Малі небесні тіла.Матеріал для учнів 5 класу.

 

                   Малі небесні тіла 

Сьогодні відомо близько сотні тисяч астероїдів. їм надані порядкові номери, а також імена письменників, художників, акторів, відомих діячів. Переважна кількість астероїдів знаходиться в кільці, що розташоване навколо Сонця між орбітами Марса і Юпітера. Це кільце ще називають поясом астероїдів. Можливо, що астероїди були колись єдиною планетою або залишками “будівельного матеріалу”, з якого утворилася наша Сонячна система.

Астероїди

Мал. 64. Астероїд Веста

Мал. 65. Плутон

Комета
Астероїди, як і планети, не випромінюють світла та тепла.
До 2006 р. до складу Сонячної системи відносили дев’ять планет. Дев’ятою вважалась найменша планета Сонячної системи Плутон (мал. 65). Вона в 4 рази менша за Землю. Сучасні вчені віднесли її до астероїдів. За Плутоном виявлено велику кількість небесних тіл, які, як і Плутон, більш подібні до астероїдів.
Комети. Це небесні тіла, які рухаються навколо Сонця дуже витягнутими орбітами, то наближаючись, то віддаляючись від нього (мал. 66). Вони складаються переважно з водяної криги, замерзлих газів та дрібних уламків. Наближаючись до Сонця, комети починають танути, й із випарів у них утворюється хвіст. Довжина цього хвоста може сягати мільйонів кілометрів. Хвіст комети завжди спрямований у бік від Сонця. З віддаленням комети від Сонця він поступово стає меншим. Найбільш дослідженою кометою є комета Галлея. Це одна з небагатьох комет, яку можна побачити неозброєним оком.
Один повний оберт навколо Сонця вона робить за 76 років. Тому раз на 76 років люди мають рідкісну нагоду спостерігати за появою комети Галлея на небі. Останній...
раз її бачили в 1986 p., наступний раз люди побачать комету Галлея на небі у 2061 р.
Метеороїди. Небесні тіла, розміри яких менші за 1 км, учені назвали метеороїдами. Якщо таке небесне тіло наближається до планети, то зоно потрапляє під її вплив, притягуються, а іноді падає на поверхню планети, створюючи кратер. Космічні тіла, які, падаючи на Землю, не повністю згорають в атмосфері і посягають її поверхні, мають назву метеоритів.
Найбільший метеорит Гоба має масу 66 т. Цей залізний метеорит знайдено на території сучасної Намібїї в Африці. Метеорит упав на Землю приблизно 80 тисяч років тому і був виявлений випадково, бо вже не залишилось ані кратера, ані інших слідів його падіння.
Усього упродовж року на Землю падає близько двох тисяч метеоритів. Але великі метеорити трапляються рідко. їх ретельно вивчають. Це дає змогу вченим зробити висновок про склад небесних тіл та процеси, що відбуваються за межами Землі.
Значно більше метеороїдів згорає в атмосфері Землі, не долетівши до її поверхні. Таке згорання метеороїдів супроводжується світловим явищем. Короткотривалий спалах світла на зоряному небі астрономи називають метеором. Відбувається він на висоті 80-100 кілометрів над Землею. Коли людям вдається бачити метеори, вони говорять, що то падають зорі або покотилася зоря (мал. 67).

Мал. 67 Метеоритний дощ
У 1801 р. італійський астроном Джузеппе Піацці помітив на небосхилі небесне тіло, дуже подібне до зорі. Тіло назвали “астероїдом”, що означає “подібний до зорі”. Орбіта його виявилася між орбітами Марса і Юпітера. Піацці назвав астероїд Церерою на честь богині родючості та землеробства – покровительки Сицилії.