинація (щеплення) проти туберкульозу, грипу, дифтерії;
• систематичний медичний огляд (флюорографічні обстеження);
• карантин (уникнення контактів із хворими);
• вчасне лікування хвороб;
• калорійне збалансоване харчування для підвищення опірності організму інфекційним хворобам (споживання, особливо в зимово–весняний період, овочів та фруктів з високим умістом вітаміну С; вживати часник і цибулю, фітонциди яких пригнічують діяльність мікроорганізмів; пити лише кип'ячене молоко, м'ясо споживати добре термічно обробленим);
• дотримування правил особистої гігієни;
• загартування організму з метою зробити його менш сприйнятливим до зовнішніх впливів;
• тепло замотувати шию шарфом у холодну погоду;
• не дихати через рот;
• дотримання режиму праці та відпочинку;
• уникнення шкідливих звичок, зокрема відмова від куріння тощо;
• фізіопрофілактичні заходи при появі ознак застуди, утрудненого носового дихання;
• дихання розвивати фізичними вправами, спортом, спеціальними дихальними  вправами (сприяють укріпленню дихальних м'язів, відновленню правильного механізму носового дихання, і позбавлення звички дихати через рот);
• регулярні прогулянки на свіжому повітрі найменше по 2 години щодня, особливо взимку (у чистому житловому приміщенні в 1 м3 повітря 15-20 тисяч бактерій, тоді як на подвір'ї — лише 5 тисяч);
• уникати використання алергенних речовин;
• санітарно-гігієнічні заходи (провітрювати приміщення, вологе прибирання,  дихати носом, мити руки, при кашлі прикривати рот);
• соціальна профілактика (у час епідемії уникати людних місць, одівати марлеві  пов'язки, збільшувати зелені насадження).
Найважливіші заходи профілактики – це здоровий спосіб життя та позбавляння шкідливих звичок.

Профілактика хвороб органів дихання, спричинених пилом.
Домашній пил – це складна суміш неорганічних і органічних складових, яка є одним із найактивніших алергенів. Особливо небезпечні органічні компоненти домашнього пилу, які поділяють на живі (кліщі, які можуть існувати в пір'ї подушок, ворсі килимів, мікроскопічні гриби, личинки комах) й неживі (частинки їжі, лусочки з верхнього шару шкіри людини й тварин, різні рослинні залишки).
Шляхи боротьби з пилом:
• дотримання чистоти в приміщеннях;
• не менше 2 – 3 разів на тиждень треба робити вологе прибирання, чистити підлогу, меблі та килими;
• навіть узимку кілька разів на день квартиру необхідно провітрювати.